Суд: Кропивницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи щодо стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - 1/4, на двох дітей - 1/3, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину
Дата: 14 вересня 2026 р.
Справа: №404/432/26
Суддя: Дуковський О. Л.
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 вересня 2026 року м. Кропивницький
справа № 404/432/26
провадження № 22-ц/4809/1036/26
Кропивницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Дуковського О.Л. (суддя-доповідач)
суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Любович Олександри Юріївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 11 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини, у складі головуючого судді Кулінки Л.Д.,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Фортечного районного суду м. Кропивницького від 11.03.2026 відмовлено у видачі судового наказу за вказаною заявою.
В апеляційній скарзі адвокат Любович О.Ю., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати вказану ухвалу суду з підстав порушення судом норм процесуального та матеріального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує, що суд першої інстанції не обґрунтував підстави відмови у видачі судового наказу, а лише обмежився цитуванням норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що отримана інформація не дає суду можливості встановити зареєстроване місце проживання боржника.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України, встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження; 3) окремого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 160 ЦПК України з заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (ч. 2 ст. 163 ЦПК України).
Матеріалами справи підтверджується, що в січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В заяві ОСОБА_1 було зазначено відоме їй місце проживання боржника – АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції звернувся до відповідного територіального органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника.
На запит суду повідомлено, що в реєстрі Кропивницької міської територіальної громади відомості про задеклароване/зареєстроване місця проживання та/або про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутні (а.с. 15 зворот).
Положеннями ч. 5 ст. 165 ЦПК України визначено, що у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду (ч. 6 ст. 165 ЦПК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 165 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно ч. 9 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Аналізуючи викладені норми, суд виходить з того, що у випадку находження до суду першої інстанції заяви про видачу судового наказу, боржником в якій вказано фізичну особу, яка не має статусу підприємця, в такому випадку суддя зобов`язаний звернутися до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи – боржника.
В той же час, законодавство також передбачає право судді в у випадку надходження такої заяви користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру, що є додатковим засобом встановлення місця проживання (перебування) фізичної особи – боржника.
Разом з тим, матеріали справи не містять даних про те, що суд першої інстанції в встановленому ч. 5 ст. 164 ЦПК України порядку звертався до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи – боржника
За умови очевидної невідповідності вказаних відомостей, суд першої інстанції не вжив всіх належних та достатніх заходів щодо встановлення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання ОСОБА_2 , на що цілком слушно посилається заявник у своїй апеляційній скарзі, і як наслідок, передчасно відмовив ОСОБА_1 у видачі судового наказу з підстав, визначених ч. 9 ст. 165 ЦПК України.
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії) від 28 жовтня 1998 року).
Таким чином, погоджуючись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не вчинив достатніх заходів для встановлення місця проживання боржника ОСОБА_2 , внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу.
Враховуючи те, що судом першої інстанції вказане процесуальне питання вирішено з порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали та порушення прав заявника на вільний доступ до правосуддя, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 367, 374, 379, 382 - 384 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу адвоката Любович Олександри Юріївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 11 березня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді Л.М. Дьомич
О.А. Письменний
Оригінал: reyestr.court.gov.ua