Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №160/13954/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокуСправа №160/13954/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №047050034267 від 09.01.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1990 по 28.05.1993;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи за Списком №1 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та ПАТ «ЮЖКОКС» з 09.10.1995 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 02.08.2016, з 03,08.2016 по 30.04.2020, з 28.04.2021 по 09.07.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за його заявою від 03.01.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, так як останній має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком №1 та досяг необхідного пенсійного віку.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 03.01.2026 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Водночас, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 09.01.2026 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №1. В оскаржуваному рішенні відповідач-1 послався на те, що пільговий стаж заявника (0 років 0 місяців 0 днів) не дає права для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку - 25 років. Водночас, позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії, вказуючи, що відповідачем неправомірно не зараховано до пільгового стажу періоди його роботи у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та ПАТ «ЮЖКОКС» з 09.10.1995 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 30.04.2020, з 28.04.2021 по 09.07.2021, а також не зараховано до загального страхового стажу період його навчання в ПТУ №22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1990 по 28.05.1993. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 01.06.2026 відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Адміністративний позов з додатками та копія ухвали від 01.06.2026 отримані відповідачем-1 та відповідачем-2 в системі «Електронний суд» 25.05.2026 та 01.06.2026, відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі Електронний суд, суд повідомляє та вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідачів належним чином повідомленими про можливість подання відзивів у зазначені строки та належним чином повідомленими про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 .

03.01.2026 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.

За результатами розгляду заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 09.01.2026 №047050034267 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. 2.1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки у заявника відсутній спеціальний стаж на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років.

Так, у рішенні зазначено, що вік ОСОБА_1 складає – 50 років 2 місяці 26 днів, страховий стаж складає 27 років 2 місяці 27 днів, спеціальний стаж - 0 років 0 місяців 0 днів.

До страхового стажу не зараховано період навчання відповідно до трудової книжки від 16.06.1993 НОМЕР_2 з 01.09.1990, оскільки відсутній період закінчення навчання.

До пільгового стажу роботи не враховано період згідно пільгових довідок від 20.07.2022 №023-1399 з 09.10.1995 по 15.01.2003, від 20.07.2022 №023-1398 з 16.01.2003 по 02.08.2016, від 20.07.2022 №023-1397 з 03.08.2016 по 30.04.2020, від 22.07.2022 №515/211 з 28.04.2021 по 09.07.2021, оскільки в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні накази про атестації робочого місця та додатки з переліком посад.

Додатково у рішенні заявнику було рекомендовано подати заяву на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Стосовно пенсійного віку позивача, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Так, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 вказаного Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як слідує з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , а саме із записів №1, 6-14, 17-18 трудової книжки позивача ОСОБА_1 навчався та працював:

Запис №1: 01.09.1990 – навчання в ПТУ №22 м. Дніпродзержинськ, диплом № НОМЕР_3 від 29.05.1993;

Запис №6: 09.10.1995 – прийнятий у Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського у конверторний цех розливальником сталі 5 розряду;

Запис №7: 23.07.1996 – присвоєно там же по тій же професії 6 розряд;

Запис №8: ДМК ім. Дзержинського з 28.02.1997 року перейменовано у ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат» ім. Ф.Е. Дзержинського;

Запис №9: Робоче місце атестовано згідно постанови №992 від 29.12.06;

Запис №10: ВАТ Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського з 23.05.2011 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського»,

Запис №11: Робоче місце атестовано по Списку №1 згідно постанови №658 від 26.12.12;

Запис №12: ПАТ Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського з 25.01.2017 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»;

Запис №13: Робоче місце атестовано по Списку №1 згідно постанови №24 від 26.12.17;

Запис №14: 30.04.2020 — звільнений за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України;

Запис №17: прийнято люковим 6 розряду коксового цеху ПАТ «ЮЖКОКС»;

Робоче місце атестовано по Списку №1 згідно наказу №578 від 21.08.2019;

Запис №18: 09.07.2021 - звільнено за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Крім того, відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 20.07.2022 №023-1399 ОСОБА_1 працював з 09.10.1995 по 15.01.2003 повний робочий день в Публічному акціонерному товаристві "Дніпровський металургійний комбінат" в конвертерному цеху розливальником сталі, що передбачено Списком № 1 розділ ІІІ підрозділ 2а код КП: 1030200а-17627. Підстава: Постанова Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994; Постанова Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994.

Додатково у довідці №023-1399 зазначено про терміни відволікання позивача від основної роботи: 1995 р. – 5 к.д., 1999 – 19 к.д.

Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 20.07.2022 №023-1398 ОСОБА_1 працював з 16.01.2003 по 02.08.2016 повний робочий день в Публічному акціонерному товаристві "Дніпровський металургійний комбінат" в конвертерному цеху розливальником сталі, що передбачено Списком № 1 розділ ІІІ підрозділ 2а код КП: 3.2а. Підстава: Постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003; Постанова Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994.

Додатково у довідці №023-1398 зазначено про терміни відволікання позивача від основної роботи: 2003 р. – 2 к.д., 2008 р. – 5 к.д., 2009 р. – 1 к.д., 2010 р. – 1 к.д., 2011 р. – 1 к.д., 2012 р. – 1 к.д., 2013 р. – 1 к.д., 2014 р. – 1 міс. 12 к.д., 2015 р. – 18 к.д.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 20.07.2022 №023-1397 ОСОБА_1 працював з 03.08.2016 по 30.04.2020 повний робочий день в Публічному акціонерному товаристві "Дніпровський металургійний комбінат" в конвертерному цеху розливальником сталі, що передбачено Списком № 1 розділ ІІІ підрозділ 2 код КП: --. Підстава: Постанова Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016; Постанова Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994.

Додатково у довідці №023-1397 зазначено про терміни відволікання позивача від основної роботи: 2017 р. – 8 к.д., 2019 р. – 3 к.д., 2020 р. – 5 к.д.

Згідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 22.07.2022 №515/211 ОСОБА_1 працював з 28.04.2021 по 09.07.2021 повний робочий день у приватному акціонерному товаристві «ЮЖКОКС» в коксовому цеху за професією (посадою) люковий, що передбачена Списком № 1 розділ ІV підрозділ 1 код КП: 8159 (ДК 003-2010). Підстава: Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016.

Також згідно довідок публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» від 20.07.2022 № 023-1395 та № 023-1396 ОСОБА_1 з 01.06.1993 по 19.12.1994 працював поваром 4-го розряду в столовій № 34; 09.10.1995 – прийнятий в конверторний цех розливальником сталі 5-го розряду; 23.07.1996 – переведений розливальником сталі 6-го розряду; 30.04.2020 звільнений за угодою сторін.

Так, суд зазначає, що вказані довідки були складені на підставі: особистої картки, штатного розкладу, контрольних табелів робочого часу, технології виробництва.

Крім того, наказом від 21.08.2019 №578 «Про підсумки проведення чергової атестації робочих місць за умовами праці ПрАТ «ЮЖКОКС» затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад з особливо важкими і шкідливими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий час, що надає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1,2.

Так, відповідно до Переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад з особливо важкими і шкідливими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий час, що надає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1,2 від 21.08.2019 посада люкового у коксовому цеху ПрАТ «ЮЖКОКС» відноситься до посад, що передбачена Списком № 1.

Так, щодо посилань пенсійного органу на відсутність доказів проведення атестації робочих місць суд зазначає.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок №637).

Згідно з п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 (далі - Порядок №442) та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України №41 від 01.09.1992 (далі - Методичні рекомендації) атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442, проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 або №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 або №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 або №2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.09.2021 у справі №178/611/17.

З урахуванням наведеного та досліджених судом доказів, посилання відповідача-1 на відсутність у матеріалах електронної пенсійної справи наказів про атестацію робочих місць та додатків із переліком посад не може бути достатньою підставою для неврахування спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу за Списком №1.

Як встановлено судом, трудова книжка позивача містить записи не лише про його роботу розливальником сталі у конвертерному цеху ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», а й безпосередні відомості про проведення атестації відповідного робочого місця. Зокрема, у трудовій книжці зазначено, що робоче місце атестовано згідно з постановою №992 від 29.12.2006, у подальшому — за Списком №1 згідно з постановою №658 від 26.12.2012 та згідно з постановою №24 від 26.12.2017.

Крім того, відповідно до наданих суду індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, сформованих 05.01.2026, у відомостях про спеціальний стаж позивача за ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» міститься код підстави для обліку спеціального стажу «ЗП3014А1».

Так, код підстави ЗП3014А1 з 05.11.1991 проставляється працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31.03.1994 №202.

У відповідних періодах також зазначені реквізити наказів №992 від 29.12.2006, №658 від 26.12.2012 та №24 від 26.12.2017. Отже, відомості про спеціальний стаж позивача та про документи, на підставі яких підтверджувалася атестація його робочого місця, були відображені безпосередньо у Реєстрі застрахованих осіб.

При цьому вказані відомості узгоджуються з записами трудової книжки позивача та з уточнюючими довідками підприємства. Так, довідкою від 20.07.2022 №023-1399 підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 09.10.1995 по 15.01.2003 працював повний робочий день у конвертерному цеху розливальником сталі, що передбачено Списком №1; довідкою №023-1398 підтверджено аналогічний характер роботи у період з 16.01.2003 по 02.08.2016; довідкою №023-1397 — у період з 03.08.2016 по 30.04.2020. Вказані довідки складені на підставі особистої картки Позивача, штатного розпису, контрольних табелів фактично відпрацьованого часу та технології виробництва.

Щодо періоду роботи Позивача у ПрАТ «ЮЖКОКС» з 28.04.2021 по 09.07.2021 судом також встановлено наявність належних доказів проведення атестації робочого місця. У трудовій книжці міститься запис про те, що робоче місце люкового 6 розряду коксового цеху атестовано за Списком №1 згідно з наказом №578 від 21.08.2019. Наказом від 21.08.2019 №578 «Про підсумки проведення чергової атестації робочих місць за умовами праці ПрАТ «ЮЖКОКС» затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад з особливо важкими і шкідливими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий час надає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №1 та №2. Відповідно до наданого Переліку професія люкового коксового цеху віднесена до Списку №1.

Крім того, в індивідуальних відомостях про застраховану особу за період роботи у ПрАТ «ЮЖКОКС» відображено спеціальний стаж із кодом підстави «ЗП3013А1» та зазначено наказ №578 від 21.08.2019.

Водночас, код підстав для обліку спецстажу за №ЗП3013А1 - це код для застрахованих осіб, які є працівниками, які зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Таким чином, відомості, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб, узгоджуються з трудовою книжкою, уточнюючою довідкою підприємства та наказом про результати атестації робочих місць.

За таких обставин суд робить висновок, що наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують проведення атестації робочих місць позивача та належність виконуваної ним роботи до робіт, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.

При цьому сама по собі відсутність у певному розділі електронної пенсійної справи копій наказів про атестацію або додатків до них не спростовує відомостей, які містяться у трудовій книжці, уточнюючих довідках підприємств та Реєстрі застрахованих осіб. Більше того, надані суду відомості форми ОК-5 свідчать про те, що Пенсійному фонду були відомі як коди спеціального стажу позивача, так і реквізити наказів, на підставі яких обліковувався такий стаж.

При цьому, відповідно до п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Таким чином, вищевказані Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо позивача були у розпорядженні відповідача-1 і могли та повинні були використані останнім при вирішенні питання про зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу позивача за Списками №1.

Отже, відповідач-1, приймаючи рішення від 09.01.2026 №047050034267, не надав належної оцінки всій сукупності документів, що підтверджують характер роботи позивача та проведення атестації робочих місць, обмежившись формальним посиланням на відсутність відповідних наказів та додатків у матеріалах електронної пенсійної справи.

Суд також враховує, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць покладається на керівника підприємства, а працівник не наділений повноваженнями впливати на її проведення, оформлення чи зберігання відповідних документів. Тому недоліки у формуванні або комплектуванні пенсійної справи не можуть покладатися на Позивача та бути підставою для позбавлення його права на врахування фактично набутого пільгового стажу.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача-1 про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 09.10.1995 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 30.04.2020 та з 28.04.2021 по 09.07.2021 з мотивів відсутності наказів про атестацію робочих місць та додатків із переліком посад.

Щодо періоду навчання позивача, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до запису №1 трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 01.09.1990 навчався у ПТУ №22 м. Дніпродзержинська, при цьому у трудовій книжці міститься посилання на диплом № НОМЕР_3 від 29.05.1993.

З наданого Позивачем диплома №613626 від 29.05.1993 вбачається, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1990 по 28.05.1993 навчався у ПТУ №22 м. Дніпродзержинська та закінчив повний курс навчання.

Відмовляючи у зарахуванні зазначеного періоду до страхового стажу, відповідач-1 послався на те, що у трудовій книжці відсутній період закінчення навчання.

Водночас, згідно з п. «д» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110; далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).

Із змісту наведених норм випливає, що навчанням у навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування.

Також, суд зазначає, що на момент внесення записів за вказаний вище період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252, зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412), пунктом 2.3 глави 2 якої передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню).

Зазначена Інструкція не застосовується з прийняттям наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію №58.

Пункт 2.4 глави 2 Інструкції №58 містить такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника, яким визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

А отже, доказом правильності оформлення трудової книжки та відповідність записів про роботу працівника фактично виконуваній останнім роботи, що у свою чергу є підтвердженням стажу роботи, є правильність оформлення трудової книжки, в частині підпису керівником та скріпленням печаткою.

Так, у відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі також - Постанова №637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Разом з тим, трудова книжка позивача містить записи про спірні періоди роботи на відповідних посадах і у наведений період часу, що є належним доказом роботи позивача, а відповідальність за належне і правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди роботи та трудової книжки покладається на керівника підприємства, організації, а отже юридичний факт роботи позивача протягом спірних періодів часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне документальне оформлення щодо періодів роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо. Крім того, позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством, на якому працює.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 09.08.2019 у справі №654/890/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, відсутність у трудовій книжці окремого запису про дату закінчення навчання не є достатньою підставою для незарахування спірного періоду до страхового стажу, оскільки такий період підтверджується дипломом № НОМЕР_3 від 29.05.1993, на який міститься посилання у трудовій книжці.

За таких обставин суд вважає необґрунтованим висновок відповідача-1 щодо незарахування ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1990 по 28.05.1993 та доходить висновку про наявність підстав для його зарахування до страхового стажу.

Враховуючи наведене у сукупності, суд вважає, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідач не врахував всі фактичні обставини справи та вдався до «надмірного формалізму» через занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №047050034267 від 09.01.2026 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13.

Так, обрахунок страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати належний орган Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні та зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 цим судовим рішенням.

Щодо підстав розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у даній справі, суд зазначає наступне.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача про призначення пенсії здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов`язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, як визначений суб`єкт призначення.

Позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією від 21.05.2026.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1331,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, буд. 43, м. Суми, 40009 код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №047050034267 від 09.01.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1990 по 28.05.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи за Списком №1 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та ПАТ «ЮЖКОКС» з 09.10.1995 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 30.04.2020, з 28.04.2021 по 09.07.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні та зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 цим судовим рішенням.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський