Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №638/18224/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/18224/26

Провадження № 2/638/10791/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У липні 2026 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит № 8936800 від 26 червня 2024 року у розмірі 45842,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконала своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором, укладеним з ТОВ «МІЛОАН», правонаступником якого за договором є позивач, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 45842,72 грн, з яких: 7000,00 грн – тіло кредиту, 33137,72 грн – відсотки, 805,00 грн – комісія за надання кредиту, 4900,00 грн – заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання. У зв`язку з тим, що відповідач добровільно не погашає заборгованість у вказаному розмірі, позивач звернувся за судовим захистом своїх прав та законних інтересів з цим позовом.

Ухвалою суду від 04 серпня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подала, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

В судове засідання сторони не з`явилися, про судове засідання повідомлені належним чином. Позивач просив справу розглянути за його відсутністю та не заперечував проти винесення заочного рішення. Відповідач причини неявки суду не повідомила, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталася.

З урахуванням викладеного, керуючись ч. 3 ст. 131, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, на підставі ухвали від 15 вересня 2026 року суд провів заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26 червня 2024 року ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит № 8936800, відповідно до п. 1.1 якого Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 7000.00 грн. 1.3. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, 3 26.06.2024 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

1.4. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має за здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 06.06.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

1.5.1. Комісія за надання кредиту: 805.00 грн., яка нараховується за ставкою 11.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Сума комісії може складати менш ніж 11.50 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом. 1.5.2. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 511.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. 1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

2.1. Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

4.1. У разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів.

6.1. Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

6.4. Укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. 6.5. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

7.1. Цей Договір (з додатками №1, №2, №3 та Правилами), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що починається з моменту його укладення і закінчується в останній день строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості), згідно п. 1.3, п.1.4 Договору. Якщо станом цю дату зобов`язання Позичальника та/або Кредитодавця залишаються невиконаними/неналежно виконаними - цей Договір діє до повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього Договору кредитні кошти не будуть відправлені Товариством та або отримані Позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.

Договір з додатками підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «380285» 26.06.2024 о 15:25 год.

Платіжним дорученням № 134938391 від 26.06.2024 підтверджується видача Товариством ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 7000,00 грн шляхом безготівкового зарахування на банківську картку з маскою НОМЕР_1 , призначення платежу: «Кошти згідно договору 8936800».

Відповідно до Відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 за кредитним договором № 8936800 кредитодавцем станом на 28 жовтня 2024 року нараховано: 7000,00 грн – тіло кредиту, 11142,60 грн – відсотки, 805,00 грн – комісія, 4900,00 грн – неустойка.

На підставі Договору відступлення прав вимоги №111-МЛ від 28.10.2024, Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 28.10.2024 до Договору відступлення прав вимоги №111-МЛ від 28.10.2024, Реєстру Боржників від 28.10.2024 до Договору відступлення прав вимоги №111-МЛ від 28.10.2024, платіжної інструкції № 6980 від 28.10.2024 на суму 1670346,11 грн, ТОВ «МІЛОАН» відступило за плату ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8936800 від 26.06.2024 на суму заборгованості у розмірі 24184,72 грн, з яких: 7000,00 грн – тіло кредиту, 11142,60 грн – відсотки, 805,00 грн – комісія, 4900,00 грн – неустойка.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 8936800 від 26.06.2024 станом на 06.06.2025 складає 45842,72 грн, з яких: 7000,00 грн – тіло кредиту, 33137,72 грн – відсотки, 805,00 грн – комісія за надання кредиту, 4900,00 грн – заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦПК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої самої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема, за надання кредиту.

Виходячи з системного аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті фактичних обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, та які входять до предмету доказування у справі, а саме, що ТОВ «МІЛОАН» та відповідач, з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», уклали кредитний договір № 8936800 від 26 червня 2024 року. Презумпцію правомірності вказаного договору під час розгляду справи відповідачем не спростовано, а судом не встановлено обставин нікчемності цього договору в цілому або його окремих положень.

Крім того, позивачем доведено належне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі та в порядку, передбаченому кредитним договором; неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати комісії, процентів та інших платежів; набуття позивачем прав кредитора у зобов`язанні на підставі Договору відступлення права вимоги з додатками, презумпцію правомірності якого відповідачем не спростовано.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України відповідач не надала суду доказів належного, тобто відповідно до умов договору, виконання своїх зобов`язань щодо повернення суми кредиту у розмірі 7000,00 грн, сплати комісії за надання кредиту у розмірі 805,00 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 33137,72 грн, тобто не спростувала заборгованість у розмірі 40942,72 грн.

Разом з тим, суд не може погодитися з визначеним позивачем розміром заборгованості за неустойкою та/або процентам за порушення грошового зобов`язання у розмірі 4900,00 грн з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Таким чином, Цивільний кодекс України передбачає звільнення боржника від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки та нарахувань згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення, яке виникло в період воєнного стану.

З огляду на викладене, неустойка у розмірі 4900,00 грн є такою, що нарахована позивачем з порушенням вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому стягненню не підлягає, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні цих позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги частково та стягує з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8936800 від 26 червня 2024 року у розмірі 40942,72 грн, з яких: 7000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 33137,72 грн – заборгованість за процентами, 805,00 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту, тоді як у задоволенні решти позовних вимог відмовляє за необґрунтованістю.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (89,311279959%), тобто у розмірі 2377,82 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, до яких згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України належать витрати на професійну правничу допомогу, підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На виконання вимог ч. 1 ст. 134, ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивачем надано на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн такі докази: копію укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року; копію Акту наданих послуг №Д/27932 від 15.07.2026 року; Детальний опис наданих послуг до Акту №Д/27932 від 15.07.2026 року за Договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року; копію Ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем, серія ВС № 1408806 від 20 жовтня 2025 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Усенком Михайлом Ігоровичем № 2093 від 29.09.2012.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

За змістом ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Оцінюючи надані позивачу послуги професійної правничої допомоги на відповідність вказаним критеріям, суд зазначає, що перелічені в Акті від 15.07.2026 року послуги відповідають критеріям дійсності і необхідності, однак при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд також виходить з того, що зазначена справа є малозначною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження. Категорія справ про стягнення заборгованості за кредитним договором, враховуючи предмет та підстави позову, сталість законодавства та судової практики щодо цих правовідносин, не є спором значної складності та не потребує дослідження великого обсягу доказів, крім того, є типовою справою для представника позивача.

На підставі викладеного, з урахуванням категорії справи, ціни позову, значення справи для сторін, рівня складності спірних правовідносин, обсягу та характеру наданих позивачу послуг з правничої допомоги, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошових коштів у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 131, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279-282, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, 4-й поверх, заборгованість за Договором про споживчий кредит № 8936800 від 26 червня 2024 року у розмірі 40942,72 грн (сорок тисяч дев`ятсот сорок дві гривні 72 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, 4-й поверх, судовий збір у розмірі 2377,82 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а всього судові витрати у розмірі 5377,82 грн (п`ять тисяч триста сімдесят сім гривень 82 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складено 15 вересня 2026 року.

Суддя І.П. Латка