Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №160/3971/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Справа № 160/3971/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач 1), військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - відповідач 2), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - відповідач 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій позивач, з урахуванням поданої 31.07.2026 заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка оформлена довідкою від 22.01.2026 №2026-0122-1337-2702-7 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;

-визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2026 №46 у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 22.01.2026 №16мтд в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23 лютого 2026 року цією ж ухвалою у відповідачів витребувано докази, необхідні для встановлення обставин затримання ОСОБА_1 та проходження ним військово-лікарської комісії, зокрема відомості щодо військовослужбовців, які здійснювали затримання та доставлення позивача 22.01.2026, копію витягу з Книги протоколів призовної комісії та копію журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію.

У зв`язку з невиконанням ІНФОРМАЦІЯ_2 вимог ухвали суду від 23.02.2026 у встановлений строк ухвалою суду від 19 березня 2026 року докази витребувано повторно, а явку уповноваженого представника цього відповідача в судове засідання, призначене на 09.04.2026, визнано обов`язковою. Крім того, зобов`язано керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 забезпечити явку представника та виконання вимог ухвал суду.

Оскільки станом на 09 квітня 2026 року вимоги ухвал суду від 23.02.2026 та від 19.03.2026 виконані не в повному обсязі, ухвалами суду від 09 квітня 2026 року застосовано заходи процесуального примусу у виді штрафу до ІНФОРМАЦІЯ_1 та особисто до ОСОБА_2 . Цією ж ухвалою докази у справі витребувано повторно, а розгляд справи відкладено на 05 травня 2026 року.

16 квітня 2026 року від ОСОБА_2 надійшла заява про скасування ухвали суду від 09.04.2026 в частині стягнення з нього штрафу з посиланням на те, що з 19 липня 2025 року він не обіймає посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 та не є учасником справи.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року ухвалу від 09.04.2026 в частині стягнення штрафу з ОСОБА_2 скасовано.

Ухвалами суду від 21 травня 2026 року, 11 червня 2026 року та 17 червня 2026 року у Комунального підприємства «Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради, на базі якого проводився медичний огляд позивача, витребувано докази щодо обставин проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії 22.01.2026, зокрема журнал реєстрації відвідувачів, журнал запису рентгенологічних досліджень, докази видачі постанови (довідки) військово-лікарської комісії та медичні записи у Єдиній системі охорони здоров`я.

У зв`язку з невиконанням у повному обсязі вимог зазначених ухвал до цього закладу охорони здоров`я застосовано захід процесуального примусу у виді штрафу.

Також, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду до участі у справі в якості співвідповідача залучено Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до частини 6 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи розпочато спочатку.

31 липня 2026 року позивач подав заяву про зміну предмета позову, обґрунтовуючи її отриманням після відкриття провадження у справі належного письмового доказу - витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2026 №46 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», а також залученням судом до участі у справі співвідповідача.

Протокольною ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року вказану заяву прийнято до розгляду, у зв`язку з чим справа розглядається судом з урахуванням уточненого предмета позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та примусово доставлений для проходження військово-лікарської комісії до ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами огляду рішенням військово-лікарської комісії ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби. Того ж дня, за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 був доставлений до військової частини НОМЕР_1 . Позивач вважає, що військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 порушено процедуру проведення медичного огляду. З огляду на викладене вважає дії відповідачів з призову його на військову службу протиправними.

09 березня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що 02.01.2024, комендантом Дніпровського району, полковником ОСОБА_3 , було винесено наказ № 3 «Про затвердження переліку осіб, уповноважених комендантом Дніпровського району на здійснення перевірки документів, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів службових приміщень і житла громадян в осіб на території Дніпровського району Дніпропетровської області під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану». Відповідно до додатку № 1 до вищезазначеного наказу, військовослужбовця груп оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 внесені до переліку осіб районних територіальних центрів комплектування та ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким надано право на здійснення перевірки документів, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян в осіб на території м. Дніпра, та Дніпровського району Дніпропетровської області. Посвідчення уповноваженої особи на здійснення перевірки документів за підписом коменданта Дніпровського району Дніпропетровської області, полковника ОСОБА_4 , військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_4 , видані. Військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_4 діяли на підставі наказів коменданта Дніпровського району № 3 від 02.01.2024, начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Так, 22 січня 2026 року, військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 сумісно зі співробітниками Національної поліції України проводились заходи з оповіщення військовозобов`язаних про необхідність явки до ТЦК та СП для уточнення облікових даних, проходження військово лікарської комісії, і подальшого призову на військову службу під час мобілізації. В той же день військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 зі співробітниками Національної поліції України проводились заходи з оповіщення військовозобов`язаних та ОСОБА_1 , 1994 р. н., який перебував у розшуку з 29.11.2024. Оскільки гр. ОСОБА_1 , є особою, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації, що свідчать данні з Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів системи «ОБЕРІГ», йому було про це повідомлено та запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_4 (найближчий до місця події ТЦК), для уточнення облікових даних та проходження військово лікарської комісії. ОСОБА_1 дав на це власну згоду. Мобільний телефон, та інші особисті речи увесь час залишались при ньому. В той же день, 22 січня 2026 року позивач за направлення № 6456231 ІНФОРМАЦІЯ_4 пройшов військово лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою влк № 2026-0122-1337-2702-7. Медичний огляд (військово-лікарську комісію) ОСОБА_1 проходив на базі комунального закладу «Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради. Будь-якого примусу до нього не застосовувалося. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 згідно висновку ВЛК визнаний придатним до військової служби під час мобілізації, у встановленому законом порядку не заброньований, а також не має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, прийнято рішення про призов його на військову службу під час мобілізації. У можливості спілкування з працівниками РТЦК, іншими відвідувачами РТЦК, ОСОБА_1 , обмежений не був. Будь-яких заходів психологічного чи фізичного впливу з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 до ОСОБА_1 не застосовувалось. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

До відзиву на позов відповідач 1 надав витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , який датовано 23.01.2026 - пізніше дати наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (22.01.2026), яким ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

У зв`язку із виявленням зазначених розбіжностей суд відповідною ухвалою від 09.04.2026 витребував у ІНФОРМАЦІЯ_4 письмові пояснення щодо розбіжностей у даті призову позивача на військову службу (23.01.2026) та даті його зарахування до списків особового складу військової частини (22.01.2026).

11 березня 2026 року від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву із запереченням проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначив про те, що позивач цілеспрямовано та умисно приховує від суду той факт, що ним, як діючим військовослужбовцем Національної гвардії України, призваним по мобілізації, було вчинено протиправні дії, які містять в собі ознаки кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану). Так наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №16мтд від 22.01.2026 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення: солдата ОСОБА_1 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з ІНФОРМАЦІЯ_6 та призначеного на посаду курсанта 1-го навчального відділення 1-го навчального взводу 2-ї навчальної роти навчального батальйону 22 січня 2026 року. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №23мтд від 02.02.2026 відповідач вибув у службове відрядження до Навчального центру НГУ військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 з метою проходження базової загальновійськової підготовки з 01 лютого 2026 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №29мтд від 10.02.2026 (копія додається) позивача виключено з усіх видів забезпечення курсанта 1-го навчального відділення 1-го навчального взводу 2-ї навчальної роти навчального батальйону, оскільки він самовільно залишив розташування військової частини та безпідставно відсутній з 7 лютого 2026 року. 02 березня 2026 року було зареєстровано (відкрито) кримінальне провадження №62026140110001439. Так витягом від 03.03.2026 з Єдиного реєстру досудових розслідувань підтверджується, що на адресу ТУ ДБР у м. Львові надійшло повідомлення начальника Навчального центру ім. Василя Вишиваного (вх. №13190зкп-26/л від 27.02.2026), про те, що військовослужбовець військової служби за мобілізацією на особливий період, солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , призваний на військову службу 22.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_8 , самовільно залишив місце служби в ІНФОРМАЦІЯ_9 (с. Сасів, Золочівського району, Львівської області), чим вчинив кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 407. З 07.02.2026 по теперішній час позивач відсутній на військовій службі. Отже позивач вчинив протиправні (злочинні) дії, направлені на ухилення ним від проходження військової служби по мобілізації під час дії в України воєнного стану. Відповідач наголосив, що позивачем не було надано до матеріалів даної справи жодного належного та допустимого письмового доказу наявності у нього документу про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період або про непридатність його до проходження військової служби.

Зазначає, що Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.01.2026 №16мтд про зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення 22 січня 2026 року у повній мірі відповідає нормам чинного законодавства України, прийнятий відповідальною службовою особою в межах повноважень та у спосіб, передбачені нормативно-правовими актами, а тому не підлягає скасуванню у судовому порядку.

У відповіді на відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач зазначив, що станом на 22.01.2026 він не перебував у розшуку та не значився порушником правил військового обліку. Так, згідно з даними Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ОБЕРІГ» звернення щодо позивача було зареєстроване 29.11.2024 та знято з обліку ще 08.12.2025 у зв`язку з тим, що позивач з`явився самостійно, тобто задовго до подій 22.01.2026. Позивач також вказав на відсутність акта про відмову від отримання повістки, відсутність протоколу про адміністративне затримання, передбаченого статтею 261 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також на порушення пункту 3.8 глави 3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, оскільки у направленні на військово-лікарську комісію відсутній особистий підпис позивача про ознайомлення.

У відповіді на відзив військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України позивач зазначив, що обставини, пов`язані з подальшим самовільним залишенням ним військової частини та відкриттям кримінального провадження за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, не є предметом цього спору та не спростовують протиправності самої процедури його призову на військову службу. Позивач послався на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №640/21435/22, за якою фундаментальне порушення процедури прийняття акта є самостійною підставою для визнання протиправними похідних від нього актів, а також на доктрину «плодів отруйного дерева», відображену в практиці Європейського суду з прав людини, за якою наслідки дій, вчинених з порушенням встановленої законом процедури, не можуть визнаватися правомірними. Позивач також посилався на сталу практику Великої Палати Верховного Суду щодо права особи на оскарження актів індивідуальної дії незалежно від того, що такі акти вже були реалізовані (фактично виконані).

На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 ІНФОРМАЦІЯ_10 надано до суду копію витягу з наказу від 22.01.2026 №44, яким ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації. Також, відповідач 1 у поясненнях від 17.04.2026 просив раніше наданий до суду наказ №46 від 23.01.2026 із зазначенням прізвища ОСОБА_1 , 1994 року народження, вважати помилковим /помилково сформованим системою (ЄДРПВР) в день роздруківки його копії. Помилка пов`язана з технічною стороною роботи системи та людським фактором - помилкою оператора.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , за направленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.01.2026 № 64562331 проходив медичний огляд у військово-лікарській комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення ступеня придатності до проходження військової служби під час мобілізації.

Військово-лікарська комісія створена на базі закладу охорони здоров`я Комунального підприємства «Слобожанська центруальна лікарня» Слобожанської селищної ради.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 22.01.2026 №2026-0122-1337-2702-7 солдат ОСОБА_1 визнаний придатним до проходження військової служби.

Наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.01.2026 №44 та від 23.01.2026 №46 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання - 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_12 » від 22.01.2026 № 16 мтд солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Не погоджуючись із призовом його на військову службу, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, з-поміж іншого, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

30 грудня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1487, якою затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

-організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

-здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

-виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

-організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

-організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

-забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів;

-проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до зазначеного Порядку врегульовано механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;

-процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

-процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

-організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;

-процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

-механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Згідно з п.2 Порядку №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Пунктом 21 Порядку №560 передбачено що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Резервісти та військовозобов`язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ (п.22 порядку №560).

Згідно з п.п.1 п.27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Згідно з п.81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки;

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Із матеріалів справи та поданої 31 липня 2026 року заяви про зміну предмета позову, прийнятої до розгляду протокольною ухвалою суду від 13 серпня 2026 року, вбачається, що з урахуванням уточнення позовних вимог позивач заявляє вимоги про визнання протиправними та скасування постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від 22.01.2026 №2026-0122-1337-2702-7, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2026 №46 у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 22.01.2026 №16мтд у частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини, а також про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виключити позивача зі списків особового складу військової частини.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 згідно з військово-обліковим документом перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Довідка військово-лікарської комісії (ВЛК) видається на підставі медичного огляду та висновків лікарів про стан здоров`я військовозобов`язаного або військовослужбовця. Цей висновок визначає ступінь придатності особи до військової служби. Документи, які подаються до ВЛК для встановлення причинного зв`язку захворювань, травм, поранень, контузій, каліцтв з військовою службою, включають заяву на проведення ВЛК, паспорт, військовий квиток (для військовослужбовців), медичну документацію та документи військово-лікарської експертизи.

Оскільки, саме довідка ВЛК є офіційним підтвердженням висновку про стан здоров`я особи та її придатність або непридатність до військової служби, тому така довідка видається лише за результатами проходження військово-лікарської комісії, яка складається з лікарів різних спеціальностей. Рішення комісії заноситься до актів, після чого оформляється довідка ВЛК, яка передається до ТЦК або вручається особі на руки.

Як встановлено з матеріалів справи, відносно позивача медичний огляд проведено ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_13 22.01.2026.

Крім того, повний пакет супровідних документів історії хвороби, результати обстежень, висновки вузьких спеціалістів відсутній.

Відповідно до наданої інформації Комунальним підприємством «Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради, де серед іншого зазначено, що у зв`язку з тим, що дані пацієнта в базі ЕСОЗ на момент огляду відсутні, електронні направлення на обстеження йому не надавались та медичні записи з результатами медичного огляду внесені виключно в паперові журнали.

Щодо відсутності медичних записів про ОСОБА_1 в ЕСОЗ.

Відповідно до п.п. 2.7.-2.8. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 (надалі - Положення №402), під час огляду призовників (допризовників) лікарі визначають стан їх здоров`я та ступінь придатності до військової служби.

При цьому, враховуються характер захворювання або фізичної вади, ступінь їх розвитку, функціональних порушень, а також освіта, спеціальність, фактична працездатність оглянутого та вимоги до стану здоров`я для виконання обов`язків на посадах у тому чи іншому виді Збройних Сил України, роді військ (сил), іншому військовому формуванні.

Лікарі, які залучаються із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами у відповідному реєстрі ЕСОЗ, що характеризують стан здоров`я призовника (допризовника), та з іншими медичними документами, які надає призовник (допризовник).

Після закінчення медичного огляду кожний лікар вносить до облікової картки призовника та інших документів, передбачених цим Положенням, дані про встановлений діагноз, висновок про придатність до військової служби, про обмеження призначення за видами (родами військ) Збройних Сил України та іншими військовими формуваннями, дату проходження медичного огляду і засвідчує своїм підписом та скріплює особистою печаткою. До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань згідно з національним класифікатором хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я (далі - НК 025) та класифікатором медичних інтервенцій (далі - НК 026), затверджених наказом Міністерства економіки України від 04 серпня 2021 року № 360 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів».

Дані про медичний огляд та встановлений діагноз вносяться до відповідного реєстру ЕСОЗ.

Суд вказує, що посилання закладу охорони здоров`я про те, що дані до ЕСОЗ про медичний огляд позивача не вносились через відсутність даних такого пацієнта в базі ЕСОЗ є необґрунтованими, та такими, що суперечать положенню про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, оскільки як вищевказано, дані про медичний огляд військовозобов`язаних вносяться до ЕСОЗ.

Відтак, відсутність записів в системі ЕСОЗ про проходження ОСОБА_1 медичного огляду ставить під сумнів проходження останнім медичного огляду.

Враховуючи те, що довідка ВЛК це не просто формальність, а документ, який має юридичну силу, довідка ВЛК має бути завірена печаткою військово-лікарської комісії, містити повні реквізити установи, дату, номер протоколу та підписи членів комісії.

В даному випадку, враховуючи, що медичний огляд не може бути проведений без внесення відповідних даних до системи ЕСОЗ, такий медичний огляд не відповідає Положенню про військово-лікарську експертизу і фактично йому суперечить.

Відповідно до п.71 Порядку №560 рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 70 Порядку №560 передбачено, що порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Положення №402).

Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія; ВЛК регіону (п.2.2. глави 2 розділу І Положення №402).

Відповідно до підпунктів 2.5.1. пункту 2.5. глави 2 розділу І Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Підпунктами 2.5.3, 2.5.5. пункту 2.5. глави 2 розділу І Положення №402 позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).

Отже, рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, порядок роботи якої визначає Положення №402.

Враховуючи те, що ВЛК при ТЦК та СП було прийнято з порушенням процедури проведення медичної перевірки, суд дійшов висновку про необґрунтованість прийнятої постанови (довідки) ВЛК від 22.01.2026 №2026-0122-1337-2702-7 при ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щодо доводів позивача про його примусове доставлення посадовими особами до ТЦК та СП.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки № 154 від 23 лютого 2022 року, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України) передбачені функції ТЦК та СП:

- ведення військового обліку громадян, які підлягають призову на військову службу або перебувають у запасі.

- внесення змін до облікових даних громадян (зміна місця проживання, роботи, сімейного стану тощо).

- проведення регулярних перевірок облікових даних та контроль за їх актуальністю

- здійснення мобілізаційної роботи

- надання соціальної підтримки військовослужбовцям та їхнім сім`ям..

Отже, представники ТЦК не мають права затримувати громадян і тим паче примусово доправляти їх до територіальних центрів комплектування.

Повноваження проводити адміністративне затримання та примусово доправляти громадянина до ТЦК мають лише працівники поліції. Військовослужбовці, які здійснюють оповіщення військовозобов`язаних, такого права не мають.

Працівники ТЦК можуть ініціювати затримання лише в разі, коли людина перебуває в розшуку за ігнорування повісток, але фізично затримувати і доставляти особу може тільки поліція. Будь-яке самостійне затримання представниками ТЦК є незаконним.

Отже, затримання осіб, як захід забезпечення провадження у справах за КУпАП, входить до компетенції Національної поліції та інших органів у випадках, визначених у ст. 262 КУпАП. До цього переліку центри комплектування не віднесено.

Стаття 17 Конституції України забороняє використання Збройних Сил чи інших військових формувань для обмеження прав громадян або повалення конституційного ладу.

Пунктом 6 Порядку № 560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Відповідачем не надано, передбачених Порядком №560, доказів вручення повістки позивачу, якою він був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Слід також зазначити, що на момент здійснення затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саме 22.01.2026, стосовно останнього не було направлено автоматичного звернення до органів національної поліції про здійснення затримання та доставлення до ТЦК та СП за порушення правил військового обліку.

Зокрема відповідно до наданої Дніпровським районним управлінням поліції № 2 інформації, станом на 25.05.2025 наявне звернення ІНФОРМАЦІЯ_15 за № Е312122 від 29.11.2024, яке надійшло до відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та зареєстровано ЄО № 31046 від 29.11.2024 щодо необхідності доставлення Позивача, який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП.

Зазначено, що 08.12.2025 відомості відносно позивача зняті з обліку за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_15 , підстави зняття - особа з`явилась самостійно.

Отже, станом на дату затримання позивача - 22.01.2026, відомості про порушення позивачем правил військового обліку в реєстрах не значились, оскільки попереднє звернення від 29.11.2024 було знято з обліку ще 08.12.2025 у зв`язку із самостійною явкою позивача, а доказів вручення позивачу повістки, як цього вимагає Порядок №560, відповідачами суду не надано.

Відтак, у контролюючих та мобілізаційних органів були відсутні законні підстави для примусового доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 22.01.2026.

На підставі викладеного встановлено відсутність будь-яких правових для затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин, враховуючи встановлену судом необґрунтованість постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від 22.01.2026 №2026-0122-1337-2702-7, а також відсутність правових підстав для затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 , вимога позивача про визнання протиправною та скасування зазначеної постанови військово-лікарської комісії є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо скасування наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.01.2026 №44 та від 23.01.2026 №46 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться два накази про призов позивача на військову службу.

Так, до відзиву на позов відповідач 1 надав витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , який датовано 23.01.2026 - пізніше дати наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (22.01.2026), яким ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

У зв`язку із виявленням зазначених розбіжностей суд відповідною ухвалою від 09.04.2026 витребував у ІНФОРМАЦІЯ_4 письмові пояснення щодо розбіжностей у даті призову позивача на військову службу (23.01.2026) та даті його зарахування до списків особового складу військової частини (22.01.2026).

На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 ІНФОРМАЦІЯ_10 надано до суду копію витягу з наказу від 22.01.2026 №44, яким ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації.

Також, відповідач 1 у поясненнях від 17.04.2026 просив раніше наданий до суду наказ №46 від 23.01.2026 із зазначенням прізвища ОСОБА_1 , 1994 року народження, вважати помилковим /помилково сформованим системою (ЄДРПВР) в день роздруківки його копії. Помилка пов`язана з технічною стороною роботи системи та людським фактором - помилкою оператора.

Суд вбачає суперечливими дії відповідача 2 щодо видачі 2 (двох) наказів про призов позивача на військову службу з різними датами, та відхиляє наведені у заяві від 17.04.2026 причини зазначених розбіжностей, оскільки на адвокатський запит представника позивача останньому надано наказ від 23.01.2026 №46, який датовано пізніше включення позивача до списків особового складу військової частини.

Оскільки накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.01.2026 №44 у частині призову позивача на військову службу під час мобілізації прийняті на підставі необґрунтованої постанови військово-лікарської комісії та за наслідком незаконного затримання і доставлення позивача, такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню у відповідній частині.

Також, підлягає скасуванню наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2026 №46 як такий, що видано після того, як позивач вже був зарахований до списків особового складу військової частини.

Оскільки наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 22.01.2026 №16мтд про зарахування позивача до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення прийнятий на виконання наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації, він має похідний характер від наказів відповідача-1 та, з огляду на встановлену протиправність останніх, також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виключити позивача зі списків особового складу військової частини суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» днем закінчення проходження військової служби і, відповідно, підставою для виключення особи зі списків особового складу військової частини є видання відповідного наказу про звільнення з військової служби; вичерпний перелік підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, визначений частиною 4 статті 26 цього Закону і не включає в себе визнання протиправним самого акта про призов.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10.02.2026 №29мтд позивача виключено лише з усіх видів забезпечення у зв`язку із самовільним залишенням ним розташування військової частини з 7 лютого 2026 року, а 02.03.2026 за цим фактом зареєстровано кримінальне провадження №62026140110001439 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.

Відповідно до абзацу чотирнадцятого частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військові частини або місця проходження служби і не повернулися до них до моменту припинення чи скасування воєнного стану, військова служба призупиняється в установленому цим Законом порядку лише з дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, а відповідно до абзацу п`ятнадцятого цієї ж частини за такими військовослужбовцями лише не зараховується період самовільного залишення частини до строку військової служби та не здійснюється грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення.

Отже, наказ від 10.02.2026 №29мтд про виключення позивача з усіх видів забезпечення є за своїм правовим змістом самостійним, вужчим за наслідками заходом, який не тотожний виключенню зі списків особового складу військової частини в розумінні частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а сам позивач упродовж дії воєнного стану формально залишається військовослужбовцем до вирішення питання про самовільне залишення ним військової частини в порядку, визначеному законодавством, у тому числі кримінальним провадженням №62026140110001439.

За таких обставин, оскільки питання остаточного виключення позивача зі списків особового складу військової частини (на відміну від виключення з видів забезпечення) регулюється спеціальним порядком, пов`язаним із наслідками самовільного залишення ним військової частини, і не може бути вирішене судом у межах цього спору про законність процедури призову, вимога позивача про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виключити позивача зі списків особового складу військової частини задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Як вбачається з п.1 ч.3 ст.134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами п.2 ч.3 ст.134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст.134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 січня 2026 року між ОСОБА_1 та Адвокатським Бюро «ДЖАСТІС» укладено договорі про надання правової допомоги № 2149.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.3. Договору розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої цим Договором, встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін. Розмір гонорару Адвокатського бюро визначаються Сторонами у Специфікації, яка є невід`ємним додатком цього Договору.

Розмір витрат на правову допомогу підтверджується актами про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням.

Специфікацією № 2 до договору про надання правової допомоги № 2149 від 22 січня 2026 року сторони узгодили перелік юридичних послуг, що надаються: супровід судового процесу щодо визнання дій ТЦК та СП незаконними з метою виключення клієнта зі списків особового складу та забезпечення позову. Вартість послуг - 30000, 00 грн..

Відповідно до акта надання послуг від 19.02.2026 виконавцем надані адвокатські послуги з надання правової допомоги на суму 30000, 00 грн.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 2 від 04 лютого 2026 року ОСОБА_1 сплатив 30000,00 грн на користь АБ Станіслава Казанцева «ДЖАСТІС» за надані послуги з правничої допомоги.

Згідно з п.2 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відтак, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, дослідженню підлягають обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані, серед іншого, договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про фактичне надання послуг (виконання робіт).

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно наданих до суду документів, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн, не є пропорційним до предмету спору.

Також слід зазначити, що у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено, відтак зазначена заява не була результативної в межах розгляду вказаної справи.

Крім того, суд звертає увагу, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).

Також суд зазначає, що предмет спору в цій справі не є значно складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Зі змісту позовної заяви вбачається, що її написання не потребувало від фахівця у галузі права значних зусиль та знань, так як наслідок сума витрат на її написання є значно завищеною, здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду публічно-правових спорів.

За таких обставин, з урахуванням критеріїв співмірності та пропорційності, суд вважає за необхідне визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, у сумі 5000,00 грн.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, присуджуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2129,92 грн.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (Ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код: відсутній; місцезнаходження: АДРЕСА_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_6 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарьскої комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка оформлена довідкою від 22.01.2026 №2026-0122-1337-2702-7 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби.

Визнати протиправними та скасувати накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.01.2026 №44 та від 23.01.2026 №46 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання - 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_12 » від 22.01.2026 №16 мтд про зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особовового складу військової частини та на всі види забезпечення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 2129, 92 грн. (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень дев`яносто дві копійки) та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн. (п`ять тисяч гривень) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14.09.2026.

Суддя А.О. Сластьон