Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №619/7730/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 619/7730/24

провадження № 51-1753км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника цивільного позивача ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 12 листопада 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221270000349 від 02 вересня 2023 року, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Золочів Золочівського р-ну Харківської обл., жителя АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 240 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 12 листопада 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 240 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі статті 75 КК його звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік, покладено обов`язки, передбачені статтею 76 КК.

Вирішено питання процесуальних витрат, речових доказів, арешту майна та цивільного позову.

Згідно з вироком у ОСОБА_6 , який знав, що на відкритій ділянці місцевості між селами Чепели та Мала Рогозянка Золочівської ОТГ Богодухівського району Харківської області за координатами GPS: «50.128118, 35.945018» на поверхні землі знаходяться родовища корисних копалин, а саме кварцовий олігоміктовий пісок з середнім та високим вмістом пилуватих і глинистих часток, видобування яких на даний час ніким не проводиться, виник злочинний умисел направлений на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення (піску) з зазначеної ділянки місцевості.

01 вересня 2023 року приблизно 10 год ОСОБА_6 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме кварцових олігоміктових пісків з середнім та високим вмістом пилуватих і глинистих часток, діючи умисно, з корисливих мотивів, на автомобілі «Камаз» державний номерний знак НОМЕР_1 , маючи до цього на визначеному місці екскаватор самохідний марки «Atlas», модель «1304», без номерного знаку, яким він фактично користувався, заздалегідь підготовленим ним для незаконного видобування піску, прибув на ділянку зазначеної місцевості, де, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи про відсутність у нього необхідного для користування надрами та видобування корисних копалин спеціального дозволу (ліцензії), здійснив видобуток піску шляхом копання, загальною вагою 7 350 кг та завантажив його у «Камаз» державний номерний знак НОМЕР_1 , після чого його протиправну діяльність було зупинено працівниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_6 01 вересня 2023 року у період часу з 10 год по 11 год, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про відсутність у нього дозвільних документів на видобування корисних копалин загальнодержавного значення та повноважень на проведення таких робіт, без оформлення у встановленому порядку документів, що засвідчує право власності на земельну ділянку, в порушення вимог статті 13 Конституції України, статей 14, 15, 16, 18, 18-1, 19, 24, 56 Кодексу України про надра, статей 4, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 66, 116, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, за допомогою заздалегідь підготованого екскаватора самохідного марки «Atlas», модель «1304», без номерного знаку та автомобіля «Камаз» державний номерний знак НОМЕР_1 , вчинив незаконне видобування кварцового олігоміктового піску з середнім та високим вмістом пилуватих і глинистих часток шляхом копання, загальною вагою 7, 350 кг, чим заподіяв державі збиток на загальну суму 51 707, 25 грн.

За викладених вище обставин дії ОСОБА_6 кваліфіковано за частиною 1 статті 240 КК - порушення охорони або використання надр, незаконне видобування корисних копалин.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 12 листопада 2025 року залишено без змін.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 12 листопада 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Зазначає про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), адже не містить оцінки всіх доводів апеляційної скарги.

Звертає увагу на те, що згідно обвинувального акта засуджений обвинувачувався у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 240 КК.

Проте частина 1 статті 240 КК передбачає кримінальну відповідальність за порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у значному розмірі.

Наголошує на тому, що подавав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, адже на досудовому слідстві було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової ґрунтознавчої експертизи.

Зазначає, що подавав скаргу на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової ґрунтознавчої експертизи та ухвалою слідчого судді від 30 липня 2024 року було скасовано постанову слідчого та зобов`язано повторно розглянути клопотання захисника, однак слідчим така ухвала суду була проігнорована.

На переконання захисника, проведення судової ґрунтознавчої експертизи встановило б, до яких корисних копалин відносяться зразки речовин з місця видобутку піску (об`єкти № 1-5), кузова автомобіля КАМАЗ (об`єкти № 6-9) та ковша екскаватора (№10,10А,11).

Указує на те, що належність певних родовищ корисних копалин до загальнодержавного чи місцевого значення визначається рішенням Державної комісії по запасах корисних копалин.

Наведене залишилось поза увагою, як суду першої, так і суду апеляційної інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції не надав оцінку вироку стосовно призначення максимального покарання за наявності альтернативного у санкції статті, без належної мотивації такого рішення.

Вважає, що Державна екологічна інспекція у Харківській області не може бути позивачем у цьому кримінальному провадженні.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 у судовому засіданні просили задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.

Прокурор ОСОБА_5 та представник цивільного позивача ОСОБА_8 у судовому засіданні просили залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Доводи касаційної скарги щодо кваліфікації діяння ОСОБА_6 , колегія суддів вважає частково слушними виходячи з такого.

Відповідно до статті 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

За вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 12 листопада 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 240 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі статті 75 КК його звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік, покладено обов`язки, передбачені статтею 76 КК.

Не погодившись з вироком суду першої інстанції, сторона захисту оскаржила його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі захист порушував питання правильності кваліфікації судом першої інстанції дій ОСОБА_6 .

За наслідками апеляційного розгляду вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 12 листопада 2025 року залишено без зміни. У своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що дії ОСОБА_6 судом вірно кваліфіковані за частиною 1 статті 240 КК: порушення охорони або використання надр, незаконне видобування корисних копалин.

Як визначено статтею 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам.

Відповідно до статті 368 КПК при ухвалені вироку суд повинен вирішити, зокрема, такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 374 КПК у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

У цьому провадженні, викладена у вироку суду першої інстанції фабула обвинувачення, яке суд вважав доведеним, містить твердження про те, що ОСОБА_6 вчинив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Натомість формулювання обвинувачення, наведене судом, не відображає встановлених судом обставин. Про порушення охорони або використання надр, незаконне видобування корисних копалин взагалі не йдеться ані в частині 1 статті 240 КК, ані в частині 2 статі 240 КК, які не передбачають відповідальність саме за такі дії, що відображені у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним.

При цьому формула обвинувачення (правова кваліфікація) судом зазначена, як порушення охорони або використання надр, незаконне видобування корисних копалин - частина 1 статті 240 КК, проте такі фактичні обставини судом не встановлені.

Колегія суддів зауважує, що диспозиції частини 1 статі 240 КК передбачає кримінальну відповідальність за порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у значному розмірі. Тоді як частина 2 зазначеної статті передбачає кримінальну відповідальність за порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у великому розмірі або незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Отже, за обставин, встановлених судом першої інстанції, кваліфікація дій ОСОБА_6 за частиною 1 статті 240 КК - є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Вказаних порушень не усунув й апеляційний суд, який усупереч вимогам статті 419 КПК повною мірою не перевірив доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , при цьому в ухвалі не дав на них вичерпної відповіді та не навів підстав, на яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.

Згідно з частиною 1 статі 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Пунктами 1-3 частини 1 статті 413 КПК передбачено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

За наслідками касаційного розгляду колегією суддів встановлено, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - статтям 370, 419 КПК.

Відтак касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного - скасуванню на підставі пунктів 1, 2 частини 1 статті 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене, й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Оскільки судові рішення підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, колегія суддів не розглядає інші доводи касаційної скарги захисника.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 12 листопада 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3