Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №626/622/26 — Берестинський районний суд Харківської області

Справа № 626/622/26

Провадження № 2/626/698/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

02.09.2026 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.,

при секретарі Івашкіній Т.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК Єврокредит» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому зазначено, що 20.08.2021 року між АТ «Мегабанк» та відповідачем було укладено Кредитний Договір № 10-082-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), який складається з публічної частини договору, яким є договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір. Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредитні кошти (далі – Кредит), в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору. Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі коштів з каси Банку готівкою (п. 1.4 Кредитного договору). Для обліку Кредиту та нарахованих процентів за Кредитом Кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п. п. 3.1.1, 3.1.2 Кредитного договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до п. 1 кредитного договору, підписанням кредитного договору відповідач беззастережно підтвердив, зокрема: прийняття в повному обсязі публічної пропозиції (оферти) АТ «Мегабанк» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua; згоду з умовами договору, а також положеннями усіх додатків до договору, йому зрозумілий їх зміст та він погоджується з ними та зобов`язується їх виконувати; укладання з банком договору, який складається з публічної частини договору, яка розміщена у місці інформування позичальника та на сайті АТ «Мегабанк» www.megabank.ua, а також цієї індивідуальної частини договору, підписанням якої позичальник приєднується до договору в цілому. Позичальник зобов`язувався повернути одержаний кредит у повному обсязі до 19.08.2023 року, своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах. при цьому, перерахування (внесення) позичальником грошових коштів на погашення ануїтетних платежів повинно бути здійснено у строк, не пізніше останнього робочого дня місяця (п. 3.2.3 кредитного договору). Крім того, у індивідуальній та публічній частинах кредитного договору сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів.

Свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування кредитом відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, а також не повернув кредит після закінчення строку кредитування, в наслідок чого у останнього сформувалась заборгованість перед банком у розмірі 80 665,80 грн.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія Мустанг Фінанс» (новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

ТОВ «Фінансова компанія Мустанг Фінанс» (Первісний кредитор) 27.12.2024 року уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Таким чином, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами.

Відповідно до Додатку №1«Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 10-082-867-2-21-Г від 20.08.2021 року.

Згідно з Розрахунком заборгованості Відповідача-боржника за Кредитним договором № 10- 082-867-2-21-Г від 20.08.2021 року, сформованої АТ«Мегабанк» станом на 03.09.2024 року (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість відповідача становить 80 665,80 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) у розмірі 39 574,06 грн, заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) у розмірі 23 991,74 грн., заборгованості по сплаті комісії (в тому числі прострочена) у розмірі 17 100,00 грн.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Фінінсова компанія Мустанг Фінанс», а в подальшому ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024 року. У свою чергу, ні ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювались.

Позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 10- 082-867-2-21-Г від 20.08.2021 року, яка складається із заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) у розмірі 39 574,06 грн, заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) у розмірі 23 991,74 грн.грн., заборгованості по сплаті комісії (в тому числі прострочена) у розмірі 17 100,00 грн., а всього 80 665,80 грн. та судові витрати по справі, які складаються з суми сплаченого судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп, та витрат на правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн

Ухвалою судді Берестинського районного суду Харківської області від 12.03.2026 рокупозовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності та надав письмові пояснення (а.с.55-57), зі змісту яких вбачається, що відповідач позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні. В обгрунтування заперечень відповідач послався на те, що що до початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України 24.02.2022 року умови за кредитним договором №10-082-867-2-21-Г від 20.08.2021 року ним виконувалися в повній мірі, що підтверджується виписками. Проте, після 24.02.2022 року, він не сплачував щомісячні платежі так як фактично проживав в місті Харків, де велися бойові дії, що в свою чергу підпадає під 7 розділ кредитного договору «ФОРС-МАЖОР». Разом з цим, з 19 квітня 2022 року він був призваний до лав військової частини НОМЕР_1 і по сьогоднішній день перебуває на військовій службі в Збройних Силах України. Після мобілізації, отримуючи грошове забезпечення, коли він вже мав змогу сплатити заборгованість за кредитом, Національний Банк України від 21 липня 2022 року за №362-рш відкликав банківську ліцензію та ліквідував АТ «МЕГАБАНК». Згідно Договору №GL1N426240 від 03.09.2024 року права вимоги, щодо кредитного договору за №10-082-867-2-21-Г від 20.08.2021 року перейшли до ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» та в подальшому на підставі договору про відступлення прав вимоги №1/12 від 27 грудня 2024 року право вимоги за вказаним договором перейшли до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ». Зазначає, що кредитний договір містить інформацію про місцезнаходження та реквізити сторін, зокрема інформацію про його місце реєстрації та мобільний телефон, однак його не було повідомлено належним чином про фінансову відповідальність перед новим кредитором, що в свою чергу порушує його права, як позичальника. Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №10-082-867-2-21-Г в розмірі 80665,80 гривень та судових витрат заперечує, посилаючись на те, що він має статус військовослужбовця. Враховуючи вищезазначене, згідно з частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» просить врахувати раніше виплачені нараховані відсотки та комісії на загальну суму 6458,06 гривень згідно кредитного договору за №10-082- 867-2-21-Г в тіло кредиту та вважати кредитодавцем АТ «МЕГАБАНК», проте у зв`язку з його ліквідацією, вважати кредитний договір №10-082-867-2-21-Г від 20.08.2021 року закритим, у зв`язку з порушенням умов кредитного договору та Цивільного кодексу України.

З`ясувавши позицію сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 20.08.2021 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 шляхом підписання укладено кредитний договір № 10-082-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами) про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. (а.с 33-35).

Відповідно до пункту 1.1. Договору визначено, що підписанням цього договору Позичальник беззастережно та безвідклично підтверджує: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції (оферти) АТ «Мегабанк» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.mеgabank.ua; згоду з умовами Договору, а також положеннями усіх Додатків до Договору, йому зрозумілий їх зміст та він погоджується з ними та зобов`язується їх виконувати; що у зв`язку з вільним доступом до публічної частини Договору комплексного банківською обслуговування фізичних осіб за допомогою мережі Інтернет та у відділеннях Банку, відсутня необхідність у друкуванні публічної частини Договору та всіх додатків до неї; укладання з Банком Договору, який складається з публічної частини договору, яка розміщена у Місці інформування Позичальника та на сайті АТ «Мегабанк» www.megabank.ua, а також цієї індивідуальної частини Договору, підписанням якої Позичальник приєднується до Договору в цілому.

Згідно з умовами пункту 1.2, цей Договір є договором приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до пункту 1.3. Договору, Кредитодавець надає кредитні кошти, в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору.

Згідно з пунктом 1.4. Договору зазначено, що Кредит надається на споживчі цілі шляхом: видачі грошових коштів з каси Банку готівкою.

У розділі 2 Договору визначені умови та порядок надання кредиту, зокрема: кредит надається на строк із 20 серпня 2021 року до 19 серпня 2023 року включно; загальний розмір кредиту 50 000 грн 00 коп.; процентна ставка за користування Кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) 5,00 % річних; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості - 1,80% від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця; процентна ставка за користування кредитом понад строк вказаний в п. 2.2. Договору 50% річних.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.1. Договору, зокрема, визначено, що Позичальник зобов`язується: повернути одержаний Кредит у повному обсязі до 16 год 00 хв 19 серпня 2023 року.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, повернення Кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими Договором.

Згідно з пунктом 4.3. Договору, нарахування процентів за користування Кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»).

Відповідно до пункту 4.4. Договору, у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 (дев`яносто) календарних днів, Кредитодавець обліковує заборгованість за Кредитом в повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. При цьому правовідносини Сторін за цим Договором не втрачають своєї чинності та діють протягом строку дії Договору. З цього моменту Кредитодавець припиняє нарахування щомісячної комісійної винагороди, процентна ставка ш Кредитом встановлюється в розмірі, встановленому в п. 2.11 цього Договору.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 19 серпня 2026 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Також, відповідач 20.08.2021 року власноручним підписом підписав паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 36,38 на звороті).

Дослідивши зміст договору № 10-082-867-2-21-Г від 20.08.2021 року та паспорту споживчого кредиту, суд встановив, що сторонами узгоджені умови кредитування, реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту, умови нарахування відсотків, порядок повернення кредиту, встановлені наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором.

Відповідно до заяви на видачу готівки від 20.08.2021 року, ОСОБА_1 здійснено виплату коштів за кредитним договором № 10-082-867-2-21-Г від 20.08.2021 року у розмірі 50000 грн 00 коп., про що наявний підпис отримувача (а.с. 39).

АТ «Мегабанк» виконав свої зобов`язання за Договором, надавши ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Позичальник кредит одержав, здійснював часткове його погашення, що підтверджується копією заяви на видачу готівки від 20.08.2021 року (а.с.39), виписками по особовим рахункам з 20.08.2021 по 02.12.2022 року та 03.12.2022 року по 03.09.2024 року (а.с.24-29).

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги (а.с.17 на звороті, 15-16).

Новий кредитор ТОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до Відповідача-боржника за Кредитним договором № 10-082-867-2-21-Г від 20.08.2021 року, що підтверджується витягом з Реєстру до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги (а.с.31).

Пунктом 2 Договору №GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

27.12.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги (а.с. 14).

Відповідно до витягу Додатку №1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 року до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги ОСОБА_1 за Кредитним договором № 10-082-867-2-21-Г від 20.08.2021 року на загальну суму 80 665,80 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом - 39 574,06 грн, заборгованість по відсоткам - 23 991,74 грн та заборгованості по комісії – 17100,00 грн (а.с. 30).

Відповідно до довідки-розрахунку та розрахунку заборгованості АТ «Мегабанк» за кредитним договором № 10-082-867-2-21-Г від 20.08.2021 року станом на 03.09.2024 року заборгованість ОСОБА_1 не погашена і становить 80 665,80 грн, яка складається із наступного: 39 574,06 грн - заборгованість за основним боргом; 23 991,74 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 17100,00 грн – заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями. (а.с.30 на звороті).

Норми права застосовані судом

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодовець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Висновки, яких дійшов суд

Судом встановлено, що права вимоги за кредитним договором №10-082-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 20.08.2021 року, укладеним між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 перейшли до кредитора ТОВ «ФК Єврокредит».

Відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, на підтвердження чого надав суду копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №94 від 19.04.2022 року (а.с.48), копії довідки військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2026 року № 9/2683 (а.с.49).

Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №94 від 19.04.2022 року, копію довідки військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2026 року № 9/2683 ОСОБА_1 з 19.04.2022 року по теперішній час перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою, дія якої поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц, провадження №61-21025св18.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період почався 17.03.2014 року (Указ Президента України №303 «Про часткову мобілізацію») і триває до нині.

Моментом виникнення права на не нарахування штрафних санкцій, пені і процентів є:

-17.03.2014 року – для тих осіб, які станом на 17.03.2014 року вже були військовослужбовцями;

-дата прийняття на військову службу (за контрактом і за призовом, зокрема призов під час мобілізації) для тих осіб, які стали військовослужбовцями після 17.03.2014 року.

Суд вважає за доцільне зауважити, що штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань за договором № № 10-082-867-2-21-Г від 20.08.2021 року не нараховувались і діюче законодавство України не передбачає звільнення відповідача від сплати заборгованості за тілом кредиту в розмірі 39 574,06 грн.

Належність до захищеної категорії осіб за Законом України «Про споживче кредитування» (військові, полонені, зниклі безвісти) дає право на тимчасове припинення взаємодії з кредиторами (колекторами) на час воєнного стану + 90 днів. Це забороняє кредитодавцю нараховувати штраф, пеню та відсотки за користування кредитом, проте не позбавляє права звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Суд вважає за доцільне зауважити, що відповідач не заявляв клопотання про зупинення провадження на підставі п.2) ч.1 ст.251 ЦПК України і просив розглянути справу у його відсутність.

З огляду на вказані обставини, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», в частині не нарахування йому процентів за користування кредитом за договором № 10-082-867-2-21-Г від 20.08.2021 року за період часу з 19.04.2022 року (з моменту призову на військову службу за мобілізацією) до 03.09.2024 року (саме до цієї дати нараховані проценти за договором) (а.с.32 на звороті).

В той же час з розрахунку вбачається, що з 20.08.2021 року по 01.04.2022 року (до призову відповідача на військову службу) нараховано проценти у розмірі 1547 грн 23 коп, з яких відповідачем сплачено 1058 грн 06коп, відповідно заборгованість за процентами за цей період становить 489 грн 17 коп, яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією у розмірі 17100 суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже, само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.2.8 кредитного договору за обслуговування кредитної заборгованості відповідач сплачує комісійну винагороду в розмірі 2,80 % від суми кредиту. Комісійна винагорода сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Разом з тим, кредитний договір № 10-082-867-2-21-Г від 20.08.2021 року не містить опису послуги, за яку здійснюється щомісячне нарахування комісійної винагороди.

Наведене дає підстави для висновку, що пункт договору, яким передбачено сплату комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, суперечать положенням ч.ч.1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним.

З огляду на те, що суд дійшов висновку, що положення п. 2.8. Кредитного договору № 10-082-867-2-21-Г з ануїтетними платежами від 20.08.2021 про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, вимоги в цій частині ОСОБА_1 не визнаються, отже в задоволенні вимог про стягнення з відповідача нарахованої комісії у сумі 17100,00 грн слід відмовити.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов`язань щодо повернення кредитних коштів за договором № 10-082-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 20.08.2021 року, внаслідок чого утворилась заборгованість, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за основним боргом в розмірі 39 574,06 грн та заборгованості по процентам з 20.08.2021 року по 01.04.2022 року (до призову відповідача на військову службу) в розмірі 489 грн 17 коп, а всього - 40063 грн 23 коп.

Судові витрати

Відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №94 від 19.04.2022 року, копію довідки військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2026 року № 9/2683 (а.с.48-49).

Відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Отже, з огляду на вказану норму відповідач звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» установлено, що коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком; компенсація судових витрат особам, які їх зазнали, здійснюється шляхом перерахування коштів на їх поточні рахунки в банківських установах; підставою для компенсації судових витрат є судове рішення.

Отже, з огляду на викладене, позивачу слід компенсувати судовий збірза рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України пропорційно до розміру заявлених позовних вимог (49,66%) в розмірі 1322 гривні 15 копійок.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження розміру витрат пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги адвоката позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №01/07 від 01.07.2025 року (а.с.21-22), копію акта приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги №12070278 від 05.01.2026 року (а.с.32), зі змісту яких вбачається, що розмір витрат позивача на оплату правничої допомоги у складає 11200 грн.00 коп.

Відповідно до висновку, сформульованого у постанові Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі № 240/32993/23 (провадження № К/990/21951/24) несплата гонорару на момент розгляду справи не є підставою для відмови у його компенсації, якщо з договору про надання правничої допомоги випливає зобов`язання клієнта здійснити оплату.

Згідно ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22).

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до розміру задоволених позовних вимог (49,66%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 5561 грн 92 коп.

Керуючись ст.ст.4,19,81,89,137, 141,259,263,264,265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (місцезнаходження: 49001, м.Дніпро, пров. Ушинського, буд.1, офіс 105; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40932411) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № 10-082-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина) від 20.08.2021 року, яка складається із заборгованості за основним боргом в розмірі 39 574 гривні 06 копійок, заборгованості по процентам за період часу з 20.08.2021 року по 01.04.2022 року в розмірі 489 грн 17 коп, а всього – 40063 гривні 23 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5561 гривню 92 копійки.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» судовий збір в розмірі 1322 гривні 15 копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 02 вересня 2026 року.

Суддя