Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №260/5597/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2026 рокум. Ужгород№ 260/5597/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виноградівської міської ради Закарпатської області (90300, Закарпатська область, Берегівський р-н, м. Виноградів, пл. Миру, 5, код ЄДРПОУ 04053677) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Виноградівської міської ради Закарпатської області, якою просить: 1. "Визнати протиправною бездіяльність міського голови Степана Бочкая щодо: 1) неналежної організації роботи Виноградівської міської ради та допущення відсутності системи обліку публічної інформації; 2) не належного забезпечення виконання вимог закону щодо оприлюднення інформації на власному веб-сайті; 3) не здійснення належного контролю за вчасною публікацією публічної інформації у формі відкритих даних на власному веб-сайті; 2. "Визнати протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради за фактом порушення мого права на своєчасність отримання публічної інформації через власний веб-сайт та зобов`язати вчинити дії щодо: 1. забезпечення функціонування електронної системи обліку публічної інформації в порядку ст. 18 ЗУ Про доступ до публічної інформації; 2. забезпечення належного контролю за вчасністю наповнення системи обліку публічної інформації Виноградівської міської ради; 3. невідкладно (не пізніше 10 днів з моменту набуття законної сили судового рішення) опублікувати або оновити на власному веб-сайті інформацію із системи обліку публічної інформації».

10 серпня 2026 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

11 серпня 2026 року позивачем подано заяву на виконання вимог ухвали суду, відповідно до якої просить суд: « 1. Визнати протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради Закарпатської області щодо незабезпечення належного та своєчасного доступу Позивача до системи обліку публічної інформації через офіційний вебсайт Виноградівської міської ради відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; 2. Зобов`язати Виноградівську міську раду Закарпатської області усунути встановлене порушення права Позивача шляхом забезпечення функціонування системи обліку публічної інформації, її належного та своєчасного наповнення та забезпечення доступу до інформації із системи обліку через офіційний вебсайт Виноградівської міської ради відповідно до статті 18 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; 3. Встановити Виноградівській міській раді Закарпатської області строк для виконання рішення суду - не пізніше десяти днів з дня набрання рішенням законної сили. 4. Встановити судовий контроль за виконанням рішення та зобов`язати Виноградівську міську раду Закарпатської області в особі її керівника - міського голови Степана Бочкая - подати до Закарпатського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду протягом 11 днів з дня набрання ним законної сили.

14 серпня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що 03 серпня 2026 року він виявив, що на власному веб-сайті Виноградівської міської ради відсутній набір даних з системою обліку публічної інформації, що унеможливлює реалізацію права на доступ до інформації. 5 лютого 2026 року Відповідач дізнався про порушення мого права на доступ до публічної інформації через власний вебсайт. Ігноруючи вимоги ч.1 ст. 17 КАС, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову Відповідач допустив протиправну бездіяльність і не вжив заходів щодо відновлення мого права на доступ до публічної інформації через власний веб-сайт. Станом на 3 серпня 2026 року Відповідач не оскаржує судове рішення по суті в справі №260/589/26, а отже визнає його в повному обсязі. Незважаючи на це, відповідач під керівництвом ОСОБА_2 ігнорує вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації" і продовжує протиправно бездіяти і не забезпечує вчасний доступ до публічної інформації. Підставою для оскарження бездіяльності у справі №260/589/26 був п.6 ч.2 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону. Підставою для оскарження бездіяльності у цій справі є п.5 ч.2 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме несвоєчасне надання інформації; як вбачається з поведінки Відповідача, він добровільно не виконує жодне судове рішення, а також ігнорує вимоги державного виконавця щодо виконання судового рішення, поданнями безпідставних позовів щодо оскаржень вимог державного виконавця намагається затягувати виконання судових рішень, деякі виконавчі провадження зависають на роки на етапі виконання судового рішення.

28 серпня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити, оскільки ОСОБА_1 не довів, що обраний відповідачем спосіб внутрішнього обліку запиту призвів до порушення його права на доступ до публічної інформації або унеможливив розгляд його запиту. Також суд зазначив, що позивач фактично ототожнював бажаний ним спосіб організації внутрішнього документообігу з єдиним можливим способом виконання вимог законодавства. У підсумку суд дійшов висновку про недоведеність протиправної бездіяльності Виноградівської міської ради саме щодо реєстрації та обліку запиту. Отже, наведена позивачем у новому позові правова конструкція вже була предметом судової оцінки. Проте, Позивач знову фактично виходить із того самого припущення: якщо він не бачить певної електронної системи або відповідної інформації у бажаному ним вигляді, то це автоматично означає порушення його права. Однак наведене прямо суперечить висновкам суду у справі № 260/3297/26. Ключовим недоліком позовної заяви є те, що позивач не навів конкретного доказу того, що саме через обставини, які він оскаржує, було порушено його особисте право на доступ до публічної інформації. Позивач не зазначає який конкретний запит він не зміг подати та яку конкретно публічну інформацію він не зміг отримати через, нібито, бездіяльність Виноградівської міської ради та у який спосіб відсутність інформації про систему обліку на вебсайті перешкодила йому отримати цю інформацію. Фактично позивач говорить про абстрактне порушення права, не наводячи конкретного випадку, коли це право було ним реалізовано, але через дії чи бездіяльність міської ради його реалізація стала неможливою або була обмежена. Саме на необхідність конкретного визначення порушеного права звертав увагу суд у справі № 260/4906/26, де суд наголосив на необхідності встановлення негативного впливу відповідних обставин на конкретні права, свободи чи інтереси особи. Таким чином, позивач фактично просить суд захистити не конкретно порушене право, а його загальне уявлення про те, як повинна бути організована система обліку публічної інформації.

31 серпня 2026 року позивачем подано до суду додаткові пояснення, в який зазначає, що з огляду на наведене предмет теперішнього спору необхідно визначати не як абстрактне питання існування чи не існування певної внутрішньої електронної системи Відповідача. Головним питанням цієї справи є: чи забезпечила Виноградівська міська рада Позивачу своєчасний доступ до інформації із системи обліку публічної інформації через офіційний вебсайт. Саме своєчасність є істотною складовою права на доступ до публічної інформації. Не можна вважати право особи належним чином реалізованим у ситуації, коли інформація, яка повинна бути доступною сьогодні, буде оприлюднена через декілька місяців або років. У справі №260/589/26 суд уже зазначив, що норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Постанови Кабінету Міністрів України №835 є обов`язковими для виконання та не передбачають можливості їх часткового виконання або відкладення виконання на майбутнє. Крім того, суд у цій же справі встановив нормативне положення, відповідно до якого розпорядник забезпечує оприлюднення нового набору даних протягом 10 календарних днів. Таким чином, законодавство виходить не лише з необхідності самого оприлюднення інформації, але й з необхідності її своєчасного оприлюднення. Саме тому предмет теперішнього спору полягає у захисті права на своєчасний доступ до інформації із системи обліку публічної інформації.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 06 березня 2026 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/589/26, яке набрало законної сили 20 серпня 2026 року, визнано протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради Закарпатської області, що полягає у неоприлюдненні публічної інформації на офіційному веб-сайті Виноградівської міської ради Закарпатської області https://vin-rada.gov.ua у повному обсязі, передбаченої Переліком наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, що є додатком до Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 835. Зобов`язано Виноградівську міську раду Закарпатської області оприлюднювати публічну інформацію на офіційному веб-сайті Виноградівської міської ради Закарпатської області https://vinrada.gov.ua згідно з додатком до Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 835.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

За приписами статті 129-1 Конституції судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Також, відповідно до частини другої статті 14 КАС України, що кореспондує з приписами частини першої статті 370 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Першим азбацом частини першої статті 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною п`ятою статті 372 КАС України визначено, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до частини першої статті 1 якого виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За вимогами частини першої статті 11 цього Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу цих норм видно, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому вказаним Законом, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Також відповідно до приписів частин першої, шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Зазначені норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись до суду з цим позовом, фактично просить суд зобов`язати Виноградівську міську раду виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/589/26 від 06 березня 2026 року, яке набрало законної сили 20 серпня 2026 року.

Тобто, предметом спору в цій справі є виконання відповідачем судового рішення в адміністративній справі № 260/589/26.

Однак, суд зауважує, що у випадку задоволення позову у даній справі, рішення суду дублювало б існуюче на цей час зобов`язання, відповідно до рішень Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/589/26.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другоїстатті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та у задоволенні яких слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль