Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №160/15472/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокуСправа №160/15472/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України , в якому просить:

визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 грн., передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153;

у разі висновку про необхідність попереднього вирішення питання відповідачем у межах його компетенції -зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки суду та встановлених судом обставин відповідності умовам Постанови №153.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач уклав контракт про проходження військової служби 19.06.2020, який був продовжений під час воєнного стану у віці до 25 років. Вказує, що відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №153 і має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон грн., проте відповідачем відмовлено у виплаті такої винагороди.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/14991/26. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України у відзиві на позовну заяву вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Враховуючи, що позивач почав проходження військової служби за контрактом 19.06.2020 тобто до початку введення воєнного стану, який введений 24 лютого 2022 Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, можливо дійти висновку, що позивач не підпадає під жодний з критеріїв, які визначені постановою КМУ від 11 лютого 2025 року № 153.

Позивач помилково вважає факт продовження контракту, яке відбулось на підставі пункту 2 частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції яка діяла станом на 19.06.2023 року) як на самостійне юридичне значення, так як в даній нормі закону визначено, що: «для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону».

02.07.2026 надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_1 .

Позивач в спростування доводів відповідача зазначає наступне.

Відповідач фактично ототожнює поняття проходження військової служби під час воєнного стану виключно з датою первинного прийняття на військову службу. Разом з тим така позиція не випливає зі змісту постанови КМУ від 11.02.2025 №153.

Позивач проходить військову службу за контрактом з 19.06.2020, а строк проходження військової служби було продовжено 19.06.2023, тобто вже під час дії воєнного стану та до досягнення позивачем 25-річного віку.

Посилання відповідача на п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не спростовує позицію позивача. Зазначена норма підтверджує, що після закінчення встановленого строку контракту проходження позивачем військової служби продовжується вже в іншому правовому режимі – на період дії воєнного стану.

Постанова №153 не є актом, який регулює виключно технічну процедуру укладення контракту. ЇЇ предметом є спеціальний мотиваційний механізм для осіб, які проходять військову службу під час воєнного стану та несуть підвищене бойове навантаження. Саме тому п. 4 постанови пов`язує право на виплату не лише з формальним статусом військовослужбовця, а й з матеріальними критеріями: віком, проходження служби під час воєнного стану та безпосередню участь у бойових діях.

Відповідач фактично застосував виключно формальний критерій, а саме дату первинного укладення контракту та не надав оцінки іншим обставинам, які прямо наведені в позовній заяві.

Ухвалою суду від 07.08.2026 продовжено строк розгляду справи №160/15472/26 на розумний строк , достатній для всебічного та повного розгляду справи.

В період з 14.08.2026 по 04.09.2026 суддя знаходилась у щорічній відпустці, що підтверджується довідкою Відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Справа розглянута в перший день виходу судді з відпустки.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходить службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 19.06.2020, що підтверджено довідкою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №1644 від 24.10.2025.

Відповідно до копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) №137 від 19.06.2023 відповідно до пункту 2 частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», дію контракту про проходження військової служби в Національній гвардії України продовжено понад встановлені строки до оголошення рішення про демобілізацію головним сержантом 2-го стрілецького батальйону (з охорони важливих державних об`єктів), старшим сержантом ОСОБА_1 , з 19 червня 2023 року.

Копією довідки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №1000 від 27.10.2025 про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення підтверджується, що штаб-сержант ОСОБА_1 в період з 12.08.2020 по 13.11.2020 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Відповідно до копії довідки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №1001 від 27.10.2025 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, штаб-сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 07.11.2022 по 16.11.2022; з 17.11.2022 по 30.11.2022; з 10.12.2022 по 14.12.2022; з 16.12.2022 по 26.12.2022, з 12.03.2024 по 21.05.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Херсонській області, ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

10.04.2026 позивачем подано рапорт командирові стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 про ініціювання збору та подання документів для здійснення йому виплати як військовослужбовцю, який у віці до 25 років, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 грн., або у разі, якщо строк безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій становить менше шести повних місяців здійснити виплату пропорційно, з розрахунку 1/6 від 1000000 грн. за кожні повні 30 днів участі.

Листом №2/2/1-5636-вн-2026 від 21.05.2026 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила, що за результатом розгляду рапорту та наданих до нього підтверджуючих документів, а також матеріалів особової справи, підстави щодо виплати такої винагороди не вбачаються у зв`язку з прийняттям ОСОБА_1 на військову службу за контрактом до 24.02.2022.

Відмову відповідача позивач вважає протиправною, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

За приписами частин 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 ст. 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно ч. 9 ст. 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Станом на день розгляду позову в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Порядок).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р.№ 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених); (абзац 3)

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

З положень абз. 2 п. 4 Постанови №153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 року №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;

2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу у віці до 25 років;

3) особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Приписами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, зокрема такі види військової служби: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період та військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153» вказані умови для отримання винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах розповсюджуються також на військовослужбовців, які не досягли віку 25 років і були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу/або проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант/ або проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно.

Обов`язковою умовою для виплати винагороди є також та обставина, що вказані військовослужбовці не притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.

Зважаючи на внесені Постановою № 942 зміни до Постанови № 153, суд звертає увагу, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.

Суд вважає, що інше тлумачення приписів Постанови № 153, не відповідало б меті підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.

Судом встановлено, що позивачем було укладено контракт про проходження військової служби 19.06.2020, на момент укладення якого позивачу було 21 рік

На момент дії воєнного стану позивачу 19.06.2023 продовжено дію укладеного у 2020 році контракту, що фактичне свідчить про виникнення нових правовідносин.

Отже, позивач продовжив контракт у віці 24 років, що не заперечується відповідачем, тобто віковий критерій відповідно до Постанови КМУ №153 дотримано.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач , звернувшись до військової частини з рапортом про виплату одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 дотримався обов`язкових умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За вказаних обставин, належним способом захисту порушеного права позивача, є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача відповідають обставинам справи , ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підлягають частковому задоволенню .

Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому суд не здійснює розподіл судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статями 134, 139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 грн., передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона