Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №320/44707/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Київ справа №320/44707/25

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )

доКиївського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6, код ЄДРПОУ 02883096)

прозобов`язання вчинити дії

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в якому просив суд:

- зобов`язати Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України надати ОСОБА_1 інформацію про те, який саме інтернет-провайдер (провайдери) у період з 08.06.2022 по 26.03.2024 забезпечував Інститут послугами з доступу до мережі Інтернет, визнавши відмову у наданні відповіді на запит від 06.08.2025 протиправною.

Позов обґрунтований тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації, оскільки така інформація стосується використання бюджетних коштів (оплата послуг зв`язку), а КНДІСЕ є державною науковою установою, що перебуває у сфері управління Міністерства юстиції України та фінансується з державного бюджету. Відтак він є розпорядником інформації про використання бюджетних коштів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів, водночас Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України не входить до вичерпного переліку осіб, визначених законом, а тому відповідь надана позивачу є правомірною.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 06.08.2025 звернувся до Київського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції (КНДІСЕ) із запитом на отримання публічної інформації. У запиті просив повідомити, які саме інтернет-провайдери у період з 08.06.2022 по 26.03.2024 надавали Інституту послуги з доступу до мережі Інтернет.

У відповідь на запит заступник директора Інституту Теплицький Б. листом від 15.08.2025 відмовив у наданні інформації, мотивуючи це тим, що Інститут не є розпорядником публічної інформації.

Вважаючи протиправною відповідь відповідача щодо не надання відповіді на запит, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Положеннями статті 9 Закону України "Про інформацію" обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон №2939-VI.

Частиною 1 статті 1 Закону №2939-VI передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Із змісту наведеної норми слідує, що публічна інформація має наступні ознаки: 1) це готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; 2) ця інформація заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях; 3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації.

Метою Закону №2939-VI є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина 1 статті 2 Закону №2939-VI).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (частина 1 статті 12 Закону №2939-VI).

Розпорядниками інформації згідно з статтею 13 Закону №2939-VI визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них..

У даному випадку, запитувачем інформації є ОСОБА_1 відповідно до запиту на отримання до публічної інформації від 06.08.2025, а розпорядником інформації Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України).

З матеріалів справи суд встановив, що позивач 06.08.2025 звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України із запитом про отримання публічної інформації щодо отримання публічної інформації. У запиті просив повідомити, які саме інтернет-провайдери у період з 08.06.2022 по 26.03.2024 надавали Інституту послуги з доступу до мережі Інтернет.

Відповідно до листа Київського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції від 15.08.2025 № 17068/ru-n-217/07.2 відмовлено в наданні інформації, яка аргументована тим, що Відповідач не є розпорядником публічної інформації.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

За правилами статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

У силу статті 16 Закону №2939-VI розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.

Пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Згідно відкритих джерел інформації судом встановлено, що Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України є державною установою та розпорядником бюджетних коштів.

Організація володіє інформацією, що становить суспільний інтерес, яка стосується її діяльності у сфері державної судово-експертної діяльності.

Назва інтернет-провайдера, реквізити договору чи сума закупівлі не є державними, комерційними чи іншими таємницями з обмеженим доступом. Більше того, більшість таких закупівель обов`язково оприлюднюється в системі.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

За таких обставин Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України в розумінні ст. 13 Закону №2939-VІ є розпорядником запитуваної позивачем інформації, а інформація щодо азва інтернет-провайдера, реквізити договору чи сума закупівлі не є державними, комерційними чи іншими таємницями з обмеженим доступом є публічною.

Більше того, більшість таких закупівель обов`язково оприлюднюється в системі Prozorro.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду України, які викладені у постанові від 14 березня 2018 року справа №815/1216/16.

Частиною 2 статті 1 Закону №2939-VI також встановлено, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 6 Закону №2939-VI встановлює види інформації, до якої може бути обмежено доступ, - конфіденційна, таємна та службова інформація, та сукупність вимог, дотримання яких є обов`язковим для обмеження доступу до таких видів інформації.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Вказане положення частини 1 статті 7 Закону №2939-VІ не передбачає можливості для суб`єктів владних повноважень відносити інформацію до конфіденційної. Такі суб`єкти можуть обмежувати доступ до інформації лише шляхом віднесення її до службової або таємної відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №2939-VI таємна інформація - це інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 9 Закону №2939-VІ до службової може бути віднесена інформація, що:

1) міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрішньовідомчу службову кореспонденцію, зокрема, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішення;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контр розвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Частиною 2 статті 6 Закону №2939-VI встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Суд звертає увагу на те, що запитувана інформація в наведеному запиті позивача від 06.08.2025 не містить ознак інформації, до якої може бути обмежено доступ, тобто не є конфіденційною, таємною чи службовою.

Окрім того, частиною 1 статті 22 Закону №2939-VІ передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію, закріплений частиною першою статті 22 Закону №2939-VІ, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону №2939-VІ відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 22 Закону №2939-VІ відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст "трискладового тесту". З відмови у доступі до публічної інформації повинно слідувати:

1) якому з перелічених у пункті 1 частини 2 статті 6 Закону № 2939-VІ інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);

2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини другої статті 6 Закону №2939-VІ);

3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини 2 статті 6 Закону №2939-VІ).

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав "трискладового тесту" означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

За приписами частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо протиправності винесених відповідачем рішень, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд–

в и р і ш и в:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6, код ЄДРПОУ 02883096) про зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною відмову, викладену у листі від 15.08.2025 № 17068/ru-n-217/07.2 щодо надання публічної інформації.

Зобов`язати Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України надати ОСОБА_1 інформацію про те, який саме інтернет-провайдер (провайдери) у період з 08.06.2022 по 26.03.2024 забезпечував Інститут послугами з доступу до мережі Інтернет.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6, код ЄДРПОУ 02883096) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.