Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №490/4277/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 490/4277/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"14" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Манучарян А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

у травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 60000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16 лютого 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» уклало з ОСОБА_1 договір про надання фінансового кредиту №27361-02/2024. Відповідно до договору ТОВ «Аванс Кредит» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 15000,00 грн зі строком користування коштами протягом 120 днів з дня надання, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 14 червня 2024 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2,50 % за кожен день користування кредитом.

У разі порушення позичальницею умов договору остання зобов`язалася сплатити неустойку (пеню) у розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

14 серпня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» уклало з ТОВ «Діджи Фінанс» договір факторингу №14082024, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №27361-02/2024 від 16 лютого 2024 року.

Проте позичальниця свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 60000,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 15000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 45000,00 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2026 року справу передано для розгляду до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 червня 2026 року відкрито провадження по вказаній справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представниця позивача Чижик Я.В. не з`явилася, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст.128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до наступного.

При цьому суд встановив, що 16 лютого 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» уклало з ОСОБА_1 договір про надання фінансового кредиту №27361-02/2024. Відповідно до договору ТОВ «Аванс Кредит» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 15000,00 грн зі строком користування коштами протягом 120 днів з дня надання, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 14 червня 2024 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2,50 % за кожен день користування кредитом.

У разі порушення позичальницею умов договору остання зобов`язалася сплатити неустойку (пеню) у розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

14 серпня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» уклало з ТОВ «Діджи Фінанс» договір факторингу №14082024, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №27361-02/2024 від 16 лютого 2024 року.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» був укладений кредитний договір в електронній формі, в якому сторони узгодили всі істотні умови, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином відповідачка набула статусу, прав та обов`язків позичальниці в кредитних правовідносинах.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов`язання та зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшли усі права та обов`язки первісного кредитора за кредитним договором договору №27361-02/2024 від 16 лютого 2024 року.

Матеріалами справи (а.с. 74,75) підтверджено повне виконання кредитодавцем взятих на себе зобов`язань перед позичальницею.

Однак матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальницею своїх зобов`язань на користь первісного кредитора або його правонаступника.

За наданим позивачем розрахунком розмір заборгованості становить 60000,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 15000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 45000,00 грн.

Проте, суд не в повній мірі погоджується з вказаним розрахунком у частині нарахованих процентів, оскільки умови кредитного договору в цій частині суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: ч. 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом; ч. 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За встановленого, оскільки кредитний договір укладений між сторонами після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, а тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів за ставкою, що перевищує денну в 1,5 %, починаючи зі 121 дня з дня набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (тобто з 22 квітня 2024 року) є нікчемними, а нарахування процентів протягом вказаного періоду повинно здійснюватися за процентною ставкою, що не перевищуватиме денну в 1,5 %.

Виконання вказаної вимоги можливе при застосуванні з 22 квітня 2024 року процентної ставки в 1,5 % за кожен день користування кредитом.

Таким чином, заборгованість за процентами становить:

- з 16 лютого 2024 року до 21 квітня 2024 року в розмірі 24750,00 грн (15000,00 грн (сума кредиту) х 2,5 % (процентна ставка) х 66 (днів користування кредитом);

- з 22 квітня 2024 року до 14 червня 2024 року в розмірі 12150,00 грн (15000,00 грн (сума кредиту) х 1,5 % (процентна ставка) х 54 (днів користування кредитом).

Тому заборгованість за процентами до стягнення становить 36900,00 грн.

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 2316,00 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог 87 %).

Що стосується витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження вказаних витрат до позову додані копія договору про надання правової допомоги № 42649746/01 від 02 січня 2026 року з додатковою угодою №27361-02/2024 від 10 квітня 2026 року (укладені між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП Лівак І.М., яка має статус адвоката), копія детального опису робіт, копія акта про підтвердження факту надання правничої допомоги. Згідно наданих документів вартість послуг (аналіз спірних правовідносин, надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс», складання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви) становить 6000,00 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

При цьому, формування додатків до позовної заяви, не можуть бути віднесені до видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Також є необґрунтованим виокремлення адвокатом як самостійного виду адвокатської послуги правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс», оскільки охоплюється діями адвоката із складання позовної заяви.

Отже, зважаючи на викладене, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 1500,00 грн.

З огляду на положення ч.2 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 1305,00 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок № 8, ідентифікаційний код 42649746, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №27361-02/2024 від 16 лютого 2024 року в розмірі 51900,00 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 15000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 36900,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок № 8, ідентифікаційний код 42649746, судові витрати в розмірі 3621,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя Л.В. Лузан