Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №320/28202/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року справа №320/28202/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Білоцерківвода») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2022 №12672/0406.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що спірним податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами проведення камеральної перевірки, до нього застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в ЄРПН.

Позивач вважає, що штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН у період з 01.03.2020 і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, не застосовуються.

Крім того, позивач наголошує на тому, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/3740/16 зобов`язано ДФС України зарахувати шляхом збільшення сум поповнення електронного рахунку позивача в СЕА ПДВ кошти у сумі 10 076 252,00 грн. Проте, на рахунок позивача в СЕА ПДВ було зараховано лише 2 511 256,17 грн. Позивач наголошує на тому, що відсутність на його рахунку в СЕА ПДВ необхідного ліміту обумовлює неможливість реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а кошти, які позивач зараховує на рахунок, спрямовуються відповідачем на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від призначень платежів, визначених платником податків.

Також позивач зазначив, що ним було укладено договори про організацію взаєморозрахунків на 2017 рік, за якими ТОВ «Білоцерківвода» повинно було отримати субвенцію з державного бюджету, яка мала б бути направлена на поповнення реєстраційного ліміту у СЕА ПДВ. Однак, умови договорів так і не були виконані і кошти субвенції у 2017 році позивачу не були перераховані. Факт невиконання державними органами своїх обов`язків установлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі №810/1728/18.

Враховуючи означені обставини, позивач стверджує, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних в ЄРПН відбулась не з його вини, а внаслідок бездіяльності фіскальних органів з незарахування означених вище субвенцій на рахунок позивача, внаслідок чого в останнього була відсутня можливість своєчасно зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, що має наслідком відсутність підстав для застосування до ТОВ «Білоцерківвода» штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за результатами проведеної камеральної перевірки ТОВ «Білоцерківвода» було встановлено порушення ним граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що мало наслідком винесення спірного податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Відповідач наголошує на тому, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 № 2260-IX (далі по тексту також - Закон № 2260-IX) на період дії воєнного стану положення законодавства щодо «ковідного» мораторію не застосовуються. При цьому, за твердженням відповідача, складені позивачем податкові накладні до періоду введення воєнного стану повинні мали бути зареєстровані до 27.05.2022.

Відповідач також зауважив, що позивач не звертався із заявою про неможливість виконання ним податкового обов`язку відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого наказом Мінфіну від 29.07.2022 №225 (далі по тексту також – Порядок №225). Крім того, більшість податкових накладних була складена після набрання чинності Законом №2260-ІХ, а тому відносно їх несвоєчасної реєстрації в ЄРПН до позивача застосовано штрафні санкції на загальних підставах.

Щодо посилань позивача на протиправні дії ДФС з незарахування на рахунок в СЕА ПДВ коштів субвенції у 2015 році та неперерахування державними органами коштів субвенції у 2017 році, відповідач пояснив, що означені кошти цільової субвенції станом на дату настання термінів реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН не перекрили б суму від`ємного реєстраційного ліміту позивача, яка значно перевищувала суму неперерахованих цільових субвенцій. Як наслідок, за твердженням відповідача, сума неперерахованих цільових субвенцій не мала жодного впливу на можливість позивача своєчасно реєструвати податкові накладні в ЄРПН, а отже їх неперерахування не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності.

Також відповідач зауважив, що станом на граничні дати реєстрації податкових накладних №11 від 01.08.2018, №5278 від 29.08.2019, №1607 від 13.02.2020 №1454 від 18.06.2021 №965 від 20.06.2022 згідно відомостей СЕА ПДВ сума перевищення мала позитивне значення, що дозволяло позивачу здійснити реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Відповідачем звернуто увагу суду на те, що позивач здійснював реєстрацію податкових накладних у межах суми перевищення без врахування показника реєстраційного ліміту протягом періоду 2018-2022 років у порядку, визначеному пунктом 200-1.9 статті 200-1 ПК України.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У поданих до суду письмових поясненнях позивач зазначає, що він не заперечує щодо сум нарахованих штрафних санкцій та алгоритму їх нарахування, зокрема щодо визначення кількості днів прострочення реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Однак заперечує в цілому щодо правомірності нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у розмірі 833 872,75 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Київського кружного адміністративного суду від 09.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ТОВ «Білоцерківвода» (ідентифікаційний код 38010130, місцезнаходження: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 14) зареєстроване як юридична особа, про що свідчить виписка з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач є підприємством та суб`єктом господарювання, який надає послуги централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку з питання своєчасності реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН ТОВ «Білоцерківвода», за підсумками якої складено акт перевірки від 14.11.2022 № 12969/10-36-04-06/38010130 (далі по тексту – акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначених пунктом 201.10 статті 201, вимог абзацу 3 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та Закону №2260-ІХ, згідно визначеного в акті перевірки переліку. Відповідальність платника податку передбачена абзацами 1, 2 пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Київській області від 08.12.2022 №12672/0406 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 833 872,75 грн за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 ПК України.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту також – ПК України, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

З урахуванням викладеного, в період існування спірних правовідносин ПК України передбачений обов`язок платників податку на додану вартість забезпечити своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів / послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

У позовній заяві ТОВ «Білоцерківвода», стверджуючи про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, посилається на бездіяльність Державної фіскальної служби України та Міністерства фінансів України у вигляді неперерахування позивачу субвенцій з державного бюджету за 2015 та 2017 роки, що мало наслілдком недостатність реєстраційного ліміту для зщдійснення своєчасної реєстрації в ЄРПН податкових накладних.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2017 у справі №826/3740/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 та постановою Верховного Суду від 06.05.2020, визнано протиправною бездіяльність ДФС України щодо не зарахування на рахунок ТОВ «Білоцерківвода» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України»; зобов`язано ДФС України зарахувати шляхом збільшення сум поповнення електронного рахунку ТОВ «Білоцерківвода» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника кошти в сумі 10 076 252,00 грн, відповідно до договору №2 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №375 від 13.07.2015 та договору №55/375 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №375 від 30.11.2015.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виснував про невиконання органами Державної фіскальної служби України вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.11.2015 №967 «Про внесення змін до пункту 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість» в частині поповнення електронного рахунку платника податку на додану вартість. Також суди зазначили, що Товариство не є і не може бути учасником відповідних правовідносин між органами виконавчої влади в особі Державної фіскальної служби України, Державного казначейства України та розробником програмного забезпечення діяльності вказаних органів - TOB «Програміка».

Позивач в адміністративному позові зазначив, що з суми, яку відповідно до означеного судового рішення ДФС України мала б спрямувати на поповнення електронного рахунку ТОВ «Білоцерківвода», зараховано лише 2 511 256,17 грн.

Крім того, відповідно до Порядку № 332 між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Білоцерківської міської ради, Департаментом житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» було укладено договори про організацію взаєморозрахунків від 07.08.2017 №03/332 та від 05.12.2017 №12/332.

У зв`язку з укладенням вказаних договорів про організацію взаєморозрахунків сторони в такий спосіб змінили порядок та строки погашення податкової заборгованості позивача перед державним бюджетом з ПДВ на загальну суму 9 863 300,00 грн, шляхом перерахування на користь позивача з державного бюджету цільових субвенцій з різниці в тарифах, на вказану суму, які позивач мав спрямовувати до державного бюджету для погашення податкових зобов`язань.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі №810/1728/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, позов ТОВ «Білоцерківвода» до Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, визначених Порядком № 332, договором від 07.08.2017 №03/332, договором від 05.12.2017 №12/332 та недоведення цього рішення до відома Казначейства.

Зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, врегульованих Порядком № 332, договором від 07.08.2017 №03/332, договором від 05.12.2017 №12/332 та довести його до відома Державної казначейської служби України.

Зобов`язано Державну казначейську службу України перерахувати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку на підставі рішення Мінфіну, у сумі 8 221 700 грн згідно з договором від 07.08.2017 №03/332 та в сумі 1 641 600 грн згідно з договором від 05.12.2017 № 12/332.

Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області виконати свої зобов`язання на підставі договорів від 07.08.2017 №03/332 та від 05.12.2017 №12/332, перерахувати отримані від Державної казначейської служби України кошти в сумі 8 221 700,00 грн згідно з договором від 07.08.2017 №03/332 та в сумі 1 641 600,00 грн згідно з договором від 05.12.2017 №12/332 на рахунок Департаменту фінансів Київської облдержадміністрації.

Постановою Верховного Суду від 03.06.2020 у зазначеній справі скасовано вказані рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов`язання Державної казначейської служби України перерахувати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку на підставі рішення Мінфіну, в сумі 8 221 700,00 грн згідно з договором від 07.08.2017 №03/332 та в сумі 1 641 600,00 грн згідно з договором від 05.12.2017 №12/332. У цій частині суд касаційної інстанції прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, преюдиційним є факт неперерахування позивачу субвенцій за 2015 та 2017 роки, загальна сума якої з урахуванням часткового перерахування субвенції за 2015 рік у розмірі 2 511 256,17 грн, складає 17 428 295,83 грн (8 221 700,00 грн + 1 641 600,00 + 10 076 252,00 грн - 2 511 256,17 грн).

Позивач зазначає, що бездіяльність державних органів у вигляді неперерахування субвенцій за 2015 та 2017 роки мала наслідком не зарахування до системи електронного адміністрування ПДВ відповідних коштів та зумовила несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН.

Згідно з пунктом 200-1.4 статті 200-1 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу;

б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;

г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.41 статті 43 цього Кодексу;

ґ) вилучені контролюючим органом відповідно до статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов`язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку.

Тобто, означені субвенції мали б бути зараховані на рахунок позивача в СЕА ПДВ.

У свою чергу, положеннями пункту 87.9 статті 87 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що позивачем порушено граничні строки реєстрації податкових накладних, складених у період з 01.08.2018 по 30.09.2022.

Станом на 31.07.2018 (дата, яка передує складанню першої податкової накладної, строк реєстрації якої порушено в межах спірних відносин, від 01.08.2018) недоїмка зі сплати податкового боргу позивача з податку на додану вартість становила 14 467 801,60 грн відповідно до інформації, яка міститься в наданій відповідачем ІКП ТОВ «Білоцерківвода».

Крім того, з наданого відповідачем витягу з СЕА ПДВ ТОВ «Білоцерківвода» вбачається, що станом на 01.08.2018 ліміт позивача в СЕА ПДВ становив від`ємне значення «- 13 356 715 грн» та означений від`ємний ліміт протягом періоду виникнення спірних відносин поступово збільшувався.

При цьому, загальна сума субвенцій, не нарахованих державними органами на рахунок позивача, становить 17 428 295,83 грн та є значно меншою, ніж загальна сума податкового боргу позивача та від`ємного ліміту в СЕА ПДВ станом на початок періоду виникнення спірних відносин.

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача щодо того, що відсутність на його рахунку в СЕА ПДВ необхідного ліміту через бездіяльність державних органів з незарахування позивачу субвенцій за 2015 та 2017 роки мало наслідком неможливість реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Крім того, Верховний Суд у п. 27 постанови від 31 березня 2025 року у справі №280/5710/24 зазначив, що виходячи з положень п.120-1.1 ст.120-1 ПК України підставою для застосування штрафних санкцій є сам факт порушення строків реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, випадки які звільняють від застосування штрафних санкцій прямо передбачені вказаною нормою права і до таких випадків відсутність коштів на рахунку СЕА не відноситься.

Означений правовий висновок Верховного Суду є релевантним до правовідносин у цій справі та свідчить про безпідставність посилань позивача на відсутність коштів на його рахунку в СЕА ПДВ як обґрунтування необхідності звільнення його від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Надаючи оцінку аргументам позивача щодо неможливості застосування штрафних санкцій під час дії «ковідного» мораторію, суд зазначає таке.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17.03.2020 №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі по тексту також - Закон №533-IX).

У зв`язку з набранням чинності Законом №533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та Законом України від 13.05.2020 №591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10 розділу XX ПК України був доповнений пунктом 52-1 такого змісту:

«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: - обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; - цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; - обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; - здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; - порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».

Верховний Суд за результатами аналізу наведених норм у постанові від 10.12.2021 у справі № 420/10367/20 сформував такий правовий висновок:

«Перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у період з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Отже, штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у період з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, не застосовуються».

Таким чином, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі і за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у відповідний період.

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Необхідно зазначити, що карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11.03.2020 №211 з 12.03.2020.

Постановою від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 №2118-IX, який набрав чинності 07.03.2022 (далі по тексту також - Закон №2118-IX).

Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Зокрема, підпунктами 69.1, 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом №2142-ІХ від 24.03.2022 внесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».

В подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 №2260-IX (далі по тексту також – Закон №2260-ІХ).

У зв`язку з набранням чинності 27.05.2022 Законом №2260-ІХ підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Відтак, з набранням чинності Законом №2260-ІХ передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Закон №2260-ІХ підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з 27.05.2022 припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію на застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Законом №2260-ІХ було внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Відповідно до нової редакції цієї норми для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

З 27.05.2022 пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнений підпунктом 69.1-1.

Згідно з новими положеннями цього підпункту платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Законом України від 13.12.2022 №2836-ІХ (набрав чинності 03.01.2023) підпункт 69.1 викладено в новій редакції, зокрема, відповідно до абзаців третього - п`ятого цього пункту платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо:

реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року;

реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року.

З огляду на наведене вище правове регулювання спірних правовідносин суд зазначає, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а саме з 01.03.2020 по 26.05.2022.

Оскільки податкове правопорушення щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної в ЄРПН, то у випадку коли податкова накладна/розрахунок коригування складена(ий) в період дії мораторію, а зареєстрована(ий) в ЄРПН після скасування дії мораторію (тобто після 26.05.2022), відповідальність за порушення строків реєстрації податкових накладних застосовується за період, в якому підстави для звільнення від відповідальності перестали існувати.

В той же час, як зазначено вище, пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 13.12.2022 №2836-ІХ) установлено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року.

Отже, якщо податкові накладні/розрахунки коригування складені платником в період з 01 лютого по 31 травня 2022 року, а зареєстровані в ЄРПН з порушенням строку після 15 липня 2022 року, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 280/4484/23, від 12.04.2024 у справі №620/9720/23.

У період дії воєнного стану правовідносини щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН регулюються нормами ПК України з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» цього кодексу.

У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд в постанові 07.02.2024 у справі № 380/7070/23 зауважив, що держава не створила такого правового регулювання і фактичних умов, за яких платники податків могли б завчасно передбачити відповідні наслідки своєї поведінки щодо не реєстрації до 26 травня 2022 року в ЄРПН податкових накладних, складених до 24 лютого 2022 року (зі змінами до 31 січня 2022 року).

В означеній постанові Верховний Суд висловив правову позицію, що з урахуваннями принципу верховенства права та заборони на дискримінацію платників податків, а також принципу in dubio pro tributario (презумпція правомірності рішень платника податків), що закріплений в підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, перехідний період - до 15 липня 2022 року, про який йдеться в пункті 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом №2836-ІХ), та який згідно вказаного пункту має застосовуватись до податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 01 лютого по 31 травня 2022 року, доцільно б було враховувати і при реєстрації податкових накладних, які складені у період до 1 лютого 2022 року та не були зареєстровані в ЄРПН з огляду на дію «ковідного» мораторію.

Фактично з 27 травня 2022 року усі платники, які не зареєстрували податкові накладні, граничний строк реєстрації яких припав до 23 лютого 2022 року, автоматично підлягали відповідальності.

При цьому, відповідний Закон №2260-ІХ був опублікований 26.05.2022 в умовах воєнного стану, обмеженого часу роботи електронних сервісів податкових органів та за відсутності завчасного попереднього роз`яснення змісту та наслідків прийняття цього законодавчого акта для платників податків, які були впевнені, що захищені карантинними та воєнними мораторіями на застосування штрафних санкцій.

Отже законодавець не створив умов, за яких платник податків мав можливість у розумні строки зареєструвати податкові накладні, складені до введення воєнного стану, за попередньо передбаченого підходу безумовного звільнення від відповідальності до завершення дії карантину.

Як слідує з системного аналізу норм ПК України, фактично з 27.05.2022 платники податків, які не зареєстрували в ЄРПН податкові накладні, складені з 1 лютого 2022 року до травня 2022 року, отримали додатковий час для їх реєстрації в ЄРПН без застосування штрафних санкцій до 15 липня 2022 року, тобто близько 1,5 місяці.

Відтак, необхідний перехідний період для податкових накладних, складених по 31.01.2022, не був уведений в дію, не надав таким положенням законодавець й ретроспективної дії. Наведене також є проявом порушення принципу рівності податкового законодавства.

При цьому потрібно враховувати, що правові ситуації, які пов`язані з можливістю або неможливістю в період воєнного стану реєструвати податкові накладні, є за своєю суттю ідентичними як щодо податкових накладних, складених починаючи з лютого 2022 року, так і щодо тих, які були складені раніше, але не були своєчасно зареєстровані з огляду на надзвичайні обставини - ковідну пандемію та воєнний стан.

Умови юридичної відповідальності визначаються характером діяння, за яке така відповідальність установлюється. Відмінність у заходах відповідальності не може зумовлюватися «випадковими» чинниками, зокрема, недосконалістю законодавчої техніки, коли однакові за характером діяння мають різні умови покарання за них.

За подібних обставин, принцип верховенства права та заборона на дискримінацію платників податків, передбачена підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 ПК України, вимагають застосування однакових умов притягнення до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію всіх податкових накладних, на які до 27 травня 2022 року поширювалася дія мораторію - як «ковідного», так і «воєнного».

Зважаючи на викладене, визначальним критерієм, який має братися до уваги при вирішенні питання про відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних після скасування з 27.05.2022 дії мораторіїв, є можливість виконання платником своїх зобов`язань.

При цьому всі платники повинні мати однакові умови, за яких вони можуть уникнути відповідальності шляхом реєстрації податкових накладних у відповідний перехідний період - до 15 липня 2022 року.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.02.2024 № 420/19335/22, від 16.04.2024 №460/21543/23, від 27.03.2025 у справі №380/11387/23.

Отже, податкові накладні, складені в період дії «ковідного» мораторію до початку дії воєнного стану мають бути зареєстровані до 15.07.2022.

Для податкових накладних та розрахунків коригування, складених у період, починаючи з 01.06.2022, застосовуються загальні строки для їх реєстрації в ЄРПН та, відповідно, штрафні санкції за порушення таких строків. Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 квітня 2025 року у справі № 160/14599/23.

Суд зауважує, що частина податкових накладних, зазначених у розрахунку штрафних санкцій, що є додатком до спірного податкового повідомлення-рішення (далі по тексту також – розрахунок ШС), за порядковими номерами 1 – 22, складені у 2018 році, тобто до запровадження мораторію, та зареєстровані 29.06.2021 (у період дії мораторію), а тому штрафні санкції повинні обраховуватись до 01.03.2020. До означених податкових накладних застосовано штрафні санкції у розмірі 50% за порушення граничного строку їх реєстрації на понад 366 днів. Суд зазначає, що незважаючи на неправильний розрахунок контролюючим органом кількості днів прострочення термінів реєстрації означених податкових накладних в ЄРПН (896, 1049, 957, 1033, 942, 911 календарних днів), наведене не вплинуло на правильність визначення розміру штрафних санкцій, оскільки кількість днів порушення термінів їх реєстрації складає більше 366, внаслідок чого ставка штрафних санкцій у даному випадку є максимальною – 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування.

Таким чином, застосування відповідачем штрафних санкцій за порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних у цій частині є правомірним.

Податкова накладна, зазначена у розрахунку ШС за порядковим номером 23, складена 29.08.2019 та зареєстрована в ЄРПН 29.08.2019, тобто до введення мораторію, наслідком чого є правомірність застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 40% за порушення граничного строку її реєстрації в ЄРПН.

Також правомірним є визначення контролюючим органом розміру штрафу за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН податкових накладних, вказаних у розрахунку ШС за порядковими номерами: 32, 37, 66, 94-95, 213-302, 304-392, 394-994.

Натомість, судом встановлено, що податкові накладні, вказані у розрахунку ШС за порядковими номерами: 43, 50, 53-55, 59, 62, 65, 72, 79-84, 96-212, були зареєстровані позивачем у межах граничних строків, внаслідок чого відсутні підстави для застосування штрафних санкцій. Загальна сума штрафних санкцій, нарахованих відповідачем за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН цих податкових накладних, складає 123 969,15 грн, у зв`язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення має бути визнано протиправним та скасовано у відповідній частині.

Крім того, відповідачем неправильно застосовано ставку штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН таких податкових накладних (за порядковими номерами, вказаними у розрахунку ШС):

- №№24-31 – 50% (загальна сума штрафних санкцій – 856,17 грн) замість належних 40% (загальна сума штрафних санкцій – 684,92 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 171,55 грн. (856,17 грн - 684,92 грн);

- №33 – 50% (сума штрафних санкцій – 371,31 грн) замість належних 30% (сума штрафних санкцій – 222,78 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 148,53 грн;

- №34 – 50% (сума штрафних санкцій – 197,47 грн) замість належних 40% (сума штрафних санкцій – 157,98 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 39,49 грн;

- №35 – 50% (сума штрафних санкцій – 120,21 грн) замість належних 30% (сума штрафних санкцій – 72,13 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 48,08 грн;

- №№36, 38 – 50% (загальна сума штрафних санкцій – 297,6 грн) замість належних 40% (загальна сума штрафних санкцій – 238,07 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 59,53 грн;

- №№39-42 – 40% (загальна сума штрафних санкцій – 111,47 грн) замість належних 10% (загальна сума штрафних санкцій – 27,87 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 83,6 грн;

- №№44-47 – 40% (загальна сума штрафних санкцій – 272,09 грн) замість належних 10% (загальна сума штрафних санкцій – 68,02 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 204,07 грн;

- №48 – 40% (сума штрафних санкцій – 14,01 грн) замість належних 20% (сума штрафних санкцій – 7,00 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 7,01 грн;

- №№49, 51-52, 56 – 40% (загальна сума штрафних санкцій – 1341,24 грн) замість належних 10% (загальна сума штрафних санкцій – 335,32 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 1005,92 грн;

- №57 – 40% (сума штрафних санкцій – 42,03 грн) замість належних 20% (сума штрафних санкцій – 21,01 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 21,02 грн;

- №№58, 60-61, 63-64, 67 – 40% (загальна сума штрафних санкцій – 1152,44 грн) замість належних 10% (загальна сума штрафних санкцій – 288,11 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 864,33 грн;

- №68 – 40% (сума штрафних санкцій – 96,78 грн) замість належних 20% (сума штрафних санкцій – 48,39 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 48,39 грн;

- №№69-71, 73-75 – 40% (загальна сума штрафних санкцій – 1604,73 грн) замість належних 10% (загальна сума штрафних санкцій – 401,18 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 1203,55 грн;

- №76 – 40% (сума штрафних санкцій – 826,57 грн) замість належних 20% (сума штрафних санкцій – 413,28 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 413,29 грн;

- №№77-78 – 50% (загальна сума штрафних санкцій – 91,98 грн) замість належних 10% (загальна сума штрафних санкцій – 18,40 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 73,58 грн;

- №№85-93 – 40% (загальна сума штрафних санкцій – 12139,42 грн) замість належних 10% (загальна сума штрафних санкцій – 6069,71 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 6069,71 грн;

- №303 – 40% (сума штрафних санкцій – 224,28 грн) замість належних 20% (сума штрафних санкцій – 112,14 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 112,14 грн;

- №393 – 40% (сума штрафних санкцій – 1435,33 грн) замість належних 20% (сума штрафних санкцій – 717,67 грн), що призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій у розмірі 717,66 грн.

Таким чином, загальна сума штрафних санкцій, безпідставно нарахованих контролюючим органом в межах спірних правовідносин, складає 135260,60 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 28.03.2023 у справі №260/433/19 Верховний Суд виснував, що встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 05.06.2024 у справі № 320/17339/23, від 11.04.2024 у справі №802/1905/16-а, від 19.03.2024 у справі № 823/1553/16, від 18.05.2020 у справі №200/12442/18-а, від 04.06.2020 у справі № 804/4406/13-а та від 20.03.2023 у справі № 813/2689/17, від 22.02.2024 у справі № 826/16991/13-а тощо.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач неправильно застосував норми законодавства при обчисленні розміру штрафу, у зв`язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 135260,60 грн.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 12 508,09 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.04.2023 №1880.

Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2028,91 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – ГУ ДПС у Київській області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 08.12.2022 №12672/0406 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» штрафних санкцій у розмірі 135260,60 грн (сто тридцять п`ять тисяч двісті шістдесят гривень 60 коп).

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (ідентифікаційний код 38010130, місцезнаходження: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 14) судовий збір у розмірі 2 028,91 грн (дві тисячі двадцять вісім грн 91 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.