Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №643/7654/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 643/7654/26

н/п 2/953/3913/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді – Зуба Г.А.,

за участю секретаря судового засідання – Кулікової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальний заклад охорони здоров`я КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про стягнення неправомірно отриманої пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Баєва Г.О. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якого просить стягнути з відповідача на користь позивача суму переплати пенсії в розмірі 250058, 70 грн. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов електронний витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування осіб, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України Міністерством охорони здоров`я України та лист з Управління Служби безпеки України в Харківській області, що ОСОБА_1 невизнаний особою з інвалідністю з 24.01.2024, виникла переплата пенсії за період з 24.01.2024 по 28.02.2025. Виплату пенсії ОСОБА_1 припинено у зв`язку із скасуванням інвалідності з 01.03.2025. Головним управлінням неодноразово повідомлялось листами від 12.03.2025 № 2000-0311-8/38474 та від 17.03.2026 № 2000-0308-8/46726 ОСОБА_1 щодо повернення переотриманої пенсії у зв`язку із скасуванням інвалідності з 24.01.2024. Враховуючи зазначене вище, шкода нанесена державі в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у розмірі 250058 грн. 70 коп. Враховуючи вищезазначене, відповідач права на отримання пенсії по інвалідності не має. На момент звернення до суду кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не надходили.

19.05.2026 вказана справа надійшла до суду за підсудністю та розподілена судді Зубу Г.А.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28.05.2026 цивільну справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11.06.2026 відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Також зазначає, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, з 2016 року приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганських областях, забезпеченні їх здійснення, зокрема, у м. Часів Яр Донецької області, м. Сєвєродонецьк Луганської області. Довідкою № 745 від 27.11.2020, виданою військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, підтверджена участь у бойових діях у період з 2016 року по 2019 рік. Крім того, повідомляє, що у зв`язку з отриманими пораненнями набув захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини. З 01.06.2022 по 12.12.2022 була встановлена 3 група інвалідності. З 01.06.2022 ОСОБА_1 має пільги як інвалід 2 групи та учасник бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 03.01.2023. з 13.12.2022 після повторного огляду відповідно до акту огляду МСЕК за № 642 від 27.12.2022 був визнаний інвалідом 2 групи за захворюваннями, пов`язаними із захистом Батьківщини, з повторним оглядом 13.12.2023, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК № 326988 серії 12 ААВ. Відповідач зазначає, що йому визначено 70 % втрати працездатності, що підтверджується довідкою № 052617 серії ААА. З 24.01.2024 ОСОБА_1 підтверджено 2 групу інвалідності безстроково відповідно до довідки МСЕК № 310864 серії 12 ААГ. Як інваліду відповідачу призначена пенсія, яку він отримував до лютого 2025 року.

Листом від 28.02.2025 за № 70/6-1588/1 повідомлено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що слідчим відділом Управління СБ України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023220000001560 від 30.11.2023. В листі зазначено, що згідно з висновками медико-соціальної експертизи Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія» Міністерства охорони здоров`я України та висновків розширеної експертної комісії Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної військової адміністрації наступним особам скасована група інвалідності та вони не визнані інвалідами, у переліку цих осіб за № 310 зазначений ОСОБА_1 . Відповідач зауважує, що зазначений висновок він не отримував, з ним не ознайомлений, реквізити висновку йому не відомі.

Також відповідач наголошує, що аналогічним листом до Пенсійного фонду також направлено довідки щодо осіб, які не визнані інвалідами, зокрема, довідка № 122 щодо ОСОБА_1 : довідка № 122 (без зазначення дати) про невизнання інвалідом, яка видана КЗОЗ Обласного центру медико-соціальної експертизи. З тексту довідки вбачається, що ОСОБА_1 оглядався заочно в РСК № 1 КЗОЗ «ОЦ МСЕ» та за результатами заочного огляду не визнаний інвалідом з 24.01.2024. Відповідно до Атестату про зняття з обліку за № 387 від 12 березня 2025 року ОСОБА_1 припинено виплату пенсії по інвалідності із зазначенням причини «не визнаний інвалідом» за листом СБУ № 70/6-1588/1 від 28.02.2025.

ОСОБА_1 також вказує, що не погодившись з рішенням про невизнання його інвалідом, відповідач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду. Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/14149/25 від 02 вересня 2025 року визнано протиправним та скасовано рішення Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації від 31.12.2024, викладене у формі довідки № 122 про невизнання особою з інвалідністю ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Рішення набуло чинності.

Крім того, рішенням Харківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 520/18847/25 від 29 січня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 01.03.2025. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 520/18847/25 в частині задоволених позовних вимог – залишено без змін.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 28 травня 2026 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026, постанова направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для виконання, постановлено: Боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (негайно у межах суми стягнення за один місяць), про що письмово повідомити державного виконавця, надавши засвідчені копії документів, які підтверджують виконання зазначеного виконавчого документа (копію розпорядження з розрахунком, докази здійснення виплат, тощо).

ОСОБА_1 вважає позов Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області необґрунтованим (а.с. 98-124).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду надійшла заява представника позивача начальника ГУ ПФУ в Харківській області Баєвої Г.О., відповідно до якої просить розглянути справу без участі представника Управління за наявними документами в матеріалах справи (а.с. 125).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином, 03.09.2026 ОСОБА_2 подав до канцелярії суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 133).

Представник третьої особи КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило. Пояснень щодо позову до суду не надходило.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін та, з урахуванням поданих представниками позивача та відповідача клопотань, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 279 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в справі доказів за відсутності сторін та їх представників, оскільки подальше відкладення розгляду справи призведе до затягування строків розгляду справи, враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки при розгляді справи судом дотримуються права всіх учасників щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 IV від 09.07.2003 (далі: ЗУ №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 ст. 4 ЗУ №1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі: закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ст. 9 ЗУ №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з вимогами ст.23 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: трудового каліцтва або професійного захворювання; загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ №1058-IV (далі: Порядок №22-1).

Розділом ІІ вказаного Порядку встановлено, зокрема, перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Згідно із п.2.2. Порядку №22-1 до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в пп.1-4 п. 2.1 цього розділу, тобто, документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; індивідуальні відомості про застраховану особу, надані органом, що призначає пенсію та відомості про місце проживання особи.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акту огляду МСЕК.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з вимогами ст. 35 ЗУ №1058-IV у разі якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затверджений Постановою правління ПФУ №6-4 від 21.03.2003 (із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України №25-3 від 25.11.2014) визначає механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями та списання територіальними органами ПФУ сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення.

Зі змісту п. 3 вказаного Порядку вбачається, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку відповідно до ст.50 ЗУ №1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ЗУ №1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі: ЗУ№ 1788-XII) суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч.1 ст.103 ЗУ № 1788-XII є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до даних, які містяться у Виписці з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії 12 ААБ № 293943 від 31.05.2021, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.05.2021 встановлено третю групу інвалідності до 01.06.2022, через захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини, дата чергового переогляду: 18.05.2022, виданої Обласною медико-соціальною експертною комісією (а.с. 33).

Згідно з даними, які містяться у Виписці з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії 12 ААВ № 326988 від 27.12.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.12.2022 встановлено другу групу інвалідності до 01.01.2024, через захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини, дата чергового переогляду: 13.12.2023, виданої Обласною медико-соціальною експертною комісією (а.с. 50).

Відповідно до даних, які містяться у Виписці з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії 12 ААГ № 310864 від 24.01.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24.01.2024 встановлено другу групу інвалідності безстроково, через захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини, виданої Міжрайонною Слобідською медико-соціальною експертною комісією (а.с. 60).

Листом від 28.02.2025 за № 70/6-1588/1 за підписом слідчої в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області Губіної Є. повідомлено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про те, що слідчим відділом Управління СБ України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023220000001560 від 30.11.2023. Згідно з висновками медико-соціальної експертизи Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія» Міністерства охорони здоров`я України та висновків розширеної експертної комісії Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної військової адміністрації наступним особам скасована група інвалідності та вони не визнані інвалідами, зокрема, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (довідка про невизнання інвалідом № 122, він не визнаний інвалідом, починаючи з дати встановлення – 24.01.2024) (а.с. 76-77, 79).

Згідно з даними довідки №122, виданої КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Харківської обласної адміністрації Департаменту охорони здоров`я, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.12.2024 заочно оглядався РЕК № 1 КЗОЗ «ОЦ МСЕ» та за результатами з 24.01.2024 не визнаний інвалідом, рішення Слобідської міжрайонної МСЕК скасовано (а.с. 80).

Відповідно до даних, які містяться в Атестаті про зняття з обліку № 387, ОСОБА_1 припинено виплату пенсії по причині – невизнання інвалідом (лист СБУ № 70/6-1588/1 від 28.02.2025), пенсійну справу (особовий рахунок) № НОМЕР_4 перенесено до архіву 24.01.2024. (а.с. 81).

12.03.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області направлено на адресу ОСОБА_1 (лист №2000-0311-8/38474) щодо повернення переотриманої пенсії в сумі 250058 грн. 70 коп. за період з 24.01.2024 по 28.02.2025 (а.с. 7).

17.03.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області направлено на адресу ОСОБА_1 (лист №2000-0308-8/46726) щодо повернення переотриманої пенсії в сумі 250058 грн. 70 коп. за період з 24.01.2024 по 28.02.2025 (а.с. 6).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перебував на обліку та отримував пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи. Вказана пенсія призначена на підставі виписок з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 293943 від 31.05.2021, серії 12 ААВ № 326988 від 27.12.2022, виданих Обласною медико-соціальною експертною комісією, випискою серії 12 ААГ № 310864 від 24.01.2024, виданої міжрайонною Слобідською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова.

Відповідно до довідки №122, виданої КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Харківської обласної адміністрації Департаменту охорони здоров`я, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.12.2024 заочно оглядався РЕК № 1 КЗОЗ «ОЦ МСЕ» та за результатами з 24.01.2024 не визнаний інвалідом, рішення Слобідської міжрайонної МСЕК скасовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

У постанові від 12.10.2021 в справі №910/17324/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави, у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Відтак, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Як виснував Верховний Суд України у справі №6-91цс14 (постанова від 02.07.2014), до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019, прийнятій у справі №753/15556/15-ц та Верховний Суд в постанові від 06.03.2019, прийнятій у справі №607/4570/17-ц, виснували, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Відтак, позивач повинен довести вину відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про обставини, які мали значення для продовження отримання пенсії по інвалідності, з метою незаконного отримання такої.

У постанові від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, позивачем під час розгляду даної справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів подання відповідачем ОСОБА_1 до органів Пенсійного фонду України завідомо неправдивих документів, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживання з боку відповідача, або його недобросовісності.

Отже, позивачем не доведено факт зловживань з боку відповідача ОСОБА_1 , його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання пенсії, оскільки правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються (постанова Верховного Суду України від 02.07.2014, прийнята у справі №6-91цс14).

Як зазначив Європейський суд з прав людини в пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05.02.2018, прийнята у справі № 556/1231/17).

Матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.

Крім того, судом також враховано рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/14149/25 від 02 вересня 2025 року, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації від 31.12.2024, викладене у формі довідки № 122 про невизнання особою з інвалідністю ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Рішення набуло чинності 03.10.2025 (а.с. 120-122).

Крім того, рішенням Харківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 520/18847/25 від 29 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 01.03.2025 (а.с. 112-116). Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 520/18847/25 в частині задоволених позовних вимог – залишено без змін (а.с. 106-111).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Баранової Я. від 28 травня 2026 року відкрито виконавче провадження № 81128440 з примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплати ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсії по інвалідності з 01.03.2025; постановлено: Боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (негайно у межах суми стягнення за один місяць), про що письмово повідомити державного виконавця, надавши засвідчені копії документів, які підтверджують виконання зазначеного виконавчого документа (копію розпорядження з розрахунком, докази здійснення виплат, тощо) (а.с. 118-119).

Відтак, матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню. При цьому суд зазначає, що обов`язок спростування презумпції добросовісності покладається на суб`єкта, який відповідні дії (правочин) ставить під сумнів.

Беручи до уваги встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальний заклад охорони здоров`я КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про стягнення неправомірно отриманої пенсії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження: 61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під`їзд. 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344, р/р НОМЕР_5 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальний заклад охорони здоров`я КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи», ЄДРПОУ 03327753, місцезнаходження за адресою: 61058, м. Харків, вул. Літературна, буд. 6.

Повний текст рішення складено 15 вересня 2026 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ