Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №160/14036/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокуСправа №160/14036/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.05.2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі щомісячних і одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень та премій), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток, а також грошової допомоги на оздоровлення за період з 12.09.2022 по 06.05.2026 включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня відповідного календарного року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату за період з 12.09.2022 по 06.05.2026 включно грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток і грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2022 та 2023 роки;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2022 та 2023 роки, обчисливши її виходячи з розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та виплатити недоотримані суми компенсації;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, передбаченої Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплаченого розміру грошового забезпечення, за весь час затримки виплати по дату фактичного розрахунку.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він у період з 12.09.2022 по 06.05.2026 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2026 року №160 старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , помічника командира з правової роботи військової частини НОМЕР_1 , відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ЗВІЛЬНИТИ з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 01 травня 2026 року №165, вважати таким, що справи та посаду здав, та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 06 травня 2026 року виключено з списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення 07 травня 2026 року.

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , оскільки за період з 12.09.2022 по 06.05.2026 року при обчисленні його грошового забезпечення, у тому числі щомісячних і одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень та премій), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток, а також грошової допомоги на оздоровлення, відповідачем не було враховано розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня відповідного календарного року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, у зв`язку з чим позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 року для розгляду адміністративної справи №160/14036/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

01.06.2026 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

02.06.2026 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

10.06.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частини НОМЕР_1 у період з 12.09.2022 та був звільнений 06.05.2026 року.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття ) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

На момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) п. 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із п. 6 Постанови КМУ №103 від 21.02.2018, а саме: ''Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 ''.

Тобто, станом на 01.03.2018 п. 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови КМУ від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Отже, можна дійти висновків про те, що з 29.01.2020 року є нечинною редакція пункту 4 Постанови №704 в редакції Постанови №103, та застосовується первісна редакція пункту 4, а саме: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14".

У спірний період до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 не вносилися відповідні зміни, у відповідачів не було правових підстав для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови № 704.

Самостійною та достатньою підставою необґрунтованості заявлених позовних вимог є також положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності з 20.05.2023, якими встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також деяких інших осіб обчислюються виходячи з розрахункової величини 1 762 гривні шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, починаючи з 20.05.2023, пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями. Відповідно, з урахуванням змін, внесених постановою № 481, обчислення грошового забезпечення здійснюється виходячи з фіксованої розрахункової величини 1 762,00 грн.

Зазначене підтверджує незмінність порядку обчислення грошового забезпечення із застосуванням визначеного арифметичного значення прожиткового мінімуму в розмірі 1762,00 грн., а не показника, встановленого законом на відповідний бюджетний рік.

Наведені обставини також свідчать про відсутність у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 будь-яких рішень Уряду України, як єдиного компетентного суб`єкта з цього питання, щодо збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями у порядку пункту 4 постанови № 704.

За таких умов усі суб`єкти владних повноважень були зобов`язані призначати, обчислювати, нараховувати та виплачувати грошове забезпечення діючих публічних службовців із застосуванням розрахункової величини 1762,00 грн.

Отже, відповідач правомірно обчислив грошове забезпечення позивача за спірний період виходячи з розрахункової величини, визначеної Урядом, у розмірі 1762,00 грн.

У зв`язку з цим позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та станом на 01.01.2026 у період з 12.09.2022 по 06.05.2026 є необґрунтованими.

Оскільки вимоги про перерахунок основного грошового забезпечення є безпідставними, похідні вимоги щодо перерахунку одноразових та додаткових видів грошового забезпечення також не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим позов у цілому є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, представник відповідача зазначив наступне.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статей 3-5 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові по справі №240/11882/19 від 15.10.2020.

Враховуючи ту обставину, що перерахунок та виплата грошового забезпечення на час розгляду справи не відбулася, представник відповідача вважає, що підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів відсутні.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

11.06.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, вважає їх необґрунтованими та помилковими, враховуючи наступне.

На момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №704 пункт 4 нормативно-правового акту був викладений у редакції згідно з п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18.

Тобто, з 29.01.2020 року, враховуючи дату ухвалення цього судового рішення, була відновлена дія п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, котра запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.

12.05.2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704».

Пунктом 2 Постанови №481 встановлено: «Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів (п. 3 Постанови №481).

14.03.2025 року рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі №320/29450/24, зокрема, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

18.06.2025 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №320/29450/24 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 - без змін.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі №320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025 року.

Згідно усталеної практики Верховного Суду норма, яка визнана нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року справі №320/29450/24, не підлягає застосуванню з моменту її прийняття, оскільки не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Після набрання чинності вказаним рішенням про скасування пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 Верховним Судом формувалася позиція про обов`язковість постанови КМУ №481 у спірний період з 20.05.2023 по 18.06.2025 виходячи з того, рішення про визнання нормативно правового акту протиправним та нечинним має виключно пряму (перспективну) дію в часі.

Правові висновки викладені у постановах від 20 жовтня 2025 року у справі №600/3516/24-а, від 22 жовтня 2025 року у справі №420/3824/25, від 26 червня 2025 року у справі №480/7154/24, від 24 червня 2025 року у справі №420/5584/24.

Позивач вважає, що відповідачем порушено право позивача на достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби та діючому законодавству України, яке полягає у не нарахуванні грошового забезпечення позивача за час проходження військової служби із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022-01.01.2026 року відповідно.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.09.2022 № 198 старшого солдата ОСОБА_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 31 серпня 2022 року №110-РС на посаду РОБІТНИКА ПІДСОБНОГО 1 ВІДДІЛЕННЯ 1 ВЗВОДУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 , з 12 вересня 2022 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_6 , на всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 13 вересня 2022 року і вважати таким, що з 12 вересня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2470 гривень на місяць, 1 тарифний розряд.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.10.2022 №253 молодшого сержанта ОСОБА_2 , робітника підсобного 1 відділення 1 взводу забезпечення роти забезпечення військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 ( по особовому складу) від 08 жовтня 2022 року № 142-РС на посаду КОМАНДИРА 1 ВІДДІЛЕННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1 ВЗВОДУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , вважати таким, що з 11 жовтня 2022 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 3000 гривень на місяць, шпк «молодший сержант», ВОС-787128А.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.01.2023 №35 молодшого сержанта ОСОБА_2 , командира 1 відділення забезпечення 1 взводу забезпечення роти забезпечення військової частини НОМЕР_1 , якому на підставі наказу Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України (по особовому складу) від 11 січня 2023 року №10 присвоєне первинне військове звання «МОЛОДШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ» та призначеного на посаду ЗАСТУПНИКА КОМАНДИРА РОТИ З МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1 РОТИ РЕЗЕРВУ РЯДОВОГО СКЛАДУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , вважати таким, що з 18 січня 2023 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 4230 гривень на місяць, шпк «старший лейтенант», ВОС-3410003.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.06.2023 №230 молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_2 , заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення 1 роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 04 червня 2023 року №203 на посаду ПОМІЧНИКА КОМАНДИРА БАТАЛЬЙОНУ З ПРАВОВОЇ РОБОТИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , вважати таким, що з 07 червня 2023 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 4090 гривень на місяць, шпк «старший лейтенант юстиції», ВОС-8503003.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.07.2023 № 275, молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_2 , помічника командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 12 липня 2023 року №245 на посаду помічника командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.

З 21 липня 2023 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення 22 липня 2023 року.

Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 420% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням з 01 липня по 21 липня 2023 року.

Виплатити на підставі наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 надбавку за вислугу років у розмірі 45% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням з 01 липня по 21 липня 2023 року.

Вислуга років у Збройних Силах України на день увільнення зі списків особового складу становить:календарна-15 років 10 місяців 28 днів, пільгова - 05 років 08 місяців 21 днів, загальна - 21 років 07 місяців 19 днів.

Щорічна основна відпустка за 2022 та 2023 рік не надавалась, грошову допомогу для оздоровлення отримав.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, на підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 та пункту 6 наказу Міністра оборони України від 31 січня 2022 року №30 « Про бюджетну політику МО України» за 2023 рік не отримував.

Військові перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім`ї та перевезення домашніх речей не видавались.

Житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечений. На квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 не перебував.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.07.2023 №2 молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 12 липня 2023 року №245 на посаду ПОМІЧНИКА КОМАНДИРА З ПРАВОВОЇ РОБОТИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , з 22 липня 2023 року зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 23 липня 2023 року і вважати таким, що з 22 липня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 4090 гривень на місяць, шпк «старший лейтенант юстиції», ВОС- 8503003.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.05.2026 № 160 Старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_2 , помічника командира з правової роботи військової частини НОМЕР_1 , відповідно до підпункту «б» пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ЗВІЛЬНИТИ з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 01 травня 2026 року №165, вважати таким, що справи та посаду здав, та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 06 травня 2026 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення 07 травня 2026 року.

Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 420% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням з 01 травня по 06 травня 2026 року.

Виплатити на підставі наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 надбавку за вислугу років у розмірі 45% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням з 01 травня по 06 травня 2026 року.

Вислуга років у Збройних Силах України на станом на 06 травня 2026 року складає: календарна - 18 років 10 місяців 22 дні, пільгова - 05 років 08 місяців 27 днів, загальна - 24 роки 07 місяців 19 днів.

Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 37 діб невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік.

Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана тривалістю 27 діб. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 13 доби невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана тривалістю 30 діб. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 10 діб невикористаної щорічної відпустки за 2024 рік.

Щорічна основна відпустка за 2025 рік не надавалась. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 40 діб невикористаної щорічної відпустки за 2025 рік.

Щорічна основна відпустка за 2026 рік не надавалась. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 40 діб невикористаної щорічної відпустки за 2026 рік.

Щорічна додаткова відпустка як учаснику бойових дій передбачена статтею 162 Закону України “Про відпустки” та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту” за 2024, 2025 та 2026 роки не надавалась.

Виплатити компенсацію за 42 діб невикористаної додаткової відпустки за 2024, 2025 та 2026 роки, передбачену статтею 162 Закону України “Про відпустки” та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту”.

Виплатити при звільненні одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України та розділу ХХХІІ наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - за 4 повні календарні роки. Розрахунок здійснити виходячи з календарної тривалості року. Підстава початок дії контракту з 10.01.2022.

Грошову допомогу для оздоровлення за 2026 рік отримав.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, на підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 та пункту 6 наказу Міністра оборони України від 31 січня 2022 року №30 «Про бюджетну політику МО України» за 2026 рік не отримував.

Військові перевізні документи на проїзд не видавались.

Житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечений.

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , оскільки за період з 12.09.2022 по 06.05.2026 року при обчисленні його грошового забезпечення, у тому числі щомісячних і одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень та премій), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток, а також грошової допомоги на оздоровлення, відповідачем не було враховано розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня відповідного календарного року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.

Отже, відповідно до пункту 4 постанови №704, починаючи з 29 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб:

- станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік”);

- станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”);

- станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”);

- станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік”);

- станом на 01 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”);

- станом на 01 січня 2024 року встановлений в розмірі 3028,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”);

- станом на 01 січня 2025 року встановлений в розмірі 3028,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік”);

- станом на 01 січня 2026 року встановлений в розмірі 3328,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”);

Таким чином, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року є меншим ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на календарний рік, а отже у відповідача як розпорядника бюджетних коштів виникли підстави для здійснення перерахунку та виплати мені грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 01.04.2026 року, а саме: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України” на 2020-2026 роки.

Закон України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

На момент набрання чинності Постанови № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 даного нормативно-правового акту було викладено в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб” від 21 лютого 2018 року №103, а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

За загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується.

Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв`язку з нормою, в цьому випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.

Примітка, як складова частина нормативно-правового акту, не може містити в собі нормативних положень.

Включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.

Таким чином, Примітка у Додатку 1 та Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 не може мати нормативного характеру, відтак, станом на дату первинної видачі довідки застосуванню у спірних правовідносинах підлягали саме положення основної норми Постанови № 704 (пункт 4), яка має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.

За таких обставин, згідно з Постановою №704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суд від 18 лютого 2021 року у справі № 200/3775/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі №240/11952/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3774/20-а та від 31 березня 2021 року у справі №520/2781/2020.

Отже, станом на 01 січня 2018 року та 01 січня 2019 року пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року”.

Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено.

Визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з. військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”. У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.

Таким чином, починаючи з 29 січня 2020 року (з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18), пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому, навіть з урахуванням викладених вище обставин, згідно з пунктом 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Під час розв`язання правової колізії між нормами пунктом 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Оскільки, норма пункту 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням не проводить із використанням величини мінімальної заробітної плати.

Таким чином, починаючи з 29 січня 2020 року (з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/6453/18), була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 в первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), а не на 01 січня 2018 року.

Водночас, визнання Шостим апеляційним адміністративним судом протиправним та скасування пункту 6 Постанови №103 не впливає на застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат з огляду на таке.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою № 103, зокрема, до пункту 4 постанови № 704 були визнані у судовому порядку нечинними, з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб: станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік”), станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”), станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270 гривень (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”), станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481 гривня (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік”), станом на 01 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684 гривня (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”), станом на 01 січня 2024 року встановлений в розмірі 3028 гривня (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”), станом на 01 січня 2025 року встановлений в розмірі 3028 гривня (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік”), станом на 01 січня 2026 року встановлений в розмірі 3328 гривня (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”)

Таким чином, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року є меншим ніж прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлені законом на 01 січня 2020 року, а тому, з 30 січня 2020 року у відповідача виникли підстави для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020-01.01.2026 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, враховуючи вищевикладене, починаючи з 01 лютого 2020 року грошове забезпечення мені мало бути розраховано з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2020 року – 01 січня 2026 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до Постанови №704, а тому наявні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” при нарахуванні грошового забезпечення з 29 січня 2020 року в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 грудні 2019 року у справі № 240/4946/18.

Пунктом 1 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Враховуючи, що розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення за останньою займаною посадою позивача мають бути розраховані з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2020 - 01.01.2026 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 Постанови №704, наявні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, при нарахуванні допомоги на оздоровлення, щомісячної премії, одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві допомогу на оздоровлення та одноразову грошову допомогу при звільненні із розрахунком місячного грошового забезпечення, відповідно до пункту 4 Постанови №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 з урахуванням раніше виплачених сум.

Аналогічний висновок згодом також неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 22.09.2022 у справі №500/3840/21, від 16.11.2022 у справі №120/648/22-а, від 22.03.2023 у справі №340/10333/21, від 29.03.2023 у справі №640/8668/21 та від 09.05.2023 року у справі №380/5158/22, від 04 квітня 2023 року по справі №640/8348/21.

Щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 06.04.2026 року, суд враховує наступне.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Враховуючи викладене, з 29.01.2020 чинна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року”, а не “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018”.

Надалі, 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704”, пунктом 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, шляхом викладення абзацу першого в такій редакції:

“ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Тобто, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року” запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.

Проте, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.02.2026 року в справі №520/5814/24 та в постанові Верховного Суду від 18.02.2026 року в справі №160/33292/24.

Однак, суд враховує, що відповідно до постанови Верховного Суду від 16.07.2026 року в справі №320/24950/24 Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено та постановлено:

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовити.

З урахуванням викладеного, враховуючи висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.07.2026 року в справі №320/24950/24, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплати за період з 20.05.2023 по 06.05.2026 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення у 2024-2026 роки, компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки за 2024-2026 роки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” станом на 01 січня 2024 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” станом на 01 січня 2025 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” станом на 01 січня 2026 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", задоволенню не підлягають.

Щодо компенсації сум з податку на доходи фізичних осіб, слід виходити з наступного.

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або е особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Похідна вимога зобов`язального характеру щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, підлягає задоволенню.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом в постановах від 27.07.2023 в справі №380/813/22, від 27.09.2023 в справі №420/23176/21, від 04.04.2024 в справі №160/4155/22.

Під час ухвалення рішення в справі, суд враховує, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2026 року №160 старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , помічника командира з правової роботи військової частини НОМЕР_1 , відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ЗВІЛЬНИТИ з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 01 травня 2026 року №165, вважати таким, що справи та посаду здав, та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 06 травня 2026 року виключено з списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення 07 травня 2026 року.

Оскільки позовні вимоги починаючи з 20.05.2023 року по 06.05.2026 року задоволенню не підлягають, відтак позовні вимоги щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні у 2026 році задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) за період з 12.09.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення у 2022, 2023 роки, компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки за 2022, 2023 роки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн., встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо обчислення розміру компенсації за основну та додаткові відпустки, з урахуванням додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168, суд зазначає наступне.

Зі змісту постанови № 168 вбачається, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена цією постановою №168 є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовців, виплата якої має регулярний щомісячний характер.

Додаткова винагорода, передбачена постановою №168, виплачується щомісячно, про що прямо зазначено у вказаній постанові.

Таким чином, додаткова винагорода, яка передбачена постановою №168 та належить до щомісячних одноразових додаткових видів грошового забезпечення включається до складу грошового забезпечення, як обрахункової величини для виплати грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпустки.

Верховним Судом в постанові від 20.08.2024 в справі №420/693/23 сформовано висновок щодо питання, чи враховується передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 додаткова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані щорічні додаткові відпустки, як учаснику бойових дій та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку.

Верховний Суд виходив з того, що на законодавчому рівні не міститься жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсацій, як за основну, так і невикористану додаткову відпустки.

Верховний Суд дійшов висновку, що до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував на день виключення зі списків особового складу, тому, при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.04.2025 у справі №240/2078/24 додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 10.04.2025 в справі № 420/35446/23, від 10.09.2025 в справі № 240/2400/24, від 30.10.2025 в справі № 240/3749/24, від 30.10.2025 в справі № 240/904/24, від 30.10.2025 в справі № 240/33499/23.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний врахувати суму додаткової винагороди, яку позивач отримував за 2022, 2023 роки.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2022 та 2023 роки, обчисливши її виходячи з розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням виплачених сум.

Щодо компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даному випадку органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.

Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справах №522/5664/17, №336/4675/17 та від 21.02.2018 року у справі №569/7903/16-ц.

У постанові від 29.09.2022 у справі №520/1001/19 Верховний Суд наголошував на тому, що дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосується всіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

У цій же постанові колегія суддів вказувала, що законодавець пов`язав виплату компенсації з виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація й заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.

Аналогічний висновок щодо застосування тих самих норм права у подібних правовідносинах викладено й у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 року в справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 року в справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 року в справі №140/1547/19 та застосована у постанові від 20.10.2022 року в справі №140/862/19, де зауважено, що законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Як передбачено положеннями пунктам 5 - 7 Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, сума компенсацій виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за повний місяць.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент і звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, суд не може перебирати на себе функції органу, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення.

Суд погоджується з доводами позивача, однак звертає увагу, що основна сума доходу в межах виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/10436/26, є ще не нарахованою, оскільки перерахунок ще не відбувся.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, позовні вимоги щодо компенсації втрати частини доходу є, на думку суду, передчасними.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України” (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 12.09.2022 по 19.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення у 2022, 2023 роки, компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки за 2022, 2023 роки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн., встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) за період з 12.09.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення у 2022, 2023 роки, компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки за 2022, 2023 роки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн., встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2022 та 2023 роки.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2022 та 2023 роки, обчисливши її виходячи з розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник