Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №260/999/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 рокум. Ужгород№ 260/999/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника – адвоката Фещик Наталії Миколаївни (далі – представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), яким просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати Наказ Військової частини НОМЕР_2 від 23.01.2026 року № 34/нод «Про результати службового розслідування за фактом неналежної організації служби чергових безпілотних систем 1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_1 начальником групи безпілотних систем штабу НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 » в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення дисциплінарного стягнення «Догана» ОСОБА_1 ;

2) стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1635,19 грн (одна тисяча шістсот тридцять п`ять гривень 19 копійок);

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу в Збройних силах України на посаді начальника групи безпілотних систем НОМЕР_3 батальйону ТрО військової частини НОМЕР_2 .

Наказом Військової частини НОМЕР_2 від 23.01.2026 року № 34/нод «Про результати службового розслідування за фактом неналежної організації служби чергових безпілотних систем НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_1 начальником групи безпілотних систем штабу НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 » ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення «Догана».

Позивач вважає, що вищевказаний наказ командира Військової частини НОМЕР_2 є безпідставним, незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16 березня 2026 року представником відповідача, через підсистему «Електронний суд», подано відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На обґрунтування своєї позиції відповідач послався на положення статей 17, 65 Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зазначивши, що військова служба є державною службою особливого характеру, а військовослужбовці зобов`язані неухильно дотримуватися законодавства, військової присяги, статутів та виконувати накази командирів. Відповідач наголосив, що командири несуть відповідальність за організацію служби, військову дисципліну, законність відданих наказів та належне виконання підлеглими службових обов`язків.

Щодо безпосередніх обставин справи відповідач зазначив, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 08.11.2025 №863/нагд було призначено службове розслідування за фактом неналежної організації служби чергових безпілотних систем лейтенантом ОСОБА_1 , строк проведення якого надалі було продовжено наказом від 04.12.2025 №991/нагд. За твердженням відповідача, під час розслідування встановлено, що 04.11.2025 солдат ОСОБА_2 , який виконував обов`язки чергового групи безпілотних систем, отримав запит щодо надання водієві 3 відділення прикордонної служби доступу до батальйонного каналу комунікацій у застосунку «Discord». При цьому тимчасово виконуючий обов`язки начальника штабу – заступника командира батальйону лейтенант ОСОБА_3 , як зазначає відповідач, заборонив надавати такий доступ, однак позивач, незважаючи на цю заборону, віддав солдату ОСОБА_2 усний наказ надати відповідний доступ, що в подальшому і було зроблено.

Відповідач також заперечив доводи позивача про те, що він не був належним чином залучений до службового розслідування та дізнався про нього лише після ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. На підтвердження протилежного відповідач послався на наявне в матеріалах службового розслідування письмове пояснення позивача від 13.11.2025, у якому останній виклав власне бачення обставин події та обґрунтував доцільність надання водієві доступу до каналу «Discord» необхідністю забезпечення спільного виконання бойового завдання та збереження життя і здоров`я особового складу. За твердженням відповідача, позивача було повідомлено про підстави проведення службового розслідування, ознайомлено з його правами та обов`язками і положеннями статті 63 Конституції України, що підтверджується його підписом. При цьому невикористання позивачем усіх наданих йому Порядком №608 процесуальних можливостей, на думку відповідача, не свідчить про порушення процедури розслідування.

За результатами службового розслідування відповідач дійшов висновку, що лейтенант ОСОБА_1 , будучи начальником групи безпілотних систем штабу НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , 04.11.2025 віддав наказ черговому групи безпілотних систем надати доступ до каналу «Discord» без погодження з тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу – заступником командира батальйону, чим порушив установлений порядок підпорядкування та субординацію. Відповідач зазначив, що ці обставини підтверджуються поясненнями військовослужбовців та іншими матеріалами службового розслідування, а тому вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку є доведеною. У зв`язку з цим наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 23.01.2026 №34/нод позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Відповідач заперечив твердження позивача про поверховість, формальний характер та неповноту службового розслідування, зазначивши, що акт розслідування складено відповідно до вимог пункту 3 розділу V Порядку №608, а вина позивача підтверджена зібраними матеріалами. Щодо обраного виду дисциплінарного стягнення відповідач вказав, що відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначення виду стягнення належить до повноважень командира, а позивачем не доведено, які саме передбачені законом критерії не були враховані під час його обрання. На думку відповідача, оскаржуваний наказ прийнято компетентним суб`єктом, у межах наданих повноважень та у встановленому законом порядку, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Враховуючи наведене, відповідач вважає наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 23.01.2026 №34/нод у частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності законним та обґрунтованим, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

17 березня 2026 року позивач скористався своїм правом, та через свого представника подав відповідь на відзив. На думку позивача, обов`язки як юридична необхідність діяти певним чином неможливо «перевищити», а перевищенню можуть підлягати саме повноваження. При цьому матеріалами службового розслідування не встановлено порушень нормативних документів, заподіяння шкоди державним інтересам чи виходу позивача за межі його компетенції, а тому відсутні необхідні елементи складу дисциплінарного проступку.

Також позивач наголосив, що надання доступу водію Державної прикордонної служби України до каналу «Discord» було зумовлено службовою та бойовою необхідністю. За його твердженням, зазначений канал використовувався для оперативної координації екіпажів безпілотних систем і взаємодії із суміжними підрозділами, а водій здійснював транспортування спільного екіпажу БпАК «Вампір» до району виконання бойового завдання. Позивач вважав, що діяв у стані крайньої необхідності, оскільки доступ до каналу забезпечував можливість своєчасного отримання інформації про загрозу FPV-дронів та, відповідно, безпеку особового складу. При цьому, за його словами, наданий доступ не спричинив жодних негативних наслідків, а бойове завдання було виконано.

Окремо позивач зазначив про істотні порушення під час проведення службового розслідування. Зокрема, не було встановлено конкретної норми, яку він порушив, не визначено складу дисциплінарного проступку, не доведено його вину та не встановлено причинного зв`язку між його діями і будь-якими негативними наслідками. Крім того, позивач стверджував, що не був ознайомлений з актом службового розслідування до моменту застосування дисциплінарного стягнення, у зв`язку з чим був позбавлений можливості належним чином реалізувати передбачені Порядком № 608 процесуальні права, зокрема подавати заперечення, докази та клопотання. На його думку, надання ним письмових пояснень щодо самої події не свідчить про фактичне забезпечення всіх процесуальних прав під час розслідування.

Крім того, позивач вказав, що при вирішенні питання про застосування дисциплінарного стягнення відповідач не врахував його попередню бездоганну службу, позитивну характеристику, відсутність попередніх порушень військової дисципліни та відсутність негативних наслідків його дій, що, на його думку, суперечить вимогам статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ. Позивач також послався на недотримання строків проведення службового розслідування та зазначив, що відповідач у відзиві фактично обмежився цитуванням загальних положень законодавства, не спростувавши доводів позовної заяви. У зв`язку з цим позивач вважає наказ військової частини НОМЕР_2 від 23.01.2026 № 34/нод протиправним та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та обіймає посаду начальника групи безпілотних систем штабу НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони. Відповідно до матеріалів справи, 04 листопада 2025 року близько 16:40 год. до військовослужбовців зазначеної групи надійшов запит від підрозділу Державної прикордонної служби України щодо надання водію, який мав здійснювати транспортування спільного екіпажу безпілотних систем до району виконання бойового завдання, доступу до каналу комунікації «Discord». Зазначений канал використовувався для обміну оперативною інформацією між екіпажами безпілотних систем та іншими підрозділами, які взаємодіяли під час виконання бойових завдань.

08 листопада 2025 року наказом військової частини НОМЕР_2 №863/нагд було призначено службове розслідування щодо обставин надання доступу до вказаного каналу комунікації, а 04.12.2025 року його проведення продовжено наказом №991/нагд. За результатами службового розслідування встановлено, що позивач надав підлеглому військовослужбовцю розпорядження щодо надання доступу водію Державної прикордонної служби України до каналу «Discord» без погодження з тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу. Водночас позивач пояснював, що відповідне рішення було прийнято у зв`язку зі службовою необхідністю та необхідністю забезпечення безпеки екіпажу під час переміщення до району виконання бойового завдання. Сторони також по-різному оцінюють значення зазначених обставин, зокрема наявність у позивача відповідних повноважень та необхідність погодження такого рішення з начальником штабу.

За результатами службового розслідування відповідач дійшов висновку про наявність у діях позивача порушення військової дисципліни, що полягало, на думку відповідача, у порушенні порядку підпорядкованості та наданні відповідного розпорядження без погодження з тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу. При цьому позивач із такими висновками не погодився, зазначивши, що його дії були спрямовані на забезпечення оперативної взаємодії підрозділів та безпеки особового складу під час виконання бойового завдання. Позивач також посилається на те, що внаслідок надання доступу до каналу «Discord» негативних наслідків не настало.

23 січня 2026 року командиром військової частини НОМЕР_2 видано наказ №34/нод, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани.

Не погоджуючись із наказом, позивач звернувся до суду, вважаючи, що підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності були відсутні, а службове розслідування проведено неповно та з порушенням установленої процедури.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.99 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут). Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

За змістом ст. 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом:

- виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі;

- особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України;

- формування правової культури військовослужбовців;

- забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, виховання культури ґендерної рівності та нетерпимості до будь-яких проявів дискримінації, в тому числі за ознакою статі, запобігання та протидії насильству за ознакою статі, сексуальним домаганням та правопорушенням проти статевої свободи та статевої недоторканості у військовому колективі;

- умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;

- зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;

- підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;

- своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;

- чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту, право командира віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 45 цього ж Статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Відповідно до статті 56 Статуту командир корпусу, командувач військ оперативного командування, командувач виду, окремого роду військ (сил) Збройних Сил України має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами «а»-»ґ», а також пунктами «д»-»ж» (до підполковника включно) статті 48 цього Статуту.

За змістом ст. 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (ст. 84 Дисциплінарного статуту)

Згідно із ст. 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Положенням ст. 97 Дисциплінарного статуту визначено, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 Розділу II Порядку, службове розслідування може призначатися у разі:

- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

- невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

- неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;

- дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;

- втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;

- порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

- недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

- повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

- скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Пунктом 1 Розділу V Порядку визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Згідно з пунктами 1-3 Розділу VI Порядку за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проєкт відповідного наказу.

Також, суд зазначає, що загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.99 №548 (далі - Статут).

Статтями 5, 6 Статуту встановлено, що внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Статтею 11 Статуту визначаються загальні обов`язки військовослужбовців. Так, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Військовослужбовець, якому стало безпосередньо або опосередковано відомо, у тому числі під час здійснення службової діяльності, про факти, пов`язані з дискримінацією за ознакою статі, вчиненням сексуальних домагань, насильства за ознакою статі, правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості у військовому колективі, зобов`язаний також доповідати про такі факти представнику відповідального підрозділу з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків або раднику з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі.

Згідно із статтею 14 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Щодо випадків вчинення сексуальних домагань, насильства за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості військовослужбовець зобов`язаний також звертатися до представника відповідального підрозділу з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків або радника з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі.

Відповідно до статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

За змістом статей 28-30 Статуту єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Згідно зі ст. 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України», дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Отже накладення дисциплінарного стягнення відбувається виключно за умови доведення вини військовослужбовця.

Водночас суд звертає увагу, що службове розслідування не є обов`язковим для накладення дисциплінарного стягнення, однак для уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини може бути призначено.

Отже, вирішуючи спір, необхідно виходити з обставин, встановлених службовим розслідуванням, характеру проступку, мотивів, за яких його вчинено.

За матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника групи безпілотних систем штабу НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони, притягнутий до дисциплінарної відповідальності наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 23.01.2026 №34/нод у виді догани. Підставою для застосування дисциплінарного стягнення стали висновки службового розслідування щодо обставин надання доступу водію Державної прикордонної служби України до каналу комунікації «Discord» без погодження з тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу.

Як зазначено у вказаному наказі та встановлено під час службового розслідування, 04.11.2025 позивач надав підлеглому військовослужбовцю розпорядження щодо надання зазначеного доступу водію Державної прикордонної служби України, який мав здійснювати транспортування спільного екіпажу безпілотних систем до району виконання бойового завдання. За висновками службового розслідування, такі дії позивача були вчинені без попереднього погодження з тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу, у зв`язку з чим відповідач дійшов висновку про порушення позивачем встановленого порядку підпорядкованості та вимог військової дисципліни. Позивач, у свою чергу, вважає, що відповідне розпорядження було зумовлене службовою необхідністю та необхідністю забезпечення взаємодії і безпеки особового складу під час виконання бойового завдання.

Так, положенням статей 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено:

- внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець (ст. 6).

Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

- свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

- бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

- беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

- постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

- знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

- дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

- поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості;

- бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

- вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

- виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

- додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно (ст. 11).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Приписами статей 45,48, 56 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено наступне:

У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

На військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Командир корпусу, командувач військ оперативного командування, командувач виду, окремого роду військ (сил) Збройних Сил України має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами «а»-«ґ», а також пунктами «д»-«ж» (до підполковника включно) статті 48 цього Статуту.

Отже, відповідач, приймаючи спірний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді дисциплінарного стягнення «догана», зазначив про порушення позивачем вимог військової дисципліни, що полягало у наданні підлеглому військовослужбовцю розпорядження щодо надання водію Державної прикордонної служби України доступу до каналу комунікації «Discord» без погодження з тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу. При цьому позивач не погоджується з такими висновками відповідача та зазначає, що відповідне розпорядження було надано ним у зв`язку зі службовою необхідністю та необхідністю забезпечення взаємодії і безпеки екіпажу під час переміщення до району виконання бойового завдання.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що його дії були зумовлені необхідністю забезпечення оперативної взаємодії між підрозділами під час виконання бойового завдання, оскільки канал комунікації «Discord» використовувався для обміну оперативною інформацією між екіпажами безпілотних систем та іншими підрозділами. Позивач також вказує, що внаслідок надання відповідного доступу негативних наслідків для виконання завдання чи інтересів служби не настало, а тому вважає відсутніми підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Суд зазначає, що службове розслідування, проведене відповідачем та покладене в основу оскаржуваного наказу, фактично слугувало основною підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани.

З матеріалів справи не вбачається, що під час прийняття оскаржуваного наказу відповідачем було досліджено інші самостійні докази, які б підтверджували вчинення позивачем дисциплінарного проступку, окрім матеріалів проведеного службового розслідування.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що позивач, діючи на посаді начальника групи безпілотних систем штабу НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони, надав підлеглому військовослужбовцю розпорядження щодо надання водію Державної прикордонної служби України доступу до каналу комунікації «Discord» без погодження з тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу, чим, на думку відповідача, порушив встановлений порядок підпорядкованості та вимоги військової дисципліни.

Проте суду не надано інших доказів, які б підтверджували наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, зокрема доказів того, що надання відповідного доступу було здійснено всупереч конкретній забороні, наказу чи іншій нормі, якою позивач був зобов`язаний керуватися при виконанні службових обов`язків. Саме по собі посилання відповідача на відсутність погодження з тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу без встановлення конкретного порушеного позивачем обов`язку та належного обґрунтування його вини не може свідчити про наявність дисциплінарного проступку.

Також, суду не надано жодних доказів на підтвердження фактів порушення позивачем службових обов`язків, викладених відповідачем у відзиві. Більше того, такі факти не були покладені в основу спірного наказу.

З даного приводу суд зауважує, що інститут дисциплінарної відповідальності є самостійним інститутом права, що підтверджується наявністю окремих ознак правового інституту: однорідність фактичного змісту; юридична єдність (комплексність) норм; законодавча відособленість.

Дисциплінарна відповідальність, як самостійний вид юридичної відповідальності, є елементом у структурі правової системи країни та важливим чинником забезпечення дисципліни та правопорядку.

Дисциплінарний проступок, в контексті дисциплінарної відповідальності, можливо охарактеризувати як протиправну дію чи бездіяльність службовця, що порушує встановлений порядок виконання своїх обов`язків, встановлені вимоги до військової дисципліни або громадського порядку.

В свою чергу, дисциплінарне стягнення є мірою відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яке лежить у колі дискреційних повноважень суб`єкта, відповідального та зацікавленого у дотриманні службовцем відповідних вимог дисципліни. Дисциплінарне стягнення виступає результатом карного процесу уповноваженої на це особи, що несе в собі наслідки особистого немайнового та майнового характеру.

Такі стягнення виражаються у вигляді негативної оцінки до певної події та засудженні поведінки службовця, вину та причетність якого буде належним чином встановлено. У зв`язку з чим, заходи реагування у виді дисциплінарного стягнення, є результатом встановлення істини у певній події, яка порушує вимоги дисципліни або належності виконання покладених на особу обов`язків з проходження служби. Такі заходи мають на меті попередити особу про необхідність дотримання встановлених до неї вимог, а також про можливість застосування більш суворого дисциплінарного стягнення у випадку повторних порушень дисципліни, що повинно спонукати службовця належним чином виконувати свої обов`язки та попередити, що усі наступні порушення не будуть залишені поза увагою.

Разом з тим, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Таким чином, підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни.

Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

Проте, як встановлено судом та наведено вище по тексту накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не містить жодних конкретних фактів порушення позивачем службової дисципліни чи службових обов`язків. Не наведено жодних конкретних проступків позивача, жодної конкретної протиправної бездіяльності, за які його притягнуто до відповідальності.

Відповідачем не доведено та не надано доказів того, що під час накладення дисциплінарного стягнення на позивача, було враховано характер та обставини вчинення позивачем правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

З огляду на викладене суд вважає, що оскаржуваний позивачем наказ, не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У цій справі Суд також звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява №37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Проте, як встановлено судом, спірне рішення не відповідає зазначеним критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

На підставі вказаного, суд вважає, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани відбулось протиправно. Спірні накази прийнято без урахування положень ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, без дотримання обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому такий наказ є протиправним та належить до скасування.

Решта доводів сторін не спростовують висновків суду щодо протиправності оскаржуваного наказу.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1635,19 грн., судом встановлено наступне.

Пунктом 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок № 260), обумовлено, що Командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Відповідно до абз. 1 пункту 2 вказаного Порядку розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Згідно з пунктами 3, 4 виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

При порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов`язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 50 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Командир військової частини здійснює преміювання у зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці).

Позивач у позовній заяві вказує, що за накладення до нього дисциплінарного стягнення з грошового забезпечення позивача було виключено грошові кошти орієнтовно в розмірі 10% від розміру грошового забезпечення за січень 2026 року – орієнтовно 1635,19 грн.

При цьому, у межах спору саме позивач у порядку ч.1 ст. 77 КАС України повинен довести обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (у даному випадку факт зменшення розміру премії), долучивши до матеріалів позову на виконання вимог ч.2 ст.79, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України докази, які б поза розумним сумнівом неспростовно та беззаперечно доказували такі обставини.

Оскільки доказів зменшення позивачу розміру грошового забезпечення у січні 2026 року матеріали справи не містять, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача виплатити кошти у розмірі - 1635,19 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_2 від 23 січня 2026 року № 34/нод «Про результати службового розслідування за фактом неналежної організації служби чергових безпілотних систем 1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_1 начальником групи безпілотних систем штабу НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 » в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення дисциплінарного стягнення «Догана» ОСОБА_1

3. У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець