Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №160/5509/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокуСправа №160/5509/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.02.2026 432/М «Про призов військовозобов?язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв?язку з мобілізацією;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов?язати командира Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що призов на військову службу під час мобілізації та проходження військово-лікарської комісії здійснено з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, позивач зазначає, що фактично не пройшов належного медичного огляду, не мав можливості надати лікарям ВЛК наявні медичні документи, які підтверджують захворювання, а військово-лікарською комісією ці документи не були досліджені та враховані під час визначення ступеня його придатності до військової служби. Крім того, позивач вказує на порушення процедури його призову, зокрема неотримання під особистий підпис постанови ВЛК та мобілізаційного розпорядження, у зв`язку з чим вважає дії відповідача щодо його призову протиправними та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористались.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до роздруківки військово-облікового документу «Резерв+», ОСОБА_1 знятий з обліку, підстава зняття – військовслужбовець. Придатний до військової служби, дата ВЛК – 20.02.2026.

Згідно з Довідкою ВЛК від 20.02.2026 №2026-0220-0944-2071-3 ОСОБА_1 на підставі статті 30в графи ІІ розладу хвороб, графи ТДВ, визнано придатним до військової служби.

Відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.02.2026 №432/М позивач призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача 25.02.2026 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із адвокатським запитом.

ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 01.03.2026 №1139 повідомив представника позивача, що згідно бази даних АГТС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебував на обліку в Саксаганському районному у місті Кривий Ріг та 20.02.2026 року був призваний на військову службу за мобілізацією, на особливий період і у складі військової команди направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 432/М від 20.02.2026 року.

До моменту призову на військову службу за мобілізацією, на особлений період громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів мав статус порушника Правил військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів з 02.11.2025 року в зв`язку з неприбуттям за повісткою.

Задля уточнення даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби за мобілізацією, на особливий період громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 19.06.2025 року Укрпоштою була створена та надіслана повістка № 3989849 щодо явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 29.06.2025 року.

Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за зазначеною вище повісткою ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, документи, підтверджуючи поважність не прибуття за повісткою не надав, військово лікарську комісію для визначення придатності за станом здоров`я для проходження військової служби за мобілізацією, на особливий період не пройшов, а тому в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів з 02.11.2025 року набув статус «Порушника» Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В зв`язку з порушенням громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , Правил обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів, порушенням законодавства України про оборону. мобілізаційну підготовку та мобілізацію, стосовно нього 03.11.2025 року було відкрито адміністративне провадження № F3436816, шодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст.210-1 КУпАП.

Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , прибув з працівниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як порушник Правил військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів 19.02.2026 року.

За результатами проходження громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 військово придатним до військової служби (Довідка військово 0944-2071-3 від 20.02.2026 року). України ОСОБА_3 лікарської комісії, Він визнаний лікарської комісії № 2026-0220-0944-2071-3 від 20.02.2026 року).

Згідно бази даних АГТС « ІНФОРМАЦІЯ_4 », станом на 20.02.2026 року, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не мав відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, на особливий період, не подавав через центри надания адміністративних послуг жодних заяв про надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, на особливий період з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" згідно Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому, Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року (із змінами та доповненнями станом на 10.12.2025 року), а також не мав бронювання за жодним підприємством (організацією, установою) на період мобілізації на особливий період.

Таким чином громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 20.02.2026 року, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 432/М від 20.02.2026 року був призваний на військову службу за мобілізацією, на особливий період та у складі військової команди направлений для проходження військової службу у військову частину НОМЕР_1 .

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з анступного.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направленням) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до абзацу 3 частини 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Абзацом 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації (частини 5 і 6 статті 4 Закону № 3543-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі - Указ №65/2022), постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Згідно зі статтею 4 Указу № 65/2022 постановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абзацом 1 частини 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Пунктом 2 частини 3 статті 23 Закону № 3543-ХІІ визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку (частина друга статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зі змісту положень статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.

Частина 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення №402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункт 1.1. Розділу І Положення №402 передбачає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.1. Розділу ІІ Положення №402).

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" (пункт 3.8. Розділу ІІ Положення №402).

У позовній заяві позивач зазначає про недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в примусовій мобілізації та неналежному медичному огляді (проходженні ВЛК) під час призову на військову службу.

При цьому, суд зазначає, що позивач не надає жодних доказів наявності у нього захворювань чи встановленої інвалідності, які є перешкодами для його мобілізації. Не посилається на інші обставини чи докази які дають право на відстрочку.

Крім того, позивач не спростовує факт проходження медичного огляду під час його призову, а свою незгоду з оформленням висновків не підтверджує жодними доказами щодо непридатності до військової служби. Зазначене позивачем не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав.

Разом з тим матеріалами справи підтверджується, що за результатами проходження громадянином України ОСОБА_1 , військово — лікарської комісії, позивач визнаний придатним до військової служби (Довідка військово - лікарської комісії №2026-0220-0944-2071-3 від 20.02.2026).

При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що медичний огляд фактично не проводився, лікарями не здійснювалося обстеження позивача або що висновок ВЛК складено без проведення медичного огляду, матеріали справи не містять.

Самі лише доводи позивача про те, що він не мав можливості надати окремі медичні документи, не можуть свідчити про відсутність проведення медичного огляду чи автоматично підтверджувати протиправність висновку військово-лікарської комісії.

Крім того, суд враховує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду питання встановлення діагнозу, визначення ступеня порушення функцій організму, оцінки результатів медичного обстеження, а також застосування відповідних статей Розкладу хвороб належать до виключної компетенції військово-лікарських комісій, які є спеціалізованими органами у сфері військово-лікарської експертизи. Адміністративний суд не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку медичних висновків, перевіряти правильність встановленого діагнозу чи визначати, якій саме статті Розкладу хвороб відповідає стан здоров`я особи, оскільки вирішення таких питань потребує спеціальних медичних знань. Так, у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 Верховний Суд зазначив, що суд не може на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача та визначати, чи підпадає він під дію конкретних статей Розкладу хвороб, оскільки такі питання належать до дискреційних повноважень військово-лікарської комісії. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13.06.2018 у справі №806/526/16 та від 12.02.2021 у справі №820/5570/16. Верховний Суд також наголосив, що під час розгляду спорів щодо оскарження постанов військово-лікарських комісій адміністративний суд вправі перевірити лише дотримання відповідачем процедури проведення медичного огляду та прийняття відповідної постанови, однак не може підміняти собою військово-лікарську комісію та здійснювати власну оцінку обґрунтованості медичного висновку чи визначати придатність або непридатність особи до військової служби. Отже, предметом судового контролю у цій справі є не правильність встановленого позивачу діагнозу чи відповідність його стану здоров`я певній статті Розкладу хвороб, а перевірка того, чи дотримався відповідач встановленої законодавством процедури проведення військово-лікарської експертизи та прийняття постанови ВЛК.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною четвертою статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Стосовно вимог визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.02.2026 432/М «Про призов військовозобов?язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв?язку з мобілізацією та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), суд зазначає наступне.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: - допризовники особи, які підлягають взяттю на військовий облік; - призовники особи, які взяті на військовий облік; - військовослужбовці особи, які проходять військову службу; - військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; - резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками:

зміну його правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного;

протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Відповідно до пункту 7 Положення №1153/2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Підстави звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40 (надалі по тексту також Інструкція №40), рапорт (заява) це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.

За змістом абзацу 4 пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Суд зазначає, що позивачем не доведено обставин наявності у нього підстав для звільнення з військової служби, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Крім того, зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Так, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.02.2026 432/М «Про призов військовозобов?язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» ОСОБА_1 було мобілізовано на військову службу та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 зараховано до особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця.

При цьому, оскаржувані позивачем накази є виконаними з моменту зарахування позивача до списків особового складу військової частини.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку, що спірні накази - винесені з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим вимога зобов`язати виключити позивача зі списків особового складу військової частини також не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відстуність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська