Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №280/7036/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 вересня 2026 року Справа № 280/7036/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ 00034022) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач -1), Міністерства оборони України (далі – відповідач-2), в якому позивачі просять суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в частині порушення абзацу 3 статті 7 ЗУ «Про звернення громадян», а саме у не пересиланні рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 травня 2026 року за належністю до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України;

- зобов`язати Міністерство оборони України в порядку абзацу 3 статті 7 ЗУ «Про звернення громадян» переслати рапорт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 травня 2026 року за належністю до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оброни України в частині порушення строків визначених пункту 2 статті 9 Наказу МОУ від 06 серпня 2024 року, а саме у не розгляді рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 травня 2026 року, протягом 14 днів з дня його надходження безпосередньому командиру/начальнику;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України розглянути Рапорт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 травня 2026 року з урахування висновків Запорізького окружного адміністративного суду наданих у судовому рішенні.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 28 травня 2026 року звернувся до військової частини НОМЕР_2 через Міністерство оборони України з приводу оформлення та видачі довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 (довідки про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України). Вказує, що командування Військової частини НОМЕР_2 МОУ, відмовляється «наручно» приймати рапорт ОСОБА_1 , також, невідомою є адреса пункту постійної дислокації згаданої в/ч, а отже, у власному рапорті, ОСОБА_1 , прохав МО України, про направлення рапорту засобами СЕДО або ж засобами фельд`єгерського поштового зв`язку, адже інших способів доставлення рапорту до в/ч НОМЕР_2 об`єктивно не вбачається. Проте, Міністерством оборони України допущено протиправну бездіяльність в частині порушення абзацу 3 статті 7 ЗУ «Про звернення громадян», а саме у не пересиланні рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 травня 2026 року за належністю до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України. Також, вказує про допущення Військовою частиною протиправної бездіяльності, що полягає в порушенні строків визначених пункту 2 статті 9 Наказу МО України від 06 серпня 2024 року, а саме у не розгляді рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 травня 2026 року, протягом 14 днів з дня його надходження безпосередньому командиру/начальнику. Тому просить задовольнити позов.

Ухвалою судді від 15 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/7036/26. Також, вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано докази по справі.

30 липня 2026 року від представника військової частини НОМЕР_2 на адресу суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» надійшов відзив на позов, який містить заперечення проти задоволення позову з огляду на наступне. Представником відповідача вказано, що ОСОБА_1 дійсно проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 з 26 жовтня 2025 року по теперішній час, під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 участі у бойових діях не приймав. Відповідно у Військової частини НОМЕР_2 відсутні підстави для оформлення та видачі позивачу довідки згідно з додатком 6 до Порядку № 413 (довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України). Щодо набуття статусу Учасника бойових дій у попередніх частинах проходження служби, командування військової частини НОМЕР_2 інформацією не володіє, звернень від солдата ОСОБА_1 про запити до попередніх частин щодо набуття права отримання статусу учасника бойових дій не надходило. В задоволенні позову просить відмовити.

31 липня 2026 року на адресу суду надійшла заява представника Міністерства оборони України про продовження строку на подання витребуваних ухвалою судді від 15 липня 2026 року доказів по справі .

Ухвалою суду від 31 липня 2026 року клопотання представника Міністерства оборони України про продовження строку на подання доказів до матеріалів адміністративної справи № 280/7036/26 задоволено.

Продовжено Міністерству оборони України строк на подання доказів, витребуваних ухвалою судді від 15 липня 2026 року про відкриття провадження у справі № 280/7036/26 до 14 серпня 2026 року.

13 серпня 2026 року від Міністерства оборони України на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому Міністерство оборони України просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що звернення позивача належним чином зареєстровано, розглянуто та направлено в межах компетенції до Генерального штабу Збройних Сил України, про що заявника було повідомлено. Крім того відповідач зазначає, що спірні правовідносини пов`язані з проходженням військової служби, а тому на них не поширюється дія Закону України «Про адміністративну процедуру», у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

25 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_2 через Міністерства оборони із заявою оформлення та видачі довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 (довідки про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України).

Вищезазначена заява одержана уповноваженою особою Міністерства оборони України 01 червня 2026 року, що підтверджується представником Міністерства оборони України у відзиві на позов з додатками корпії реєстру 240, списку поштових відправлень № 1538 щодо отримання та направлення звернення позивача за належністю.

Вважаючи, що Міністерством оборони України допущено протиправну бездіяльність в частині порушення абзацу 3 статті 7 ЗУ «Про звернення громадян», а саме у не пересиланні рапорту ОСОБА_1 , від 25 травня 2026 року за належністю до Військової частини НОМЕР_2 , а Військовою частиною НОМЕР_2 протиправної бездіяльності, що полягає в порушенні строків визначених пункту 2 статті 9 Наказу МО України від 06 серпня 2024 року, а саме у не розгляді рапорту ОСОБА_1 , протягом 14 днів з дня його надходження безпосередньому командиру/начальнику, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Законом України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі – Закон №393/96-ВР) забезпечується громадянам України можливість участі в управлінні державними і громадськими справами, можливість впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України «Про звернення громадян».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №393/96-ВР мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Стаття 3 Закону № 393/96-ВР передбачає, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Статтею 15 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Згідно зі статтею 20 Закону України №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відповідно до статті 7 Закону України №393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Предметом позову є визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України, яка, на думку позивача, полягає у ненаправленні рапорту позивача від 25 травня 2026 року за належністю на адресу Військової частини НОМЕР_2 .

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що лист від ОСОБА_1 за штрих-кодовим ідентифікатором R690630036948 був отриманий Міністерством оборони України 01 червня 2026 року через фельд`єгерський-поштовий зв`язок за реєстром №1538.

В цей же день 01 червня 2026 року вказаний лист з рапортом позивача передано до Генерального штабу Збройних Сил України за реєстром №240 через військову частини НОМЕР_4 , яка є вузлом фельд`єгерсько-поштового зв`язку.

Під час розгляду справи суд враховує, що відповідно до Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 30 січня 2019 року № 23/2019, Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб) є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) та визначених сил і засобів інших складових сил оборони (далі - інші складові сил оборони), координації і контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Генеральний штаб здійснює стратегічне керівництво силами та засобами Збройних Сил, інших складових сил оборони, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

До повноважень Генерального штабу належать повноваження, зокрема, по організації підготовки Збройних Сил до виконання покладених на них завдань, координація і контроль підготовки інших складових сил оборони до виконання завдань з питань оборони держави (підпункт 4 пункту 3 Положення) по розробці плану дислокації Збройних Сил (підпункт 36 пункту 4 Положення).

Отже, доводи представника позивача про відсутність реагування на його звернення не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки зі змісту досліджених доказів вбачається, що звернення у день його отримання (01 червня 2026 року) прийнято до розгляду, зареєстровано, опрацьовано та направлено з урахуванням Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затверджене Указ Президента України від 30 січня 2019 року № 23/2019, за належністю компетентному органу в межах системи військового управління.

Відтак, вимоги позивача заявлені до міністерства оборони України задоволенню не підлягають.

Що ж стосується не повідомлення позивача про направлення його звернення до Генерального штабу Збройних Сил України, суд враховує те, що обов`язок повідомлення заявника про пересилання звернення відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» виникає у випадку, коли звернення передається іншому органу, до компетенції якого належить вирішення порушених у ньому питань, поза межами системи органу, який його отримав.

У даному випадку направлення звернення до Генерального штабу ЗСУ здійснювалось як до органу у системі Збройних Сил України, залученого до розгляду порушених питань у межах єдиної системи військового управління, а не як передача звернення сторонньому органу, який самостійно вирішує порушене питання. Таке перенаправлення є внутрішнім організаційним розподілом звернення між органами військового управління в межах єдиної системи Збройних Сил України та не є пересиланням звернення за належністю у розумінні статті 7 Закону України «Про звернення громадян».

Отже, сукупність доказів у справі свідчить про відсутність бездіяльності Міністерства оборони України, оскільки звернення позивача прийнято, зареєстровано, спрямовано за компетенцією.

З вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оброни України в частині порушення строків визначених пункту 2 статті 9 Наказу МО України від 06 серпня 2024 року, а саме у не розгляді рапорту ОСОБА_1 від 25 травня 2026 року, протягом 14 днів з дня його надходження безпосередньому командиру/начальнику, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - №2232-XII).

Відповідно до статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша - третя статті 1 Закону).

Згідно з частинами першою - третьою, шостою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального Штабу Збройних Сил України від 31 січня 2024 року №40, визначено, що у Збройних Силах України створюються такі види документів: наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.

Рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України визначено в Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531 (далі - Порядок №531).

У пункті 2 розділу І Порядку №531 зазначено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.

Системний аналіз вказаних норм дає можливість суду дійти висновку про те, що під час особливого періоду - воєнного стану, подання військовослужбовцем відповідного рапорту не може бути підставою для нерозгляду такого в розумний строк та не потребує його особистої явки.

Відповідно до пункту 8 Порядку №531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Положеннями підпункту 1 пункту 9 Порядку №531 передбачено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Повертаючись до обставин у цій справі, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази отримання Військовою частиною НОМЕР_2 рапорту позивача, зокрема, шляхом направлення від Генерального штабу ЗСУ.

При цьому Військова частина НОМЕР_2 заперечує факт одержання рапорту від 25 травня 2026 року, заяв та звернень від позивача у період до подання відзиву на позов (до серпня 2026 року). Доказів протилежного матеріали справи не містять.

В зв`язку з викладеним, у суду відсутні підстави вважати, що Військова частина НОМЕР_2 безпідставно ухилилась від розгляду рапорту позивача, чим допустила протиправну бездіяльність в частині розгляду рапорту позивача з питання оформлення та видачі довідки згідно з додатком 6 до Порядку № 413.

Відтак, вимоги заявлені до Військової частини НОМЕР_2 задоволенню також не підлягають.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

З урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 242-246 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітряних сил України (Повітрофлотський), 6, ЄДРПОУ 00034022) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 14 вересня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов