Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №320/13564/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року Справа № 320/13564/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТОРЕС» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання неправомірною відмову та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «ВТОРЕС» (надалі - ПАТ «ВТОРЕС», позивач) з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (надалі ГУДПС у м. Києві, відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірною відмову Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС в поверненні помилково та/або надміру сплачених сум по земельному податку з юридичної особи в сумі 73 023,12 грн.;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС здійснити дії по підготовці та поданню для виконання відповідному органу Державної казначейської служби висновку про повернення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «ВТОРЕС» помилково та/або надміру сплачених сум по земельному податку з юридичної особи в сумі 73 023,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу ПАТ «ВТОРЕС» було відчужено нежитлову будівлю, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,0346 га. (кадастровий №8000000000:82:078:0089) за адресою: АДРЕСА_1 , на користь громадянина ОСОБА_1 . З моменту укладання договору дана земельна ділянка була закріплена за власником нерухомості, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру. Таким чином за позивачем право користування земельною ділянкою припинилося і ПАТ «ВТОРЕС» не повинно було сплачувати земельний податок за користування земельною ділянкою, однак помилково, без будь-якої підстави, підприємство здійснило перерахування в вигляді оплати земельного податку на казначейський рахунок за вищевказану земельну ділянку. Сума помилково перерахованих коштів з 26.02.2021 до 13.10.2021 склала 73 023,12 грн., що підтверджується банківською випискою.

Позивач звернувся до контролюючого органу з відповідною заявою щодо повернення надміру сплачених коштів, однак податковим органом протиправно не вчинено дій, спрямованих на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов`язань з відповідного бюджету згідно зі статтею 43 Податкового кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/13564/23 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Войтовичу І.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі №320/13564/23 відкрито провадження в справі та визначено розглядати таку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу запропоновано подати до суду відзив на позовну заяву.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній стверджує про правомірність своїх дій, також зазначає, що переплата, яка виникла в результаті зменшення податкових зобов`язань у зв`язку з поданням уточнюючих податкових деклараціях, може набути статусу надміру сплачених грошових зобов`язань лише після проведення контрольно-перевірочних заходів. Крім того відповідач зазначає, що за підприємством обліковувався податковий борг на підставі чого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимоги в повному обсязі з підстав, вказаних у позові.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПАТ «ВТОРЕС» до ГУ ДПС у м. Києві 20.01.2021 подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2021 рік реєстраційний номер 9003219376, згідно якої узгоджено податкове зобов`язання по земельному податку за земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0346 га (кадастровий №8000000000:82:078:0089) в розмірі 97 364,15 грн з розбивкою на щомісячні платежі.

11.02.2021 на підставі договору купівлі-продажу ПАТ «ВТОРЕС» було відчужено нежитлову будівлю, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,0346 га. (кадастровий №8000000000:82:078:0089) за адресою: м. Київ, вул. Коновальця 38-а, на користь громадянина ОСОБА_1 .

ПАТ «ВТОРЕС» зазначає, що помилково здійснило перерахування в вигляді оплати земельного податку на казначейський рахунок за вищевказану земельну ділянку. Сума помилково перерахованих коштів з 26.02.2021 до 13.10.2021 склала 73 023,12 грн.

15.02.2022 позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021 рік якою зменшено грошове зобов`язання по земельному податку у зв`язку з припиненням права власності.

25.07.2022 ПАТ «ВТОРЕС» було направлено до ГУ ДПС у м. Києві заяву реєстраційний номер 22367026 щодо перерахування помилково та/або надміру сплачених сум по земельному податку з юридичних осіб.

Відповідь надана листом від 27.07.2022 №44634/6/26-15-04-10-08, в якому зазначено, що згідно інформаційних ресурсів ДПС України в ПАТ «ВТОРЕС» відсутня сплата земельного податку з юридичних осіб від 13.10.2021 в сумі 73 023,12 грн, а тому, заяву залишено без розгляду.

ГУ ДПС у м. Києві на заяву ПАТ «ВТОРЕС» від 12.08.2022 реєстраційний номер 25024922 щодо перерахування помилково та/або надміру сплачених сум по земельному податку з юридичних осіб надано відповідь від 17.08.2022 №48881/6/26-15-04-10-08 з якої вбачається, що згідно інформаційних ресурсів ДПС України в ПАТ «ВТОРЕС» відсутня сплата земельного податку з юридичних осіб від 31.08.2021 в сумі 10 197,72 грн, а тому, заяву залишено без розгляду.

На заяви платника податків від 12.08.2022 за реєстраційними номерами 25023720, 25024564, 25024580 та 25024639 ГУ ДПС у м. Києві було надано відповідь листом від 17.08.2022 №48886/6/26-15-04-10-08 в якому зазначено, що перерахування помилково та/або надміру сплачених сум, що виникли внаслідок зменшення задекларованих зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб, можливе лише після проведення документальної перевірки.

На заяву ПАТ «ВТОРЕС» від 05.10.2022 №9201359748 податковим органом надано відповідь листом від 12.10.2022 №59109/6/26-15-04-10-08 де зазначається, що згідно інформаційних ресурсів ДПС України в ПАТ «ВТОРЕС» відсутня сплата земельного податку з юридичних осіб від 13.10.2021 в сумі 73 023,12 грн, а тому, заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із відмовою відповідача позивач звернувся із цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Як передбачено частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Так, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено поняття «надміру сплачені грошові зобов`язання» як: «суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату».

Механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань передбачено статтею 43 ПК України.

Пунктом 43.1 вказаної статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з підпунктом 43.2 статті 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Пунктом 43.3 статті 43 ПК України регламентовано, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг (пункт 43.4 статті 43 ПК України).

Згідно із пунктом 43.5 та пунктом 43.6 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Механізм інформаційного обміну між ДПС, територіальними органами ДПС та Казначейством і територіальними органами Казначейства у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок визначає Порядок інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затверджений наказом Міністерства фінансів України 11.02.2019 №60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2019 за №370/33341 (далі – Порядок №60).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №60 платник податків має право на повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені з єдиного рахунка, відкритого на ім`я ДПС у Казначействі.

Заява подається платником податків до територіального органу ДПС за основним місцем обліку такого платника виключно в електронній формі через сервіс «Електронний кабінет», що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II ПК України, з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

У разі повернення з єдиного рахунка помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені платник податків у заяві зазначає суму, дату сплати і реквізити з платіжної інструкції, за якими кошти перераховано на єдиний рахунок, та поточний рахунок платника податку в установі банку, на який необхідно повернути такі кошти.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, пені та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються територіальним органом ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДПС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення (пункт 1 розділу ІІІ Порядку).

Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку встановлено, що сформовані електронні висновки про повернення з бюджету помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, пені та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками територіальних органів ДПС у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви ДПС в автоматичному режимі надсилає до Казначейства для виконання.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що забезпечення реалізації гарантованого платнику права на повернення надміру сплачених грошових зобов`язань здійснюється шляхом підготовки податковим органом відповідного висновку про таке повернення та подання його органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за умови: подання платником податків відповідної заяви протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, а також відсутності податкового боргу.

Таким чином, законодавець передбачив, що повернення надміру сплачених грошових зобов`язань можливе у випадку безпосереднього звернення платника податку з відповідною заявою та за умови відсутності у нього податкового боргу. При цьому, напрямок перерахування коштів визначає платник податків самостійно.

Обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 ПК України.

Судом встановлено, що позивач, на підставі статті 43 ПК України, відправив до Головного управління ДПС у м. Києві заяву від 25.07.2022 про повернення помилково сплачених сум грошових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб в сумі 73 023,12 грн., за результатом розгляду якої Головним управління ДПС у м. Києві листом від 27.07.2022 №44634/6/26-15-04-10-08 «Про розгляд заяви» повідомлено платника, що згідно інформаційних ресурсів ДПС України в ПАТ «ВТОРЕС» відсутня сплата земельного податку з юридичних осіб від 13.10.2021 в сумі 73 023,12 грн, а тому, заяву від 25.07.2022 реєстраційний номер 22367029 щодо перерахування помилково та/або надміру сплачених грошових сум по земельному податку з юридичних осіб залишено без розгляду.

Дослідивши та проаналізувавши зміст наявних у справі документів, а саме копії виписки по рахунках ПАТ «ВТОРЕКС» за період з 01.06.2019 по 13.10.2021 та інтегрованої картки платника податків за 2021 рік (КБК 18010500), суд дійшов висновку, що сплачені позивачем у 2021 році на казначейський рахунок до відповідного бюджету згідно платіжних доручень (а саме: від 26.02.2021 №73, від 08.04.2021 №110, від 11.06.2021 №196, від 18.06.2021 №215, від 31.08.2021 №289, від 01.09.2021 №296, від 14.09.2021 №323, від 13.10.2021 №373) суми безготівкових коштів в оплату податкових зобов`язань по земельному податку, всього на загальну суму 73 023,12 грн, набули статусу надміру (або помилково) сплачених 15.02.2022 відповідно - після подання ПАТ «ВТОРЕС» до контролюючого органу уточнюючої податкової декларації.

Оскільки відповідно до уточнюючої податкової декларації позивач самостійно відкоригував значення попередньо задекларованих ним сум податкових зобов`язань по земельному податку, шляхом зменшення розмірів таких до нульового значення.

Таким чином, позиція відповідача щодо відсутності фактів надмірної (помилкової) сплати позивачем грошових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб спростовується наявними у справі матеріалами (податковою звітністю, витягами з інтегрованої картки платника відповідного податку та копією виписки по рахунках ПАТ «ВТОРЕКС» за період з 01.06.2019 по 13.10.2021).

Однак, як зазначалось вище пунктом 43.1 статті 43 ПК України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Станом на день звернення позивача з заявою щодо перерахування помилково та/або надміру сплачених сум по земельному податку з юридичних осіб – 25.07.2022, згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС «Податковий блок», у ПАТ«ВТОРЕС» обліковувався податковий борг:

- у сумі 22 888,98 грн. по платежу - податок на прибуток підприємств який сплачують інші підприємства (код платежу 1 1021000):

- у сумі 24 858,79 грн. по платежу - орендна плата з юридичних осіб (код платежу 18010600);

- у сумі 24 396,42 грн. по платежу - орендна плата з юридичних осіб (код платежу 18010600);

- у сумі 73 321,69 грн. по платежу - орендна плата з юридичних осіб (код платежу 18010600).

У контексті наведеного суд критично оцінює посилання позивача на обставини відсутності у нього податкового боргу станом на 31.01.2023, що підтверджується довідкою №75, оскільки така довідка сформована не на дату звернення позивача із заявою про перерахування помилково та/або надміру сплачених сум.

Отже, відмовляючи в поверненні надмірно сплачених грошових зобов`язань, ГУ ДПС у м. Києві діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

У даному контексті суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 22.06.2022 у справі №640/4087/20 де суд зазначає наступне: «…34. За правилами пункту 43.2. цієї ж статті у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

35. Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

36. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку ((пункт 43.4. статті 43 ПК України).

37. Згідно з пунктом 43.5 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

38. За приписами пункту 102.5 статті 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

39. Зміст вказаних норм дає підстави для висновку, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 ПК України .За наслідками подання відповідної заяви орган ДФС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету.

40. Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року (справа №826/3490/18), від 13 червня 2019 року (справа №812/1017/16), від 11 червня 2019 року (справа №826/8802/16), від 5 березня 2019 року (справа №814/3233/15), від 28 лютого 2019 року (справа №805/1218/16-а), від 5 лютого 2019 року (справа №826/7672/17)…».

Отже, Верховний Суд дійшов аргументованих висновків щодо того, що законом не регламентовано порядок повернення податковим органом платникам податків коштів в якості переплати за наявності у такого платника податку податкового боргу.

У зв`язку з наведеним, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.