Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №216/6055/13-ц — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6055/13-ц

провадження №2/216/1/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді Гайтко Л.А.

за участю секретаря судового засідання Маленька Т.О.

без участі сторін та без застосування технічного запису

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в місті Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитними зобов`язаннями, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитними зобов`язаннями.

18.03.2015 р. від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» через канцелярію суду надійшла Уточнена позовна заява, в якій позивач просить суд стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №СМ-SME0AU/087/2006 від 20.11.2006 року у розмірі 18 496 176, 63 грн., а саме:

- заборгованість по кредиту, що складає 147 003,92 дол. США, що в гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ становить 3 365 955,37 грн;

- заборгованість по відсоткам, що складає 26 715,98 дол. США, що в гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ становить 611 717 грн.;

- заборгованість по пені, що складає 14 518 504,26 грн.;

- стягнути із відповідачів витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, зокрема, наступне.

20.11.2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №СМ-SME0AU/087/2006, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 200 000 доларів США.

Для забезпечення повного та своєчасного виконання зобов`язань за кредитним договором 20.11.2006 р. між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено договір поруки № SR-SME0AU/087/2006, відповідно до якого ОСОБА_2 прийняв на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником ОСОБА_1 всіх боргових зобов`язань за кредитним договором №СМ-SME0AU/087/2006 від 20.11.2006 р.

За твердженням позивача, відповідач ОСОБА_1 порушив зобов`язання за вказаним кредитним договором в частині чергового погашення основної суми кредиту та сплати процентів за користування наданими кредитними коштами.

Позивач, керуючись умовами п. 1.9.1 ч. 2 кредитного договору, яка передбачає право Банку вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній Банком частині, надіслав відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досудові Вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, які відповідачами були проігноровані.

Згідно умов Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Кредитним договором №СМ-SME0AU/087/2006 від 20.11.2006.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором №СМ-SME0AU/087/2006 від 20.11.2006 р. станом на 10.03.2015 р. утворилась заборгованість у розмірі 18 496 176,63 грн.

Згідно розпорядження заступника керівника апарату Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Інни Подгородньої №485/24 від 23.12.2024 року, у зв`язку з Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.12.2024 року № 3509/0/15-24, яким суддю ОСОБА_3 звільнено з посади судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, канцелярії суду здійснити повторний автоматизований перерозподіл даної цивільної справи відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 року, дану справу передано для розгляду судді Гайтко Л.А.

24.12.2024 року ухвалою судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Гайтко Л.А. прийнято дану цивільну справу до свого провадження, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 13.01.2025 року у даній справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» у якості правонаступника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».

13.10.2025 р. від представника відповідачів через систему “Електронний суд” надійшла заява про застосування строку позовної давності, у якій представник стверджує, що трирічний строк для звернення до суду сплив 21 травня 2013 р., первісний позов у даній справі було подано до суду 06 серпня 2013 року, тобто поза межами строку позовної давності, а відтак просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог за кредитним договором № СМ-SME0AU/087/2006 від 20.11.2006 року та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.03.2026 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

03.09.2026 р. від представника позивача через систему “Електронний суд” надійшла заява, в якій представник просить суд провести судове засідання у справі, призначене на 03.09.2026 р. без участі ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС».

07.05.2026 р. від представника відповідачів через систему “Електронний суд” надійшла заява, в якій він просить суд розгляд справи здійснювати без участі відповідачів та їх повноважного представника.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», іменований “Банк”, з однієї сторони та ОСОБА_1 , як Позичальником було укладено Кредитний договір №СМ-SME0AU/087/2006, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у валюті у розмірі 200 000 доларів США, а Позичальник приймає, зобов`язується належним чином використати на повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату на користування

кредитом і виконати всі інші зобов`язання, які вони визначили у цьому договорі. Цільове використання кредиту – на споживчі цілі. Дата остаточного повернення кредиту – 20.11.2013 року, згідно Графіку повернення кредиту та процентів.

Згідно п. 3 ч. 1 Кредитного договору за користування кредитними коштами встановлена плаваюча процентна ставка 5,50% + FIDR.

У п. 1.9.1 ч. 2 Кредитного договору сторони погодили, що незважаючи на інші положення цього договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов`язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх Боргових та інших зобов`язань за цим договором. При цьому виконання Боргових зобов`язань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної Вимоги.

Позикодавцем - ЗАТ «ОТП Банк» було виконано договірні зобов`язання за кредитним договором та згідно валютного меморіального ордеру від 21.11.2006 р. відповідачем ОСОБА_1 було отримано кредитні кошти в сумі 200 000 доларів США за кредитним договором №СМ-SME0AU/087/2006 від 20.11.2006 року (належним чином засвідчена копія меморіального ордеру знаходиться в матеріалах справи).

Позичальнику ОСОБА_1 Позикодавцем - ЗАТ «ОТП Банк» було направлено повідомлення вих. № 22-3-1/24316 від 04.11.2008 р. про зміну з 01.11.2008 р. Плаваючої процентної ставки за Кредитним договором, а саме встановлено Процентну ставку у розмірі 16% річних.

З метою забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов`язань за Кредитним договором №СМ-SME0AU/087/2006, 20.11.2006 р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», як Кредитором та ОСОБА_2 , як Поручителем, було укладено договір поруки № SR-SME0AU/087/2006, відповідно до якого ОСОБА_2 прийняв на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником ОСОБА_1 всіх боргових зобов`язань за кредитним договором №СМ-SME0AU/087/2006 від 20.11.2006 р.

У відповідності до п. 4.1 договору поруки це договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (дата договору) і діє до повного виконання Боргових зобов`язань за Кредитним договором.

У зв`язку з порушенням Позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за Кредитним договором в частині чергового погашення основної суми кредиту та сплати процентів за користування наданими кредитними коштами Кредитором ЗАТ «ОТП Банк» на адресу відповідача ОСОБА_1 надсилалась Досудова вимога (вих. № 22-3-252964 від 08.01.2009 р.) про погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, в якій відповідачу було запропоновано достроково виконати боргові зобов`язання в повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги. Вказана Досудова вимога відповідачем ОСОБА_1 виконана не була.

У зв`язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №СМ-SME0AU/087/2006 від 20.11.2006 р. станом на 10.03.2015 р. утворилась заборгованість у розмірі 18 496 176,63 грн., яка складається з наступного:

- заборгованості по кредиту, що складає 147 003,92 дол. США, що в гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ становить 3 365 955,37 грн;

- заборгованості по відсоткам, що складає 26 715,98 дол. США, що в гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ становить 611 717 грн.;

- заборгованості по пені, що складає 14 518 504,26 грн.

12.11.2010 року, між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк», відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Кредитним договором №СМ-SME0AU/087/2006 від 20.11.2006 року.

26.07.2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Реалайнс Фінанс» було укладено Договір Факторингу 07/2024/2-РА, на підставі якого було відступлене право вимоги в тому числі за Кредитним договором №CM-SME0AU/087/2006, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

25 жовтня 2024 року між ТОВ «Реалайнс Фінанс» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» було укладено Договір Факторингу 25/10/2024- ф, на підставі якого було відступлене право вимоги в тому числі за Кредитним договором №CM-SME0AU/087/2006, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Передача права вимоги (цесія) являє собою договірну заміну кредитора в зобов`язанні шляхом передачі ним своїх прав іншій особі за угодою.

У разі відступлення права вимоги за основним зобов`язанням одночасно здійснюється відступлення і за додатковим (акцесорним) зобов`язанням, що відповідає правовій природі забезпечувальних зобов`язань та договору цесії. Забезпечувальні зобов`язання, які не мають самостійного характеру, наслідують долю основного зобов`язання і є невід`ємними від нього. Інші умови можуть бути визначені сторонами в договорі відступлення права вимоги. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 2 березня 2026 року у справі № 2-3467/12 (провадження № 61-2593сво25).

Таким чином, на даний момент всі права Кредитора за Кредитним договором №CM-SME0AU/087/2006 від 21 листопада 2006 року та за договором поруки № SR-SME0AU/087/2006 від 20.11.2006 р. належать ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС».

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 ЦК України). Зобов`язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 611 цього Кодексу при порушенні зобов`язань за договором настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені).

Статтею546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно з ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина 4 ст.559 ЦК України вказує, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука

припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

В ході судового розгляду судом встановлено порушення відповідачем ОСОБА_1 виконання зобов`язань згідно умов Кредитного договору №СМ-SME0AU/087/2006 від 20.11.2006 р., виконання яких забезпечено договором поруки №SR-SME0AU/087/2006 від 20.11.2006 р., який було укладено позикодавцем з відповідачем ОСОБА_2 .

При цьому, дослідивши доводи заяви представника відповідачів – адвоката Бражника Д.С. про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 256,257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1 та 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 року у за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Також у своїй практиці ЄСПЛ сформував підхід, відповідно до якого встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинне застосовуватися з

певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції» (Bellet v. France), «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» та інші).

Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників спірних правовідносин та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в цивільно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

ЄСПЛ у своїй практиці наголошує, що застосування позовної давності має кілька важливих завдань, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу ( рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії»).

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розтроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Підпунктами 1.5.1 та 1.5.1.1 п. 1.5 частини 2 Кредитного договору №СМ-SME0AU/087/2006 від 20.11.2006 року визначено, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та процентів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок. Нараховані в порядку передбаченому цим Договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк передбачений Графіком.

Датою остаточного повернення кредиту визначено 20.11.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2009 року первісний кредитор направив на адресу відповідача ОСОБА_1 досудову вимогу про повне дострокове погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором протягом 30 календарних днів.

Пред`явленням такої вимоги кредитор на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання. Відтак, для всієї суми заборгованості (тіло кредиту, відсотки, пеня) почав діяти новий строк, що завершувався у лютому 2009 року.

Таким чином, з 08 лютого 2009 року розпочався перебіг трирічної позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення всієї суми боргу.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості по Кредитному договору, встановлено, що позичальником ОСОБА_1 останній раз погашення кредиту та відсотків відбулось 21.04.2010 року, вказаною дією відповідача було перервано перебіг строку позовної давності, після чого відлік трирічного строку позовної давності розпочався заново.

Згідно Графіку повернення кредиту та процентів наступне повернення кредитних коштів та процентів повинно було відбутись до 20.05.2010 року.

Як слушно зазначає представник відповідачів у заяві про застосування строку позовної давності, оскільки платіж з повернення кредиту та погашенню відсотків за користування кредитом здійснено не було, а відтак право кредитора було порушено з 21.05.2010 року, а відтак саме з цієї дати розпочався перебіг позовної давності.

Заміна сторін у зобов`язанні, відповідно до ст. 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тобто після укладення первісним і новим кредиторами договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, для нового кредитора строки звернення до суду підлягають обчисленню так само, як і для первісного кредитора. Зазначене кореспондується із позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі №523/10225/15-ц.

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Оскільки, згідно розрахунку заборгованості останній платіж на погашення кредиту та сплаті процентів позичальником було вчинено 21.04.2010 року, наступний платіж повинен бути у строк до 20.05.2010 року, відтак суд вважає, що саме з 21.05.2010 року порушено право кредитодавця на отримання чергового платежу з повернення кредитних коштів та процентів, відтак з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності. Доказів переривання позовної давності в подальшому суду не надано.

З огляду на наведене, строк позовної давності із вимогами про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №СМ-SME0AU/087/2006 від 20.11.2006 року сплив 21.05.2013 року, при цьому із даним позовом позивач звернувся до суду 08.08.2013 року (згідно вх. № 17189 від 08.08.2013 р. реєстрації вхідної кореспонденції канцелярією суду, який міститься на позовній заяві), тобто поза межами позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частина 4 ст.559 ЦК України вказує, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

В ході судового розгляду було встановлено, що первісним кредитором - ПАТ «ОТП Банк» на адресу відповідача ОСОБА_2 , як поручителя, також надсилалась Досудова вимога від 08.01.2009 р. про погашення заборгованості за Кредитним договором №СМ-SME0AU/087/2006 від 20.11.2006 року, в якій відповідачу було запропоновано достроково виконати боргові зобов`язання в повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги, однак відповідач ОСОБА_2 проігнорував вказану вимогу, про даний факт зазначається у позовній заяві.

Також як вбачається з матеріалів справи, первісний кредитор - ПАТ «ОТП Банк», направивши Досудову вимогу від 08.01.2009 року поручителю ОСОБА_2 про дострокове погашення кредиту, змінив строк виконання основного зобов`язання на лютий 2009 року та, відповідно, саме з цієї дати розпочався шестимісячний строк для пред`явлення позову до поручителя — ОСОБА_2 .

Вказаний строк сплив у серпні 2009 року, однак позов до поручителя – відповідача ОСОБА_2 було пред`явлено лише 08.08.2013 року, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку, а відтак з огляду на наведене, договір поруки № SR-SMEQAU/087/2006 від 20.11.2006 року є припиненим в силу положень ст. 559 ЦК України.

Відтак, зважаючи на вищевикладене, виходячи зі встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази кожен окремо та у їх сукупності, беручи до уваги заяву сторони відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, суд приходить до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, сплачений судовий збір суд залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст.12,81,141, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 15.09.2026 р.

Суддя Л.А. Гайтко