Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №345/3164/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3164/26

Провадження № 2/345/2421/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Калуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калуської міської ради про визнання права власності на спадкове майно за законом,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

адвокат Романів О.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду вищевказаним позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно за законом, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Свою позовну заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (далі - спадкодавець), яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 була тіткою ОСОБА_1 (далі - позивачка). Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

23 лютого 2026 року приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Лесик В.Б. листом №114/01-16 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв?язку з тим, що право власності на вищезазначений житловий будинок зареєстровано за членами колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_4 та у зв?язку з відсутністю правовстановлюючого документа на майно. У зв?язку з цим позивачка змушена звернутись із позовом до суду про визнання права власності на спадкове майно.

Свідоцтво про право власності від 21.11.1990, видане виконавчим комітетом Копанківської сільської ради на підставі рішення виконкому Калуської районної ради від 20.09.1990 № 144, спадкодавцем втрачено, тому надати копію позивачка не має можливості. Через те, що спадкоємцю не видано свідоцтво про право власності на спадкове майно, вона не набуває прав власника, належного йому майна. Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину немає. Таким чином, враховуючи той факт, що позивачка прийняла спадщину, то є усі підстави щодо визнання права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 в цілому. Протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, позивачка не заявила про відмову від спадщини, а звернулася із заявою про її прийняття.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить прийняти суд законне та обґрунтоване рішення з врахуванням норм законодавства, що регулюють дані правовідносини без стягнення судових витрат з відповідача.

Представник позивачки подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує та просить задоволити, а розгляд справи здійснювати за її та позивачки відсутності.

Представник відповідача подав до суду заяву, в якій розгляд справи просить проводити без участі уповноваженого представника Калуської міської ради, при прийняті рішення покладається на розсуд суду.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 02.06.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

15.06.2026 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить прийняти суд законне та обґрунтоване рішення з врахуванням норм законодавства, що регулюють дані правовідносини без стягнення судових витрат з відповідача (а.с. 34-36).

Ухвалою суду від 21.07.2026 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

19.08.2026 представник відповідача подав до суду заяву, в якій розгляд справи просить проводити без участі уповноваженого представника Калуської міської ради, при прийняті рішення покладається на розсуд суду (а.с. 43-44).

14.09.2026 представник позивачки подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує та просить задоволити, а розгляд справи здійснювати за її та позивачки відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, про що складено відповідну довідку.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвами про смерть серії НОМЕР_1 від 01.03.2011 та № НОМЕР_2 від 07.11.2023 (а.с. 10, 11).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 30.05.2023.

Факт родинних відносин між позивачкою та померлою ОСОБА_5 , яка являється її матір`ю та ОСОБА_3 , яка є сестрою останньої, підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4 від 20.11.1963, НОМЕР_5 від 14.10.1967 та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_6 від 12.06.1966.

Відповідно до дублікату заповіту від 30.04.2009, посвідченого секретарем Копанківської сільської ради та зареєстрованого в реєстрі за № 15, ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 усе майно, що буде їй належати на день її смерті (а.с. 19).

24.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Лесик В.Б. зі заявою № 441 про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті тітки ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої була би її сестра (її мати) ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13).

11.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Лесик В.Б. зі заявою № 708, в якій зазначила, що після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке вона прийняла, так як постійно проживала з спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини (Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31 липня 2025 року, справа № 345/1105/25; провадження № 2-0/345/97/2025). Крім неї спадкоємців немає. Заявляє, що спадкодавець на час смерті в зареєстрованому шлюбі чи у фактичних шлюбних відносинах ні з ким не перебувала (а.с. 24).

Крім того, ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Лесик В.Б. заяву, в якій зазначила, що їй відомо, що ОСОБА_4 залишила на її ім`я заповіт зміст якого їй відомо. На видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом не претендує (а.с. 14).

Листом приватного нотаріуса Лесик В.Б. листом №114/01-16 від 23 лютого 2026 року, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв?язку з тим, що право власності на вищезазначений житловий будинок зареєстровано за членами колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_4 та у зв?язку з відсутністю правовстановлюючого документа на майно (а.с. 12).

Згідно з даними Реєстру територіальної громади за адресою АДРЕСА_1 станом на 06.11.2023 була зареєстрована ОСОБА_3 (а.с. 18).

Відповідно до записів у погосподарській книзі № 1 за 2011-2015 роки, сторінка 51, Коласької сільської ради, яка знаходиться зберіганні в Копанківському старостинському окрузі, господарство № 0042-1, за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Разом з нею була зареєстрована ОСОБА_3 (а.с. 20).

Згідно з випискою від 12.05.2026 № 25 згідно із записом в по господарській книзі № 1 за 1991-1995 роки (ст.87, номер об?єкта погосподарського обліку 43) Копанківської сільської ради, яка знаходиться на зберіганні в Копанківському старостинському окрузі Калуської міської ради, господарство за адресою с. Копанки вул. Івана Франка, 40 відносилось до категорії «колгоспний двір» і в ньому були зареєстровані і проживали: ОСОБА_4 - голова сім?ї та ОСОБА_3 – дочка (а.с. 27).

Відповідно до інвентаризаційної довідки № 5906 від 10.12.2025 21.11.1990 за членами колгоспного двору, головою якого ОСОБА_4 було реєстровано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 . Підстава для реєстрації права власності - свідоцтво про право власності б/н від 21.11.1990, видане виконкомом Копанківської сільської ради на підставі рішення виконкому Калуської районної ради від 20.09.1990 №144. Реєстровий запис № 237, книга № 2. Переходів права власності на даний об?єкт не реєструвалось (а.с. 21).

Таким чином, між сторонами виник спір з приводу визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Оцінка суду:

дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

З правового висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові Судової палати у цивільних справах від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, встановлено, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно зі Законом України «Про власність» з 15.04.1991 відбулося усуспільнення власності колгоспно-кооперативної у приватну суспільну сумісну власність. Майно придбане внаслідок спільної праці сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Зважаючи на те, що в колгоспному дворі за адресою АДРЕСА_1 , проживали і були зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , то дане домоволодіння належало їм на праві спільної сумісної власності. Тобто, виходячи з принципу рівності часток у спільній сумісній власності, кожному із них належало по 1/2 частці вказаного домоволодіння.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на 1/2 частку домоволодіння в АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтями 1217 та 1223 цього Кодексу встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК Кодексу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ст.ст. 1261 та 1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином ОСОБА_3 , будучи спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_4 , вважається такою, що прийняла спадщину на належне їй домоволодіння, оскільки проживала спільно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, не заявила про відмову від спадкового майна, але не оформила своїх спадкових прав.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина в цілому на домоволодіння в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Таким чином позивачка, будучи племінницею спадкодавця ОСОБА_3 , спадкує ту частку спадщини, яка належала б за законом її матері (сестрі спадкодавця), якби вона була б живою на час відкриття спадщини, вважається такою, що прийняла спадщину на належне їй домоволодіння, оскільки проживала спільно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, не заявила про відмову від спадкового майна та звернулася до нотаріуса зі заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті останньої.

Крім позивачки, інших спадкоємців, які звернулись до нотаріуса зі заявою про прийняття спадщини в порядку ст. 1269 ЦК України, та спадкоємців, передбачених ст. 1261 ЦК України, які претендують на обов`язкову частку в спадщині, передбачену ст. 1241 ЦК України, немає. Спадковий договір від імені спадкодавців не укладався.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за право представлення, яка проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, від спадкового майна не відмовлялася та звернулася зі заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті останньої, беручи до уваги, що позивачка не може оформити свої с падкові права через те, що право власності на спадкове домоволодіння зареєстровано за членами колгоспного двору, а також через відсутність правовстановлюючого документа на майно, суд приходить до висновку, що є достатні підстави для задоволення позовної заяви та визнання за нею в порядку спадкування за законом права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного ст.ст. 16, 392, 1217, 1220, 1223, 1225, 1241, 1258, 1261, 1265, 1266, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963), ЗУ "Про власність", ст.ст. 13, 81 ЦПК України, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до Калуської міської ради про визнання права власності на спадкове майно за законом задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме: на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , жителька АДРЕСА_1 .

Відповідач: Калуська міська рада, адреса: вул. І.Франка, 1 м. Калуш Калуський район Івано-Франківської області.

Суддя: