Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №190/1225/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026року

м. Київ

справа № 190/1225/23

провадження № 51-4515 км 25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023041560000093 від 23 лютого 2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Калинівки Кіровоградського району Кіровоградської області, мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 246 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі положень статей 75, 76, 104 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Задоволено цивільний позов прокурора ОСОБА_8 в інтересах держави в особі ДП «Ліси України» та ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на цього підприємства 103 612,13 грн на відшукування матеріальної шкоди.

За обставин, детально наведених у вироку, ОСОБА_7 було визнано винуватим у тому, що він 23 лютого 2023 року приблизно о 17:00, діючи за попередньою змовою групою осіб (матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження), перебуваючи на ділянці місцевості, розташованій за координатами 48,381319, 33,927705, у виділі 3 кварталу 107 державного лісового фонду П`ятихатського лісництва філії «Петриківське лісове господарство» ДП «Ліси України» поза межами населеного пункту поруч із с. Долинське на території Саксаганської ОТГ Кам`янського району Дніпропетровської області, всупереч законодавству України, яким урегульовано охорону навколишнього природного середовища, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відновлення лісу, умисно незаконно, без спеціального на те дозволу, не маючи лісорубного квитка, використовуючи заздалегідь заготовлену бензопилу, здійснив незаконну порубку 17 дерев виду «акація» і 4 дерева виду «ясен» (відповідного діаметра біля шийки кореня), відділивши стовбури дерев від коріння до ступеня припинення росту сироростучих дерев. Унаслідок незаконної порубки дерев у лісі, своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_7 разом із невстановленими особами завдали істотної шкоди навколишньому середовищу, а також заподіяли ДП «Ліси України» майнової шкоди в розмірі 105 112,13 грн, що у шістдесят і більше разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим спричинили тяжкі наслідки.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотивуючи свої вимоги, захисник зазначає, що вихідними даними для розрахунку збитків, заподіяних злочином, передбаченим ст. 246 КК України є заміри діаметра спилів дерев біля коріння та виду деревини, при цьому зауважує, що:

- висновки суду першої інстанції про те, що під час злочину спиляно 21 дерево та в ході слідчих дій вилучено 7,44 куб. м деревини, які визнано речовим доказом, не підтверджуються матеріалами справи, оскільки самі спили дерев біля коріння судом не досліджувалися та речовими доказами не визнавалися;

- установлені місцевим судом кількість і розмір діаметра спилів дерев не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, зокрема, не узгоджуються зі змістом протоколу огляду від 30 жовтня 2024 року, яким не встановлено кількості та розміру спилів дерев, про які йшлося у протоколі огляду місця події від 23 лютого 2023 року;

- у ході повторного огляду, проведеного на підставі ухвали суду від 01 серпня 2024 року, слідчим було відмовлено в огляді спилів деревини біля коріння (з підстав того, що вони не є речовими доказами), внаслідок чого стороною захисту до суду було подано заяву про роз`яснення вказаної ухвали в цій частині, проте суд відмовив у її задоволенні, чим порушив право обвинуваченого на захист, позбавивши його можливості звернутися з клопотанням про огляд спилів дерев біля коріння (пеньків) з метою спростування тверджень сторони обвинувачення про наявність спиляного 21 сироростучого дерева, що, на думку захисника, має істотне значення для справи.

Водночас захисник звертає увагу на таке:

- судові засідання в суді першої інстанції було проведено за відсутності потерпілого (його представника), який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Водночас захисник зауважує, що представник потерпілого ОСОБА_9 лише раз з`явилася до суду, проте надалі участі в судових засіданнях не брала та не була належним чином повідомлена про судовий розгляд;

- місцевим судом не розглянуто та не доведено сторонам поданого прокурором у судовому засіданні від 21 жовтня 2024 року клопотання представника потерпілого ОСОБА_10 про розгляд справи без його участі та, як наслідок, не досліджено долучених до нього письмових документів і не з`ясовано, з яких підстав представник подав згадане клопотання від підприємства, код ЄДРПОУ 45632138, коли мав довіреність на представництво інтересів іншого підприємства, код ЄДРПОУ 44768034. При цьому захисник стверджує, що судом не було постановлено відповідних ухвал за результатом розгляду згаданого клопотання та про заміну сторони судового процесу (потерпілого та цивільного позивача), а також не допитано вказаної особи як представника потерпілого і не роз`яснено йому прав й обов`язків;

- відповідно до матеріалів справи, цивільний позов подав прокурор ОСОБА_11 , проте в резолютивній частині вироку зазначено про задоволення цивільного позову прокурора ОСОБА_8 ;

- поданий прокурором цивільний позов не відповідає вимогам ч. 4 ст. 128 КПК України та п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, оскільки сторона обвинувачення не просила визнати ОСОБА_7 цивільним відповідачем у кримінальному провадженні, а лише ставила питання про стягнення з останнього майнової шкоди;

- суд першої інстанції не дотримався положень ч. 2 ст. 1179 ЦК України, адже не було залучено до справи як співвідповідачів батьків неповнолітнього ОСОБА_7 , який на підставі вказаної норми закону не мав можливості особисто відшкодувати завдану шкоду;

- місцевим судом було порушено положення п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України та п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, оскільки в мотивувальній частині вироку зазначено, що матеріальну шкоду в цивільному позові просить стягнути філія «Петриківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» (без зазначення коду ЄДРПОУ підприємства), проте в резолютивній частині вироку ухвалено стягнути шкоду на користь ДП «Ліси України» (без зазначення коду ЄДРПОУ підприємства), якого взагалі не було залучено до справи.

Крім того, захисник стверджує, що суд апеляційної інстанції усупереч положенням, передбаченим ст. 23, ч. 3 ст. 370, ч. 3 ст. 404 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання про дослідження доказів та надалі:

- не обґрунтував, чому не узяв до уваги доводів апеляційної скарги щодо здійснення судового розгляду в суді першої інстанції за відсутності представника потерпілого;

- посилаючись на відсутність підстав для скасування вироку внаслідок незазначення місцевим судом коду ЄДРПОУ підприємства, на користь якого було задоволено цивільний позов, не дослідивши доказів, на яких наполягав апелянт, не урахував доводів апеляційної скарги сторони захисту щодо невизначеності у справі особи потерпілого та цивільного позивача;

- не обґрунтував своїх висновків у частині спростування доводів сторони захисту про відсутність у матеріалах справи технічних записів судових засідань і журналу судового засідання;

- мотивуючи свої висновки про доведеність вини ОСОБА_7 на підставі доказів, усупереч ч. 3 ст. 404 КПК України, жодного доказу не дослідив, чим також не дотримався вимог ст. 23, ч. 3 ст. 370 КПК України;

- не дослідив змісту цивільного позову та не надав оцінки доводам апеляційної скарги сторони захисту про незастосування судом першої інстанції положень ч. 2 ст. 1179 ЦК України.

- не надав жодної оцінки твердженням апеляційної скарги щодо відсутності та невизнання речовим доказом у справі спилів дерев біля шийки кореня (пеньків), які, на думку захисника, є вихідними даними для розрахунку суми завданих збитків, що, у свою чергу, може вплинути на кваліфікацію злочину.

На зазначену касаційну скаргу прокурор ОСОБА_8 подав заперечення, у яких, посилаючись на необґрунтованість доводів сторони захисту, просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо доводів сторони захисту та просив відмовити в задоволенні касаційної скарги захисника.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і наведені в касаційній скарзі захисника доводи, колегія суддів дійшла висновку, що ця скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За приписами пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. У ході вирішення питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412, 413 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Як визначено у ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Зі змісту положень, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України, вбачається, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, крім іншого, зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження та оцінки доказів, у тому числі з огляду на зміст доводів апеляційної скарги щодо ненадання оцінки конкретним даним, які містяться в доказах, наданих стороною кримінального провадження, без перевірки яких фактично неможливо надати обґрунтовану відповідь по суті апеляційної скарги. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд.

Однак, на переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону не дотримався.

Згідно з вироком, суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, а саме в незаконній порубці дерев у захисних лісових насадженнях, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки.

Не погоджуючись із таким рішенням місцевого суду, захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 оскаржили його в апеляційному порядку.

Зі змісту апеляційної скарги видно, що, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, сторона захисту, серед іншого, наводила доводи про те, що:

- судом першої інстанції зроблено висновок, що в ході кримінального правопорушення було спиляно 21 сироростуче дерево, проте наведене не підтверджується доказами, адже самі спили дерев біля коріння речовими доказами у справі не визнавалися та судом безпосередньо не досліджувалися;

- під час повторного огляду речових доказів (проведеного на підставі ухвали суду від 01 серпня 2023 року) слідчим було відмовлено в огляді спилів деревини біля коріння (з підстав того, що вони не є речовими доказами), внаслідок чого сторона захисту подала до суду заяву про роз`яснення вказаної ухвали в цій частині, проте суд відмовив у її задоволенні, чим, на думку захисника, порушив право обвинуваченого на захист, позбавивши його можливості звернутися з клопотанням про огляд спилів дерев біля коріння (пеньків) з метою спростування тверджень сторони обвинувачення про наявність спиляного 21 сироростучого дерева, що, на думку захисника, має істотне значення для справи;

- вихідними даними для розрахунку збитків за злочин, передбачений ст. 246 КК України є вид деревини та розміри по діаметру спилів дерев біля коріння;

- в ході проведення повторного огляду (протокол огляду від 30 жовтня 2024 року) під час замірів не було встановлено діаметру розміром 45 см деревини виду «Акація» та діаметрів 15 см і 22 см деревини виду «Ясен», які були встановлені за результатом огляду місця події від 23 лютого 2023 року;

- причетність ОСОБА_7 до злочину спростовується наявними у справі доказами, зі змісту яких видно, що вилучена під час огляду місця події від 23 лютого 2023 року бензопила йому не належить, оскільки вона знайдена поблизу огорожі сироварні, та відповідно до висновку експертизи від 05 квітня 2023 року № 628/830-БД, генетичних ознак обвинуваченого на ній не виявлено, а висновком експертизи від 07 квітня 2023 року № СЕ-19/104-23/12185-ТР не встановлено, що саме цією бензопилою спиляно дерева;

- судом першої інстанції взагалі не було надано правової оцінки як доказу висновку генетичної експертизи від 05 квітня 2023 року № 628/830-БД (внаслідок чого захисник просив апеляційний суд дослідити цей доказ у порядку ч. 3 ст. 404 КПК України);

- поданий прокурором у кримінальному провадженні цивільний позов не відповідає вимогам до позовів (статті 175, 185 ЦПК України), адже позивач не просив суд визнати ОСОБА_7 цивільним відповідачем у справі, а лише наполягав на необхідності стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди.

Залишаючи апеляційну скаргу обвинуваченого та його захисника без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни, суд апеляційної інстанції, в порушуючи положення, передбачені п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 419 КПК України, вказані доводи належним чином не перевірив та жодних аргументів на їх спростування не навів.

При цьому Суд зауважує, що кваліфікуючою ознакою інкримінованого засудженому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, є спричинення тяжких наслідків.

Відповідно до п. 2 примітки до ст. 246 КК України тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у шістдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції, проігнорувавши доводи сторони захисту щодо неналежного з`ясування діаметра спилів дерев (що є вихідними даними для розрахунку збитків за злочин, передбачений ст. 246 КК України), не врахував, що зазначена обставина може істотно вплинути на розмір заподіяного збитку та, як наслідок, на кваліфікацію дій обвинуваченого і розмір шкоди, яка підлягає стягненню з винної особи.

Беручи до уваги наведене, а також з огляду на те, що надати відповідь на згадані вище доводи сторони захисту можливо в тому числі після дослідження доказів (що згідно з положеннями, передбаченими ст. 433 КПК України не є предметом касаційного розгляду), колегія суддів доходить переконання, що допущені судом апеляційної інстанції порушення є істотними, оскільки могли перешкодити суду постановити законне й обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України), що, у свою чергу, могло призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України).

Разом з тим, ураховуючи наявність указаних порушень, передбачених статтями 412, 413 КПК України, які є підставами для скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, Верховний Суд не вбачає підстав для перевірки доводів касаційної скарги захисника в іншій частині.

Отже, колегія суддів уважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК України).

Під час нового розгляду суд апеляційної інстанції, використовуючи всі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, повинен усунути встановлені Судом недоліки та постановити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.

Керуючись статтями 412, 413, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3