Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №826/18228/15 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 вересня 2026 р. Справа № 826/18228/15

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Пром-Торг АМЗ" до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Пром-Торг АМЗ» до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що 11.05.2015 між ПП «Пром-Торг АМЗ» та ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір №110520151 про визнання електронних документів. Факт прийняття договору контролюючим органом підтверджується квитанціями №1 та №2.

На виконання вимог податкового законодавства ПП «Пром-Торг АМЗ» склало податкову накладну №1 від 04.08.2015 та податкову накладну №2 від 05.08.2015, які 07.08.2015 засобами телекомунікаційного зв`язку направило до ДФС України для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами обробки електронних документів позивач отримав квитанції №1, відповідно до яких документи не прийнято з посиланням на порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: «для платника ЄДРПОУ 39683834, код ДПІ 2652, не укладено Договір про визнання електронної звітності».

Позивач вважає таку підставу неприйняття податкових накладних необґрунтованою, оскільки укладений із контролюючим органом договір №110520151 був чинним, про його правомірне припинення підприємство не повідомлялося, місця державної реєстрації не змінювало, а передбачені договором підстави для його одностороннього розірвання були відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №826/18228/15 та призначено справу до судового розгляду.

Державною фіскальною службою України подано письмові заперечення проти адміністративного позову, у яких відповідач просив відмовити у його задоволенні.

ДФС України не заперечувала, що 07.08.2015 позивачем направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 04.08.2015 та податкову накладну №2 від 05.08.2015, а за наслідками їх обробки сформовано квитанції про неприйняття.

Водночас відповідач послався на те, що листом ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.07.2015 №7280/10/26-52-10-33 ПП «Пром-Торг АМЗ» повідомлено про розірвання договору №110520151 про визнання електронних документів. З огляду на припинення дії договору податкові документи, надіслані позивачем в електронній формі, не підлягали прийняттю.

Крім того, ДФС України зазначила, що після припинення договору позивач не вжив належних заходів для укладення нового договору про визнання електронних документів. На переконання відповідача, матеріалами справи не підтверджено вчинення ДФС України дій, безпосередньо спрямованих на створення позивачу перешкод у реєстрації податкових накладних.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2015 закінчено підготовче провадження та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві

У подальшому, третьою особою також подано письмові заперечення проти адміністративного позову.

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган зазначив, що припиненню договору №110520151 передували заходи щодо встановлення фактичного місцезнаходження ПП «Пром-Торг АМЗ». За результатами таких заходів складено довідки від 28.07.2015 №1151/01/26-52-07-03 та від 13.08.2015 №1180/01/26-52-0703, у яких зазначено про не встановлення підприємства за податковою адресою: 02660, м. Київ, вул. Закревського, буд. 22.

ДПІ також послалася на направлення державному реєстратору повідомлень за формою №18-ОПП від 29.07.2015 №660 та від 19.08.2015 №678.

Крім того, контролюючий орган указав, що 14.08.2015 позивачем направлено новий договір про визнання електронних документів, який не прийнято через неправильне зазначення посади особи контролюючого органу, від імені якої укладається договір. Повторно поданий 18.08.2015 договір не прийнято з огляду на відсутність підприємства за місцезнаходженням.

На переконання ДПІ, станом на 07.08.2015 дія договору №110520151 була припинена, а тому неприйняття податкових накладних відбулося відповідно до вимог Інструкції №233.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2016 провадження у справі №826/18228/15 зупинено до розгляду адміністративної справи №826/21388/15.

Підставою для зупинення провадження стало те, що предметом розгляду справи №826/21388/15 була правомірність одностороннього розірвання ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві договору №110520151 про визнання електронних документів, відсутність якого визначена у квитанціях як причина неприйняття спірних податкових накладних.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2016 у справі №826/21388/15 позов ПП «Пром-Торг АМЗ» задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів №110520151 від 11.05.2015.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2016 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2016 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві відмовлено.

Таким чином, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2016 у справі №826/21388/15 набрала законної сили.

Після надходження матеріалів справи №826/18228/15 до Вінницького окружного адміністративного суду ухвалою від 10.03.2025 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.05.2026 провадження у справі поновлено.

Враховуючи припинення відповідних суб`єктів владних повноважень та перехід їхніх адміністративних повноважень, ухвалами суду від 11.05.2026 допущено процесуальне правонаступництво відповідачів.

Державну фіскальну службу України замінено її правонаступником - Державною податковою службою України, а ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві - відповідним правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи позовної заяви та заперечень відповідачів, оцінивши наявні докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд установив такі фактичні обставини.

ПП «Пром-Торг АМЗ» зареєстроване як юридична особа 10.03.2015, номер запису про державну реєстрацію 1 066 102 0000 011567, код ЄДРПОУ 39683834.

З 11.03.2015 підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків, що підтверджується відповідним записом №265215032008.

11.05.2015 між ПП «Пром-Торг АМЗ» та ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір №110520151 про визнання електронних документів.

Предметом договору було визнання податкових документів, зокрема податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних із податку на додану вартість та інших звітних документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналів.

Прийняття договору контролюючим органом підтверджується квитанціями №1 та №2 від 11.05.2015.

Пунктом 1 розділу 6 договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до пункту 3 розділу 6 договору він діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

Пунктом 4 розділу 6 договору контролюючому органу надано право розірвати договір в односторонньому порядку у разі ненадання платником податків нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованого або у разі зміни платником місця реєстрації.

Листом ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.07.2015 №7280/10/26-52-10-33 позивача повідомлено про одностороннє розірвання договору №110520151.

04.08.2015 ПП «Пром-Торг АМЗ» складено податкову накладну №1, а 05.08.2015 — податкову накладну №2.

Зазначені податкові накладні 07.08.2015 направлено засобами телекомунікаційного зв`язку до ДФС України для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наслідками автоматизованої обробки електронних документів сформовано квитанції №1, відповідно до яких документи доставлено до ДФС України, однак не прийнято.

Причиною неприйняття в обох квитанціях зазначено: «Документ не прийнято. Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: для платника ЄДРПОУ 39683834, код ДПІ 2652, не укладено Договір про визнання електронної звітності».

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин визначеною контролюючим органом причиною неприйняття обох податкових накладних була виключно відсутність у інформаційній системі відомостей про чинний договір із платником податків.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, права та обов`язки платників податків, повноваження контролюючих органів і порядок адміністрування податків визначаються Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у визначеному законодавством порядку електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєстровану у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачалося, що при здійсненні операцій із постачання товарів або послуг платник податку - продавець зобов`язаний у встановлені строки скласти податкову накладну, зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

У разі якщо надіслані податкові накладні сформовані з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 та/або пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття таких документів із зазначенням причин.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податкових накладних, до Єдиного реєстру податкових накладних у спірний період визначався Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, у редакції, чинній на 07.08.2015.

Надсилання платниками податків податкових документів в електронному вигляді також регулювалося Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233.

Відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції №233 подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку здійснюється на підставі договору про визнання електронних документів.

За змістом пункту 7 розділу ІІІ Інструкції №233 платник податків створює податковий документ в електронному вигляді за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення та направляє відповідний електронний документ до органів державної податкової служби.

Після одержання податкового документа в електронному вигляді контролюючий орган проводить його розшифрування, перевірку електронного цифрового підпису та перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату.

Перша квитанція є підтвердженням передачі платником податків електронних документів до органу державної податкової служби засобами телекомунікаційного зв`язку та засвідчує дату і час їх отримання.

Таким чином, укладення договору про визнання електронних документів було передумовою організації електронного документообігу між платником і контролюючим органом.

Водночас така обставина не надавала контролюючому органу права довільно припиняти договір або створювати перешкоди у прийнятті електронних податкових документів поза межами підстав, прямо передбачених договором та законодавством.

Стосовно доводів відповідачів про припинення договору №110520151 суд зазначає таке.

Частиною першою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, якими закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюються іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, фізичними та юридичними особами і їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічний припис міститься у статті 129-1 Конституції України, відповідно до якої судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових і службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як установлено судом, предметом розгляду справи №826/21388/15 була правомірність одностороннього розірвання ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві договору №110520151 від 11.05.2015 про визнання електронних документів, укладеного з ПП «Пром-Торг АМЗ».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2016 у справі №826/21388/15 визнано протиправними дії ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо одностороннього розірвання цього договору.

Переглядаючи зазначену постанову, Київський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 24.03.2016 встановив, що договір №110520151 був укладений сторонами 11.05.2015 та прийнятий контролюючим органом, що підтверджено квитанціями №1 і №2.

Суд апеляційної інстанції також установив, що ПП «Пром-Торг АМЗ» не надавало згоди на розірвання договору; судове рішення про його розірвання не приймалося; обставини ненадання нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованого не встановлені; місце державної реєстрації позивач не змінював.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням підприємства було: 02660, м. Київ, вул. Закревського, буд. 22. Відомості про юридичну особу були підтверджені.

Відтак суди у справі №826/21388/15 дійшли висновку, що передбачених договором №110520151 підстав для його одностороннього розірвання не існувало, а дії ДПІ щодо такого розірвання не відповідали вимогам податкового та цивільного законодавства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2016 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою контролюючого органу відмовлено з огляду на її необґрунтованість та відсутність доводів, які б свідчили про неправильне застосування судами норм матеріального або процесуального права.

Таким чином, протиправність одностороннього розірвання договору №110520151 остаточно встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили та є обов`язковим як для сторін справи №826/21388/15, так і для їхніх правонаступників.

Наведені обставини безпосередньо стосуються ПП «Пром-Торг АМЗ», ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві та договору №110520151, чинність якого має визначальне значення для вирішення цієї справи.

Тому обставини належного укладення договору, відсутності передбачених ним підстав для одностороннього розірвання та протиправності дій ДПІ щодо його припинення мають для цієї справи преюдиційне значення і повторному доказуванню не підлягають.

Натомість доводи відповідачів про відсутність ПП «Пром-Торг АМЗ» за місцезнаходженням, складення довідок від 28.07.2015 та 13.08.2015, направлення повідомлень за формою №18-ОПП і правомірність листа від 29.07.2015 №7280/10/26-52-10-33 за своєю суттю спрямовані на повторну оцінку підстав одностороннього розірвання договору №110520151.

Надання такої повторної оцінки суперечило б принципу обов`язковості судового рішення та юридичної визначеності, оскільки питання правомірності припинення договору між тими самими особами вже остаточно вирішено судом.

Суд звертає увагу, що визнання судовим рішенням дій щодо одностороннього розірвання договору протиправними означає відсутність у таких дій здатності породжувати правомірні негативні наслідки для платника податків.

Контролюючий орган не може обґрунтовувати правомірність подальшого неприйняття електронних документів наслідками власних дій, які в установленому законом порядку визнані протиправними.

Тому для цілей оцінки спірних правовідносин договір №110520151 не може вважатися правомірно припиненим станом на 07.08.2015.

Відповідно, зазначена у квитанціях інформація про те, що ПП «Пром-Торг АМЗ» не укладено договір про визнання електронної звітності, не відповідала юридичному стану правовідносин між платником податків і контролюючим органом.

При цьому суд відхиляє посилання відповідачів на те, що позивач після отримання листа від 29.07.2015 не вжив належних заходів для відновлення електронного документообігу.

За відсутності законних підстав для припинення договору №110520151 на позивача не міг бути покладений обов`язок повторно укладати договір, який у правомірний спосіб припинений не був.

Водночас позивач зазначає, що 14.08.2015 та 18.08.2015 направляв до контролюючого органу нові договори про визнання електронних документів, які не були прийняті.

Отже, твердження відповідачів про повну бездіяльність позивача не відповідає матеріалам справи. Разом із тим зазначені обставини виникли після направлення спірних податкових накладних 07.08.2015, а тому не впливають на оцінку правомірності їх неприйняття.

Аргументи ДПІ про можливе віднесення позивача до категорії ризикових платників у зв`язку з його нібито відсутністю за місцезнаходженням суд також оцінює критично.

Такі твердження мають припустимий характер, не підтверджені рішенням контролюючого органу, прийнятим у межах визначеної законом процедури, та не були зазначені у квитанціях від 07.08.2015 як підстава для неприйняття податкових накладних.

Більше того, чинне станом на 07.08.2015 законодавство не передбачало застосування сучасної процедури зупинення реєстрації податкових накладних за критеріями ризиковості платника або господарської операції.

Відтак наведені міркування не можуть свідчити про правомірність оскаржуваних дій.

Щодо дотримання позивачем вимог до складання і направлення спірних податкових накладних суд зазначає таке.

За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України контролюючий орган у разі неприйняття податкової накладної зобов`язаний сформувати та надіслати платнику квитанцію із зазначенням конкретних причин її неприйняття.

Отже, саме квитанція фіксує результат розгляду поданого електронного документа і містить визначені контролюючим органом фактичні та правові підстави його неприйняття.

Відповідно, правомірність неприйняття податкової накладної підлягає оцінці судом виходячи з тих причин, які зазначені контролюючим органом у відповідній квитанції на момент учинення оскаржуваних дій.

Суб`єкт владних повноважень не може під час судового розгляду доповнювати первісне обґрунтування своїх дій новими підставами, які не були покладені в основу неприйняття документа.

Як установлено судом, у квитанціях №1 щодо податкової накладної №1 від 04.08.2015 та податкової накладної №2 від 05.08.2015 наведено лише одну причину неприйняття — відсутність укладеного договору про визнання електронної звітності.

Наявності помилок у заповненні податкових накладних контролюючим органом не встановлено.

Квитанції не містять відомостей про порушення позивачем вимог пункту 201.1 статті 201 або пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

У поданих запереченнях відповідачі також не зазначили про існування будь-яких недоліків у змісті, формі, електронному підписі або порядку направлення податкових накладних.

Навпаки, ДФС України у запереченнях підтвердила, що податкову накладну №1 від 04.08.2015 та податкову накладну №2 від 05.08.2015 направлено до центрального порталу ДФС 07.08.2015, а їх неприйняття пов`язувалося саме із припиненням дії договору №110520151.

Податкові накладні були направлені для реєстрації через три та два календарні дні відповідно після їх складення, тобто в межах установленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України строку.

Сам факт формування квитанцій №1 підтверджує надходження електронних документів до інформаційної системи ДФС України, їх ідентифікацію та здійснення автоматизованої обробки.

Доказів того, що після усунення зазначеної у квитанціях обставини існували інші самостійні перешкоди для реєстрації податкових накладних, відповідачами до суду не надано.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваних дій, за винятком випадків, коли він доведе, що вжив усіх можливих заходів для їх отримання до вчинення відповідних дій, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачами не доведено існування передбачених законом порушень у складених позивачем податкових накладних, які могли б бути належною та самостійною підставою для відмови у їх прийнятті.

Отже, єдина фактична підстава, зазначена контролюючим органом у квитанціях, -відсутність договору про визнання електронних документів - спростована судовим рішенням у справі №826/21388/15, яке набрало законної сили.

Неприйняття податкових накладних унаслідок протиправного припинення електронного документообігу не може покладати на платника податків негативні наслідки дій самого контролюючого органу.

Відтак суд доходить висновку, що станом на 07.08.2015 у ДФС України були відсутні передбачені законом підстави для неприйняття податкової накладної №1 від 04.08.2015 та податкової накладної №2 від 05.08.2015.

Тому дії ДФС України щодо відмови у їх прийнятті для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправними.

Визначаючись щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд враховує таке.

Відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим.

Згідно з приписами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням Державної податкової служби України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав усі залежні від нього дії для реєстрації спірних податкових накладних: склав їх в електронній формі, підписав електронним цифровим підписом та в межах установленого строку направив до ДФС України.

Враховуючи значний проміжок часу, що минув із моменту виникнення спірних правовідносин, повторне направлення позивачем тих самих податкових накладних не може вважатися ефективним способом захисту та не відновить правового становища, у якому платник перебував би за умови правомірної поведінки контролюючого органу 07.08.2015.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи, що суд встановив відсутність у відповідача правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 04.08.2015 та №2 ВІД 05.08.2015, датою її фактичного подання.

Такий спосіб захисту не є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки матеріали справи не містять доказів існування інших законних перешкод для реєстрації податкових накладних, а відповідачами таких обставин не доведено.

Суд також враховує, що Верховний Суд у постанові від 11.07.2023 у справі №820/1052/16 зазначив, що визнання протиправним рішення контролюючого органу зумовлює необхідність усунення всіх спричинених ним негативних юридичних наслідків та повернення платника податків у правове становище, яке існувало до прийняття протиправного рішення.

З огляду на викладене позовні вимоги ПП «Пром-Торг АМЗ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем судового збору в сумі 146,16 грн.

Оскільки оскаржувані дії щодо неприйняття податкових накладних вчинені ДФС України, правонаступником якої є ДПС України, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №1 від 04.08.2015, доставленої до Державної фіскальної служби України 07.08.2015, та податкової накладної №2 від 05.08.2015, доставленої до Державної фіскальної служби України 07.08.2015.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Приватного підприємства «Пром-Торг АМЗ» №1 від 04.08.2015 та №2 від 05.08.2015, датою їх фактичного подання на реєстрацію, 07.08.2015.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Пром-Торг АМЗ» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 146,16 грн. (сто сорок шість гривень шістнадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне підприємство "Пром-Торг АМЗ" (вул. Закревського, буд. 22, м. Київ, код ЄДРПОУ: 39683834)

Відповідач: Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 43005393).

Третя особа: Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду сформовано: 15.09.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна