Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №345/3569/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3569/26

Провадження № 2/345/2608/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

15.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Сухарник І.І., розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом. В позові зазначає, що 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239). Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» (первісний кредитор) було укладено договір кредитної лінії № L0958852 (кредитний договір) від лютого 2019 року з гр. ОСОБА_1 (Відповідач). В інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» присвоєно номер договору - № L0958852, паралельно з номером договору № AG4874739, який зазначено в документах (на сайті) кредитора. Це та інші дані щодо кредитного договору зазначено у «довідці про ідентифікацію» особи позичальника, яка передана разом з іншими документами до ТОВ «ВІН ФІНАНС» на підстав договору про відступлення прав вимоги.

Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок Відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно реєстру боржників заборгованості загальний розмір заборгованості становив 15708,00 грн., яка складалася з тіла кредиту в розмірі 7000,00 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 8708,00 грн.

01.07.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L0958852, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно Відповідача. Станом на дату укладення договору відступлення права вимоги №01072019 від 01.07.2019, сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором – ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 15708,00 грн.

В період з 01.07.2019 року по 10.06.2026 року по кредитному договору № L0958852 від року надходження коштів на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» в рахунок погашення заборгованості за кредитом - 0,00 грн. Тому, враховуючи вищезазначене, сума заборгованості за відступленим правом вимоги становить 15708,00грн.

Також позивачем було нараховано інфляційні втрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань – 3434,78 грн (за період з березня 2019 по лютий 2022); та 3% річних – 1415,01 грн. (за період прострочення з 23.02.2019 по до 23.02.2022).

У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № L0958852 у загальному розмірі 20557,79 грн, яка складається з: суми заборгованості - 15708,00 грн., суми інфляційних втрат - 3434,78 грн, суми 3% річних - 1415,01 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Також просить поновити строк позовної давності для подання позову.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався, хоча ухвалу про відкриття провадження відповідачу було надіслано поштою, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7 статті 81 ЦПК України).

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3цьогоЗакону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 7 ст.11Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст.1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

28.02.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» (первісний кредитор) укладено договір кредитної лінії № L0958852 (кредитний договір) з гр. ОСОБА_1 (Відповідач). В інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» присвоєно номер договору - № L0958852, паралельно з номером договору № AG4874739, який зазначено в документах (на сайті) кредитора. Це зазначено у «довідці про ідентифікацію» особи позичальника. Також в довідці зазначено строк кредиту - 30 днів. Дати отримання кредиту: 28.02.2019 – 5000,00 грн, 02.03.2019 – 2000,00 грн.

Як вбачається з паспорту споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), який підписано електронним підписом позичальника 28.02.2019, відповідачу була надана кредитна лінія 7000,00 грн.

Також до матеріалів справи долучені Спеціальні умови для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG4874739 (Дата: 28.02.2019), які підписані електронним підписом позичальника. В даному документі зазначено: сума кредиту – 5000,00 грн, відсоткова ставка в день – 0,65%, дата повного погашення – 30.03.2019, штраф – 50 %.

02.03.2019 між «Фінансова компанія «Дінеро» та відповідачем укладено додаткову угоду № AM3308822 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №. AG4874739, яка підписана електронним підписом позичальника. В даному документі зазначено: сума кредиту – 2000,00 грн, відсоткова ставка в день – 1,31%, дата повного погашення – 30.03.2019, штраф – 50 %.

Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок Відповідача безготівковим шляхом кошти, що підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на вимогу суду. Дати отримання кредиту: 28.02.2019 – 5000,00 грн, 02.03.2019 – 2000,00 грн.

01.07.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L0958852, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно Відповідача. Станом на дату укладення договору відступлення права вимоги №01072019 від 01.07.2019, сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором – ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 15708,00 грн. Реєстр боржників від 01.07.2019 до Договору відступлення прав вимоги № 01072019 від «01» липня 2019 року сума 15708,00 грн включає в себе: 7000,00 грн – боргу по тілу кредиту, 1708,00 грн – відсотки, 7000,00 грн – пеня/штрафи.

Суд приходить до висновку, що належним чином підтверджено факт переходу до позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором № L0958852.

В період з 01.07.2019 року по 10.06.2026 року по кредитному договору № L0958852 від року надходження коштів на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» в рахунок погашення заборгованості за кредитом - 0,00 грн.

У позовній заяві позивачем зазначено, що сума 15708,00 грн включає в себе: 7000,00 грн – боргу по тілу кредиту, 8708,00 грн – відсотки за користування кредитом. Проте, це спростовується матеріалами справи, а саме Реєстром боржників від 01.07.2019 до Договору відступлення прав вимоги № 01072019 від «01» липня 2019 року. Сума 15708,00 грн включає в себе: 7000,00 грн – боргу по тілу кредиту, 1708,00 грн – відсотки, 7000,00 грн – пеня/штрафи.

Первісним кредитором було нараховано відповідачу пеню/штраф у розмірі 7000,00 грн. Проте, як вбачається з умов кредитного договору (та додаткової угоди до нього), відповідачу може бути нараховано штраф – 50%. Оскільки сума кредиту становить 7000,00 грн, то розмір штрафу становить - 3500,00 грн. Нарахування штрафу у більшому розмірі суперечить умовам договору.

Таким чином, факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження. Суд приходить до висновку про підставність позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача: 7000,00 грн – боргу по тілу кредиту, 1708,00 грн – відсотки, 3500,00 грн – штрафних санкцій.

Також позивачем було нараховано інфляційні втрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань – 3434,78 грн (за період з березня 2019 по лютий 2022 – на суму заборгованості 15708,00 грн); та 3% річних – 1415,01 грн. (за період прострочення з 23.02.2019 по до 23.02.2022 – на суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції 18140,99 грн).

Зі змісту ст.625 ЦК України вбачається, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, положення статті 625 ЦК України застосовуються виключно до грошового зобов`язання — тобто на суму боргу, яку боржник прострочив. Неустойка (штраф/пеня) — це штрафна санкція: Пеня або штраф є видом відповідальності за порушення зобов`язання, а не самим грошовим боргом за товари, послуги чи кредити. Накладати інфляційні втрати та 3% річних (або інші проценти за ст. 625) на інші штрафні санкції законом не передбачено.

Верховний Суд, зокрема у Постанові КЦС ВС від 21.01.2025 № 751/3052/23 (61-17991св23), чітко зазначає, що проценти або інші нарахування за ст. 625 ЦК на неустойку не нараховуються.

Позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на всю суму боргу, в тому числі і на неустойку, що суперечить вимогам закону на практиці Верховного суду.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України є два самостійні елементи компенсації за прострочення грошового зобов`язання: 3% річних від простроченої суми та індексація боргу відповідно до встановленого індексу інфляції. 3% річних — це визначена законом плата за користування боржником чужими грошовими коштами. На відміну від штрафних санкцій, які мають карну природу та застосовуються як засіб впливу на боржника за порушення зобов`язання, 3% річних від простроченої суми мають компенсаційний характер. Інфляційні втрати (індексація) спрямовані на відшкодування кредиторові знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів. Механізм індексації забезпечує збереження купівельної спроможності грошової суми, що належить кредиторові, на рівні, який був у момент порушення грошового зобов`язання. Нарахування 3% річних не здійснюється на суму інфляційних втрат, оскільки 3% річних та інфляційні втрати є двома самостійними, незалежними один від одного способами компенсації за прострочення грошового зобов`язання.

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних на суму боргу з врахуванням індексу інфляції, що суперечить вимогам закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних можливе на суму невиконаного відповідачем грошового зобов`язання, що включає тіло кредиту 7000,00 грн та відсотки за користування кредитом 1708,00 грн, а всього 8708,00 грн.

Розмір інфляційних втрат за період з березня 2019 року по лютий 2022 року за невиконання відповідачем кредитних зобов`язань в сумі 8708,00 грн становить 1904,13 грн (8708,00 грн * індекс інфляції за період прострочення 1,21866444 - 8708,00 грн).

Розмір 3% річних за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року (1097 днів) за невиконання відповідачем кредитних зобов`язань в сумі 8708,00 грн становить 784,44 грн, в тому числі: 223,31 грн – за 2019 рік (з 23.02.2019 року до кінця року), 261,24 грн – за 2020 рік, 299,89 грн – за 2021-2022 роки (до 23.02.2022 року).

З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги, що відповідачем істотно порушено умови укладеного кредитного договору № L0958852 (номер договору в письмових документах - № AG4874739 від 28.02.2019, номер додаткової угоди - № AM3308822) та у встановленому порядку та строки не погашено кредит, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка складає 14896,57 грн, яка складається з: основного боргу 7000,00 грн; боргу за процентами 1708,00 грн; штрафних санкцій – 3500,00 грн; суми інфляційних втрат 1904,13 грн; суми 3% річних 784,44 грн, а в задоволенні решти позову слід відмовити за безпідставністю.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сума майнової вимоги була визначена позивачем в розмірі 20557,79 грн. Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на суму 14896,57 грн (72,46%). А тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1929,18 грн сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою статті 141 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги; додаткову угоду до договору; детальний опис робіт виконаний адвокатом; акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом; свідоцтво адвоката.

Дослідивши надані докази, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3623,00 витрат за надання професійної правничої допомоги пропорційно до задоволених позовних вимог (5000,00 грн. х 72,46%), як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо поновлення строку позовної давності, то суд вважає, що такий строк позивачем пропущено не було, оскільки з 02.04.2020 по 03.09.2025 строк позовної давності був зупинений, про що зазначено в п.п.12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-282, 288-289 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» (адреса м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, 04112; ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за кредитним договором № L0958852 (номер договору в письмових документах - № AG4874739 від 28.02.2019, номер додаткової угоди - № AM3308822) у загальному розмірі 14896,57 грн, яка складається з: основного боргу 7000,00 грн; боргу за процентами 1708,00 грн; штрафних санкцій – 3500,00 грн; суми інфляційних втрат 1904,13 грн; суми 3% річних 784,44 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1929,18 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3623,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: