Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №160/25710/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокуСправа №160/25710/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Смішлива Т. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця у виконавчому провадженні № 78637103, -

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 21.08.2026 через систему «Електронний суд» надійшла сформована 20.08.2026 позовна заява адвоката Іваненкової Наталії Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якій заявлено вимоги:

- звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання скарги до суду;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 06.11.2025 старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лукіна Михайла Віталійовича про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у розмірі 16000 грн у виконавчому провадженні № 78637103;

- стягнути витрати на правову допомогу з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

В обґрунтування позову зазначено, що 22.01.2025 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська винесено рішення, яким, зокрема, позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Усунуто перешкоди у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення діду ОСОБА_2 та бабі ОСОБА_3 наступних способів спілкування та виховання онука: - надавати можливість вільно спілкуватись з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток (Telegram,та/або Viber ,WhatsApp), з урахуванням режиму дня дитини; - встановити систематичні побачення два рази на місяць протягом восьми годин, у будь-який вихідний день за попередньою домовленістю з батьком дитини, враховуючи бажання дитини, без присутності батька; - щороку, у період канікул надати діду та бабі додатковий день побачення з онуком, із ночівлею, за попередньою домовленістю з батьком, за бажанням дитини, без присутності батька.

Старшим державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лукіним Михайлом Віталійовичем 22.07.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 .

Більше жодних постанов або інших документів виконавчого провадження ОСОБА_1 не надходило.

Представник Оболонського О. Г. 18.08.2026 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та встановив, що 06.11.2025 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 16000,00 грн.

З винесеною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною та протиправною.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 позовну заяву залишено без руху, визначено її недоліки та шляхи їх усунення, встановлено строк для усунення недоліків.

Позивачем 27.08.2026 усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 31.08.2026 відкрито провадження в справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 15 вересня 2026 року, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України.

Відповідачем через підсистему “Електронний суд” 04.09.2026 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на виконанні у відділі ДВС в період з 22.07.2025 по теперішній час перебуває виконавче провадження №78637103 з примусового виконання виконавчого листа № 204/1614/24, виданого 19.06.2026 Красногвардійський районним судом м. Дніпропетровська про усунунення перешкоди у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення діду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та бабі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступних способів спілкування та виховання онука: - надавати можливість вільно спілкуватись з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток (Telegram,та/або Viber, WhatsApp), з урахуванням режиму дня дитини; - встановити систематичні побачення два рази на місяць протягом восьми годин, у будь-який вихідний день за попередньою домовленістю з батьком дитини, враховуючи бажання дитини, без присутності батька; - щороку, у період канікул надати діду та бабі додатковий день побачення з онуком, із ночівлею, за попередньою домовленістю з батьком, за бажанням дитини, без присутності батька.

З посиланням на положення статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» зазначив, що постанову від 06.11.2025 у виконавчому провадженні № 78637103 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у розмірі 16000 грн направлено на адресу боржника своєчасно простим листом, а тому докази отримання такої постанови у виконавця відсутні.

Вказує на те, що строки винесення оскаржуваної постанови не мають значення оскільки у виконавчому провадженні здійснюються заходи примусового виконання рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи № 2540/3203/18 від 11.03.2020 вважає нерелевантними, оскільки у справі № 2540/3203/18 предметом оскажрення були дії виконавця у виконавчому провадженні, розпочатому на виконання виконавчого документу із вимогою майнового характеру. Натомість, у цій справі оскаржується процесуальна дія виконавця за виконанням рішення немайнового характеру.

Також відповідач заперечує щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу та просить суд відмовити в позові повністю.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

Судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2025 року у справі № 204/1614/24 позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено. Усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення діду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та бабі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступних способів спілкування та виховання онука; надавати можливість вільно спілкуватись з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток (Telegram,та/або Viber ,WhatsApp), з урахуванням режиму дня дитини; встановити систематичні побачення два рази на місяць протягом восьми годин, у будь-який вихідний день за попередньою домовленістю з батьком дитини, враховуючи бажання дитини, без присутності батька; щороку, у період канікул надати діду та бабі додатковий день побачення з онуком, із ночівлею, за попередньою домовленістю з батьком, за бажанням дитини, без присутності батька.

Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі по 1073,60 грн кожному.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2025 року у справі № 204/1614/24 в апеляційному порядку не оскаржувалось та 06 березня 2025 року набрало законної сили.

Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська 19.06.2025 видано виконавчий лист № 204/1614/24 на примусове виконання рішення в частині: усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення діду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та бабі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступних способів спілкування та виховання онука: - надавати можливість вільно спілкуватись з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток (Telegram,та/або Viber ,WhatsApp), з урахуванням режиму дня дитини; - встановити систематичні побачення два рази на місяць протягом восьми годин, у будь-який вихідний день за попередньою домовленістю з батьком дитини, враховуючи бажання дитини, без присутності батька; - щороку, у період канікул надати діду та бабі додатковий день побачення з онуком, із ночівлею, за попередньою домовленістю з батьком, за бажанням дитини, без присутності батька.

Постановою старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лукіна Михайла Віталійовича від 22.07.2025 відкрито виконавче провадження № 78637103 з примусового виконання виконавчого листа Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська № 204/1614/24, виданого 19.06.2025, встановлено боржнику – ОСОБА_1 строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

В цей же день старшим державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лукіним Михайлом Віталійовичем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, загальна сума яких встановлена 369,00 грн.

У подальшому 06.11.2025 старшим державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лукіним Михайлом Віталійовичем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 16000,00 грн.

Постанова від 06.11.2025 направлена на адресу позивача: АДРЕСА_1 відповідно до супровідного листа простою кореспонденцією.

Докази її отримання позивачем відповідачем до суду не надано.

До дати винесення оскаржуваної постанови від 06.11.2025 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16000,00 грн виконавче провадження № 78637103 не містить інформації про вчинення за ним виконавчих дій.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404 VIII "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею другою Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до приписів частин першої, третьої та четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

При цьому, Закон не ставить за умову винесення постанови про стягнення виконавчого збору вчинення державним виконавцем дій з примусового виконання судового рішення.

Щодо посилань представника позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 суд зазначає, що предметом оскарження у вказаній справі були дії головного державного виконавця відділу ДВС Гордійко А. В. щодо винесення постанови від 03 серпня 2018 року у виконавчому провадженні № 55674195 про стягнення виконавчого збору.

Вирішуючи спір у справі № 2540/3203/18 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що її висновки стосуються правозастосування положень Закону № 1404-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Між ти, частина четверта статті 27 наразі діє в редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018, і саме вона передбачає те, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі № 2540/3203/18 не є релевантною до спірних правовідносин.

Між тим, Верховним Судом у постанові від 22.01.2025 у справі № 580/11774/23 наведено такі висновки:

“..34. З аналізу наведених правових норм Закону № 1404-VІІІ, що регулює питання виконавчого збору, висновується, що цим Законом по суті визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов.

35. У першому випадку, зміст положень статей 26, 27 Закону № 1404-VIII свідчить, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

36. В іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.

37. Тобто, Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, зокрема, постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження. До того ж, постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 580/1328/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 802/848/18-а, від 30 червня 2020 року у справі № 823/1824/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 640/26475/21..”.

Тобто, порядок вирішення питання щодо стягнення виконавчого збору залежить від фактичних умов:

- стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання, і в такому випадку виконавець одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору (статті 26, 27 Закону № 1404-VІІІ);

- стягнення виконавчого збору пов`язано з поверненням виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках (статті 40 Закону № 1404-VІІІ).

Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 у справі № 160/4481/20 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Частиною п`ятою статті 27 Закону визначено випадки, в яких виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот);

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Крім того, відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

В межах спірних правовідносин не встановлено умов і підстав, коли виконавчий збір не стягується.

При цьому статтею 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною п`ятою статті 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Отже, посилання позивача на несвоєчасне винесення постанови про стягнення виконавчого збору не є підставою для її скасування у випадку встановлення законності такоє постанови.

Так, оскаржуваною постановою від 06.11.2025 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 78637103 зі стягувача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , стягнуто виконавчий збір у розмірі 16000 грн.

Частиною третьою статті 27 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 14.09.2024 № 12000 встановлено мінімальну зарплату з 01 січня до 31 грудня 2025 року у розмірі 8000 грн, а тому розмір виконавчого збору, стягнутий з позивача відповідає вимогам чинного законодавства (8000 грн * 2 = 16000 грн).

Після відкриття виконавчого провадження вже розпочинається примусове виконання рішення і, як наслідок, стягнення виконавчого збору. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Зазначений висновок в повній мірі узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.10.2021 у справі № 640/31541/20, від 02.06.2021 у справі № 160/4481/20 та інших.

Таким чином, виконавче провадження № 78637103 відкрито з метою примусового виконання рішення немайнового характеру про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, постанову про стягнення виконавчого збору прийнято одночасно з відкриття виконавчого провадження у відповідності до вимог статті 27 Закону № 1404-VІІІ, а порушення строку прийняття постанови не є підставою для її скасування, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не належать до задоволення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця у виконавчому провадженні № 78637103 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.В. Смішлива