Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №280/6798/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Справа № 280/6798/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - позивач) до Запорізької митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів № UA112070/2025/000032/1 від 22.12.2025, а також визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112070/2025/000111.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 29286,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ним виконані усі умови, визначені Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) для забезпечення можливості перевірити та підтвердити заявлену ним митну вартість товару. Надані позивачем митниці на підтвердження заявленої митної вартості спірної товарної партії документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мають ознак підробки, містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни фактично сплаченої за ці товари. Митницею наявність сумнівів у правильності заявленої декларантом митної вартості не обґрунтована, вимога митниці про надання додаткових документів є протиправною. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

20 липня 2026 року відповідачем подана заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки сума різниці митних платежів, визначеної спірним рішенням про коригування митної вартості товарів, перевищує граничний розмір, визначений пунктом 4 частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23 липня 2026 року у задоволенні клопотання Запорізької митниці про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, - відмовлено.

28 липня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Митниця не погоджується з доводами позивача та заперечує проти заявлених позовних вимог адміністративного позову, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Під час здійснення митного контролю типу за ЕМД №25UA112070005410U3 від 12.12.2025 митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. Декларанту були надіслані повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, однак декларантом не надано в повному обсязі документів на підтвердження заявленої митної вартості. У митному оформленні ЕМД № 25UA112070005410U3 відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112070/2025/000111 відповідно до норм чинного законодавства, з урахуванням положень ч. 6 ст. 54, ст. 256 МКУ та Порядку №631. Оформлення вищезазначеного товару здійснено та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 24.12.2025 № 25UA112070005549U6 з урахуванням рішення про коригування митної вартості. Випуск товарів у вільний обіг здійснено шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до ч. 7 ст. 55 та розділу Х МКУ. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

04 серпня 2026 року позивачем надано до суду відповідь на відзив. Позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та зазначає, що на доповнення до документів наданих первісно 12.12.2025 під час митного декларування товарів до ЕМД № 25UA112070005410U3 додатково надавались документи з метою усунення певних розбіжностей. Стосовно кожної розбіжності в наданих до митного оформлення документах, позивачем були надані відповідні пояснення та/або документи, що їх усувають, та, на думку позивача, дозволяють визначити митну вартість товару за основним методом – ціною договору. В той час, як зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості обставини, не є підставою для коригування митної вартості товару. Відповідачем не підтверджено, що надані для митного оформлення документи у своїй сукупності є недостатніми чи такими, що викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Позивач наполягає на задоволенні позову.

10 серпня 2026 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначив, що викладені позивачем доводи є необґрунтованими та безпідставними, такими, що не спростовують доводів митниці викладених у відзиві на позовну заяву. Надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів. Отже, митницею правомірно запитано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Надані декларантом додаткові документи на повідомлення митниці не усували вказаних розбіжностей, не підтверджували заявлену митну вартість. Крім того, декларантом не було надано жодних документів відповідно до вимог частини четвертої статті 53 Митного кодексу України щодо відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість, декларант відмовився. Отже, прийняте митницею рішення про коригування митної вартості та картка відмови є обґрунтованими та правомірними.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Між ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (Покупець) та METINVEST POLSKA Sp.Zo.o. (Поcтачальник) 11.03.2024 року був укладений Контракт № 20/2024/1138 (Контракт).

Відповідно до умов Контракту (п.1.1 «Предмет Контракту») Постачальник зобов`язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити Товар (надалі - ресурси), на умовах, передбачених цим Контрактом. Пункт 2.1 Контракту визначає, що кількість, номенклатура ресурсів вказуються у специфікаціях до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною. Поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, вказаними у специфікаціях.

Постачальник зобов`язується поставити ресурси на умовах поставки, зазначених в специфікаціях у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2020 року (п.3.1 Контракту).

Умовами додаткової угоди № 8 від 29.04.2025 до Контракту сторони доповнили Контракт реквізитами Постачальника, визначили, що згідно п. 4.4: «Валюта Контракту – долар США та/або євро», та встановили (п.11.6), що «11.6 Даний Контракт діє до 31 грудня 2025 року. Закінчення строку дії цього Контракту не звільняє Сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим Контрактом», решта умов Контракту залишаються без змін.

Відповідно до умов Специфікації № 5 від 08.09.2025 до Контракту Постачальник передає, а Покупець приймає і оплачує наступні ресурси: високовуглецевий феромарганець, параметри якості: вміст Mn: не менше 75%, вміст Si: не більше 1%, вміст C: 6,00%-8,00%, вміст P: не більше 0,20%, вміст S: не більше 0,03%, фракція: 0- 300 мм, 90% мінімум. Пакування: навалом. Виробник: Ferroglobe Mangancse France, SAS. Кількість 2 000,00 мт, ціна 1 016,03 євро/мт, на загальну суму 2 032 060,00 євро. Толеранс: +10%/-10%. Пункт 1.2. Місце постачання: порт Свіноуйсьце, Польща. Пункт 1.3. Період постачання: вересень-жовтень 2025 року. Пункт 1.4. Країна походження: Франція.

Пунктом 3 Специфікації передбачено, що ресурси поставляються на умовах поставки FCA порт Свіноуйсьце, Польща, відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2020 року. Продавець оплачує всі витрати та транспортування, необхідні для доставки ресурсів до місця постачання, погодженого сторонами та зазначеного в цій специфікації. Покупець укладає договір на перевезення ресурсів з місця постачання до місця призначення за свій рахунок. Продавець повинен забезпечити безпечне завантаження, зберігання та закріплення ресурсів в транспортних засобах, наданих експедитором Покупця. Ресурси поставляються залізничним транспортом (у контейнерах на залізничних платформах та/або у залізничних вагонах). Пункт 4 визначено країну призначення – Україна. Пункт 5 місце призначення та вантажоодержувач: ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ». Термін оплати поставлених ресурсів згідно п.6 специфікації: 100% по факту поставки протягом 30 календарних днів.

Згідно інвойсу №7490047904 від 20.10.2025, виставленого Постачальником (METINVEST POLSKA SP. z o.o.) загальна вага склала 813,270 т. по ціні 1 016,03 євро/т на загальну суму 826 306,72 євро.

Також згідно інвойсу № 7490047906 від 20.10.2025, виставленого Постачальником (METINVEST POLSKA SP. z o.o.) загальна вага склала 1 355,450 т. по ціні 1 016,03 євро/т на загальну суму 1 377 177,86 євро.

Таким чином, за сукупністю двох рахунків загальна вага ферромарганцю, що постачався склала 2 168,72 т. по ціні 1 016,03 євро/т на загальну суму 2 203 484,58 євро.

З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем 12.12.2025 до митного контролю та митного оформлення надіслано електронну митну декларацію (далі – ЕМД) № 25UA112070005410U3 на товар, опис якого зазначено в гр. 31 ЕМД: Високовуглецевий феромарганець Ferromanganese FMn 78 GOST 4755-91 - 2168,720 т. Навалом. Показники якості, %: Mn - 75,4; Fe - 16,59; Si - 0,04 С - 6,94; Р - 0,149; S - 0.01; N - 0.043. Розмір шматків: >300 мм - 1,8%; 0-300мм - 98,2%. Призначений для використання у власному безперервному металургійному виробництві сталі. Торговельна марка: нема даних. Виробник: Ferroglobe Manganese France, SAS.

Визначення митної вартості товару було здійснено за основним (першим) методом, тобто за ціною товарів (ресурсів), які імпортуються (вартість операції).

До даної митної декларації позивачем до митного оформлення було надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: сертифікат аналізу від 12.09.2025 № 723153; комерційні інвойси від 20.10.2025 № 7490047904 та № 7490047906; накладні УМВС від 16.10.2025 № 03625001, № 03625002; рахунки-фактури від 30.11.2025 № 95670563, № 95670699, № 95681452, № 95688761; специфікація від 08.09.2025 № 5; звернення ПАТ «Запоріжсталь» від 05.11.2025 № 95/1742 та від 21.11.2025 №95/1831; копія митної декларації країни відправлення від 23.10.2025 № 25PL40101000134YB4.

З позначкою «надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення» в гр. 44 вищезазначеної ЕМД зазначено: контракт купівлі-продажу товарів від 11.03.2024 № 20/2024/1138; додаткова угода від 29.04.2025 №8; договір транспортного експедирування від 31.03.2014 №МШ 31-03/14 ЖД (20/2014/1073); лист від 09.06.2025 №95/876.

Того ж дня, 12.12.2025, позивечм надіслано митниці повідомлення № 95/1961, про бажання надати додаткові документи.

За результатами перевірки митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (ч. 3 ст. 53 МКУ), а саме:

1. Відповідно до пункту 5.3 контракту № 20/2024/1138 від 11.03.2024 оплата за товар проводиться протягом терміну, зазначеного у специфікації. Пункти 6 та 7 Специфікації № 5 від 08.09.2025 до вказаного контракту містять інформацію, що терміном оплати є 30 календарних днів від дати постачання, якою є дата проставлення печатки станції постачання на залізничних накладних. А також в інвойсах від 20.10.2025 № 7490047904 та № 7490047906 зазначено, що кінцева дата оплати (Due date of payment) - 15.11.2025. Відповідно до ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено. До митного оформлення платіжні документи не надавались.

2. У рахунках-фактурах експедитора від 30.11.2025 №№ 95670563, 95670699, 95681452, 95688761 відсутній обсяг наданих послуг з організації перевезення вантажу, а саме: які саме послуги надані, зокрема відсутні дані про транспортні послуги, дані про маршрут перевезення, обсяг робіт, які були виконані, кількість товару, який було перевезено. Тобто неможливо ідентифікувати, чи стосуються надані рахунки до даної партії товарів та неможливо впевнитись у повноті включення усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідно до пункту 2.1.1.1 наданого до митного оформлення договору на перевезення № 20/2014/1073 від 31.03.2014 клієнт направляє в адрес експедитора письмове доручення (заявку) на конкретне перевезення вантажів. Однак вказаний документ до митного оформлення не надавався.

Також в наданому рахунку-фактурі експедитора від 30.11.2025 № 95688761 виставлено найменування послуги «Користування вагонами» у розмірах 498603,62 грн. і 41061,44 грн. При цьому, на зворотному боці залізничної накладної від 16.10.2025 № 03625002 зазначено рукописом «графа 40 додаткові збори 106 17035-80 107179-40 006 83979-48, графа 46 валюта тарифу і графа 47 валюта платежу 196740 00 101194-68; всього додаткових зборів 297934-68». Неможливо ідентифікувати на основі яких транспортних тарифів проведені відповідні розрахунки чи який розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, та чи включені вказані додаткові збори до митної вартості. В залізничній накладній від 16.10.2025 № 03625001 сторінка з розрахунками тарифів та зборів відсутня.

Відповідно в наданих до митного оформлення документах, що повинні містити відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

3. В експортній митній декларації країни відправлення № 25PL40101000134YB4 від 23.10.2025 у графі [12 03] зазначені реквізити документа [N380]6871. Разом з тим у залізничних накладних від 16.10.2025 № 03625001 та № 03625003 у гр. 24 містяться реквізити інвойсу № 6871. Однак вказаний документ до митного оформлення не наданий.

4. Відповідно до пункту 2.4. контракту № 20/2024/1138 від 11.03.2024 гарантія відповідності ресурсів підтверджується сертифікатом або паспортом якості постачальника або виробника, які направляються на кожну партію поставки ресурсів. До митного оформлення в графі 44 за кодом 0003 задекларований сертифікат аналізу № 723153 від 12.09.2025, інформація в якому стосовно одержувача «METINVEST INTERNATIONAL SA» не відповідає «Metinvest Polska Sp z o. o.», який зазначений в документах наданих до митного оформлення, а також не містить посилання на контракт чи інвойс, що не дає можливості ідентифікувати вказаний сертифікат із даною партією товарів. Також відповідно до пункту 6.3. -1. контракту № 20/2024/1138 від 11.03.2024 постачальник зобов`язаний надати покупцю, у тому числі, сертифікат походження ресурсів, але зазначений документ до митного оформлення не наданий.

5. В графах 1, 23 наданих залізничних накладних від 16.10.2025 № 03625001 та № 03625003 зазначено «RENTRSANS CARGO SP.Z. o.o.» та «ООО ЛЕВАДА Карго» - які є відмінними від надавача транспортно-експедиторських послуг ТОВ «МЕТІНВЕСТ- ШІППІНГ». До митного оформлення не надавалися документи, які б підтверджували договірні відносини вказаних підприємств з покупцем або експедитором. Відповідно до поданої ДМВ (гр. 9а) між продавцем та покупцем існує взаємозалежність, яка не має впливу на ціну товару (гр. 9б). Відповідно до ч. 4 ст. 57 МКУ в рамках здійснення консультацій та обміну наявної у митного органу інформації посадовою особою митниці повідомлено про наявність у віданні митниці митних оформлень товарів за ціною, відмінною від заявленої імпортером. Відповідно є підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

В зв`язку з цим, декларанта повідомлено, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МКУ та ч.ч. 3,4 ст. 53 МКУ протягом 10 календарних днів необхідно надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 8) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 9) розрахунок ціни (калькуляцію).

Також повідомлено, що згідно з ч. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Позивачем 17.12.2025 до митного оформлення додатково надано наступні документи: Договір із третіми особами - контракт купівлі-продажу № MISA/MIP- 13072022 від 13.07.2022; Специфікацію Specification SO-1786208 від 08.09.2025 до контракту купівлі-продажу № MISA/MIP-13072022 від 13.07.2022; Посередницький інвойс - комерційний інвойс № 95621873 від 10.09.2025; Розшифровка по кредиту Б/РАХ 632 від 17.12.2025; Лист б/н (стосовно оплати) від 17.12.2025.

За результатом аналізу додатково надісланих документів митниця зазначила наступне.

1. Відповідно до п. 13.1. додатково наданого посередницького контракту між

Metinvest International SA (Switzerland) та «Metinvest Polska Sp z o. o.» (Poland) № MISA/MIP-13072022 від 13.07.2022 строк його дії закінчився 31.12.2023, водночас додатково надану Специфікацію Specification SO-1786208 до нього датовано 08.09.2025. Документи щодо продовження строку дії вищевказаного контракту до митного оформлення не надавалися. Також, відповідно до п. 2.3. додатково наданого посередницького контракту між Metinvest International SA (Switzerland) та «Metinvest Polska Sp z o. o.» (Poland) № MISA/MIP-13072022 від 13.07.2022 країною походження товару є Україна, при цьому згідно наданих до митного оформлення документів країною походження товару є Франція.

2. Наданий декларантом документ «Розшифровка по кредиту Б/рахунок 632» від 17.12.2025 неможливо ідентифікувати як виписку з бухгалтерської документації у зв`язку з тим, що при оформленні виписки окрім частини тексту документу, яка переноситься у виписку, повністю відтворюються реквізити бланку та зазначається реєстраційний номер і дата реєстрації оригіналу документу. Оскільки виписка є різновидом копії документа, для набуття юридичної сили вона повинна бути заповнена та засвідчена в установленому порядку. Окрім того, вказаний документ не містить вагових показників, а також зазначено найменування товару «феромарганець Metinvest Polska Sp z o. o.», що не дає можливості однозначно ідентифікувати його із заявленою партією товару. Слід зазначити, що у наданому документі зазначено, що він підписаний електронним цифровим підписом. Однак, законодавством України (ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ЗУ «Про електронні довірчі послуги», ПКМУ від 28.10.2004 № 1452 «Порядок застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності») визначено вимоги до електронного підпису. Електронний цифровий підпис являє собою унікальний код, згенерований за допомогою криптографічних ключів. Цей код використовується для перевірки автентичності електронного документа. Він створюється програмно і є послідовністю символів (букв та цифр). В наданому документі від 17.12.2025 «Розшифровка по кредиту Б/рахунок 632» відсутній будь який код. Також вказується посадова особа головного бухгалтера С.О. Ампілогова, однак наявна відмітка, що підписано Хачатрян Іриною. Враховуючи зазначене виникає сумнів у автентичності наданого документа.

3. Лист ПАТ «Запоріжсталь» щодо оплати в іноземній валюті б/н від 17.12.2025 містить посилання на норму постанови НБУ, що унеможливлює здійснення оплати в строк. Однак є інші способи врегулювання здійснення оплати за імпортні товари, у тому числі у випадках 100% передплати. Наданий лист підтверджує лише факт не дотримання вимог зовнішньоекономічної угоди та специфікації про обов`язок покупця ПАТ «Запоріжсталь» оплатити виставлений рахунок до кінцевої дати 15.11.2025, а також можливість продавця, відповідно до пункту 7.2 контракту від 11.03.2024 № 20/2024/1138 вимагати пеню за порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати.

4. Відповідно до наданих додатково до митного оформлення документів Специфікації з третіми особами від 08.09.2025 Specification SO-1786208 до договору із третіми особами від 13.07.2022 № MISA/MIP-13072022 та в рахунку про здійснення платежів третім особам на користь продавця від 10.09.2025 № 95621873 зазначені умови поставки CIF порт Свіноуйське. Відповідно до положень п. 8 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Поставка товару здійснювалася відповідно до умов Incoterms - CIF, якими визначено, що продавець здійснює морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, декларантом не надано. Також варто зазначити, що у наданих до митного оформлення рахунках про надання транспортно-експедиційних послуг відсутні витрати на страхування вантажу, або ж згадка про відсутність страхування. Відповідно надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Позивач 22.12.2025 засобами електронного зв`язку надіслав до митниці повідомлення №95/1961-2 та №95/1961-1, в якому зазначив, що позивачем надано всі наявні на момент декларування документи, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ. Додаткові документи не надаватимуться.

22.12.2025 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA112070/2025/000032/1 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості № 2ґ (резервного) у відповідності з вимогами ст. 64 МКУ.

У митному оформленні ЕМД від 12.12.2025 № 25UA112070005410U3 відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112070/2025/000111.

Оформлення вищезазначеного товару здійснено та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 24.12.2025 № 25UA112070005549U6 з урахуванням рішення про коригування митної вартості. Випуск товарів у вільний обіг здійснено шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до ч. 7 ст. 55 та розділу Х МКУ.

Не погодившись з вказаним рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 1 МК України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з частиною першою статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (далі - ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 МК України.

Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, про що вказано в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 по справі № 826/18258/13-а.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. (ч. 6 ст. 53 МК України).

Із наведених положень слідує, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч. 3 ст. 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як слідує із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом - за ціною договору (контракту).

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 53 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частині 6 статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.

В рішенні також зазначено, що у митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивачем подано разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (контракт з додатками, рахунок, комерційну пропозицію, прайс-лист, пакувальний лист, документи, що підтверджують вартість послуг з транспортування товару тощо).

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч. 4 ст. 58 МК України).

У розумінні ч. 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем на підтвердження митної вартості товару до МД № 25UA112070005410U3 від 12.12.2025 було надано, зокрема: контракт; сертифікат аналізу від 12.09.2025 № 723153; комерційні інвойси від 20.10.2025 № 7490047904 та № 7490047906; накладні УМВС від 16.10.2025 № 03625001, № 03625002; рахунки-фактури від 30.11.2025 № 95670563, № 95670699, № 95681452, № 95688761; специфікація від 08.09.2025 № 5; звернення ПАТ «Запоріжсталь» від 05.11.2025 № 95/1742 та від 21.11.2025 №95/1831; копія митної декларації країни відправлення від 23.10.2025 № 25PL40101000134YB4; контракт купівлі-продажу товарів від 11.03.2024 № 20/2024/1138; додаткова угода від 29.04.2025 №8; договір транспортного експедирування від 31.03.2014 №МШ 31-03/14 ЖД (20/2014/1073); лист від 09.06.2025 №95/876.

Таким чином, подані позивачем відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документи є достатніми для підтвердження усіх складових митної вартості за першим (основним) методом.

Згідно правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 МК України) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм статей 51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Отже, під час заявлення товару до митного оформлення за митною декларацією №25UA112070005410U3 від 12.12.2025 позивач надав всі вищевказані вичерпні документи, відповідно до вимог ч. 1 - 2 ст. 53 МК України, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, а тому у спірних правовідносинах сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Щодо зауважень митного органу про те, що позивачем не було надано до митного оформлення платіжних документів, які підтверджують митну вартість товарів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України, банківські платіжні документи надаються, якщо рахунок сплачено. На момент митного оформлення (12.12.2025) рахунок не був сплачений, а відповідний документ не міг бути наданий. Те, що оплата ще не відбулася, не є розбіжністю, що впливає на ціну, яка підлягає сплаті.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару (постанови від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, від 19.11.2024 у справі №420/23588/23, від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

Згідно наданих доказів (лист від 11.03.2026) позивачем оплата на користь METINVEST POLSKA Sp.Zo.o. згідно контракту від 11.03.2024 року № 20/2024/1138 та рахунків №7490047904 від 20.10.2025 і №7490047906 від 20.10.2025 не здійснювалась.

Суд зазначає, що врегулювання договірних відносин, які склалися між позивачем та його постачальником не входить до повноважень митного органу. Договірні правовідносини будуються на принципах свободи договірних правовідносин та добровільності, а відтак, відсутні підстави вважати, що постачальником будуть застосовані до покупця штрафні санкції за порушення строків оплати за договором.

Оскільки у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні обґрунтовані сумніви у заявленій митній вартості товару за ціною договору.

Відносно доводів відповідача з приводу неповноти включення витрат пов`язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг суд встановив наступне.

На підтвердження обсягу понесених транспортних витрат позивачем до митного оформлення надано: рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.11.2025 № 95670563 з Актом та додатками до нього; специфікація від 08.09.2025 № 5; контракт, договір транспортного експедирування від 31.03.2014 № МШ 31-03/14 ЖД з додатковою угодою від 24.11.2023 № 554.

Позивачем до митної вартості товару були включені (додані) витрати на транспортування до України в розмірі 3 699 430,49 грн, що підтверджується декларацією митної вартості (від 24.12.2025 до МД вн. № 68951), розділ «Б. Складові митної вартості, гривень», підпункт 20 (Витрати на транспортування до UA (місце доставки)), а також договором № МШ 31-03/14 ЖД транспортного експедирування від 31.03.2014 (строк дії якого продовжено згідно додаткової угоди № 554 від 24.11.2023 до 31.12.2025 року), укладеним між позивачем та ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» та наступними рахунками-фактурами, актами прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та відповідними додатками Левада фер, які містять розшифровку по номерам вагонів:

1. рахунок-фактура та відповідний йому акт № 95670563 від 30.11.2025 Додаток 30/11/Левада фер_1 від 30.11.2025 сума акту складає 3 286 537,25 грн. (з розрахунку виключається сума послуги «1. Організація залізничного перевезення вантажу територією України» 133 234,80 грн.), згідно Додатку 30/11/Левада фер_1 від 30.11.2025 сума послуг склала 3 107 212,80 грн., до якої окремо додається розмір винагороди експедитора (ТОВ «МЕТІНВЕСТ- ШІППІНГ») 16 202,24 грн.; тобто за цим актом прийому-передачі наданих послуг до митної вартості включено суму 3 123 415,04 грн. (3 107 212,80 + 16 202,24 = 3 123 415,04 грн.);

2. рахунок-фактура та відповідний йому акт № 95670699 від 30.11.2025 Додаток 30/11/Левада фер_2 від 30.11.2025 сума акту складає 17 590,07 грн., згідно Додатку 30/11/Левада фер_2 від 30.11.2025 сума послуг склала 17 485,15 грн., до якої окремо додається розмір винагороди експедитора (ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ») 87,43 грн.; тобто за цим актом прийому- передачі наданих послуг до митної вартості включено суму 17 572,58 грн. (17 485,15 + 87,43 = 17 572,58 грн.);

3. рахунок-фактура та відповідний йому акт № 95681452 від 30.11.2025 Додаток 30/11/Левадафер від 30.11.2025 сума акту складає 16 095,48 грн., згідно Додатку 30/11/Левадафер від 30.11.2025 сума послуг склала 15 999,48 грн., до якої окремо додається розмір винагороди експедитора (ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ») 80,00 грн.; тобто за цим актом прийому-передачі наданих послуг до митної вартості включено суму 16 079,48 грн. (15 999,48 + 80,00 = 16 079,48 грн.);

4. рахунок-фактура та відповідний йому акт № 95688761 від 30.11.2025 Додаток 30/11/Левадап фе від 30.11.2025 сума акту складає 551 115,34 грн., згідно Додатку 30/11/Левадап фе від 30.11.2025 сума послуг склала 15 999,48 грн., до якої окремо додається розмір винагороди експедитора (ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ») 80,00 грн.; тобто за цим актом прийому-передачі наданих послуг до митної вартості включено суму 16 079,48 грн. (15 999,48 + 80,00 = 16 079,48 грн.);

Тобто, митна вартість товару, яка включає в себе витрати на транспортування товару до України, повністю піддається математичному обчисленню та підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Судом встановлено, що перевезення спірної товарної партії здійснювалось на підставі укладеного договору транспортного експедирування від 31.03.2014 № МШ 31-03/14 ЖД де експедитором зазначено ТОВ «Метінвест-шиппінг».

Положеннями договору транспортного експедирування від 31.03.2014 № МШ 31-03/14 ЖД, зокрема, визначено, що предметом цього Договору є надання Експедитором Клієнту послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом(п.1.1).

Організація перевезення здійснюється як по території України так і за її межами. В процесі організації перевезення вантажів Експедитор залучає залізничний склад парку залізниці, власний (орендований) пересувний склад чи пересувний склад, що належить третім особам.

В межах надання послуг за договором Експедитор має право укладати угоди з третіми особами, у тому числі угоди, які вимагають отримання ліцензій та спеціальних дозволів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV (далі – Закон № 1955-IV), транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини статті 4 цього ж Закону, транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб`єкти господарювання.

Згідно частини 3 статті 8 Закону № 1955-IV експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об`єктів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

З наведеного вбачається, що спеціальними правовими нормами передбачена можливість для експедитора, яким в даному випадку виступає ТОВ «Метінвест-шиппінг» залучення інших учасників до надання транспортних послуг та виставлення єдиного рахунку за надані послуги з перевезення, тобто треті особи були залучені до виконання наземного перевезення основним перевізником. З даною компанією товариство не має жодних договірних відносин. З третіми особами, які долучались основним перевізником до виконання послуг, розрахунок здійснює сам перевізник у межах договорів, укладених ним від свого імені з цими третіми особами, котрі позивачу не надавалися.

З рахунку-фактури № 95670563 від 30.11.2025 та акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 95670563 від 30.11.2025 додаток № 30/11/Левада фер_1 від 30.11.2025, рахунку-фактури № 95670699 від 30.11.2025 та акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 95670699 від 30.11.2025 додаток № 30/11/Левада фер_2 від 30.11.2025 вбачається, що перевезення вантажу здійснювалось залізничним транспортом територією України.

При цьому, відповідачем не доведено необхідність надання позивачем підтверджуючих документів виконання обов`язків між експедитором та перевізниками стороною яких позивач не являється, та документів, що містять відомості про вартість перевезення та рахунків про оплату за надані послуги від даного перевізника.

Також, відповідачем вказано та те, що в експортній митній декларації країни відправлення № 25PL40101000134YB4 від 23.10.2025 у графі [12 03] зазначені реквізити документа [N380]6871. Разом з тим у залізничних накладних від 16.10.2025 № 03625001 та № 03625003 у гр. 24 містяться реквізити інвойсу № 6871. Однак вказаний документ до митного оформлення не наданий.

Однак, відповідачем не доведено необхідність надання такого документу для визначення митної вартості товару. Експедитором надано позивачу рахунок -фактуру та відповідний йому акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 95670563 від 30.11.2025 додаток № 30/11/Левада фер_1 від 30.11.2025 та рахунок-фактуру та відповідний йому акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 95670699 від 30.11.2025 додаток № 30/11/Левада фер_2 від 30.11.2025, які містять вартість послуг з транспортування. В той же, час замовник не зобов`язаний контролювати договірні взаємовідносини експедитора з третіми особами, які фактично надають послуги з перевезення.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, зауваження митного органу щодо ненадання документів, що підтверджують транспортні витрати по всьому маршруту, є необґрунтованими та безпідставними.

Так само, відповідачем не обґрунтовано яким чином відсутність сертифікату або паспорту якості ресурсів постачальника або виробника, впливає на визначення митної вартості.

Суд наголошує на тому, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).

Щодо зауваження відповідача про ненадання документів, які б підтверджували договірні відносини між покупцем або експедитором та іншими перевізниками («RENTRSANS CARGO SP.Z. o.o.», «ООО ЛЕВАДА Карго») суд зазначає, що між позивачем та експедитором ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» укладено Договір транспортного експедирування від 31.03.2014 № МШ 31-03/14 ЖД.

Пунктами 1.2, 1.3 зазначеного Договору організація перевезення вантажів Клієнта (Позивача) здійснюється як по території України так і за її межами. В процесі організації перевезення вантажів Експедитор (ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ») залучає залізничний склад парку залізниці, власний (орендований) пересувний склад чи пересувний склад, що належить третім особам. В межах надання послуг за цим Договором, Експедитор має право укладати угоди з третіми особами, у тому числі угоди, які вимагають отримання ліцензій та спеціальних дозволів.

Такі умови договору кореспондують з ч.2 ст. 4 Закону України «Про транспортно- експедиторську діяльність», відповідно до якої експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Таким чином, зауваження митниці про ненадання документів, що підтверджують договірні відносини позивача з різними суб`єктами процесу перевезень вантажів є необґрунтованими, адже позивач саме для таких цілей і уклав договір з основним експедитором, щоб весь подальший ланцюг перевезень було організовано без його участі, та сплачує за це винагороду експедитора та оплачує вартість наданих послуг згідно виставлених рахунків-фактур та підписаних актів прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

Таким чином, з наведеного вбачається, що спеціальними правовими нормами передбачена можливість для експедитора (ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ») залучення інших учасників до надання транспортних послуг та виставлення єдиного рахунку за надані послуги з перевезення, тобто треті особи були залучені до виконання наземного перевезення основним перевізником.

Суд зазначає, що позивач не має прямих договірних відносин ані з ТОВ «Левада фер», ані з «RENTRSANS CARGO SP.Z. o.o.» чи «ООО ЛЕВАДА Карго», розрахунок з якими здійснює сам Експедитор у межах договорів, укладених ним від свого імені з цими третіми особами, та у позивача такі документи відсутні.

Таким чином, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Суд зазначає, що наведені в спірному рішення доводи відповідача ґрунтується на його власних припущеннях та спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документи.

Відповідачем не надано суду доказів підробки наявних в матеріалах справи первинних документів, що стосуються постачання імпортованого товару (ресурсів).

Так само, відповідачем не доведено наявності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

При цьому, наявні у митниці сумніви мають бути обґрунтованими та мати реальні і незаперечні підстави.

Покладення на позивача зобов`язання щодо доведення відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, без визначення конкретного переліку відповідних доказів свідчить про зловживання митницею своїм дискреційним розсудом та неправомірно обмежує правову визначеність для підприємства.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 року у справі № 809/857/17.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 02.07.2020 року у справі № 803/916/17, від 08.10.2019 року у справі №803/776/17.

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що наведені відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товару підстави, жодним чином не перешкоджають митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.

Натомість, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час, відповідачем не надано доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано до митного органу всіх документів, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а надані містять розбіжності.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 12.03.2019 року у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі №820/6315/15 апеляційний суд звертає увагу, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд зазначає, що надані позивачем до митного оформлення товару документи не містять ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.

Верховний Суд в постанові від 28.05.2019 року у справі №818/6493/13-а зазначив, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 року у справі №804/7761/16 та відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин в даній справі.

За положеннями частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 МК України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Крім того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Зазначене відповідає усталеній практиці Верховного Суду, викладено, зокрема, в постановах від 02.03.2021 року у справі №380/842/20, від 23.02.2021 року у справі №805/5039/16-а, від 24.12.2020 року у справі №808/1676/16, тощо.

Таким чином, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі №810/3397/16, від 18.08.2021 року у справі №821/1050/17).

В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Запорізькою митницею рішення № UA112070/2025/000032/1 від 22.12.2025.

Стосовно використання другорядного методу визначення митної вартості товару.

Відповідачем у спірному рішенні зазначено, що використана наявна в Митниці інформація щодо раніше визнаних митних вартостей товару з розрахунку 1419,36 EUR/т.

При цьому, не вказано, щонайменше, найменування постачальника товару, (оскільки від самого суб`єкта продажу залежить ціна на товар, наявність знижок тощо), кількість товару тощо. Зазначені у співставній декларації умови поставки відрізняються від спірної поставки.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 05.05.2022 року №2040/6019/18, від 27.02.2025 року у справі №300/784/24 вказав, що наявність у названій системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Таким чином, за правовою позицією Верховного Суду, митний орган має враховувати, та в кожному конкретному випадку враховувати різноманіття умов поставки, країни виробника товару та інші складові, які безпосередньо впливають на ціну товару та призводять до її формування. В даному випадку, митний орган навів формальні причини для коригування митної вартості, та користувався базою ЄАІС для коригування митної вартості без дослідження усіх важливих складових для формування ціни, окрім умов поставки та постачальника - виробника. Важливим є також, сезонність, коливання цін на ринку та ін.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.

Відтак, суд дійшов висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Митним органом не наведено в рішенні та не надано до матеріалів справи документів, які б підтвердили митну вартість товару, визначену відповідачем за резервним методом.

Щодо Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення№UA112070/2025/000111 суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у п.8.1 Розділу VІІІ “Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа”, затвердженого 30.05.2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову (п.8.2 Розділу VІІІ “Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа”).

У Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112070/2025/000111 зазначені причини відмови аналогічні викладеним у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Таким чином спірну Картку відмови також слід визнати протиправною та скасувати.

В силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів № UA112070/2025/000032/1 від 22.12.2025, а також визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112070/2025/000111.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів № UA112070/2025/000032/1 від 22.12.2025.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112070/2025/000111.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 29286,40 грн (двадцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят шість гривень сорок коп.)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (Південне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, 69008; код в ЄДРПОУ 00191230),

Відповідач - Запорізька митниця (вул. Синенка Сергія, буд. 12, м. Запоріжжя, 69041; код в ЄДРПОУ 44005647).

Повне судове рішення складено 11.09.2026.

Суддя Б.В. Богатинський