Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №615/1809/26 — Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1809/26

Провадження № 2/615/703/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді – Токмакової А.П.,

секретар судового засідання – Клименко Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

встановив:

23.06.2026 позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить:

- стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову та до моменту досягнення дитиною повноліття;

- стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною трирічного віку.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що від шлюбу з відповідачем мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та перебуває повністю на її утриманні. На початку 2026 сторони фактично припинили спільне проживання, після чого відповідач повністю припинив надання матеріальної допомоги на утримання дитини та позивача. Усі витрати, пов`язані з утриманням дитини, несе виключно позивач. Спроби врегулювати питання добровільної участі відповідача в утримані дитини результату не дали, зовсім відмовився від виконання свого обв`язку. Хоча працює водієм автомобіля ШМД та має постійний дохід. З огляду на малолітній вік дитини, позивач фактично позбавлена можливості працювати та отримувати самостійний дохід, що обумовлює необхідність отримання матеріальної допомоги від відповідача.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України, на підставі ухвали суду від 07.07.2026 відкрито провадження у цивільній справі. З урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд проведено в порядку спрощеного позовного провадження.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України до суду не надходило.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви з додатками направлено відповідачу рекомендованим повідомленням, але відправлення повернуто до суду через відсутність адресата за вказаною адресою, про що свідчить відмітка Укрпошти.

У випадку, якщо судову повістку не вручено та зазначено, що «адресат відсутній за вказаною адресою», за вимогами п.3,4 ч.8 ст.128 ЦПК України судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

З висновку Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №947/15524/20, відповідно до ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Крім того, у відповідності до ч.10 ст.187 ЦПК України виклик ОСОБА_2 , як відповідача у справі, здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

За ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про судовий розгляд справи, будь-яких клопотань та відзив на позовну заяву не подав, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів в порядку, передбаченому ст.279,280 ЦПК України.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.03.2023 сторони уклали шлюб, зареєстрований Валківським відділом ДРАЦС у Богодухівському районі Харківської області СМУМЮ, актовий запис №46, про що свідчать дані свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №95 від 19.07.2023.

Ст.180 СК України зобов`язує батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ст.121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.122 та 125 цього Кодексу.

З положень ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька, або у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів у відповідності до ч.1 ст.182 СК України суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину згідно з вимогами ч.2 ст.182 СК України не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 СК України.

За змістом ст.183 СК України, розмір аліментів, які підлягають стягненню на утримання однієї дитини становить 1/4 частину, на двох дітей – 1/3 частини, на трьох і більше дітей – 1/2 частину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

У відповідності до ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У ст.141 СК України, ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства», мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно із ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши докази, як кожен окремо, так і в сукупності, судом встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_4 є сторони у справі.

Донька ОСОБА_4 проживає разом з позивачем, яка піклується про неї, повністю утримує.

Відповідач не надає доньці будь-яку матеріальну чи моральну допомогу.

Враховуючи, що відповідач зобов`язаний утримувати неповнолітню доньку до досягнення нею повноліття, суд вважає позовні вимоги про стягнення з нього аліментів на утримання доньки обґрунтованими.

Відповідачем не надано доказів щодо неспроможності сплати аліментів у визначеному позивачем розмірі.

Враховуючи встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та обов`язок обох батьків утримувати дитину, з метою створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відносно якої відповідач має батьківські зобов`язання, суд вважає необхідним стягувати з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду до досягнення дитиною повноліття, що не позбавляє сторони звернутися до суду в подальшому про зміну розміру та способу стягнення аліментів.

За положеннями ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Ст.79,80 СК України встановлює, що аліменти присуджуються за рішенням суду одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі від дня подання позовної заяви. Розмір аліментів суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання та інших обставин, що мають істотне значення, в тому числі обставин, визначених у ч.1 ст.83 СК України.

Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, згідно із ч.1 ст.81 СК України затверджується КМУ.

Відповідач не надав доказів щодо неспроможності сплачувати аліменти у визначеному позивачем розмірі.

Враховуючи, що позивач має дитину, яка на час подання позову не досягла 3-х років та проживає разом з нею, суд вважає, що батько дитини незалежно від її матеріального стану зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на утримання дружини у визначеному позивачем розмірі - 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) з дня подачі позову до суду до моменту досягнення дитиною трьох років.

Судові витрати у справі в частині сплати судового збору відповідно до положень ч.6 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.263-265,280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23.06.2026 до моменту досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання дружини, з якою проживає неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 23.06.2026 до моменту досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне рішення суду складено 15.09.2026.

Суддя А.П. Токмакова