Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №320/40213/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Київ справа №320/40213/24

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщені суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Джерело-1» (02088, м. Київ, пров. Інженерний, 17/1, код ЄДРПОУ 32590768)

доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393)

провизнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерело-1» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової служби України, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №535/26-15-04-16-12 від 30.04.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку, яким анульовано реєстрацію ТОВ «Джерело-1» (код ЄДРПОУ 32590768), як платника єдиного податку;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України №22348/6/99-00-06-03-03-06 від 22.07.2024 про результати розгляду скарги.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки податкового боргу у позивача не було, відповідно, підстави для виключення позивача з реєстру платника єдиного податку відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Відповідачем - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач стверджує, що спірне рішення прийняте контролюючим органом з урахуванням вимог чинного законодавства України та в межах повноважень, наданих законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. При цьому відповідач посилається на те, що відповідно до п.299.10 ст. 299 ПК України у позивача обліковується податковий борг по єдиному податку станом на кожне перше число протягом двох послідовних кварталів, відповідно, було складено Акт про результати перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування та винесено рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку від 30.04.2024 №535/26-15-04-16-12 і направлено засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення.

Відповідачем - Державною податковою службою України подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, з аналогічних підстав, викладених у відзиві на позовну заяву представника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело-1» перебуває на обліку в контролюючих органах як платник податків за основним місцем, як платник єдиного податку з 01.01.2016 року третьої групи за ставкою 5% доходу.

Між ГУ ДПС у м. Києві та ТОВ «Джерело-1» тривалий час здійснювалось листування щодо необхідності подання податкової декларації з рентної плати за користування надрами.

ТОВ "Джерело-1" стверджує, що за відсутності обов?язку отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами та сплачувати відповідну ренту плату, вимога ГУ ДПС у м. Києві до ТОВ "Джерело-1" щодо подання податкової декларації з рентної плати за користування надрами є незаконною, проте ГУ ДПС у м. Києві висловлює протилежну думку.

Як результат вказаного юридичного спору, ГУ ДПС у м. Києві почало регулярно формувати податкові повідомлення-рішення на підставі нібито порушення пункту 49.18.2 Податкового кодексу України щодо своєчасності подання податкової декларації з рентної плати за користування надрами.

Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13.10.2020 за №0881050411 оскаржено ТОВ «Джерело-1» до Окружного адміністративного суду міста Києва, який ухвалою від 09.04.2021 у справі №640/9355/21 відкрив провадження у справі.

Податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18.07.2023 №492250409 та від 28.09.2023 №606020409 оскаржено ТОВ «Джерело-1» до Київського окружного адміністративного суду. ТОВ «Джерело-1» звернулося до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 25.12.2023 та через електронний кабінет направлено позовну заяву як ГУ ДПС у м. Києві, так і Державної податкової служби України, що підтверджено відповідними квитанціями.

30.07.2024 Київським окружним адміністративним судом ухвалено залишити без руху позовну заяву у справі №320/33364/24 за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2023 №492250409 та від 28.09.2023 №606020409 у зв?язку із чим 07.08.2024 ТОВ «Джерело-1» усунуло вказані судом недоліки.

Податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 19.01.2024 №38320409 та від 15.05.2024 №401730409 оскаржено ТОВ «Джерело-1» до Київського окружного адміністративного суду 22.05.2024, що підтверджується копією опису поштового відправлення та чеком.

09.07.2024 Київським окружним адміністративним судом ухвалено залишити без руху позовну заяву у справі №320/30720/24 за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2024 №38320409 та від 15.05.2024 №401730409.

23.07.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі №320/30720/24 за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2024 №38320409 та від 15.05.2024 №401730409.

Не зважаючи на судове оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень, Головним управління ДПС у м. Києві прийнято оскаржуване рішення №535/26-15-04-16-12 від 30.04.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку, у зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число протягом двох послідовних кварталів.

Позивач у порядку статей 55, 56 ПКУ, скористалося своїм правом звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня та 22.05.2024 оскаржило до Державної податкової служби України рішення Головного управління ДПС у м. Києві №535/26-15-04-16-12 від 30.04.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Рішенням Державної податкової служби України №22348/6/99-00-06-03-03-06 від 22.07.2024 скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення Головного управління ДПС у м. Києві - без змін.

Вважаючи рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначаються Главою 1 Розділу XIV ПК України.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У пункті 291.3 ст. 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з п. 291.4 ст. 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності поділяються на чотири групи платників єдиного податку.

Як визначає п. п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України до третьої групи платників єдиного податку належать: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 ПК України, відповідно до п. 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За приписами п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, у разі:

подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 та пп. 298.8.6 п. 298.8 ст. 298 цього Кодексу;

якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 та пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 цього Кодексу;

набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України відповідно до п. 299.1 якої, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями п. 299.2 статті 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

За приписами ч. 8 п. п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Згідно з п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу.

Пунктом 299.11 ст. 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

У п. 86.2 ст. 86 ПК України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу. Абзац перший п. 86.7 ст. 86 ПК України встановлює, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.

При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.02.2019 у справі № 826/7216/17 та від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві було проведено камеральну перевірку позивача щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування. У ході перевірки встановлено порушення умов перебування позивача на спрощеній системі оподаткування - не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкових зобов`язань, вказаний висновок зроблено виключно на підставі інформації ІС «Податковий Блок», станом на 01.04.2024 борг по сплаті податку за користування корисними копалинами в сумі 5780,00 грн.

Результати проведеної ГУ ДПС у м. Києві перевірки позивача щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування оформлено актом камеральної перевірки.

Відтак перевіркою встановлено порушення абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.

У свою чергу, згідно з нормами абз. 3 п. 299.10 ст. 299 розділу XIV ПК України реєстрація платником єдиного податку може бути анульована за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 299 ПК України.

Відтак реєстрація платником єдиного податку може бути анульована за рішенням контролюючого органу у разі наявності у платника єдиного податку податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Так, в абз. 3 п. 299.10 ст. 299 і пп. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 розділу XIV ПК України встановлені випадки, коли реєстрація платником єдиного податку може бути анульована, а порядок, або спосіб дій, контролюючого органу визначений в п. 299.11 ст. 299 ПК України, в якому зазначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Отже, контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №813/1465/17.

Водночас, Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій, є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Тобто, контролюючим органом повинна бути: 1) проведена документальна перевірка платника податків; 2) у випадку наявності підстав, прийняття рішення про анулювання реєстрації, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/543/17, від 16.04.2018 у справі № 808/657/16, від 08.05.2018 у справі №816/1088/17, від 19.04.2019 у справі № 822/2037/18, від 05.10.2021 у справі № 815/1764/16.

Втім, за даних обставин, ГУ ДПС у м. Києві була проведена перевірка позивача щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування та за її результатами складено акт камеральної перевірки.

Таким чином, всупереч вимогам п. 299.11 ст. 299 ПК України документальну перевірку з вказаного питання податковим органом проведено не було.

Більше того, суд зауважує, що п. 56.18 ст. 58 ПКУ передбачає, що грошове зобов?язання вважається неузгодженим саме у під час (у момент) звернення платника податків до суду з позовом, а не з часу відкриття провадження у адміністративній справі.

Так, відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб?єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Згідно ч.1 статті 168 КАС України позов пред?являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Отже, грошове зобов??язання вважається неузгодженим після подання позовної заяви до суду.

Як встановлено судом, Податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18.07.2023 №492250409 та від 28.09.2023 №606020409 оскаржено ТОВ «Джерело-1» до Київського окружного адміністративного суду. ТОВ «Джерело-1» звернулося до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 25.12.2023 та через електронний кабінет направлено позовну заяву як ГУ ДПС у м. Києві, так і Державної податкової служби України, що підтверджено відповідними квитанціями.

30.07.2024 Київським окружним адміністративним судом ухвалено залишити без руху позовну заяву у справі №320/33364/24 за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2023 №492250409 та від 28.09.2023 №606020409 у зв?язку із чим 07.08.2024 ТОВ «Джерело-1» усунуло вказані судом недоліки.

Податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 19.01.2024 №38320409 та від 15.05.2024 №401730409 оскаржено ТОВ «Джерело-1» до Київського окружного адміністративного суду 22.05.2024, що підтверджується копією опису поштового відправлення та чеком.

09.07.2024 Київським окружним адміністративним судом ухвалено залишити без руху позовну заяву у справі №320/30720/24 за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2024 №38320409 та від 15.05.2024 №401730409.

23.07.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі №320/30720/24 за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2024 №38320409 та від 15.05.2024 №401730409.

Тобто, на даний час рішення у вказаних справах не прийнято, а тому податковий борг за податковими повідомленнями-рішеннями не може вважатись узгодженим.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у м. Києві протиправно прийнято рішення «Про виключення з реєстру платників єдиного податку» за №535/26-15-04-16-12 від 30.04.2024, а тому, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо оскарження позивачем рішення ДПС №22348/6/99-00-06-03-03-06 від 22.07.2024 про розгляд скарги, судом встановлено наступне.

Позивачем у порядку статей 55, 56 ПКУ, скористалося своїм правом звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня та 22.05.2024 оскаржило до Державної податкової служби України рішення Головного управління ДПС у м. Києві №535/26-15-04-16-12 від 30.04.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку.

За результатами розгляду вищевказаної скарги ДПС України прийнято рішення №22348/6/99-00-06-03-03-06 від 22.07.2024 про результати розгляду скарги, яким скаргу залишено без задоволення, а відповідне податкове повідомлення-рішення – без змін.

Позивач наполягав на тому, що з аналізу змісту оскаржуваного рішення ДПС України №22348/6/99-00-06-03-03-06 від 22.07.2024 вбачається, що в останньому належним чином не відображені обставини (заперечення), на які посилався Позивач на підтвердження своїх вимог, не здійснено їх дослідження, не наведено мотивів відхилення таких обставин (заперечень). За позицією позивача відповідачем 2 не надано жодної належної правової оцінки доводам Позивача, стосовно виконання ним усіх вимог (умов) передбачених п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України.

Заперечуючи проти задоволення позов в цій частині відповідач-2 зазначив, що рішення ДПС про результати розгляду скарги не може бути предметом оскарження, оскільки не є тим рішенням, яке несе будь-які правові наслідки для позивача, а є рішенням, прийнятим за результатами адміністративного оскарження рішення ГУ ДПС у м. Києві.

Рішення ДПС про результати розгляду скарги немає юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосуються прав обов`язків позивача, не містять обов`язкового для нього припису.

Відповідно до п. п. 56.1 - 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Подання скарги в електронній формі засобами електронного зв`язку здійснюється платниками податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Протягом шести місяців з дати закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту, платник податків має право подати скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку та копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності). У скарзі може міститися клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку. Контролюючий орган вищого рівня, розглядаючи клопотання платника податків, поновлює пропущений строк на подання скарги в адміністративному порядку, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в частині виконання функцій контролюючого органу відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Також, п. 56.8 ст. 56 ПК України визначено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.

Крім цього, п.56.9. ст. 56 ПК України передбачає, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Приписи п. 56.10 ст. 56 ПК України визначать, що рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Згідно п. 56.20. ст. 56 ПК України вимоги до оформлення скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами затверджений наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 (далі - Порядок № 916).

Пунктом 1 розділу ІХ Порядку № 916, передбачено, що контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

Згідно п. 2 розділу ІХ Порядку №916, за результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: 1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; 4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов`язання.

У рішенні про результати розгляду скарги також зазначається про право особи, яка подала скаргу, у разі її незгоди з прийнятим рішенням оскаржити таке рішення до контролюючого органу вищого рівня у строки, визначені законодавством, або в судовому порядку.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДПС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі на рішення про відмову у прийнятті податкової звітності.

Належність такого висновку підтверджується змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може оцінювати повноту розгляду ДПС України скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду, з огляду на положення конституційного принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суд визнає, що запроваджені Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача, викладені у скарзі оцінені судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків.

Дана позиція, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 06 лютого 2020 року у справі № 810/101/16, від 06 лютого 2020 року у справі № 620/228/19, від 26 березня 2019 року у справі № 810/1710/16, від 11 червня 2019 року у справі № 826/24656/15, від 18.06.2019 у справі №826/7961/16.

Зі змісту оскаржуваного рішення ДПС України вбачається, що відповідачем-2 залишено без змін рішення Головного управління ДПС у м. Києві №535/26-15-04-16-12 від 30.04.2024.

Отже, вказане рішення за результатами розгляду скарги самі по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а, відтак, рішення ДПС України про результати розгляду скарги безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Аналіз наведених положень дає підстави суду дійти висновку, що оскаржувані рішення не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а, відтак, рішення ДПС України про результати розгляду скарги безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

Таким чином, даний адміністративний позов не підлягає задоволенню в частині визнання протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України №22348/6/99-00-06-03-03-06 від 22.07.2024 про результати розгляду скарги, а задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №535/26-15-04-16-12 від 30.04.2024 є достатнім способом захисту порушеного права позивача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги наведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. А саме про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві №535/26-15-04-16-12 від 30.04.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 цієї ж статті Кодексу).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи квитанції від 21.08.2024 позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 6056,00грн. Відтак, враховуючи розмір заявлених позивачем вимог та обсяг задоволених таких позовних вимог за наслідком розгляду справи по суті, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві суму судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд–

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело-1» (02088, м. Київ, пров. Інженерний, 17/1, код ЄДРПОУ 32590768) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №535/26-15-04-16-12 від 30.04.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку, яким анульовано реєстрацію ТОВ «Джерело-1» (код ЄДРПОУ 32590768), як платника єдиного податку.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело-1» (02088, м. Київ, пров. Інженерний, 17/1, код ЄДРПОУ 32590768) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.