Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №260/1963/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. Ужгород№ 260/1963/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) в особі представника – адвоката Молчанової Наталії Володимирівни (далі – представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), яким просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 21 жовтня 2025 року №42 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

2) зобов`язати Комісію з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням правової оцінки, наданої судом по даній справі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на момент звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично утримував чотирьох неповнолітніх дітей, троє з яких є дітьми його дружини від попереднього шлюбу, біологічний батько яких помер, а четверта дитина є спільною донькою позивача та його дружини, що підтверджується свідоцтвами про народження, свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про смерть біологічного батька та іншими документами; при цьому троє дітей проживають разом із позивачем однією сім`єю та перебувають на його повному матеріальному забезпеченні, що також підтверджено заявою дружини та посвідченням багатодітної сім`ї. Позивач вважає, що зазначені обставини відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є підставою для надання йому відстрочки від призову, однак комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 рішенням, оформленим протоколом від 21.10.2025 року за №42, без належного врахування поданих доказів відмовила у наданні відстрочки, у зв`язку з чим позивач просить визнати таке рішення протиправним та скасувати його, а також зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

13 квітня 2026 року представником відповідача, через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», подано до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що 17.10.2025 року заява позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» була отримана ІНФОРМАЦІЯ_4 та розглянута комісією, за результатами чого протоколом від 21.10.2025 року за №42 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки. Відповідач вказав, що про прийняте рішення позивача було повідомлено 22.10.2025 року повідомленням №23485, а підставою для відмови стало неподання документів, передбачених пунктом 3 частини першої статті 23 Закону та додатком 5 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, які б підтверджували право позивача на відстрочку.

Відповідач наголосив, що оскільки троє дітей, на утримання яких посилається позивач, є його падчерками та пасинком, для підтвердження виникнення у нього обов`язку щодо їх утримання необхідно було надати документи, передбачені додатком 5 до Порядку №560, зокрема докази відсутності у дітей матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або неможливості таких осіб з поважних причин надавати їм належне утримання. На думку відповідача, таких документів позивач до заяви не подав, а письмова заява його дружини №2937, на яку він посилається як на доказ перебування дітей на його утриманні, до заяви про надання відстрочки не додавалася.

Таким чином, відповідач вважає, що на момент розгляду заяви позивач не надав належних документів, які підтверджували б перебування трьох дітей на його утриманні та виникнення у нього передбаченого статтею 268 Сімейного кодексу України обов`язку щодо їх утримання, у зв`язку з чим комісія правомірно відмовила у наданні відстрочки. З огляду на наведене ІНФОРМАЦІЯ_4 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

24 квітня 2026 року, представник позивача, скориставшись своїм правом, подано до суду відповідь на відзив. У поданій відповіді на відзив представник позивача не погодився з доводами відповідача та зазначив, що останній безпідставно звів питання надання відстрочки до формального неподання окремих документів, передбачених додатком 5 до Порядку №560, не врахувавши положення пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та фактичні обставини справи. На думку представника позивача, позивач фактично утримує чотирьох неповнолітніх дітей, троє з яких є його падчеркою та пасинками, проживають разом із ним і перебувають на його повному матеріальному забезпеченні; при цьому біологічний батько трьох дітей помер, а інші родичі не мають можливості забезпечувати їх належне утримання.

Крім того, представник позивача зазначив, що відповідач не здійснив належної перевірки поданих документів та відомостей, не витребував додаткової інформації і не використав дані відповідних державних реєстрів, чим не забезпечив повного та всебічного з`ясування обставин. Окремо представник позивача заперечив довід відповідача про неподання заяви дружини №2937, зазначивши, що така заява була вказана у додатках до заяви про надання відстрочки. У зв`язку з цим представник позивача вважає рішення про відмову у наданні відстрочки необґрунтованим та прийнятим без належної оцінки доказів і всіх обставин справи, а тому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

30 квітня 2026 року представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив. Представник відповідача у запереченнях на відповідь на відзив не погодився з доводами представника позивача та зазначив, що застосування Порядку №560 не звужує права позивача, а регламентує порядок їх реалізації та визначає перелік документів, необхідних для підтвердження права на відстрочку. Наголосив, що сам факт спільного проживання позивача з пасинками та падчеркою і надання їм матеріальної допомоги не свідчить автоматично про виникнення у нього передбаченого статтею 268 Сімейного кодексу України обов`язку щодо їх утримання. На думку відповідача, позивач не подав документів, які підтверджують неможливість матері, діда, баби та інших визначених законом осіб забезпечувати належне утримання дітей, а також не надав доказів власної спроможності утримувати дружину та пасинків. Посвідчення багатодітної сім`ї, на думку відповідача, підтверджує факт виховання трьох і більше дітей, однак не підтверджує виникнення у позивача обов`язку щодо їх утримання.

Крім того, представник відповідача заперечив доводи щодо неналежної перевірки поданих позивачем документів, зазначивши, що передбачене пунктом 60 Порядку №560 право комісії за потреби витребувати додаткову інформацію та використовувати відомості державних реєстрів є її дискреційним повноваженням, а не безумовним обов`язком. За таких обставин відповідач вважає прийняте рішення про відмову у наданні відстрочки законним та обґрунтованим і просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 16.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До заяви позивачем було додано документи, які підтверджують наявність у нього на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, зокрема свідоцтва про народження дітей, документи щодо сімейного стану, смерть біологічного батька трьох дітей та інші документи. За результатами розгляду заяви комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол від 21.10.2025 року за №42, яким у наданні відстрочки відмовлено, про що позивача повідомлено повідомленням від 22.10.2025 року за №23485.

Позивач вважаючи рішення відповідача протиправним, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За правилами статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно частини другої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Перелік підстав за наявності яких надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації наведено в статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Як передбачено п. 1 Порядку №560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п.56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з п. 57 Порядку №560, для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

За змістом п. п. 58, 60 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

У додатку 5 до Порядку №560 наведено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зокрема, документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 3 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є:

- свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:

- свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше);

- рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

- рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

- письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;

- свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

- інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Так, предметом позову у даній справі є відмова у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з тим, що відсутні підстави для надання відстрочки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Суд встановив, що позивач 16.10.2025 року звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII.

До заяви позивач долучив документи на підтвердження зазначених обставин, зокрема документи щодо складу сім`ї, народження дітей, смерті біологічного батька трьох дітей, а також інші документи, на які посилався як на підтвердження перебування дітей на його утриманні.

За результатами розгляду заяви комісією для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації протоколом від 21.10.2025 року за №42 прийнято рішення про відмову позивачу у наданні відстрочки. Про прийняте рішення позивача повідомлено 22.10.2025 року повідомленням за №23485. Підставою для відмови зазначено відсутність документів, які, на думку комісії, підтверджують право позивача на відстрочку відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

З урахуванням наведеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, мав прийняти рішення за наслідком розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову, із зазначенням причин неврахування тих чи інших доказів.

Однак, як свідчать матеріали, оскаржене рішення не містить мотивів для відмови у наданні відстрочки від призову, відповідач не зазначив чіткого та зрозумілого пояснення причин такої відмови та не конкретизовано, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про надання відстрочки від призову позивачу, або які документи не відповідають формі, змісту, вимогам законодавства.

Суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач більш конкретизовано зазначив причини відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, відповідач послався на те, що оскільки троє дітей, на утримання яких посилається позивач, є його пасинками та падчеркою, для підтвердження права на відстрочку необхідно було надати документи, передбачені додатком 5 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, які підтверджують виникнення у позивача обов`язку щодо їх утримання, а також відсутність або неможливість інших осіб надавати їм належне утримання. Водночас у протоколі комісії від 21.10.2025 року за №42 зазначено лише про відсутність підстав для надання відстрочки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, без конкретизації того, які саме подані позивачем документи є недостатніми або які конкретно документи необхідно було додатково подати для підтвердження заявленого права.

У спірному випадку відсутність в оскаржуваному рішенні належної конкретизації підстав відмови у наданні відстрочки не дає можливості встановити, які саме обставини, наведені позивачем у заяві, були перевірені комісією, а які залишилися поза її увагою. Зокрема, з рішення комісії не вбачається, що нею надано оцінку обставинам спільного проживання позивача з дітьми, смерті їх біологічного батька, перебування дітей на фактичному утриманні позивача, а також поданим на підтвердження цих обставин документам. При цьому посилання відповідача у відзиві на неподання окремих документів та на положення статті 268 Сімейного кодексу України саме по собі не усуває недоліків мотивування оскаржуваного рішення, оскільки правомірність індивідуального акта має оцінюватися, насамперед, з огляду на його зміст та мотиви, наведені суб`єктом владних повноважень під час його прийняття.

Таким чином, рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 21.10.2025 року за №42, у частині відмови позивачу у наданні відстрочки є недостатньо обґрунтованим та належно невмотивованим, оскільки не містить конкретного переліку обставин і документів, які стали підставою для висновку про відсутність у позивача права на відстрочку. Відтак оскаржуване рішення не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості, визначеним статтею 2 КАС України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

При цьому, з метою захисту порушених прав позивача, слід зобов`язати Комісію з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2025 року щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак, позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

При цьому, суд зауважує, що в ході розгляду справи не надавалася оцінка наявності або відсутності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, згідно з п. 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки відповідач прийняв рішення про відмову у наданні відстрочки без зазначення причин такої відмови, що позбавляє суд можливості встановити правомірність або протиправність рішення суб`єкта владних повноважень щодо вказаної обставини.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн., який в силу вимог статті 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 21.10.2025 №42, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

3. Зобов`язати Комісію для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та за наслідками її розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у цьому рішенні.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець