Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №216/181/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Дата: 02 вересня 2026 р.

Справа: №216/181/26

Суддя: ГАЙТКО Л. А.

Справа № 216/181/26

провадження №2/216/1968/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської

області в складі:

головуючого судді - Гайтко Л.А..

за участю

секретаря - Маленької Т.О.

без участі сторін та без застосування технічного запису

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу , -

В С Т А Н О В И В :

До Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області подано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Позивач просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 суму боргу за розпискою від 08 травня 2021 року в сумі 50000, 00 гривень (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок). Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Свої позовні позивач вимоги обґрунтовує наступним: ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у місті Кривому Розі, особисто, отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 50 000, 00 (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) терміном повернення у строк до 08 червня 2021 року, про що, нею було складено розписку, яка підписана особисто відповідачем, про що свідчить відповідний запис у розписці, оригінал розписки знаходиться у позивача. Відповідач певний час з 2011 року по 2015 рік надавала послуги позивачу щодо виготовлення швейних виробів, протягом всього часу, відповідач проявила себе як відповідальна особа, тому коли відповідач звернулась до позивача із проханням щодо надання в борг грошових коштів для вирішення її сімейних прав, позивач вирішив допомогти відповідачу та надати їй в борг кошти. Відповідач ОСОБА_3 запевнила позивача, що грошові кошти їй потрібні для вирішення сімейних питань, запевняла, що грошові кошти поверне вчасно та в повному обсязі. Розписка складена російською мовою, в розписці відповідач вказала свої паспорті дані та адресу реєстрації місця проживання. Позивач, укладаючи даний правочин сподівався на порядність та чесність відповідача, термін повернення коштів сплинув 09 червня 2021 року. Після настання 09 червня 2021 року, позивач неодноразово телефонував відповідачу, задля уточнення інформації про отримання коштів, але відповідач обіцяла кошти сплатити, але обіцянки не виконала, потім перестала відповідати на телефонні зв`язки, на сьогоднішній день свої зобов`язання за розпискою відповідач не виконала, суму боргу вона не виплатила, оскільки, надані кошти позивачем в борг відповідачу, відповідачем не повернуто, позивач вимушений звернутися до суду із позовною заявою про стягнення боргу

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача Кафтасьєва Г.В. подала до суду заяву про проведення розгляду справи без участі позивача та його представника заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, на підтвердження заявлених позовних вимог до заяви долучено оригінал розписки від 08 травня 2021 року

Відповідач ОСОБА_2 в жодне призначене судове засідання не з`явилась, про час та дату слухання справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, відзиву ( заперечень) на позовну заяву, клопотань, заяв до суду не подала.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Суд, за згодою позивача, вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1ст. 280 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився,не подав відзив.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи в спрощеному позовному провадженні, судове засідання проводити без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини, викладені в позовній заяві підтверджуються письмовими доказами по справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що, 08 травня 2021 року, відповідачем – ОСОБА_2 було власноручно написано розписку про те, що вона получила грошові кошти у сумі 50 000,00 гривень від ОСОБА_1 , строком на 1 ( один) місяць, до 08 червня 2021 року.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі та на підтвердження укладення договору та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Як слідує зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 527 ЦК України, передбачено зобов`язання боржника виконати свій обов`язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов`язанні вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, така позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа №6-63цс13). За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Також суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №206/6401/18 зазначено, що: «на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини в результаті укладеного між ними договору позики оформленого шляхом складання розписки від 08 травня 2021 року, однак відповідач на цей час не виконав свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів позивачу.

Згідно із ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи із вищезазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати у справі в розмірі 1331, 2 грн.

Керуючись ст. ст. ЦК України, ст. ст. 10, 11, 13, 264-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , місце реєстраційного обліку: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) грошові кошти у розмірі 50 000, 00 гривень (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , місце реєстраційного обліку: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) понесені витрати з оплати судового збору у розмірі 1331, 20 гривень (одна тисяча триста тридцять одна гривна 20 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.

Відомості про сторін:

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , місце реєстраційного обліку: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л.А. ГАЙТКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua