Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №160/13495/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокуСправа №160/13495/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.05.2026 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі- відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не зарахування до пільгової категорії, що дає право на пенсію за вислугою років, страхового стажу ОСОБА_1 згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 18.07.2000, та не зарахування до страхового стажу період навчання з 01.09.1997 по 30.06.2000 та відмову в призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати страховий стаж, який відноситься до пільгової категорії, що дає право на пенсію за вислугою років ОСОБА_1 згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 18.07.2000, та зарахувати до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1997 по 30.06.2000, та здійснити розрахунок пенсії за вислугою років.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача – адвокат Ліненко О.А. зазначив, що 09.03.2026 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 17.03.2026 № 046550010049 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років, оскільки за трудовою книжкою не можливо визначити періоди роботи, які дають право на призначення пенсії за вислугу років. Також позивачу не зараховано період навчання з 01.09.1997 по 30.06.2000, оскільки відсутня дата видачі диплому. Посилаючись на те, що трудова книжка містить всі необхідні записи, що дають право на пенсію за вислугу років у відповідності до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення, представник позивача вважав протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні стажу, у зв`язку з чим, представник позивача звернувся до суду за захистом порушених прав та законних інтересів позивача.

25.05.2026 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 09.06.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та у ГУ ПФУ у Київській області витребувано матеріали пенсійної справи.

10.06.2026 в системі «Електронний суд» надійшов відзив, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що за результатами розгляду заяву позивача від 09.03.2026 було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статтей 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки за записами трудової книжки неможливо визначити періоди роботи, що дають право на пенсію за вислугу років. Додатково Позивачу повідомлено, що за наданими документами, пільговий стаж роботи за списком №1, обчислений за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування( довідка ОК- 5) та довідкою від 12.02.2026 № 54, виданою ПРАТ «ШУ «Покровське» становить 18 років 11 місяців 8 днів, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після досягнення 50 років. Також відповідач посилався на те, що для призначення пенсії за вислугою років необхідним є спеціальний стаж, визначений пунктом «е» статті 55 Закону №1058, який становить від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років.

За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута ГУ ПФУ у Київській області, яке рішенням від 17.03.2026р. № 046550010049 позивачу відмовлено в призначення пенсії за вислугу років відповідно до статей 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки за записами трудової книжки не можливо визначити періоди роботи, що дають право на пенсію за вислугу років.

Також, в рішенні зазначено, що позивач досяг 43 років, має страховий стаж 23 роки 10 місяців 14 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання за трудовою книжкою від 18.07.2000 НОМЕР_1 з 01.09.1997 по 30.06.2000, оскільки відсутня дата видачі диплому. Для зарахування періоду навчання, необхідно надати диплом або уточнюючу довідку про період навчання, форму навчання та довідку про перейменування навчального закладу.

Додатково позивача повідомлено, що за наданими документами пільговий стаж роботи заявника за Списком № 1, обчислений за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка ОК- 5) та довідкою від 12.02.2026 № 54 виданою ПрАТ «ШУ «Покровське» становить 18 років 11 місяців 8 днів, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після досягнення 50 років.

Отже спір між сторонами виник з приводу не зарахування певних періодів роботи позивача до стажу, який дає право на пенсію за вислугою років.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Звертаючись до суду з позовною заявою, представник позивача посилається на те, що всі записи в трудовій книжці позивача зроблені у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, та підписом посадової особи, а також з чітким зазначенням періоду роботи, що дає право позивачу на пенсію за вислугу років у відповідності до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають:

окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;

робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;

водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;

механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення);

працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;

робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;

деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів відповідно до пункту «ж» статті 55;

працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55;

спортсмени відповідно до пункту «є» статті 55.

Конституційний Суд України у рішенні від 04.06.2019 у справі № 2-р/2019 зазначив, що у нормі ст. 51 Закону № 1788 йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З наведеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Отже, мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції.

Конституційний Суд України вважає, що для запровадження юридичного регулювання, за яким окремим працівникам льотного і льотно-випробного складу, освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, артистам театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств, колективів встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Установлення положеннями Закону № 1788 віку виходу на пенсію окремих категорій громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, є посяганням на сутність права на пенсійне забезпечення.

Отже, право на пенсію за вислугу років встановлено для певний категорій працівників, робота, яких має безпосередній вплив на здоров`я працівника і може призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 вбачаються наступні записи про роботу:

- з 01.09.1997 по 30.06.2000 навчання в ПТУ № 38 м. Красноармійська (запис № 1-2);

- з 17.07.2000 по 11.10.2000 позивач працював в ПВАТ «Трест Красноармійськстрой» Шахтобудівне управління №3, теслярем 3 розряду (записи № 3-4);

- з 25.10.2000 по 18.05.2002 служба в армії;

- з 09.07.2002 по 04.04.2003 позивач працював в ВАТ «Красноармійський завод технологічного обладнання», прийнятий плотником 3-го розряду в РСУ ( записи № 5-6);

- з 02.06.2003 по 09.06.2003 позивач працював в шахті ім. А.Г. Стаханова, г/к Красноармійськстрой, зачислений в укг (номери записів у трудовій книжці відсутні);

- з 10.06.2003 по 26.06.2003 позивач прийнятий учнем горнорабочого з повним робочим днем в шахті (номери записів у трудовій книжці відсутні);

-з 11.08.2003 по 16.05.2005 позивач працював в Шахті Новогродівська ДП ДХК Селидововуголь» підзвінним горнорабочим 2р. на ділянку конвенторного транспорту (номери записів у трудовій книжці відсутні);

- з 23.05.2005 по 14.05.2008 позивач працював гірничим робітником 3 розряду з повним підземним робочим днем в шахті в ТОВ «Краснолиманське» (номери записів у трудовій книжці відсутні);

- з 10.06.2008 по 13.06.2011 позивач працював в ДП відокремлений підрозділ шахта «Білозерська» гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті, 08.07.2008 переведений учнем прохідника 1 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, 17.09.2008 переведений прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, 01.12.2008 переведений прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті (номери записів у трудовій книжці відсутні);

- з 14.06.2011 по 20.07.2011 позивач працював в ТОВ «Донвуглєснаб-2» прохідником 5 розряду під землею з повним робочим днем в шахті (записи № 14-15);

- з 01.08.2011 по 24.02.2012 позивач працював в ТОВ «Донбасвуглепроходка» прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті (записи № 16-17);

- з 05.03.2012 по 01.11.2014 позивач працював в ТОВ «Краснолиманське» прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті, 03.05.2012 переведений прохідником 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті постійно (записи № 18-20);

- з 25.11.2014 по 06.05.2017 позивач працював в ДП «Вугільна компанія Краснолиманська» прохідником підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті (записи № 21-22);

- з 25.05.2017 по 15.01.2018 позивач працював в ТОВ «Управління Донбасспецстрой» прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті 9 Записи № 23-24);

- з 30.01.2018 по 13.03.2018 позивач працював в ДП вугільна компанія «Краснолиманська» прохідником 4 розряду з повним підземним робочим днем в шахті (записи № 25-26);

- з 16.03.2018 по 11.10.2019 позивач працював в ТОВ «Краснолиманське» по переводу прохідником підземним 4 розряду з повним підземним робочим днем в шахті, 23.03.2016 переведений прохідником підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті (Записи № 27-29);

- з 16.10.2019 по 08.07.2022 позивач працював в ТОВ «Корум Шахтспецбуд» прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею на ділянці гірничо-прохідних робіт № 1 Департаменту будівельних та гірничих робіт (записи № 30-31);

- з 27.07.2022 позивач працює в ПрАТ «Шахтоуправління Покровське» прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, 15.11.2022р. переведений прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті (записи № 32-33).

Згідно наказу № 58/1 від 16.04.2017 ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» затверджений перелік професій, посад з пільговим пенсійним забезпеченням, зокрема на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 має прохідник.

Згідно довідки ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 12.02.2026 № 54 в період з 08.07.2022 по 25.07.2022 позивач виконував гірничі роботи на виробництві, ведення гірничих та інших видів робіт з метою добування вугілля підземними способом та ця посада передбачена Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1 ПКМУ № 461 від 24.06.2016.

Період з 27.07.2022 по 12.02.2026 також підпадає під Список № 1 розділ 1 підрозділ 1 ПКМУ № 461 від 24.06.2016, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, жодна з професій (посад), яка відповідно до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає право на пенсію за вислугу років, не вказана в трудовій книжці позивача, а тому у нього відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років.

Натомість, як зазначив відповідач у своєму рішенні, позивач має пільговий стаж за Списком № 1 18 років 11 місяців 8 днів, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після досягнення 50 років.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1997 по 30.06.2000 в ПТУ № 38 м. Красноармійська слід зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта спрямована на формування у громадян професійних знань, умінь, навичок, розвиток духовності, культури, відповідного технічного, технологічного і екологічного мислення з метою створення умов для їх професійної діяльності. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Таким чином, необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

Аналогійні висновки щодо застосування норм права зробив Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 справа №520/15931/16-а, від 30.03.2021 справа № 595/495/17.

Верховний Суд у постанові від 09.08.2021 року по справі № 200/1453/21-а зазначив, що період навчання у навчальному закладі зараховується до пільгового стажу, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Так, представником позивача надана копія диплому кваліфікованого робітника від 30.06.2000, з якого вбачається, що позивач у 2000 році закінчив професійно-технічне училище № 38 м. Краснарміська Донецької області та здобув кваліфікацію столяра будівельного, тесляра.

З 17.07.2000 позивач прийнятий в ПВАТ «Трест Красноармійськстрой» Шахтобудівне управління №3, теслярем 3 розряду (записи № 3-4), а отже вимоги щодо зарахування на роботу за здобутою спеціальністю протягом трьох місяців з моменту закінчення навчання дотримано позивачем і період навчання має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Таким чином, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1997 по 30.06.2000 в ПТУ № 38 м. Красноармійська і в цій частині дії відповідача є протиправними. В іншій частині оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Київській області є правомірним та скасуванню не підлягає, оскільки позивач працював за професіями, які не діють йому право на пенсію за вислугу років.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1997 по 30.06.2000 в професійно-технічному училищі № 38 м. Краснарміська Донецької області та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1997 по 30.06.2000 в професійно-технічному училищі № 38 м. Краснарміська Донецької області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією про сплату судового збору № 6 від 18.05.2026.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області ( 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Санаєнка Андрія, буд. 10, ЄДРПОУ 22933548), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1997 по 30.06.2000 в професійно-технічному училищі № 38 м. Краснарміська Донецької області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1997 по 30.06.2000 в професійно-технічному училищі № 38 м. Краснарміська Донецької області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області ( 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Санаєнка Андрія, буд. 10, ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець