Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №585/17/26 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 585/1726

провадження № 51-2829 км 26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

особи щодо якої закрито

кримінальне провадження ОСОБА_7 ,

законного представника ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого 2026 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025200470000790, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни Сумської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого 2026 року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з примиренням з потерпілим, на підставі ст. 46 КК України, а кримінальне провадження закрито.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, 02.01.2026 до Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшло клопотання слідчого про застосування примусових заходів виховного характеру у вигляді обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки відносно ОСОБА_7 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки ч. 1 ст. 286 КК України.

Згідно з указаним клопотанням, 02.11.2025, близько 14 год 10 хв., неповнолітній ОСОБА_7 , керуючи мотоциклом марки «Forte», модель «FT 125-RX», номерний знак НОМЕР_1 , на «Т» подібному перехресті нерівнозначних доріг

вулиць Полтавської та Берегової у м. Ромни Сумської області, поблизу буд. 4-А по вул. Полтавській, в порушення вимог пунктів 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при виїзді з другорядної дороги на головну не надав перевагу у русі електровелосипеду марки «KREIDLER» під керуванням ОСОБА_9 , який наближався до даного перехрестя доріг по головній дорозі ліворуч, та допустив з ним зіткнення, в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Вказує на те, що місцевий суд, задовольняючи клопотання захисника про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України та закриття кримінального провадження, не врахував вимоги КПК України та безпідставно застосував приписи ст. 46 КК України, оскільки кримінальне провадження може бути закрите на цій підставі, як це передбачено ст. 284 КПК України, коли до суду спрямовано обвинувальний акт та вказана процесуальна норма може бути застосована щодо обвинуваченого. У даному кримінальному провадженні до суду спрямовано клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, а ОСОБА_7 є особою, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки ч. 1 ст. 286 КК України.

Крім того суди попередніх інстанцій не навели мотиви не застосування положень статей 500, 501 КПК України та ч. 2 ст. 97 КК України, на які посилався прокурор під час підготовчого засідання та в апеляційній скарзі.

Вважає, що в порушення вимог ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора, не надав на них вичерпних і переконливих відповідей та не зазначив в ухвалі конкретних підстав, через які визнав скаргу необґрунтованою, обмежившись тільки формальними вказівками про правильність висновків місцевого суду та перерахуванням доказів.

Крім того в ухвалі апеляційного суду відсутнє належне спростування аргументів прокурора, а лише наявне формальне посилання на факт примирення і відшкодування шкоди, що свідчить про ігнорування імперативних норм щодо кримінальної відповідальності осіб, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор доводи касаційної скарги підтримав.

Захисник ОСОБА_6 , неповнолітній ОСОБА_7 та його законний представник ОСОБА_8 , посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просили відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як слідує з матеріалів провадження, у підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_9 на досудовому розслідуванні.

Незважаючи на заперечення прокурора, з урахуванням вчинення неповнолітнім ОСОБА_7 необережного нетяжкого злочину вперше, щирого каяття, примирення з потерпілим, який не заперечував щодо звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням, місцевий суд дійшов до висновку, що клопотання захисника підлягає задоволенню.

Не погодившись з ухвалою суду сторона обвинувачення оскаржила її в апеляційному порядку з підстав аналогічних доводам касаційної скарги, а саме безпідставного застосування положень ст. 46 КК України, оскільки неповнолітній ОСОБА_7 не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто не є суб`єктом даного злочину, обвинувальний акт щодо нього до суду не спрямовувався, тому відповідно останній не набув статусу обвинуваченого.

За результатами апеляційного розгляду ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно положень ст. 46 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Таким чином, на підставі ст. 46 КК України від кримінальної відповідальності може бути звільнена лише особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин. Натомість, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент вчинення суспільно небезпечного діяння, а саме 02 листопада 2025 року, відповідно до ст. 22 КК України не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 286 КК України, а саме 16 років, тому не є суб`єктом даного кримінального правопорушеннята відповідно прокурором до суду було направлено клопотання про застосування щодо нього примусових заходів виховного характеру.

Відповідно до ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд замість розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 , який до досягнення віку кримінальної відповідальності вчинив суспільно небезпечне діяння, примусових заходів виховного характеру за правилами параграфа 2 глави 38 розділу XV КК України, безпідставно звільнив останнього, який не є обвинуваченим, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, на що не звернув належної уваги суд апеляційної інстанції.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 цього Кодексу і закриття кримінального провадження є неспроможними та свідчать про неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність і істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень іпризначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому суду необхідно врахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого 2026 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3