Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №645/4293/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 645/4293/26

Провадження № 2/643/7712/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Мельникової І.Д.,

за участю секретаря Шалі А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15164,36 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.10.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» був укладений кредитний договір № 56116038, згідно з умовами якого відповідач отримав 3000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму, але відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.

Заборгованість відповідача становить 15164,36 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 3000,00 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків – 10214,36 грн., простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту – 450,00 грн., простроченої заборгованості за штрафами – 1500,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином. У позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

03.10.2024 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» був укладений кредитний договір № 56116038, який підписано сторонами в електронному вигляді.

Відповідно до п. 1.2 Договору сума кредиту становить 3000 грн.

Кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 03.10.2024. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів. (п.1.3)

Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання Графіку платежів): 28.09.2025. (п.1.4)

Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистий рахунок Позичальника. (п.2.1.)

Згідно пункту 12 Кредитного договору реквізити платіжної карти Позичальника: НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2.2.3. Договору відсотки за користування кредитом встановлюються в наступному розмірі: Пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.8% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування Кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду періоду нараховується Стандартна процентна ставка. Стандартна процента ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.96% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду.

Також інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом відображена у Паспорті споживчого кредиту.

На підтвердження укладення договору в електронній формі позивач надав Довідку № 1345/1 від 09.03.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 56116038 від 03.10.2024 р., ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС». Номер телефону на який відправлено одноразовий ідентифікатор + 380964364373.

Згідно з розрахунком заборгованості у відповідача за договором № 56116038 від 03.10.2024 року нараховано заборгованість у розмірі 15164,36 грн., з яких: за тілом кредиту 3000,00 грн., відсотки 10214,36 грн., комісія за видачу кредиту 450,00 грн. та штраф 1500 грн.

На підтвердження факту перерахування коштів відповідачу позивачем надано лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 143597-1485411883-16022026 від 16.02.2026 року про підтвердження виплати грошових коштів в сумі 3000 грн. 03.10.2024 року о 04:45 на картку № НОМЕР_3 .

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий ч.2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч.1ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

На підтвердження позовних вимог представником позивача до матеріалів справи надано: копію Договір про споживчий кредит № 56116038 03.10.2024, копію паспорту споживчого кредиту, копію графіку платежів, копію листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім», копію претензії, розрахунок заборгованості.

Разом з тим, вказані документи не підтверджують надання кредиту та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає позивач, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, саме по собі погодження між сторонами умов кредитування та підписання кредитного договору не є доказом фактичного отримання позичальником кредитних коштів.

Згідно листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» позивача повідомлено, що 03.10.2024 року о 04:45 на картку № НОМЕР_3 було здійснено переказ коштів у сумі 3000 грн.

Враховуючи наведене, неможливо встановити, чи належить зазначена картка відповідачу, а також чи зазначив він цей номер картки під час укладення кредитного договору, оскільки кредитний договір містить лише неповний (маскований) номер картки № НОМЕР_1 .

При цьому, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20.

Наданий представником позивача розрахунок боргу складений позивачем в односторонньому порядку, залежить від його волевиявлення, не є первинним документом та не підтверджує ні факт користування відповідачем кредитним лімітом, ні факт наявності заборгованості.

При цьому, виписки з рахунку відповідача, меморіального ордеру про зарахування відповідачу кредитних коштів, представником позивача до матеріалів справи не надано, клопотань про їх витребування, згідно вимог ст. 84 ЦПК України, представником позивача не заявлялось, а також ним не зазначено про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.

У своїй позовній заяві до суду позивач просив розглянути справу у його відсутність в порядку спрощеного позовного провадження, а також 07.09.2026 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Подавши до суду таке клопотання, позивач, тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.

Згідно із вимогами ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Будь-яких посилань щодо неможливості подання цієї виписки до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача, матеріали справи не містить.

Так, за змістом ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.

З наданого листа неможливо встановити кому саме і на виконання умов якого кредитного договору були перераховані кошти.

Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, і оскільки саме на позивача в силу положень ст.ст.12,13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, відтак неподання відповідачем відзиву на позовну заяву саме по собі не свідчить про визнання ним обставин, на які посилається позивач, або наявність підстав для визнання судом цих обставин встановленими.

Отже, у зв`язку із не доведенням позивачем факту відкриття відповідачу кредитного рахунку, видачі йому кредитних коштів, зокрема, шляхом встановлення на картковий рахунок кредитного ліміту, фактичного користування відповідачем кредитними коштами та порушення своїх зобов`язань з їх повернення, суд вважає, що підстави стягнення на користь позивача заборгованості відсутні.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 263,265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 15.09.2026.

Суддя І.Д. Мельникова