Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №127/42016/24 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/42016/24

Провадження № 2/127/4826/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі :

головуючої судді Бессараб Н.М.,

при секретарі Перевізник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради», за участю третьої особи Калинівського районного суду Вінницької області про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради», за участю третьої особи Калинівського районного суду Вінницької області про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у: необ`єктивному, невсебічному та невчасному розгляді та перевірці заяви від 09.12.2024; не забезпеченні поновлення порушених прав викладених у заяві від 09.12.2024; не повідомленні про результати перевірки заяви від 09.12.2024 та суть прийнятого рішення по її вимогам; не роз`ясненні порядку оскарження прийнятого за заявою рішення (викладене в листі відповідача №01-2-24/2343 від 11.12.2024); не організування та не перевірення стану розгляду заяви від 09.12.2024; не перевірення фактів, викладених у заяві від 09.12.2024; не прийняття відповідачем в особі лікаря-психіатра рішення про проведення викладеного в заяві від 09.12.2024 огляду чи його не проведення; ненадання запитуваної в запиті від 12.12.2024 інформації про те, чи викладено у заяві від 09.12.2024 відомості, що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи вказаного у заяві тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність; ненадання запитуваної в запиті від 12.12.2024 інформації про те, чи повідомлялась (направлялась) інформація про письмову заяву від 09.12.2024 особі, щодо якої вона була подана або іншим органам, установам чи закладам, що не входять до структури відповідача та кому і що саме, та в якій формі і ким; віднесення інформації викладеної в п.1 та 4 запиту від 12.12.2024 до інформації з обмеженим доступом; не зазначення у відповіді від 17.12.2024 №29/1142 на запит від 12.12.2024 порядку оскарження відмови в задоволенні запиту; не подання відповідачем в особі уповноваженого лікаря-психіатра заяви про проведення психіатричного огляду особи зазначеної в заяві від 09.12.2024 у примусовому порядку до суду (в порядку Глави 10 УЦПК України), якщо добровільно це зробити не можливо лист (відповідь) відповідача №01-2-24/2343 від 11.12.2024 та лист (відповідь) відповідача від 17.12.2024 №29/11420;

- зобов`язати вчинити дії: повідомити про результати перевірки заяви від 09.12.2024 та суть прийнятого рішення по її вимогам; роз`яснити порядок оскарження прийнятого за заявою рішення (викладене в листі відповідача №01-2-24/2343 від 11.12.2024); перевірити викладені в заяві від 09.12.2024 факти (щодо достатності підстав для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність); прийняти в особі лікаря-психіатра рішення про проведення викладеного в заяві від 09.12.2024 огляду, якщо викладені в ній відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність; надати запитувану у запиті від 12.12.2024 інформацію про те, чи викладено у заяві від 09.12.2024 відомості, що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність; надати запитувану у запиті від 12.12.2024 інформацію про те, чи повідомлялась (направлялась) інформація про письмову заяву від 09.12.2024 особі, щодо якої вона була подана або іншим органам, установам чи закладам, що не входять до структури відповідача та кому і що саме , та в якій формі і ким; зазначити та повідомити порядок оскарження відмови у задоволенні заяви; скасувати лист (відповідь) відповідача №01-2-24/2343 від 11.12.2024, та лист (відповідь) відповідача 17.12.2024 №29/1142, як протиправні рішення; подати в особі уповноваженого лікаря-психіатра заяву про проведення психіатричного огляду особи зазначеної в заяві від 09.12.2024 у примусовому порядку до суду (в порядку Глави 10 УЦПК України), якщо добровільно це зробити не можливо, а в заяві від 09.12.2024 достатньо підстав для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було отримано письмову заяву позивача від 09.12.2024 про проведення психіатричного огляду громадянина ОСОБА_2 . Даний громадянин є праціввником Калинівського районного суду Вінницької області. В заяві було викладено законну вимогу 1) провести психіатричний огляд особи ОСОБА_2 без його усвідомленої згоди або без згоди його законного представника на підставі того що викладені відомості в заяві дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу (якщо згоди такої не буде отримано), та 2) подати заяву лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду вказаної особи у примусовому порядку до суду (в порядку Глави 10 ЦПК України), якщо доборовільно це зробити не можливо, про що негайно повідомити позивача для захисту інтересів у формі вступу в справу як третьої особи. У відповідь на вказану заяву, позивачем було отримано письмову відповідь відповідача №01-2-24/2343 від 11.12.2024 з роз`ясненням законодавства та можливість самостійно викликати бригаду швидкої допомоги для доставлення громадянина в лікарню, або через підрозділ поліції. В порушення статті 19 ЗУ “Про звернення громадян”, відповідач об`єктивно, всебічно та вчасно не перевірив заяву; не забезпечив поновлення порушених прав, про результати перевірки заяви та суть прийнятого рішення не повідомив; не роз`яснив порядок оскарження прийнятого за заявою рішення; особисто не організовував в т.ч. в особі уповноваженої особи (лікаря-психіатра) та не перевірив стан розгляду заяви та викладені в ній факти. Внаслідок таких порушень було порушено право, оскільки в заяві було викладено відомості що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи ОСОБА_2 тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє та виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих тощо. Відповідачем замість того, щоб оцінити наявність достатності таких підстав, перевірити викладені в заяві відомості, підтвердити їх в подальшому або спростувати таку достатність, надіслано позивачу відповідь, із змісту якої випливає, за заявлені в заяві вимоги не розглядались, а рішення про проведення огляду чи його непроведення не приймалось. Тому, вказана бездіяльність та рішення є протиправними. Позивачем було подано інформаційний запит від 12.12.2024 про результати діяльності відповідача щодо розгляду заяви з вимогою повідомити: чи викладено у вищевказаній заяві відомості що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи вказаної в заяві тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність; чи повідомлялась (направлялась) інформація про вказану вище письмову заяву особі щодо якої вона була подана, або іншим органам, установам чи закладам, що не входять до структури відповідача та кому і що саме, та в якій формі і ким. У відповідь на вказаний запит, запитуваної інформації позивач не отримав, а листом від 17.12.2024 №29/11420 відповідач запит позивача назвав заявою та не розглянув його як запит з мотивів віднесення запиту та інформації в ній до конфіденційної. Крім того, в доступі до запитуваної позивачем інформації було відмовлено з мотивів конфіденційності інформації про стан психічного здоров`я особи та надання їй медичної (психіатричної) допомоги. Також, порядок оскарження такої відмови не роз`яснено і не зазначено в відповіді на такий запит. Тобто, відповідач надану позивачем інформацію, що викладена у формі відомостей визнав конфіденційною, хоча для позивача вона такою не являється, і, як припущення, не є об`єктом охорони, оскільки стан здоров`я особи не констатовано, не перевірено, діагноз не встановлено, огляд не проводився, медична допомога не надавалась, і відомості викладені в заяві не є відомостями одержаними при медичному обстеженні. Конфіденційність стосується лише медичних записів, результатів обстежень і точних діагнозів. Припущення повинно бути перевірене відповідними органами. Позивач добровільно звернувся до уповноваженого органу на перевірку таких припущень і сам ініціював такий процес. Заява про наявність таких припущень є публічною інформацією, оскільки подана у відповідні державні органи у відкритій формі, не прихованій від суспільства. Така інформація та висновки базується на загальновідомих фактах і є широковідомою суспільству, зокрема викладена в ЗУ “Про психіатричну допомогу”, Наказах МОЗ тощо, на загальнодоступних принципах права та правових нормах. Також, в запиті запитувалась в першому пункті інформація про особу позивача, оскільки в заяві про проведення психіатричного огляду викладено позивача (а не чиїсь) припущення щодо певних фактів; припущення демонстрували суб`єктивну точку зору та переконання, рішень обізнаності та ставлення позивача до певних обставин та фактів. Це є частиною інформації позивача, оскільки вона повязана з його особою як джерелом цієї інформації. Така інформація прямо та опосередковано стосується позивача як заявника (через зміст заяви, підпис тощо). Припущення не є загальними чи не пов`язаними з конкретними діями, переконаннями чи позицією позивача як заявника, вона не анонімна і вона пов`язана з позивачем як заявником, використовується в офіційних процедурах. Не є порушенням статті 286 ЦК України така запитувана інформація про достатність підстав та обгрунтованість припущень викладених в заяві, оскільки: в запиті запитувалась інформація не про особу ОСОБА_2 , а про інформацію, надану позивачем в заяві у формі конкретних відомостей. Запитувана інформація виключно в інтересах національної безпеки, громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, та для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації не може завдати істотної шкоди цим інтересам оскільки представляє суспільний інтерес і вона вже поширена в заяві; медична точка зору (оцінка) щодо наявності викладено у вищевказаній заяві позивача відомостей щодо того, чи дають вони достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи вказаної в заяві тяжкого психічного розладу, не шкоду завдає чи може завдати будь-чиїм інтересам, а є навпаки суспільно корисною, і може вплинути на широке коло осіб та їх законні інтереса ти права, що викладено в заяві; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні, оскільки і шкоди нікому не може бути заподіяно якщо буде надано інформацію про достатність таких підстав (чи їх відсутність), і така інформація надасть лише користь — можливість держави зреагувати для безпеки людей та іх інтересів у випадку її достатності, та сприятиме довіри суспільства до судової системи запобігне поширенню неправдивої інформації та захистить репутацію суду, підтвердить його професійну придатність, забезпечить прозорість та відкритість правосуддя, легітимність контролю суспільства за діями посадових осіб, забезпечить баланс інтересів між припущеннями щодо професійної придатності за станом здоровя особи та ризиками для суспільства його та довіри до судової системи тощо. Запитувана інформація про те, чи повідомлялась (направлялась) інформація про вказану вище письмову заяву особі щодо якої вона була подана, або іншим органам, установам чи закладам, що не входять до структури відповідача та кому і що саме, та в якій формі і ким є інформацією про особу позивача та інформацією про діяльність відповідача щодо публічної діяльності.

Тому позивач вважає, що відповідачем порушено право позивача на інформацію, зокрема передбачені ст.ст. 5, 7, 11, 17 ЗУ “Про інформацію”, ст. 3, 5 ЗУ “Про доступ до публічної інформації” , ст. 32 Конституції України права. Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. містить комплекс юридичних гарантій, що визначають зміст і сутність інформаційної безпеки особи. Так, за нормами ст. 19 Загальної декларації прав людини встановлено "кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення: це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів". Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 р. “Ст. 10 "Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів (термін «вираження поглядів» означає подання інформації в будь-якій формі, а також за допомогою будь-яких засобів). Конституційний Суд України (див. Рішення у Справі № 1-9/2012 від 20 січня 2012 року), даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) – це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами (відповідачем, ОСОБА_2 тощо), зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи (звернення моє до лікарні з заявою), за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Згідно з частинами першою, другою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Цим конституційним положенням відповідають приписи Цивільного кодексу України, якими встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302). Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19). Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Згідно ст. 32 Конституції України, кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Права і свободи громадянина визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Про те, що дана запитувана позивачем інформація не є державною або захищеною таємною інформацією, і не може нею бути, підтверджується тим що отримана (зібрана) вона була не конфіденційно, в тому числі від позивача, не містить грифу таємності, а конфіденційною для позивача та від нього не є. Під поняттям "інформація про особу" законодавець розуміє сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу (ст. 23 Закону України "Про інформацію"). Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім`я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах своїх повноважень. Особливість правового режиму цієї інформації полягає в тому, що законодавець встановлює можливість збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються (я ж такий дозвіл та згоду мав на підставі довіреності). Тобто, особа має право в залежності від своїх інтересів та мети давати чи не давати згоду на збирання, зберігання, використання і поширення свідчень про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров`я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані). Окрім цього, фізична особа має право знайомитись в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною таємницею або іншою захищеною законом таємницею (ч. 3 ст. 32 Конституції України). У період зберігання і поширення персональних даних ці ж особи мають право доступу до такого роду інформації, заперечувати її правильність, повноту тощо. До гарантій повної та своєчасної реалізації фізичними особами даного права відносяться: а) обов`язок організацій інформаційні системи яких вміщують інформацію про фізичних осіб, надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом. Однак дане право фізичної особи може бути обмежено у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Так, наприклад, особі можуть відмовити в реалізації права знайомитись із зібраною про фізичну особу інформацією в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях, коли дані відомості складають державну чи іншу охоронювану законом таємницю. Ще одним випадком обмеження такого права є окремі різновиди медичної інформації (свідчення про стан здоров`я людини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі і про наявність ризику для життя і здоров`я), у випадках, коли вона може завдати шкоди здоров`ю пацієнта (ст. 39 Основ законодавства про охорону здоров`я). У випадку правовідносин позивача з відповідачем таких випадків для обмеження його в правах на інформацію не було. Згідно ст. 302 ЦК України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Допускається збирання і поширення інформації про особисте життя особи за згодою самої особи (у даному випадку позивач наділений такими повноваженнями від довірителя). Згідно статті 7 “ЗУ про інформацію”, право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Таким чином, не надав відповідач запитувану позивачем інформацію незаконно. Не подання відповідачем в особі уповноваженого лікаря-психіатра заяви про проведення психіатричного огляду вказаної особи у примусовому порядку до суду (в порядку Глави 10 ЦПК України), якщо доборовільно це зробити не можливо, порушує законні права та інтереси позивача, оскільки: якщо заява містила відомості що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи вказаної в заяві тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, то це призвело і призведе до порушення інтересів та прав позивача, а саме: відсутність такої заяви порушує право на забезпечення гарантій справедливого суду; можливість розглядати справи за участю судді Карнауха Н.П. у відповідності з принципами справедливості, в тому числі без будь-яких перешкод, що можуть виникнути через можливий неналежний психічний стан судді; відсутність такої заяви негативно впливає на захист прав і свобод позивача даним суддею та реалізацію процесуальних прав як сторони судового процесу; порушує право на доступ до правосуддя та отримання справедливого результату в діючому провадженні, та можливому за участю позивача тощо. Необстеження особи судді при наявності для того законних підстав та приводів може привести до порушення таких прав та інтересів позивача. Якщо психіатричний огляд судді не проводиться при наявності медичних ознак неадекватності, може поставити під сумнів правомірність його рішень, що може спричинити порушення прав сторін у судовому процесі, в т.ч. позивача, якщо суддя не здатний належно оцінювати факти та докази, рішення суду можуть бути необ`єктивними або неправосудними; перешкоди в обстеженні при наявності законних приводів і підстав для цього можуть поставити під загрозу право на справедливий розгляд справ, що може порушити принципи правосуддя, і позивач хоче запобігти таким наслідкам законним шляхом, якщо для цього є законні приводи і підстави. Даним позовом не оскаржується ніякі діяння чи рішення судді Карнауха Н.П., не висловлюється ніяка незгода з ними, ніякого незаконного впливу на суд чи суддю не чинить. Спір існує між позивачем та відповідачем. Позивач не стверджує, що він психічно хворий, оскільки він не лікар, однак у зв`язку з тим що відповідачем порушено викладені позивачем права та інтереси, порушено правову процедуру, розгляд заяви та запиту, потребує судового захисту. Метою даної заяви є виключно захист прав позивача на інформацію, розгляд звернення, захист безпеки та мінімізацію загроз, правової безпеки.

13.07.2026 від Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» надійшли письмові пояснення, у яких відповідач просив відмовити у здоволенні позову. Пояснення мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 звернувся до КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І.Ющенка ВОР» з письмовою заявою від 09.12.2024, в якій на підставі положень Закону України «Про психіатричну допомогу» просив провести психіатричний огляд громадянина ОСОБА_2 , який є працівником Калинівського районного суду Вінницької області, без його згоди. Крім того, в цій же заяві позивач просив лікаря-психіатра подати до суду заяву про проведення огляду вказаної особи в порядку глави 10 Цивільного процесуального кодексу України, якщо добровільно це зробити неможливо, про що його негайно повідомити. У відповідь на таку заяву КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» листом від 11.12.2024 за №01-2-24/2343 повідомила, що відповідно до статті 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра та додатково роз`яснено позивачу наявність у нього можливості або самостійно викликати бригаду швидкої допомоги для доставлення особи, яка потребує медичної допомоги до медичного закладу, або через територіальний підрозділ поліції. Така відповідь позивача не задовольнила і він звернувся до відповідача уже з інформаційним запитом від 12.12.2024, в якому, зокрема, просив відповідача повідомити про те, чи викладено в його заяві від 09.12.2024 відомості, які дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи вказаної в заяві тяжкого психічного розладу та інші обставини про результат діяльності відповідача пов`язаної з розглядом його попередньої заяви від 09.12.2024 на підставі ст.19, 32 Конституції України, ст.ст. 9, 10, 23, 29, 35, 43, 45 ЗУ «Про інформацію», ЗУ «Про доступ до публічної інформації». За результатами розгляду цього запиту КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» наступним листом від 17.12.2024 за №29/11420 повідомила позивача про те, що його звернення про надання письмової інформації щодо розгляду заяви від 09.12.2024 розглядається відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та в доступі до запитуваної інформації відмовлено з мотивів конфіденційності відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання їй медичної допомоги. Отже із цього слідує, що суть спору, який є предметом заявлених у цій справі позовних вимог, виник з приводу розгляду відповідачем, як спеціалізованим закладом охорони здоров`я, заяви позивача про проведення психіатричного огляду особи без її згоди, з усіма витікаючими з цього наслідками. Тобто, як зміст першої заяви позивача від 09.12.2024 так і другого його звернення від 12.12.2024 стосуються саме обставин, пов`язаних з реалізацією можливості проведення психіатричного огляду особи без її згоди лікарем психіатром у примусовому порядку за рішенням суду та повідомлення усіх відомостей, що стосуються порядку вчинення таких дій. При цьому у спірних правовідносинах КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» виступає саме як заклад охорони здоров`я, який в силу покладених на нього обов`язків наділений повноваженнями в проведенні відповідних психіатричних оглядів згідно чинного законодавства. Так, відповідно до визначених понять у ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я, заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників. За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги. порядок її надання. Частинами 4, 5 ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь яку медичну спеціальність, інші особи. Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра. Як зазначено у ч. 7 ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» у разі встановлення обґрунтованості заяви про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду. Інформація про пацієнтів згідно з Законом України «Про психіатричну допомогу» є конфіденційною. Відповідно до ст. 6 цього Закону, право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання їй психіатричної допомоги має сама особа чи її законний представник. Допускається передача відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для: організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги; провадження досудового розслідування, складання досудової доповіді щодо обвинувачених або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора, суду та представника уповноваженого органу з питань пробації. Таким чином, аналіз положень вказаної норми дає підстави для висновку, що рішення про проведення психіатричного огляду особи без її згоди приймається за наявності обґрунтованих для цього підстав лікарем-психіатром, що відноситься до його виключної компетенції. Натомість, жодного обов`язку у прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви іншої особи щодо проведення психіатричного огляду діючою нормою не передбачено. А відтак, повідомлення на заяву такої особи надається саме в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян» відповідним закладом охорони здоров`я, якому і спрямовувалась така заява. Отже, у відносинах, пов`язаних із проведенням психіатричного огляду особи без її згоди як і щодо інших форм надання психіатричної допомоги КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» діє не як суб`єкт владних повноважень, а саме як спеціалізований лікувальний заклад, до повноважень якого відноситься надання такої форми медичної допомоги. Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради" не визнає позовні вимоги з наступних причин. Заява позивача базується на припущеннях, у заяві відсутні конкретні факти та описи небезпечної поведінки громадянина ОСОБА_2 , які вказують на тяжкий психічний розлад. Заява позивача містить наявні ознаки прихованого мотиву, зумовлена виключно конфліктом між заявником та особою яка є працівником Калинівського районного суду Вінницької області. В заяві про проведення примусового огляду громадянину ОСОБА_2 не було доведено прояви «тяжкого психічного розладу», не доведено яку саме безпосередньо для заявника чи для себе становить небезпеку, яку саме шкоду своєму здоров`ю може завдати, або повністю неспроможній задовольнити свої базові потреби. Звернення позивача до психіатричного закладу і акцентувати увагу на тому що особа яка потребує примусового психіатричного огляду працівник суду це прояви очевидного конфлікту інтересів. Залучення Калинівського районного суду Вінницької області як третю особу підтверджує факт, що між позивачем та третьою особою існує суто процесуальний чи особистий конфлікт, який позивач намагається вирішити неправомірним медичним шляхом. Позивач використовує психіатричну допомогу як інструмент тиску в особистих чи процесуальних спорах. У заяві відсутні медичні критерії, а ухвалення суддею небажаного рішення не є ознаками «тяжкого психічного розладу». Недоведено, що громадянин ОСОБА_2 становить безпосередньо фізичну небезпеку для себе чи оточення. Судді України регулярно проходять обов`язкові спеціальні медичні та психіатричні огляди для допуску до професії. Надання відповідних медичних довідок є суворо регламентованою вимогою законодавства. Заява про проведення примусового психіатричного огляду від 09.12.2024 не містить медичних підстав, але в ній наявні лише суб`єктивні скарги на професійну діяльність судді Калинівського районного суду Вінницької області. Діагностика тяжких психічних розладів не може базуватися на незгоді громадянина з рішенням або поведінкою посадової особи. Лікарня при вивченні заяви позивача при наданні відповіді на заяву діяла в межах ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» захищаючи права громадян від безпідставного психіатричного втручання.

16.07.2026 надійшла заява від позивача ОСОБА_1 , яка мотивована тим, що якщо оцінювати лише відповідність відповіді лікарні тексту заяви, то найбільш вразливими є такі твердження лікарні: що у заяві відсутні конкретні факти; що не описано небезпечну поведінку; що заява містить лише суб`єктивні скарги; що наявність прихованого мотиву встановлена як факт. Натомість твердження лікарні про те, що заява не доводить наявності тяжкого психічного розладу у значенні Закону України «Про психіатричну допомогу», узгоджується зі змістом самої заяви, оскільки заявник сам не стверджує про наявність діагнозу, а просить перевірити можливі ознаки спеціалістами. Відзив відповідача не відповідає фактичному змісту заяви та ґрунтується на її вибірковому сприйнятті. Насамперед відповідач стверджує, що заява позивача базується виключно на припущеннях та не містить конкретних фактів. Таке твердження не відповідає дійсності. У заяві наведено конкретні обставини, які стали підставою для звернення із зазначенням дат, судових рішень, процесуальних документів, ухвал Верховного Суду, рішень Європейського суду з прав людини, ухвали Вінницького апеляційного суду, письмових звернень, доказів та інших документів. Усі наведені факти підтверджуються письмовими матеріалами, що були додані до заяви. Отже твердження відповідача про відсутність конкретних фактів є очевидно необґрунтованим. Також не відповідає змісту заяви твердження відповідача про відсутність опису небезпечної поведінки. У заяві окремо зазначено, що наділення особи, поведінка якої викликає обґрунтовані сумніви щодо стану психічного здоров`я, владними повноваженнями щодо вирішення питань прав, свобод та обов`язків громадян може створювати небезпеку як для конкретних осіб, так і для невизначеного кола людей, а також для самої особи, щодо якої ставиться питання про необхідність психіатричного огляду. Тобто твердження про відсутність опису небезпеки не відповідає змісту поданої заяви. Відповідач також зазначає, що позивачем не доведено наявність тяжкого психічного розладу. Однак саме такої мети заява позивача ніколи не переслідувала. У заяві неодноразово прямо зазначено, що він не є лікарем-психіатром, не встановлює жодного діагнозу, не стверджує про наявність психічного захворювання та лише звертає увагу на факти поведінки, які, на переконання позивача, можуть свідчити про можливість психічного розладу і тому потребують перевірки виключно лікарем-психіатром. Отже відповідач фактично спростовує обставину, яку позивач ніколи не стверджував. Не відповідає дійсності й твердження відповідача про те, що звернення є способом вирішення особистого конфлікту. Жодного доказу існування особистого конфлікту відповідач суду не надав, а якби надав, то це не звільняє його від розгляду заяви в порядку закону. Сам факт існування судового спору між громадянином та суддею не є доказом особистого конфлікту. І, конфлікт з особою, яка ймовірно є хворою, в принципі очевидний і як правило “невідворотній”. Більше того, у заяві прямо зазначено, що позивач не просить оцінювати законність судових рішень; не втручається у здійснення правосуддя; не оскаржує рішення суду у психіатричному порядку; не ставить будь-яких психіатричних діагнозів; звертається виключно з проханням перевірити викладені фактичні обставини у порядку, визначеному Законом України «Про психіатричну допомогу». Таким чином твердження про використання психіатричної допомоги як засобу тиску є припущенням самого відповідача, яке не підтверджується жодним доказом. Особливої уваги заслуговує те, що відповідач, замість аналізу медичних підстав, фактично здійснив оцінку мотивів заявника, що не належить до предмета розгляду звернення. Відповідач не навів жодного медичного аргументу, який би спростовував викладені у заяві фактичні обставини або пояснював їх з медичної точки зору. Натомість відповідач лише констатував існування судового спору та зробив власний висновок про мотиви звернення, хоча встановлення психологічних мотивів заявника не входить до компетенції психіатричного закладу. Також відповідач посилається на те, що судді проходять відповідні медичні огляди. Така обставина сама по собі не може свідчити про відсутність у особи психічного розладу у майбутньому та не виключає можливості виникнення підстав для звернення після проходження такого огляду. В іншому випадку будь-яке звернення щодо будь-якої особи, яка раніше проходила медичний огляд, було б апріорі неможливим, що суперечило б самій меті Закону України «Про психіатричну допомогу». Фактично відповідач не спростував жодного із наведених у заяві факту. Не заперечено існування жодного судового рішення, жодної ухвали Верховного Суду, жодного документа чи процесуальної дії, на які посилався позивач. Усі наведені відповідачем заперечення стосуються виключно оцінки мотивів звернення та юридичної позиції заявника, але не містять належного аналізу тих фактичних обставин, які були викладені у заяві. Конкретні факти та описи небезпечної поведінки викладені в заяві, зміст їх доступний. За таких обставин відзив (пояснення) відповідача не спростовує зміст поданої заяви, а лише містить власні припущення щодо мотивів її подання та не може бути визнаний належним доказом правомірності відмови у вчиненні дій, передбачених Законом України «Про психіатричну допомогу».

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, однак в матеріалах справи міститься заява, відповідно до якої зазначено, що 14.07.26 прибуде на виклик суду в режимі відеоконференції. У випадку неприбуття на будь-яке засідання суду по справі, справу просив розглядати у його відсутність.

Представник відповідача Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» до судового засідання не з`явився. Від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, які по суті є відзивом на позов.

Представник третьої особи Калинівського районного суду Вінницької області до судового засідання не з`явився по невідомій суду причині, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 09.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. академіка О.І. Ющенка із заявою, у якій просив провести психіатричний огляд особи ОСОБА_2 без його усвідомленої згоди або без згоди його законного представника на підставі того що викладені відомості в заяві дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу (якщо згоди такої не буде отримано), та подати заяву лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду вказаної особи у примусовому порядку до суду (в порядку Глави 10 ЦПК України), якщо добровільно це зробити не можливо, про що його негайно повідомити для захисту інтересів у формі вступу в справу як третьої особи. Згідно із зазначеними додатками до заяви, Касьяненко Б.П., зокрема, додав копії заяв ОСОБА_1 до Калинівського районного суду Вінницької області та копії ухвал суддів Сєліна Є., Карнауха Н.П., Петухової Н. (т. 1 а.с. 72-75).

На вказану заяву «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» №01-2-24/2343 від 11.12.2024 надала позивачу відповідь, згідно з якою, розглянувши заяву щодо проведення психіатричного огляду особи, а саме громадянина ОСОБА_2 , адміністрація КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» повідомляє наступне. Правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою визначає Закон України «Про психіатричну допомогу» (надалі Закон). У відповідності до ст. 3 ЗУ «Про психіатричну допомогу» (надалі Закон). Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розламу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Згідно зі ст. 4 Закону психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг. Статтею 11 Закону визначено, що психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування наявності чи відсутності в особи психічного розладу потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання. Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром: особи, яка досягла 14 років, на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою. Психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу. Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра. У разі встановлення обґрунтованості заяви про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення, психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра. який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду. Також, у випадку загострення ситуації, можливо або самостійно викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для оперативного доставляння громадянина, який потребує медичної допомоги до КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР», або через територіальний підрозділ ГУ Національної поліції України (т. 1 а.с. 62).

12.12.2024 (зареєстровано 13.12.2024) ОСОБА_1 звернувся до Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. академіка О.І. Ющенка із інформаційним запитом, з якого вбачається, що листом лікарні від 11.12.2024, №01.2-24/2343 за підписом ОСОБА_3 у відповідь на заяву від 09.12.2024 про проведення психіатричного огляду гр. ОСОБА_2 , повідомлено статті закону та право самостійно викликати бригаду екстреної медичної допомоги для його оперативного доставлення до психоневрологічної лікарні або через поліцію. Однак, в заяві ставилось питання про проведення психіатричного огляду особи ОСОБА_2 на підставі того, що викладені відомості в ній дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу та звернення лікарем-психіатром про проведення психіатричного огляду вказаної особи до суду. З даного приводу рішення не прийнято. На підставі ст. 19, 32 Конституції України, ст.ст. 9, 10, 23, 29, 35, 43, 45 ЗУ "Про інформацію", ЗУ “Про доступ до публічної інформації”, заявив вимоги надати письмову інформацію:

1. Чи викладено у вищевказаній заяві відомості що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи вказаної в заяві тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби па рівні, який забезпечує її життєдіяльність?

2. Чи прийняв лікар-психіатр рішення про проведення психіатричного огляду вказаної особи і яке саме, який саме лікар (П1Б, посада), і якщо ні то чому?

3. Чи робив лікар-психіатр запити щодо надання йому додаткових медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття відповідного рішення про проведення /непроведення психіатричного огляду даного громадянина, якщо так то які саме, і куди?

4. Чи повідомлялась (направлялась) інформація про вказану вище письмову заяву особі щодо якої вона була подана, або іншим органам, установам чи закладам, що не входять до структури Вашої лікарні? Якщо так, то кому і що саме, та в якій формі і ким?

5. Які дані електронного кабінету суду Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. Академіка Ющенка?

У відповіді КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» №29/11420 від 17.12.2024, адресованій ОСОБА_4 , на запит на публічну інформацію, який надійшов 13.12.2024 та зареєстрований за №28/11257 щодо надання письмової інформації про розгляд заяви від 09.12.2024 про проведення психіатричного огляду ОСОБА_2 , адміністрація КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» повідомила наступне.

Згідно ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами власних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. На підставі ст. 6 «Публічна інформація з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна Інформація; ст. 7 Конфіденційна інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за. відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини». Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про інформацію» будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про інформацію»). Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою/ відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також: в інших випадках, визначених законом (ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про інформацію»). Отже, Ваша заява не може розглядатися за нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації». Відповідь надається відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Відповідно до статті 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Статтею 40 зазначеного Закону передбачено, що Медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків. Інформація про пацієнтів згідно з Законом України «Про психіатричну допомогу» є конфіденційною. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про психіатричну допомогу» медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи яким у зв`язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов`язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою тез лікування у закладі з надання психіатричної допомоги чи про перебування у закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади або спеціальному навчальному закладі, а також: інші відомості про стан психічного здоров`я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті. Права на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання їй психіатричної допомоги має сама особа чи її законний представник. Відповідно до ст. 6 цього Закону, право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання їй психіатричної допомоги має сама особа чи її законний представник. Допускається передача відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для: організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад психіатричної допомоги; провадження досудового розслідування, складання досудової доповіді щодо обвинувачених або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора, суду та представника уповноваженого органу з питань пробації. Стаття 286 ЦК України встановила, що фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи Фізична особа зобов`язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків або з інших джерел. На підставі ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відмовлено у наданні запитуваної інформації (т. 1 а.с. 63).

ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом до Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Калинівський районний суд Вінницької області про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідачем було отримано його заяву від 09 грудня 2024 року про проведення психіатричного огляду громадянина ОСОБА_2 , який є суддею Калинівського районного суду Вінницької області. У відповідь на цю заяву, він отримав письмову відповідь відповідача із роз`ясненням законодавства та повідомленням про можливість самостійно викликати бригаду швидкої допомоги або підрозділ поліції. Позивач вважає, що в порушення статті 19 Закону України «Про звернення громадян» відповідач об`єктивно, всебічно та вчасно не перевірив його заяву; не забезпечив поновлення порушених прав; про результати перевірки заяви та суть прийнятого рішення не повідомив; не роз`яснив порядок оскарження прийнятого рішення; особисто не організував та не перевірив стан розгляду заяви та викладені у ній факти. Вважає, що відповідач замість того, щоб оцінити наявність і достатність підстав, перевірити викладені в заяві відомості, підтвердити їх або спростувати, лише надіслав відповідь, зі змісту якої вбачається, що заявлені ним вимоги не розглядались, рішення про проведення чи не проведення психіатричного огляду не приймалось, а викладені в заяві припущення не спростовані.

За змістом частини третьої статті 28, частини першої статті 29 Конституції України жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Поняття приватного життя включає фізичну та психологічну цілісність людини. Психічне здоров`я є важливою частиною приватного життя.

Закон України «Про психіатричну допомогу» визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України (стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

У відповідності до частин третьої, шостої статті 284 ЦК України надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою.

Надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону.

Стаття 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» вимагає для застосування методів діагностики, профілактики та лікування згоду інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром: особи, яка досягла 14 років, на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою; особі віком до 14 років (малолітній особі) - на прохання або за письмовою згодою її батьків чи іншого законного представника; особі, визнаній у встановленому законом порядку недієздатною, якщо така особа за своїм станом здоров`я не здатна висловити прохання або надати усвідомлену письмову згоду, - на прохання або за письмовою згодою її законного представника. У разі незгоди одного з батьків або за відсутності батьків психіатричний огляд особи віком до 14 років (малолітньої особи) проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке ухвалюється не пізніше 24 годин з моменту звернення іншого законного представника зазначеної особи до цього органу і може бути оскаржено відповідно до закону, у тому числі до суду. Законний представник особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, сповіщає орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного про надання ним згоди на проведення психіатричного огляду підопічного не пізніше дня, наступного за днем надання такої згоди.

Психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.

Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра. Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття відповідного рішення.

У невідкладних випадках, коли за одержаними відомостями, що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, заява про психіатричний огляд особи може бути усною. У цих випадках рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром самостійно і психіатричний огляд проводиться ним негайно.

У випадках, коли відсутні дані, що свідчать про наявність обставин, передбачених абзацами другим та третім частини третьої цієї статті, заява повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність проведення такого огляду. У разі встановлення обґрунтованості заяви про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду.

Умисне подання заяви про психіатричний огляд особи, що містить завідомо неправдиві або неточні відомості щодо стану психічного здоров`я цієї особи, тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 звернувся 09 грудня 2024 року до Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка, яка є спеціалізованим закладом охорони здоров`я, щодо психіатричного огляду ОСОБА_2 . При цьому встановлено, що ОСОБА_1 є сторонньою особою, не є близьким родичем чи законним представником ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_1 в силу Закону України «Про психіатричну допомогу» не є суб`єктом звернення щодо психіатричного огляду ОСОБА_2 , тому у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки обставин, викладених у заяві від 09 грудня 2024 року щодо психіатричного огляду ОСОБА_2 , у зв`язку з чим у відповіді на цю заяву відповідач роз`яснив відповідні норми чинного законодавства. Крім того, відповідач роз`яснив, що психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду. Як встановлено по справі, рішення суду про психіатричний огляд ОСОБА_2 без його усвідомленої згоди або без згоди його законного представника в примусовому порядку не приймалося.

Крім того, ОСОБА_1 звертаючись до Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка вдруге 12.12.2024 (зареєстровано 13.12.2024) з інформаційним запитом фактично з уточнюючими питаннями до заяви від 09.12.2024 щодо психіатричного огляду ОСОБА_2 , послався на вимоги Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У відповіді на цю заяву відповідач роз`яснив, що інформація про пацієнтів згідно з Законом України «Про психіатричну допомогу» є конфіденційною. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про психіатричну допомогу» медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи яким у зв`язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов`язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою тез лікування у закладі з надання психіатричної допомоги чи про перебування у закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади або спеціальному навчальному закладі, а також: інші відомості про стан психічного здоров`я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті. Права на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров`я особи та надання їй психіатричної допомоги має сама особа чи її законний представник.Відповідно до ст. 286 ЦК України, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Фізична особа зобов`язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї сттті, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків або з інших джерел. На підставі ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відмовлено у наданні запитуваної інформації.

Отже, по справі встановлено, що відповідач надав письмові відповіді на заяву ОСОБА_1 від 09.12.2024 та на інформаційний запит від 12.12.2024 (зареєстровано 13.12.2024), в межах повноважень та на підставі Закону України «Про психіатричну допомогу», що свідчить про відсутність бездіяльності відповідача.

Матеріали справи не містять належних доказів протиправності дій відповідача і позивач таких доказів суду не надав, тому заявлений позов не підлягає задоволенню.

Оскільки при зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 275, 280-283, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради», за участю третьої особи Калинівського районного суду Вінницької області про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: