Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 13 вересня 2026 р.
Справа: №487/6579/26
Суддя: Притуляк І. О.
Справа № 487/6579/26
Провадження № 3/487/1105/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2026 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Поліщук І.В., особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №876261 від 13.08.2026 року, цього ж дня, близько 11-20 год. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , умисно позбавила житла та можливості відпочинку свого чоловіка ОСОБА_2 , побажала йому смерті, спричинивши шкоду психічному здоров`ю потерпілого, чим вчинила домашнє насильство в сім`ї психологічного та економічного характеру.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч1 ст. 173-2 КУпАП не визнала.
Пояснила, що дійсно проживала разом з чоловіком ОСОБА_2 та двома дітьми за адресою АДРЕСА_1 . Вказана квартира на праві приватної власності належить її чоловіку.
Вказала, що зранку 13.08.2026 року у неї з чоловіком, який перебував у нетверезому стані, виникла побутова сварка, в результаті якої він завдав їй удару та вийшов з квартири. Коли чоловік повернувся, побоюючись за життя та здоров`я як дітей так і власне, не відчинилала двері квартири та він викликав поліцію.
Зазначила, що після складання протоколу чоловік залишився у квартирі, таким чином відносно чоловіка нею не було вчинено жодних дій які б могли кваліфікуватися як домашнє насильство.
Вказала, що після зазначених подій, разом з дітьми проживає у центрі допомоги для потерпілих від насильства.
На підставі викладеного просила закрити провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку із відсутністю в її діях складу вказаного правопорушення.
До судового засідання потерпілий ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений своєчасно, належним чиномю
Заслухавши пояснення особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші право порушення економічного характеру.
Економічне насильство у формі позбавлення житла виражається в активних діях кривдника (зміна замків, силового виселення, заборона перебувати в кімнаті/будинку), спрямованих на обмеження житлових прав.
Так, відповідно до фабули протоколу, ОСОБА_1 інкримінується вчинення 13.08.2026 року близько 11-20 год. за адресою АДРЕСА_1 домашнього насильства економічного та психологічного характеру відносної чоловіка ОСОБА_2 , яке полягало в образливому висловлюванні на його адресу та позбавленні житла.
На підтвердження обставин зазначених у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення до матеріалів справи було долучено:
- протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.08.2026 року, згідно якого ОСОБА_2 повідомив про те що 13.08.2026 року о 11-20 год його дружина ОСОБА_1 не впускає його до квартири за адресою АДРЕСА_1 , тим самим позбавила його житла. Окрім того побажала йому смерті чим завдала шкоди психологічному здоров`ю.
- письмові пояснення ОСОБА_2 від 13.08.2026 року, у яких він зазначив, що цього ж дня у нього з дружиною сталася побутова сварка, після чого він пішов з квартири, а коли повернувся, дружина не відчинила йому двері та висловила побажання смерті. На неодноразові прохання пустити його до квартири не реагувала, що призвело до порушення його психологічного стану.
- рапорт інспектора СПДН ВП МРУП ГУНП в Миколаївській області Костикова П., складений по факту прибуття на виклик ОСОБА_2 , та який не містить будь-яких відомостей події інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення.
Дослідивши вказані докази в сукупності з показами наданими ОСОБА_1 в судовому засіданні, слід прийти до висновку, що вони не містять відомостей, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 відносно свого чоловіка, як психологічного так і економічного насильства, а саме умисного позбавлення ОСОБА_2 житла та висловлення погроз, які б викликали у нього побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди його психічному здоров`ю.
Самі по собі письмові пояснення ОСОБА_2 , не можуть бути покладені в основу визнання вини ОСОБА_1 у скоєні інкримінованого адміністративного правопорушення.
До судового засідання ОСОБА_2 не з`явився, з урахуванням чого суд був позбавлений можливості безпосередньо заслухати його пояснененя, попередивши останнього про кримінальну відповідальність та привівши до присяги.
Таким чином, суд вважає не спростованими твердження ОСОБА_1 про те, що вона не впустила чоловіка до квартири саме з метою попередження вчинення ним неправомірних дій як відносно дітей так і неї особисто. Та в її діях був відсутній умисел на позбавлення ОСОБА_1 житла.
Крім того, встановлені фактичні обставини справи свідчать про наявність обопільного конфлікту (сварки) між подружжям ОСОБА_3 , та спростовують факт вчинення ОСОБА_1 відносно чоловіка дій які можуть бути кваліфіковані як домашнє насильство психологічного характеру.
Окремо слід зазначити, що до матеріалів справи, уповноваженою особою МРУП не долучено відеозапис з бодікамери, про наявність якого зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
У свою чергу протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів та лише фіксує факт правопорушення, проте не є беззаперечним доказом вини особи, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 245,247,256,268,277,278,280,283 КУпАП, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: І.О.Притуляк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua