Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №639/8393/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/8393/26

Провадження № 1-кп/639/463/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене 16.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222030000024, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, який проходить військову службу на посаді кулеметника 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, у військовому званні – старший солдат, неодруженого, не зареєстрованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 62ДСК від 01.03.2023 старшого солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та призначено на посаду співробітника військової частини НОМЕР_3 .

Проходячи військову службу на посаді співробітника військової частини НОМЕР_3 , старший солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Як установлено ст. 298 КУпАП, яка кореспондується зі ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Усупереч цьому, старший солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення – злочин за наступних обставин.

Так, постановою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07.09.2023 (справа № 642/4054/23, провадження № 3/642/1456/23), яка набрала законної сили 18.09.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Незважаючи на це, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про факт притягнення до адміністративної відповідальності постановою Ленінського районного суду м. Харкова, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 24 червня 2024 року о 11 годині 00 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, з ознаками наркотичного сп`яніння керував автомобілем «BMW 318i», з реєстраційним номером НОМЕР_4 , та рухався по Полтавському шосе, 202/1, у смт. Пісочин, де був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 225986 від 24.06.2024 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також винесено постанову серії ЕПП № 2465095 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про факт притягнення до адміністративної відповідальності постановою Ленінського районного суду м. Харкова, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 20 січня 2026 року о 23 годині 47 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, повторно протягом року, з ознаками наркотичного сп`яніння керував автомобілем «VOLKSWAGEN POLO», з реєстраційним номером НОМЕР_5 , та рухався по вул. Полтавський Шлях, 140, у м. Харків, де був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 571425 від 21.01.2026 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та серії ЕПР1 № 571429 від 21.01.2026 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про факт притягнення до адміністративної відповідальності постановою Ленінського районного суду м. Харкова, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 21 січня 2026 року о 00 годині 36 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, повторно протягом року, з ознаками наркотичного сп`яніння керував автомобілем «VOLKSWAGEN POLO», з реєстраційним номером НОМЕР_5 , та рухався по вул. Чутівська, 1, у м. Харків, де був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 571441 від 21.01.2026 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та серії ЕПР1 № 571449 від 21.01.2026 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про факт притягнення до адміністративної відповідальності постановою Ленінського районного суду м. Харкова, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 21 січня 2026 року о 01 годині 15 хвилин, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, повторно протягом року, з ознаками наркотичного сп`яніння керував автомобілем «VOLKSWAGEN POLO», з реєстраційним номером НОМЕР_5 , та рухався по пров. Бориспільський, 1, у м. Харків, де був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що було складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 571472 від 21.01.2026 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та серії ЕПР1 № 571475 від 21.01.2026 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Враховуючи вищевказане, ОСОБА_3 , діючи усвідомлено, виконав усі дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, чим вчинив кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України.

ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 щодо пред`явленого обвинувачення

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, визнав у повному обсязі, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, не оспорює.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав показання, що постановою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07.09.2023 він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

У подальшому, 24 червня 2024 року, 20 січня 2026 року, 21 січня 2026 року він дійсно керував автомобілем, достовірно знаючи про наявність постанови суду, якою його було позбавлено права керування транспортними засобами.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив, що він піддав критичній оцінці свої протиправні дії, свою вину в інкримінованому злочині він визнав у повному обсязі та у вчиненому щиро розкаюється.

ІІІ. Висновки суду

Під час судового розгляду прокурор вважала за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_3 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ним не оспорюються.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, вислухавши думку прокурора та обвинуваченого, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України), є доведеною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

V. Мотиви суду при призначенні покарання

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, тяжких захворювань та інвалідності не має, має середню освіту, проходить військову службу в лавах Збройних Сил України з 2022 року, на теперішній час є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , за місцем проходження служби характеризується виключно позитивно, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме принципів законності, справедливості та індивідуалізації покарання, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами; враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним нетяжким злочином; відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, його конкретні обставини; особу винного, який є діючим військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 ; наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, у частині другій статті 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 (справа № 298/95/16)

Під час проведення судових дебатів прокурор просила суд призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив можливість виконання ним такого покарання, з урахуванням його майнового стану, оскільки він продовжує проходити військову службу та отримує грошове забезпечення військовослужбовця.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання, йому необхідно призначити покарання у виді штрафу в межах мінімальної санкції, передбаченої ч. 1 ст. 382 КК України, та саме таке покарання є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не обирався та підстав для його застосування немає.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 370, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500,00 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1