Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №489/8494/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/8494/26

Провадження № 2-о/489/183/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Костюченка Г. С.,

за участі секретаря судового засідання Козловської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 9 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Інгульський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України

встановив

В вересні 2026 заявник звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Банівка Приморського району Запорізької області. ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 73 років батько, ОСОБА_2 , помер у м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим (що згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є тимчасово окупованою територією України).

Причиною смерті батька стала інтоксикація (R68.8), рак кардіального відділу шлунка (C16.0) та атеросклеротична хвороба серця (I25.1), що підтверджується відповідними медичними документами, виданими за місцем настання смерті.

Факт моїх родинних відносин із померлим підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Строганівською сільською радою Чаплинського району Херсонської області 14 жовтня 1976 року (актовий запис № 41), а також Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 25 вересня 1999 року, згідно з яким мені після укладення шлюбу було присвоєно прізвище « ОСОБА_3 ».

У зв`язку з тим, що факт смерті батька заявника стався на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, отримати свідоцтво про смерть державного зразка в органах ДРАЦС у загальному порядку неможливо.

Медичні документи та свідоцтво про смерть, видані окупаційною адміністрацією, є недійсними та не створюють правових наслідків згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану".

Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті померлої особи, проведеної державним органом України.

Тому заявник просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (уродженця с. Банівка Приморського району Запорізької області), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 73 років у місті Сімферополь, Автономна Республіка Крим.

Заявник в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що не перешкоджає розгляду справи.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Банівка Приморського району Запорізької області. ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 73 років батько, ОСОБА_2 , помер у м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим (що згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є тимчасово окупованою територією України).

Причиною смерті батька стала інтоксикація (R68.8), рак кардіального відділу шлунка (C16.0) та атеросклеротична хвороба серця (I25.1), що підтверджується відповідними медичними документами, виданими за місцем настання смерті.

Факт моїх родинних відносин із померлим підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Строганівською сільською радою Чаплинського району Херсонської області 14 жовтня 1976 року (актовий запис № 41), а також Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 25 вересня 1999 року, згідно з яким мені після укладення шлюбу було присвоєно прізвище « ОСОБА_3 ».

Згідно з п. 5 ч.2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

В п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» зазначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом . Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів.

Згідно з листом-роз`ясненнями Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 985/0/208-21 від 22.04.2021 при зверненні до суду осіб із заявами про встановлення факту смерті або народження на тимчасово окупованій території України не вимагається подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів.

Новокаховська міська територіальна громада є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (із змінами відповідно до Наказу № 388 від 29 жовтня 2024 року).

Суд вважає, що смерть особи є юридичним фактом, який має наслідки припинення, зміни або виникнення багатьох правовідносин, тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав, а саме, встановлення факту смерті має для заявника юридичне значення, оскільки це необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу, а саме свідоцтва про смерть згідно вимог чинного законодавства України.

Враховуючи вище викладене та надані представником заявника докази на підтвердження смерті ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що факт смерті батька заявника, є доведеним та підлягає встановленню, а тому заява підлягає задоволенню.

На підставі п.21 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" заявник звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 263-265, 315, 317, 319 ЦПК України, суд

вирішив

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (уродженця с. Банівка Приморського району Запорізької області), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 73 років у місті Сімферополь, Автономна Республіка Крим.

Інформація про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Інгульський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 20917634, адреса: 54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 46/1.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 15.09.2026.

Суддя Г. С. Костюченко