Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №240/17322/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/17322/26

категорія 106020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення командира військової частини НОМЕР_1 ЗСУ полковника ОСОБА_2 , оформлене листом № 813/17124 від 21.04.2026, про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 ЗСУ повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України. 02.03.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом за вх.№ 813/3518 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю II групи. До рапорту було додано довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 213402 від 27.07.2015, видану Житомирським обласним центром медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради, а також висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, № 16 від 20.02.2026, виданий КНП "Бердичівська міська лікарня" Бердичівської міської ради. 21.04.2026 рішенням командира військової частини НОМЕР_1 відмовлено у задоволенні рапорту, посилаючись на ненадання позивачем акту обстеження сімейного стану із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

Відзив від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 162 КАС України, не надходив.

Частина 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходить службу в військовій частині НОМЕР_1 .

У березні 2026 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами, у зв`язку із наявністю батька із числа осіб з інвалідністю другої групи.

До рапорту позивачем додано довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 213402 від 27.07.2015, видану Житомирським обласним центром медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради, висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду № 16, від 20.02.2026, виданий КНП "Бердичівська міська лікарня" Бердичівської міської ради.

Розглянувши поданий рапорт з доданими документами, військова частина НОМЕР_1 листом від 21.04.2026 № 813/17124 повідомила позивачу, що необхідність здійснювати постійний догляд за одним із батьків, який є особою з інвалідністю І чи II групи, є підставою до звільнення за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. До рапорту від 02.03.2026 не надано документів, які б вказували на наявність або відсутність у батька інших осіб, які є членами сім`ї першого або другого ступеня споріднення. Однак військовою частиною НОМЕР_1 направлено запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд. У відповідь на вищевказаний запит на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшов акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, яким встановлено наявність у позивача брата ОСОБА_4 . При цьому документів, що підтверджують потребу ОСОБА_4 у постійному сторонньому догляді, до військової частини не надходило. За таких обставин, відсутні правові підстави для звільнення з військової служби в запас, передбачені абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Не погоджуючись із рішенням про відмову у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі воєнний стан неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України, які щоразу затверджувалися Верховною Радою України відповідними законами.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Укази Президента України про мобілізацію щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, зокрема, такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби, у зв`язку із необхідністю здійснювати догляд за батьком ОСОБА_3 - інвалідом другої групи.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.

Так, підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначений виключений перелік обставин, за якими військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану:

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, для звільнення з військової служби за наведеною обставиною, військовослужбовець має документально підтвердити сукупну наявність таких обставин:

- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою;

- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (Тобто інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.

Тобто вказану норму слід тлумачити не лише як їх юридичну чи фізичну відсутність, але й як об`єктивну неможливість виконання такими членами сім`ї обов`язків по здійсненню постійного догляду за особою, за певних об`єктивно існуючих причин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 виснував, що "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону.

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені.

Згідно зі статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.

Позивач обґрунтовує наявність підстав для звільнення з військової служби необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком, який є інвалідом другої групи, а також вказує на відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть надати такий догляд, і зазначає, що брат ОСОБА_4 має на утриманні двох малолітніх дітей та надав письмову відмову від здійснення догляду за батьком, посилаючись на відсутність фактичної можливості це робити.

Вважає, що до рапорту додані всі наявні документи, які підтверджують його право на звільнення з військової служби.

Суд зазначає, що наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція № 170). Додатком 19 до цієї Інструкції є Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Підпункт 26 пункту 5 зазначеного Переліку визначає документи, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, передбачених частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-XII, а саме, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_2;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21.09.2015 № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, про потребу в постійному догляді.

Відповідно до пункту 14.30 Інструкції № 170 під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції) командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов`язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.

Керівник ІНФОРМАЦІЯ_2, протягом одного календарного дня після одержання заяви військовослужбовця або запиту від військової частини про перевірку сімейного стану військовослужбовця призначає комісію.

Комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця утворюється при ІНФОРМАЦІЯ_2 у такому складі:

голова комісії - заступник керівника ІНФОРМАЦІЯ_2;

члени комісії - представники ІНФОРМАЦІЯ_2 (не менше трьох осіб).

Під час своєї роботи комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця:

вивчає отримані заяву (запит) та підтвердні документи;

відвідує задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд;

перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою, зазначеною у заяві або запиті, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за такою особою;

використовує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну;

за потреби, готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання необхідної інформації або використовує інформацію з публічних електронних ресурсів.

Комісія зобов`язана провести перевірку сімейного стану військовослужбовця та особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд протягом десяти календарних днів з дати надходження заяви або запиту, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запит до органів державної влади, інших державних органів.

У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісії не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви або запиту, комісія приймає рішення на підставі поданих заявником документів та отриманих відомостей з реєстрів, баз даних та публічних електронних ресурсів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в акті перевірки сімейного стану.

За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.

Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у ІНФОРМАЦІЯ_2.

Судом встановлено, що звертаючись до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби, позивачем до рапорту додано ряд документів, які на його думку, надають право на звільнення з військової служби. Зокрема, позивачем додано довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 213402 від 27.07.2015, видану Житомирським обласним центром медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради, а також висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду № 16 від 20.02.2026, виданий КНП "Бердичівська міська лікарня" Бердичівської міської ради.

Дослідивши дану довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 213402 від 27.07.2015, суд встановив, що ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок виконання службових обов`язків щодо ліквідації наслідків ЧАЕС, безтерміново.

Разом із тим, суд встановив, що відповідно до висновку КНП "Бердичівська міська лікарня" Бердичівської міської ради № 16 від 20.02.2026 у ОСОБА_3 наявні порушення функцій організму, через які він не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду.

Таким чином, матеріалами справи дійсно підтверджено наявність у батька позивача ІІ групи інвалідності та необхідності здійснювати за ним постійний догляд.

Відмовляючи позивачу у задоволенні рапорту про звільнення, відповідач посилався на те, що військовою частиною та органами ТЦК встановлено наявність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за батьком позивача, а саме встановлено, що у позивача наявний брат ОСОБА_4 . До рапорту від 02.03.2026 не надано документів, які підтверджують потребу ОСОБА_4 (брата позивача) у постійному сторонньому догляді.

Як зазначено вище, підпункт 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 передбачає, що на підтвердження відсутності в особи з інвалідністю інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, здатних здійснювати за нею постійний догляд, подається, зокрема, акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, затверджений керівником ІНФОРМАЦІЯ_2.

Разом із тим, судом встановлено, що безпосередньо позивачем до рапорту про звільнення з військової служби не долучено акта перевірки сімейного стану військовослужбовця, визначеного підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170; як зазначено вище, такий акт було складено комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 за запитом командира військової частини НОМЕР_1 , направленим після надходження рапорту позивача відповідно до пункту 14.30 Інструкції № 170.

Суд зазначає, що посилання позивача на те, що ОСОБА_4 (брат позивача) має на утриманні двох малолітніх дітей та надав письмову відмову від здійснення догляду за батьком, посилаючись на відсутність фактичної можливості це робити, суд не бере до уваги, оскільки такі відомості не є тими документами, які підтверджують наявність чи відсутність у особи з інвалідністю інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати за нею постійний догляд, як це визначено підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170.

Суд враховує, що відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, а жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили; тому невідповідність поданих позивачем відомостей формі документа, визначеній підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170, сама собою не звільняє суд від обов`язку дослідити їх у сукупності з рештою доказів у справі, а не відхиляти лише з формальних підстав. Разом із тим Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25 виснував, що сама по собі наявність у члена сім`ї малолітніх дітей не свідчить про його неспроможність здійснювати постійний догляд і потребує підтвердження належними доказами, дослідженими в сукупності, зокрема змістом акта перевірки сімейного стану. Судом встановлено, що акт обстеження сімейного стану, який надійшов на адресу військової частини НОМЕР_1 , обмежився констатацією факту наявності у позивача брата ОСОБА_4 та не містив дослідження питання про його фактичну спроможність здійснювати постійний догляд за батьком позивача. Водночас позивачем також не подано жодного документа, передбаченого підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170, чи іншого належного і допустимого доказу, який би підтверджував об`єктивну неможливість ОСОБА_4 здійснювати такий догляд, а надана ним письмова відмова є актом волевиявлення заінтересованої особи, який не підтверджений незалежним джерелом.

Таким чином, на переконання суду, позивачем до рапорту про звільнення з військової служби не долучено доказів відсутності у його батька інших осіб першого або другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за його батьком, або доказів, які підтверджують потребу ОСОБА_4 (брата позивача) у постійному сторонньому догляді.

З огляду на вищенаведене суд приходить до переконання, що відповідач правомірно відмовив позивачу у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", оскільки останній не підтвердив наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

На думку суду, відмовляючи позивачу у задоволенні його рапорту про звільнення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 14 вересня 2026 р.

14.09.26