Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №342/1300/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 342/1300/25

Провадження № 22-ц/4808/1756/26

Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р. М.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду від 02 липня 2026 року під головуванням судді Гайдича Р.М. у м. Городенка,

в с т а н о в и в:

В грудні 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 01.02.2025 року між ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1505-9786.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 18 000 грн.; строк кредитування – 365 днів; базовий період – 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; промо-ставка – 0,01 % в день; знижена % ставка – 1,00 % в день; стандартна % ставка: 1.00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою; 0.75% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Також додатковою угодою №1 від 03.03.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії №1505-9786 від 01.02.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3 800 грн.

Додатковою угодою №2 від 04.04.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії №1505-9786 від 01.02.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 900 грн.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Здійснивши часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1505-9786 від 01.02.2025 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

В подальшому, відповідачка всупереч умовам кредитного договору і ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» порушила вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором.

Станом на 22.10.2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить: 71 510,37 грн, а саме:

заборгованість за кредитом – 19 968,44 грн;

заборгованість за нарахованими процентами – 39 406,93 грн;

заборгованість за процентами річних на підставі ст 625 ЦК – 11 850 грн;

заборгованість по комісії – 285 грн

Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1505-9786 від 01.02.2025 року у розмірі 71 510,37 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1505-9786 від 01.02.2025 в розмірі 59 660,37 грн, з яких:

19 968,44 грн – тіло кредиту;

39 406,93 грн – заборгованість за нарахованими процентами;

285 грн - заборгованість по комісії.

2 020,98 грн – судовий збір.

У іншій частині позовних вимог (щодо стягнення відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 11 850 грн) відмовлено.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, не погоджується з рішенням суду першої інстанції в оскаржуваній частині, вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та з істотним порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та обов`язку повернути основну суму кредиту.

Проте вказує, що суд першої інстанції не перевірив законність заявленого позивачем розрахунку заборгованості, не встановив правові підстави для нарахування кожної її складової, не перевірив правильність застосування норм Цивільного кодексу України щодо процентів та наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання, а також не перевірив, чи існували правові підстави для нарахування процентів за весь заявлений позивачем період, не встановив момент припинення права на їх нарахування та не з`ясував, чи не були до суми позову включені платежі, які не підлягають стягненню відповідно до вимог цивільного законодавства.

Апелянт звертає увагу на те, що поза належною оцінкою суду залишилися й подані відповідачем медичні документи, які підтверджують, що кредитні кошти були отримані у зв`язку з необхідністю лікування. Ці докази мали істотне значення для всебічного з`ясування обставин справи, однак суд не навів жодних мотивів їх відхилення, чим порушив вимоги статей 89, 263 та 264 ЦПК України.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів та інших додаткових нарахувань.

Стягнути тільки частину заборгованості, яка підтверджена належними доказами та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Вказує, що розрахунок заборгованості вбачається таким, що відповідає вимогам Закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, одноразова комісія, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем.

Позичальник, з метою укладення договору, самостійно формує відповідну заявку на сайті позивача, а також самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит.

Відповідач не заперечує сам факт укладення договору та отримання грошових коштів, а підписуючи кредитний договір та додатки до нього, що є його невід`ємною частиною, електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) A4710, погодилась та підтвердила ознайомлення з усіма його умовами.

Звертає увагу суду, що відповідно до пункту 2.11. додаткової угоди №2 від 04.04.2025 сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 (триста шісдесяти п`яти) днів з дати укладення цієї додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за договором становить: 427 днів, а строк дії договору визначається у порядку, передбаченому договором. Таким чином, строк кредитування було продовжено за взаємною згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до договору, з 365 днів до 427 днів. Відповідач в свою чергу підтвердила ознайомлення з такими умовами, шляхом підписання Додаткових угод за допомогою одноразових ідентифікаторів.

Вказує, що відповідно до вищезазначеного розрахунку, позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф, неустойку або інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору, а нарахування одноразової комісії відбувалось як плата за видачу кредитних коштів, а не як санкція за невиконання зобов`язань.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

За змістом ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.

Встановлено, що ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС”, та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1505-9786 від 01.02.2025 за допомогою веб-сайту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором A4710.

Згідно п.2.2 договору – кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені цим договором у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 3.2. договору передбачено, що для укладання цього договору, у порядку встановленому правилами, позичальник надав кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом оформлення заявки на вебсайті кредитодавця або у мобільному додатку, заповнивши інформацію щодо особистих даних вручну або передавши такі дані кредитодавцю через систему BankID НБУ. Надаючи таку інформацію, позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою вебсайту кредитодавця/мобільним додатком та які необхідні для укладення цього договору. позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних.

Відповідно до п.п.4.1 - 4.2 договору загальний розмір кредиту за цим договором становить 18000 грн. Дата надання/видачі кредиту: 01.02.2025, а сплата процентів за користування кредитом визначені п.4.9 договору.

Пунктами 4.10 – 4.11 договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1.00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою; 0.75% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше). Комісія за видачу кредиту становить 15.00 % від суми виданого кредиту (якщо в цьому пункті договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту.

Відповідно до п.п.4.13 – 4.17 договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) Кредиту 31.01.2026 року. Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 3116.24 (три тисячі сто шістнадцять цілих, двадцять чотири сотих ) процентів. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає: 78 075.00 грн. та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) та проценти за користування кредитом. Денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає: 0.914% (нуль цілих, дев`ятсот чотирнадцять тисячних процентів). Загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього договору складають: 60075.00 грн. та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту).

Пунктом 5 кредитного договору визначено порядок повернення кредиту, а пунктом 6 визначено права та обов`язки кредитодавця та позичальника.

Згідно п. 8.1 договору позичальник несе відповідальність перед кредитодавцем за порушення умов цього договору відповідно до вимог законодавства України та умов договору і правил.

Пунктом 10 цього договору передбачено - програму лояльності.

Згідно з пунктом 12.1 договору, цей договір та правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з правилами на вебсайті кредитодавця або у мобільному додатку, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Відповідно до п.п.12.9, 12.9.1 договору позичальник підтверджує, що до укладення договору уважно ознайомився з текстом цього договору та правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою та п`ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті кредитодавця або у мобільному додатку, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Відповідно до п.12.21 кредитного договору - невід`ємною частиною цього договору є додатки: (1) правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), (2) таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України.

Відповідно до умов правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa» відповідач акцептував оферту (заповнюючи заявку на сайті товариства, добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків, зазначила інформацію про себе, реквізити банківської карти, на рахунок якої бажала отримати кредит (та ін.), тим самим підтвердила своє ознайомлення, погодження і зобов`язання неухильно дотримуватися правил.

До договору про відкриття кредитної лінії № 1505-9786 від 01.02.2025, укладеного між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , позивачем долучено правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa» та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, які підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) A4710.

Таким чином, між сторонами було укладено договір про відкриття кредитної лінії відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Також, позивачем надано до позовної заяви довідку про перерахунок суми кредиту № 1505-9786 від 01.02.2025 щодо здійснення переказу коштів відповідачці 01.02.2025 – кредит та 03.03.2026 і 04.04.2026 - додаткові суми до кредиту (а.с.47).

З копії розрахунку заборгованості за договором 1505-9786 від 01.02.2025 вбачається, що станом на 22.10.2025 загальна заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору становить 71 510,37 грн, що складається з: основного боргу – 19 968.44 грн, залишку відсотків – 39 406,93 грн, залишку відсотків за ст. 625 ЦК України – 11 850 грн та комісії – 285 грн.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до копії розрахунку заборгованості за договором 1505-9786 від 01.02.2025 та додатковими договорами вбачається, що станом на 22.10.2025 загальна заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору становить 71 510,37 грн, що складається з: основного боргу – 19 968,44 грн, залишку відсотків – 39406,93 грн, залишку відсотків за ст. 625 ЦК України – 11 850 грн та комісії – 285 грн.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаного кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

Задовольнивши частково позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», суд першої інстанції вказав, що відповідачка, уклавши з позивачем електронний договір згідно якого ним отримано послуги з надання коштів у кредит та взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, тому дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом в сумі 19 968,44 грн підлягають задоволенню.

Суд вказує, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання кредитного договору між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 . При цьому, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» належним чином виконало свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідачка отримала кредитні кошти, але належним чином не виконувала свої обов`язки за договором.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка порушила умови договору, неналежно виконуючи взяті на себе зобов`язання. Даних про належне виконання нею умов кредитного договору суду не надано. Зазначене підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що договір №1505-9786 було укладено 22.10.2025 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» поширюється на нього.

Ставку відсотків у розмірі 1,0% застосовано позивачем з урахуванням вищевказаних вимог закону.

Отже, сума процентів у розмірі 39 406,93 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки за договором №1505-9786 від 01.02.2025 за період з 01.02.2025 по 21.10.2025 року розрахована позивачем правильно та в період кредитування, і зазначена сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 11 850 грн, суд зазначив, що відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України, значна кількість позичальників не взмозі платити по кредитних зобов`язаннях. У зв`язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-IXП «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

Беручи до уваги наведене, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) за кредитним договором не несе відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, з нього не може бути стягнуто нараховану заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України за укладеним договором, тобто у період воєнного стану.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 11 850 грн слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, беручи до уваги пояснення відповідачки та подане нею клопотання, і те що відповідач не заперечує свого обов`язку повернути кредит та компенсувати кредитору законні наслідки прострочення, відповідачка не виконала належним чином зобов`язання за укладеним договором, суд дійшов висновку про доведеність вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором та укладених додаткових угод до цього договору від 03.03.2025 та 04.04.2025 в розмірі 59 660,37 грн, яка складається з: 19 968,44 грн - основний борг; 39 406,93 грн – відсотки та 285 грн - комісія.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Необґрунтованими є доводи апелянта щодо не правильного визначення розміру заборгованості.

Умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою. Відповідачка була ознайомлена з усіма умовами договору, у якому сторонами було визначено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і погодилась з такими умовами шляхом його підписання.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсотки за користування кредитними коштами за вказаним договором повинні розраховуватися з урахуванням законодавчих змін, тому перерахував їх, привівши у відповідність до норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 року та інших нормативно-правових актів.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Апеляційний суд зазначає, що умови договору відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому частиною першою статті 1054 ЦК України. Положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані щодо розміру процентів за користування кредитом.

У цій справі проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховані виключно у межах строку дії кредитного договору, не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником, а тому правильно і обґрунтовано стягнуті з відповідача у визначеному судом розмірі.

Отже доводи апелянта, що суд першої інстанції погодився з розрахунком заборгованості, складеним позивачем, але не перевірив їх законності, є недоведеними.

З приводу медичних документів, які були надані апелянтом, колегія суддів вважає не належним доказом, оскільки такий документ не надає пільг або інших пом`якшуючих обставин для зниження відсоткової ставки кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Городенківського районного суду від 02 липня 2026року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 14 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин