Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №152/954/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/267/2026

152/954/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026025130000023 від 11 квітня 2026 року за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з професійно технічною освітою, працюючого на посаді робітника комплексного обслуговування сільськогосподарського виробництва СТОВ «Колос», одруженого, військовозобов`язаного, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.358 КК України;

учасники кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, усвідомлюючи протиправність своїх дій, 11.04.2026 близько 12.00 години, рухаючись по вул. Кавказька в с.Хоменки Жмеринського району Вінницької області на колісному тракторі марки «КUВОТА», без державного номерного знаку, був зупинений працівниками СРПП відділення поліції № 2 Жмеринського РВП ГУМИ у Вінницькій області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з керування транспортним засобом без номерного знаку. В подальшому, під час перевірки працівниками СРПП відділення поліції № 2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області документів у ОСОБА_3 останній, достовірно знаючи про те, що наявне у нього посвідчення тракториста-машиніста є підробленим, діючи умисно, пред`явив для перевірки працівнику поліції посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 від 05.12.2019, видане ГУ Держпродспоживслужби в Київській області на ім`я ОСОБА_3 , таким чином використавши завідомо підроблений документ.

Відповідно до висновку експерта № 579/26-21 від 21.04.2026 бланк посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 від 05.12.2019, виданого ГУ Держпродспоживслужби в Київській області на ім`я ОСОБА_3 з відкритими категоріями «А-1, А-2, В-1» виготовлений не за технологією та не в умовах поліграфічного підприємства, тобто не відповідає зразкам, що перебувають в офіційному обігу на території України.

Виходячи з аналізу норм ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).

Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 , будучи допитаним під час судового розгляду, в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, яке передбачене ч.4 ст.358 КК України і викладене в обвинувальному акті від 10.06.2026 року, щиро розкаявся, просив його суворо не карати. Суду показав, що проступок вчинив за обставин, викладених вище, а саме починаючи з грудня 2019 року використовував підроблене посвідчення водія та 11.04.2026 року біля 12:00 години був зупинений працівниками поліції у селі Хоменки, по вул.Кавказька, Жмеринського району, Вінницької області, де у нього було вилучено вказаний документи, оскільки правники поліції виявили ознаки підробки.

Обвинувачений ОСОБА_3 виявляє жаль з приводу вчиненого правопорушення, запевнив суд, що готовий нести покарання за вчинене діяння і в подальшому не вчинятиме кримінальних правопорушень.

Прокурор Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_4 , вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому кримінальному проступку, який передбачений ч.4 ст.358 КК України і викладений в обвинувальному акті від 10.06.2026 року, та беручи до уваги думки прокурора ОСОБА_4 , показання обвинуваченого ОСОБА_3 , позицію адвоката ОСОБА_5 за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_3 розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції у суду немає.

Суд також роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_3 , що при таких обставинах він позбавляється права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної провадження за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

За таких обставин, виходячи з аналізу обвинувального акту, допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, що характеризують особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 , у вчинені інкримінованого йому кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Так, оцінюючи всі досліджені у судовому засіданні докази, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, з точки зору належності, допустимості, достовірності, дійшов висновку про вчинення обвинуваченими ОСОБА_3 , кримінального проступку та кваліфікує його дії за ч.4 ст.358 КК України, тобто як використання завідомо підробленого документа.

Відповідно до ст.65 КК України та роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з послідуючими змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є кримінальним проступком, особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 на обліку в психіатра та на обліку в нарколога не значиться, за місцем роботи та проживання характеризується з позитивної сторони, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, щиро розкаюється у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Ці обставини суд відносить до обставин, які пом`якшують покарання.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

Враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, з урахуванням наведеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства, та вважає за можливе призначити йому покарання, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних проступків, в межах санкцій інкримінованої статті. Суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та про необхідність призначення останньому покарання у виді штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.53 КК України, штраф – це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нового проступку.

Цивільний позов у данному кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Речові докази по справі слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України, знявши з них арешт.

Крім того, відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників судового розгляду про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, підстав для його обрання – немає.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, за якою засудити його до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-технічної експертизи експертами Вінницького відділення КНДІСЕ за № 579/26-21 від 21.04.2026 в розмірі 5496 (п`ять тисяч чотириста дев”яносто шість) грн. 12 копійок.

Речові докази: оптичний DVD-R диск із відеозаписом за участі ОСОБА_3 залишити при матеріалах кримінального провадження; посвідчення водія на ім`я гр. ОСОБА_3 від 05.12.2019 року серії ІТ № 089474, яке знаходиться в камері зберігання речових доказів відділення поліції №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області – знищити, попередньо скасувавши накладений на нього арешт накладений ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 14.04.2026 року.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрйонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1