Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №640/9503/20 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року Справа № 640/9503/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної казначейської служби України , у якому просить суд:

- визнати бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання постанови Харківського апеляційного суду від 14.01.2020 у справі №644/7155/18 протиправною;

- зобов`язати Державну казначейську службу України виконати постанову Харківського апеляційного суду від 14.01.2020 у справі №644/7155/18 в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у відшкодуванні моральної шкоди, заданої смертю фізичної особи внаслідок терористичного акту у розмірі 500 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.01.2020 Харківським апеляційним судом було ухвалено постанову по справі №644/7155/18, якою рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.10.2019 було змінено в частині розміру моральної шкоди - стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок терористичного акту у розмірі 500 000 грн.

13.02.2020 представником позивача в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», до Державної казначейської служби України було направлено заяву про виконання судового рішення разом з копіями судових рішень, а також виконавчим листом. Однак, як стверджує позивач, відповідач незаконно відмовився виконувати судове рішення, що підтверджується листом №5-06-06/5493 від 20.03.2020. Вважаючи свої права порушеними, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020 (суддя Федорчук А.Б.) відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач у відзиві на зазначає, що Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на який посилається позивач, не поширюється на виконання рішень суду про відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом за рахунок коштів Державного бюджету України.

Крім того, відповідач вказує, що Казначейство не відмовляється від виконання рішення у справі №644/7155/18, проте у зв`язку з відсутністю закону, який відповідно до вимог частини 1 статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» має регулювати порядок і механізм відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, а також у зв`язку з тим, що у Державному бюджеті України не передбачено асигнувань на відшкодування такої шкоди у Казначейства з незалежних від нього причин відсутня реальна можливість виконання такого рішення. Зазначене свідчить про відсутність протиправних дій Казначейства, а також про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача, а тому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

21.04.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №640/9503/20, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Войтович І.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 прийнято адміністративну справу №640/9503/20 до провадження та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано сторонам, за наявності, подати до суду додаткові пояснення по справі та докази протягом десяти днів з моменту отримання ухвали суду.

Від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23.11.2022 у справі №644/7155/18 рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.10.2019 та постанову Харківського апеляційного суду від 14.01.2020 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок терористичного акту – відмовлено.

Отже, судове рішення, у зв`язку із виконанням якого виник спір у справі №640/9503/20, скасоване Верховним Судом, а тому підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Казначейства виконати постанову Харківського апеляційного суду від 14.01.2020 у справі №644/7155/18, відсутні. Зважаючи на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.10.2019 по справі №644/7155/18 позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було задоволено частково - стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок терористичного акту 200 000 (двісті тисяч) гривень кожній.

14.01.2020 Харківським апеляційним судом було ухвалено постанову по даній справі, якою рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.10.2019 було змінено в частини розміру моральної шкоди, а саме: стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок терористичного акту у розмірі 500 000 гривень кожній.

13.02.2020 представником позивача в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», до Державної казначейської служби України було направлено заяву про виконання судового рішення разом з копіями судових рішень, а також виконавчим листом від 28.01.2020 виданого Орджонікідзевським районним судом м. Харкова.

Однак, як стверджує позивач, відповідач незаконно відмовився виконувати судове рішення, що підтверджується листом №5-06-06/5493 від 20.03.2020. У зазначеному листі відповідач посилається на «не визначеність законодавством джерела та порядку відшкодування шкоди, завданої терористичним актом, що призвів до заподіяння каліцтва та ушкодження здоров`я, а також відсутністю ефективного розслідування зазначеного злочину».

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовною заявою за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VІ (далі - Закон №4901-VІ) цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Згідно частини 1 статті 2 Закону №4901-VІ держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

За приписами частин 1 та 2 статті 3 Закону №4901-VІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Згідно з пунктом 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі по тексту – Порядок №845) Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Відповідно до пунктів 38-39 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.

Відповідно до пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI списання коштів державного бюджету на виконання рішень судів здійснюється з часу встановлення щодо таких видатків бюджетних призначень у законі про Державний бюджет України або у змінах до них.

Верховна Рада України щороку у Державному бюджеті визначає видатки держави на виконання судових рішень за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» (далі КПКВК 3504030).

За змістом цільового призначення КПКВК 3504030 та враховуючи позицію, визначену в листі головного розпорядника бюджетних коштів за КВК 350 Міністерства фінансів України від 24.01.2018 №13030-02-10/2072 (копія листа наявна у матеріалах справи), не вбачається за можливим виконання рішень щодо відшкодування шкоди, завданої терористичним актом за вищевказаною бюджетною програмою.

Обов`язок держави відшкодувати шкоду, відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду») виникає з правовідносин, суть яких можна охарактеризувати як деліктні, а вид юридичної відповідальності - цивільно-правовий. У цих правовідносинах боржником є держава, яка реалізує свій обов`язок щодо відшкодування шкоди (на підставі судового рішення) через Державну казначейську службу України, тоді як гарантії держави щодо виконання судових рішень і виконавчих документів, боржником за якими є, зокрема, державний орган, а також участь Державної казначейської служби України у цьому процесі мають інше призначення та завдання.

В останньому випадку виконання судових рішень щодо стягнення коштів покладено на органи казначейства як на органи, які здійснюють казначейське обслуговування рахунків відповідного державного органу. Боржником в такому випадку є державний орган, який несе зобов`язання перш за все своїм коштом в межах асигнувань з державного бюджету, що і зумовлює участь Державної казначейської служби України у виконанні таких судових рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.10.2019 по справі №644/7155/18 позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок терористичного акту 200 000 (двісті тисяч) гривень кожній.

14.01.2020 Харківським апеляційним судом було ухвалено постанову по даній справі, якою рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.10.2019 було змінено в частини розміру моральної шкоди, а саме: стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок терористичного акту у розмірі 500 000 гривень кожній.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2022 у справі №644/7155/18 рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.10.2019 та постанову Харківського апеляційного суду від 14.01.2020 скасовано і ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Казначейства про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок терористичного акту - відмовлено.

Отже, судове рішення, у зв`язку із виконанням якого виник спір у справі №640/9503/20, скасоване Верховним Судом, відтак підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Казначейства виконати постанову Харківського апеляційного суду від 14.01.2020 у справі №644/7155/18 - відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний не підлягає задоволенню.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини 1 та 2 статті 76 КАС України).

Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.