Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №643/9506/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 643/9506/26

н/п 2/953/4104/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Демченко С.В.,

секретар судового засідання – Тюльпа Я.Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

у с т а н о в и в:

08 травня 2026 року адвокат Казмірчук М.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВК № 1192193 від 27 квітня 2026 року, звернулася до Салтівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання повнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), до досягнення дитиною 23 років.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, 08 червня 2018 року вказаний шлюб був розірваний. Від цього шлюбу сторони мають дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою у Польщі та продовжує навчання в Поліграфічно-адміністративному технікумі в рамках Комплексу професійно-технічного училища № 6, що розташований у м. Познані. ОСОБА_3 не має можливості самостійно заробляти кошти на своє утримання, тому позивачка самостійно забезпечує його проживання в орендованому житлі в Польщі, що є значним фінансовим навантаженням на неї. ОСОБА_3 має намір пройти професійну підготовку водіїв, що є об`єктивно необхідним для його подальшої реалізації за обраною спеціальністю, що в свою чергу передбачає також додаткові витрати. Позивачка не в змозі самостійно забезпечувати та утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), до досягнення ним 23 років.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 11 травня 2026 року справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання передано на розгляд до Київського районного суду м. Харкова за підсудністю у порядку ч. 1 ст. 28 ЦПК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2026 року вищевказану цивільну справу передано в провадження суді Київського районного суду м. Харкова Демченко С.В.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 травня 2026 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений законом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16 червня 2026 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

31 серпня 2026 року від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява, в якій просив долучити до матеріалів справи письмові документи.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, адвокат Казмірчук М.М. надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності та за відсутності позивачки, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що батьками повнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 08 квітня 2008 року Пісочинською селищною радою Харківського району Харківської області).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08 червня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17 вересня 2007 року Пісочинською селищною радою Харківського району Харківської області, розірвано.

Зі змісту рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2018 року вбачається, що позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (який на час ухвалення рішення суду був малолітнім), у розмірі 1 000 грн щомісяця, починаючи з 04 квітня 2018 року і до досягнення ним повноліття.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, позивачка разом із сином ОСОБА_3 наразі проживають у Республіці Польща.

Відповідно до довідки про відвідування училища від 30 березня 2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем ІІІ Д класу за професією техніка з обробки друку у Поліграфічно-адміністративному технікумі в рамках Комплексу професійно-технічного училища № 6, розташованого на вул. Дзялинських 4/5 у Познані. Навчається у школі від 01 вересня 2023 року. Статус учня має до 31 серпня 2026 року.

З наданих стороною позивача матеріалів вбачається, що ОСОБА_3 проходить навчання в автошколі за програмою підготовки водіїв.

Відповідно до відомостей Пенсійного фонду України, останнє нарахування заробітної плати (доходу), з якої сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, здійснювалося щодо ОСОБА_2 у травні 2020 року.

Відповідно до ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Отже, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною першою статті198 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Зі змісту ст. 183 СК України випливає, що за загальним правилом аліменти визначаються судом у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Суд встановив, що ОСОБА_3 досяг 18 років, проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , та перебуває на її утриманні, є учнем ІІІ Д класу за професією техніка з обробки друку у Поліграфічно-адміністративному технікумі в рамках Комплексу професійно-технічного училища № 6. Навчається у школі від 01 вересня 2023 року. Статус учня має до 31 серпня 2026 року. Не працює та потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням.

При визначенні розміру аліментів суд виходить з того, що відповідач є працездатний, протилежного суду доказу не надано, враховуючи наявність доказів про продовження повнолітнім сином навчання, що свідчить про його потребу в отриманні матеріальної допомоги від обох батьків, вік дитини, рівний з матір`ю обов`язок батька надавати повнолітній дитині матеріальну допомогу, з урахуванням того, що розмір призначених аліментів у цьому випадку має бути не більш як достатнім для розумного задоволення потреб дитини і не повинен призводити до обмеження матеріальних прав, інтересів та потреб відповідача, вважає, що аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) будуть достатніми для належного утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, відповідатиме реаліям сьогодення та забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.

Суд враховує, що відповідач має матір похилого віку – ОСОБА_4 , 1947 року народження, яка в силу свого віку потребує допомоги.

При цьому суд зазначає, що долучені відповідачем письмові документи, зокрема вирок суду, яким його визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та яким з нього стягнуто процесуальні витрати на залучення експерта, а також заява потерпілої у вказаному кримінальному провадженні про отримання від відповідача грошових коштів у розмірі 200 000 грн у якості компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не свідчать про наявність обставин, які б унеможливлювали виконання відповідачем обов`язку з утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, або давали підстави для визначення розміру аліментів у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем.

Наведені документи підтверджують лише факт понесення відповідачем витрат, пов`язаних з наслідками вчиненого ним кримінального правопорушення, однак не спростовують його працездатності та не свідчать про такий стан його матеріального становища, за якого сплата аліментів у визначеному судом розмірі є для нього обтяжливою.

При цьому суд враховує, що зазначені витрати мають своїм джерелом протиправну поведінку самого відповідача та є наслідком реалізації щодо нього заходів кримінально-правового характеру й цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Обов`язок з відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, і обов`язок з утримання дитини мають різну правову природу та є самостійними; виконання відповідачем одного з них не звільняє його від виконання іншого та не може бути покладено в основу зменшення обсягу аліментних зобов`язань перед дитиною.

Суд враховує, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження розміру його доходів, наявності інших осіб, які перебувають на його утриманні, стану здоров`я, що перешкоджає працевлаштуванню, чи інших обставин, передбачених ст. 182 СК України, які підлягали б урахуванню при визначенні розміру аліментів.

Отже, суд дійшов висновку про наявність передбачених ст. 199 СК України підстав для виникнення у відповідача обов`язку на участь в утриманні повнолітнього сина, який продовжує навчання.

З урахуванням викладеного, з огляду на положення закону про державний бюджет, беручи до уваги положення частини 2 статті 182 СК України про розмір аліментів на одну дитину, враховуючи обов`язок обох батьків утримувати повнолітнього сина, суд вважає за можливе задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання повнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати звернення до суду, тобто з 08 травня 2026 року та до закінчення навчання, а саме до 31 серпня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,141,247,263-265, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 08 травня 2026 року до закінчення ОСОБА_3 навчання, а саме до 31 серпня 2026 року.

Рішення суду у частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок на користь держави.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 15 вересня 2026 року.

Суддя С. В. Демченко