Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №619/5336/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 619/5336/23

провадження № 61-4857св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коротенко Олег Іванович,

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області

від 07 серпня 2025 року у складі судді Дністрян О. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 березня 2026 року у складі колегії суддів: Триголов В. М., Дорош А. І., Лобов О. А.,

у справі

за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач)

до

відповідачки ОСОБА_1 (далі - відповідачка)

треті особи Служба у справах дітей Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, Департамент служб

у справах дітей Харківської міської ради (далі - треті особи)

про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, за участю третіх осіб, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

2. Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Його позицію підтримала апеляційна інстанція.

3. Відповідачка оскаржила судові рішення в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що суди застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі.

4. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог. В іншій частині оскаржувані судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

5. Позов обґрунтований таким:

- рішенням Дергачівського районного суду Харківської області

від 24 травня 2023 року розірвано шлюб між сторонами;

- ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_3 , яка залишилася проживати разом з матір`ю за їх спільною угодою та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідачка заяву про стягнення аліментів не подавала, тому позивач перераховує кошти на утримання їх доньки;

- після розірвання шлюбу відповідачка перешкоджає позивачу у спілкуванні з дитиною, зокрема, останні місяці він майже кожного дня телефонував доньці, але співмешканець відповідачки забороняє їй спілкуватися з батьком, дозволяє спілкування лише в його присутності, при кожній розмові намагається влаштувати скандал, як наслідок донька постійно перебуває в пригніченому стані;

- відповідачка разом зі своїм співмешканцем психологічно тисне на дитину, створюючи негативний образ батька, здійснюють на дитину тиск, у зв`язку з чим дитина отримує душевну травму, стала дратівливою, замкнутою в собі;

- позивач хоче брати участь у виховання дитини, спілкуватися з нею, віддаючи своє тепло і батьківську любов, обставин, які б давали підстави вважати, що його спілкування з дитиною, спричинить дочці шкоду, не існує;

- створення відповідачкою перешкод його спілкуванню з дитиною, порушує не тільки його права як батька, а в першу чергу порушує права та суперечить інтересам дитини.

6. Тому позивач просив суд:

- зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у його спілкуванні з дочкою, шляхом визначення порядку його участі у спілкуванні та вихованні дитини, а саме:

1) кожні вихідні: з 18 год. 00 хв. п`ятниці до 18 год. 00 хв. неділі;

2) перша неділя осінніх канікул;

3) з 18 год. 00 хв. ІНФОРМАЦІЯ_2 до 18 год. 00 хв. 19 грудня (для святкування дня народження бабусі);

4) новорічні свята: з 18 год. 00 хв. 01 січня до 18 год. 00 хв. 06 січня;

5) з 18 год. 00 хв. ІНФОРМАЦІЯ_3 до 18 год. 00 хв. 09 лютого (для святкування його дня народження);

6) день народження дочки з 18 год. 00 хв. 12 лютого до 18 год. 00 хв.

15 лютого;

7) 09 березня з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.;

8) перша неділя весняних канікул;

9) один місяць на літніх канікулах з 09 год. 00 хв. 01 липня до 18 год. 00 хв. 31 липня (для оздоровлення);

- надати йому можливість спілкування з дочкою засобами телефонного, поштового, електронного та телекомунікаційного зв`язку, з урахуванням розпорядку дня дитини без присутності сторонніх.

ІII. Короткий зміст судових рішень

7. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області

від 07 серпня 2025 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 11 березня 2026 року, позов задоволено частково.

Усунено позивачу перешкоди у спілкуванні та вихованні дочки, шляхом встановлення порядку його участі у спілкуванні та вихованні дитини, визначивши час:

- кожна перша та третя субота місяця з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв.;

- кожна друга та четверта неділя місяця з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв.;

- у разі неможливості особистих побачень вільне спілкування батька з дочкою за допомогою відео та аудіо зв`язку в зручний для дитини час.

8. Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що батько дитини, який проживає окремо від дочки, має право на особисте спілкування з нею, докази, які б вказували на те, що спілкування батька із малолітньою дочкою буде перешкоджати нормальному розвитку дитини у матеріалах справи відсутні. Судами враховано ставлення позивача до малолітньої дочки, його постійне та послідовне бажання спілкуватися з нею, брати участь у її вихованні, оздоровленні, утриманні, всебічному розвиткові тощо, що відповідає якнайкращим інтересам дитини.

IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала

9. В касаційній скарзі відповідачка просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

10. Касаційна скарга мотивована таким:

- суди не встановили фактичні обставини справи належним чином, допустили вибіркову оцінку доказів та дійшли взаємовиключних висновків, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає найкращим інтересам дитини;

- суди одночасно визнали достовірність показань дитини, але не надали їм жодної правової оцінки при визначенні її інтересів;

- судове рішення ухвалене проти волі дитини;

- висновок судів про те, що дитина підтримує сторону, з якою проживає, є оціночним припущенням, яке не ґрунтується на жодному належному та допустимому доказі;

- суди дійшли висновку про наявність перешкод у спілкуванні, посилаючись виключно на лист служби у справах дітей, який не містить встановлених фактів перешкоджання, а лише відображає позицію матері;

- суди не перевірили, чи відповідає примусове спілкування психологічному стану дитини, яка заявила про страх перед батьком;

- суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного суду від 19 червня 2024 року у справі № 372/3402/22, від 19 червня 2025 року у справі № 178/1957/22, від 30 липня 2025 року у справі № 753/2281/23, від 20 січня 2022 року у справі № 761/43925/19,

від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 759/1382/19.

V. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. 03 червня 2026 року позивачподав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, навівши такі мотиви:

- суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що батько дитини, який проживає окремо від дочки, має право на особисте спілкування з нею, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини та не шкодить інтересам дитини;

- у матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що спілкування батька із дочкою буде перешкоджати нормальному її розвитку;

- з метою забезпечення реалізації права позивача на участь у спілкуванні з дитиною та її вихованні, а також забезпечення якнайкращих інтересів дитини, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

VI. Рух справи

12. У квітні 2026 року ОСОБА_1 через адвоката Коротенка О. І. подала касаційну скаргу.

13. Ухвалою від 27 квітня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху.

14. Ухвалою від 20 травня 2026 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваних судових рішення.

15. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 04 червня 2026 року.

16. Ухвалою від 31 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

VІІ. Встановлені судами обставини

17. З 08 вересня 2011 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24 травня 2023 року.

18. У шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 , яка після розірвання шлюбу залишилася проживати із матір`ю, що сторонами не заперечується.

19. Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, як представника органу опіки та піклування, № 466 від 02 грудня 2024 року «Про доцільність встановлення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_3 , 2012 року народження», керуючись статтями 19, 157, 159 Сімейного кодексу України (далі - СК) та рекомендацією Комісії, в інтересах дитини, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне встановлення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки, ОСОБА_3 , визначивши час: кожна перша та третя субота місяця з 10.00 до 17.00; кожна друга та четверта неділя місяця з 10.00 до 17.00; у разі неможливості особистих побачень вільне спілкування батька з дочкою за допомогою відео та аудіо зв`язку в зручний для дитини час.

VIII. Позиція Верховного Суду

20. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 4), Верховний Суд зазначає таке.

21. Між сторонами виник спір щодо участі у вихованні їх спільної дитини.

22. Національні заходи, які перешкоджають спілкуванню одного з батьків та дитини, становлять втручання у право, захищене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (див. пункт 41 рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Башкіс проти Литви», пункт 151 рішення ЄСПЛ у справі «К. і Т. проти Фінляндії).

23. На реалізацію права дитини на контакт з батьками, які проживають окремо спрямована Конвенція про контакт з дітьми, яка ратифікована Україною 20 вересня 2006 року, втілено відповідне право і в статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III.

24. ЄСПЛ в своїй практиці наголошує, що можливість спілкування одного з батьків та дитини є основоположною частиною сімейного життя (пункт 202 рішення ЄСПЛ у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії»), навіть коли стосунки між батьками розірвані (пункт 41 рішення ЄСПЛ у спарві «Башкіс проти Литви»). Крім того, навіть у випадках, коли заявник і його/її дитина не були позбавлені спілкування завдяки можливості регулярно бачитись, ЄСПЛ вважав, що кількість і якість спілкування, включно з ночівлями, спілкуванням з особливих приводів і на свята, якщо вважається, що таке спілкування відповідає найкращим інтересам дитини, має велике значення в контексті позитивного спілкування між одним із батьків - нерезидентом і дитиною, яке може зміцнити ці стосунки задля важливого проведення часу разом (пункт 87 рішення ЄСПЛ «Попадіч проти Сербії»).

25. Так само і норми СК закріплюють положення про те, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141).

26. А статтею 159 СК гарантовано вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

27. Зокрема, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частина друга статті 159 СК).

28. Верховний Суд в своїй практиці висновував, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини (див. постанову Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13).

29. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі № 569/2321/24).

30. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 виснував:

позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права та є окремим способом захисту порушеного права ...;

відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав), не є підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав ….

31. Позивач, який проживає окремо від дочки, звертаючись до суду з цим позовом, посилався на необхідність усунення йому перешкод у спілкуванні з дитиною шляхом надання права на особисте спілкування з нею та здійснення участі у її вихованні.

32. Цей суд наголошував, що неприязні стосунки між батьками та недосягнення згоди щодо порядку та способу участі одного із батьків у вихованні дитини не можуть бути підставою для відмови у спілкуванні з дитиною, яка проживає з іншим із батьків, а формальний підхід до вирішення вказаного питання є неприпустимим (див. пункт 46 постанови Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 761/36749/23).

33. Оскільки позивач проживає окремо від дочки, з матір`ю якої існує спір щодо участі батька у вихованні дитини та спілкуванні, суди правильно вважали, що право позивача підлягає захисту шляхом визначення йому способів участі у вихованні і спілкуванні з дитиною.

34. Суди при визначенні способів участі позивача у вихованні дитини, обґрунтовано взяли до уваги рішення Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, вказавши, що визначений органом опіки та піклування графік побачень батька з дочкою (в частині визначених днів та годин), відповідає балансу прав й інтересів обох батьків і найкращим інтересам самої дитини, встановлення саме такого способу участі батька у вихованні дитини буде сприяти забезпеченню справедливої рівноваги між правами дитини та її батьків, не суперечить інтересам та правам дитини на спілкування з обома батьками.

35. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, має право на особисте спілкування з нею, а матір не повинна перешкоджатибатьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо тільки таке спілкування не супроводжується фізичним чи психічним насильством та/або буде доведено його негативний вплив на розвиток дитини.

36. Встановлюючи порядок побачень батька з дочкою у цій справі, суди першочергово врахували інтереси дитини, її вік, стан здоров`я, режим відпочинку,

а також принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування

з дитиною та участі у її вихованні.

37. При цьому суди не встановили обставин, які унеможливлювали реалізацію права батька на таке спілкування, та негативну характеристику останнього, а також врахували, що послідовні дії позивача свідчать про його бажання брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дочкою.

38. За таких умов з метою забезпечення реалізації права позивача на участь у спілкуванні з дитиною та її вихованні, а також забезпечення якнайкращих інтересів дитини суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 в частині забезпечення участі у спілкуванні та вихованні дочки.

39. Висновки судів про часткове задоволення позову відповідають розумному балансу участі батька у вихованні дитини та якнайкращих інтересів дитини, вони не суперечать усталеній практиці Верховного Суду.

40. Аргументація судів для обґрунтування їхніх рішень є «відповідною та достатньою» для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції. Суди провели всебічне дослідження сімейної ситуації та низки факторів - зокрема, фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру - та пропорційно і обґрунтовано оцінили відповідні інтереси кожної особи, враховуючи, яке рішення може бути найкращим для дитини.

41. З огляду на викладене узагальнені доводи касаційної скарги про те, що суди не встановили фактичні обставини справи належним чином, у зв`язку з чим ухвалили рішення, яке не відповідає найкращим інтересам дитини, підлягають відхиленню.

42. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про те, що дитина боїться спілкування із батьком, обґрунтовано вказав, що вказане не підтверджено доказами у справі, відсутні відомості про наявність обмежувальних приписів чи протоколів про адміністративні правопорушення позивачем, що вказували б на його протиправну, незаконну та неналежну поведінку як батька щодо дочки.

43. Висновки судів правильно враховують підхід про те, що озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні спірного питання, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18.

Отже, судами правильно взято до уваги те, що хоча думка дитини у вирішенні цього спору є важливою, вона не може бути визначальною, і така думка не є свідченням того, що відмова у встановлені порядку участі батька у вихованні дитини забезпечить її якнайкращі інтереси.

44. ЄСПЛ в своїй практиці наголошував, що погляди дітей не завжди залишаються незмінними, і висловлювані ними заперечення, хоч їм і слід надавати належного значення, не завжди повинні переважати над інтересами батьків, особливо в питаннях регулярного спілкування з дитиною. Не можна надавати дітям безумовне право вето, не врахувавши інших факторів і не перевіривши всіх обставин для визначення найкращих інтересів дітей (див. пункт 115 рішення ЄСПЛ у справі «Зеліха Магомадова проти росії»; такі інтереси зазвичай вимагають збереження зв`язків дитини з її сім`єю, крім випадків, коли це шкодить здоров`ю та розвитку дитини (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі «Суур проти Естонії»).

45. Часткове задоволення позову у цій справі відображає справедливий баланс між інтересами дитини та батьків.

46. Доводи касаційної скарги про те, що суди дійшли висновку про наявність перешкод у спілкуванні, посилаючись виключно на лист служби у справах дітей, який не містить встановлених фактів перешкоджання, а лише відображає позицію матері у матеріалах справиє безпідставними, оскільки відсутні докази, які б вказували на те, що спілкування батька із дочкою буде перешкоджати нормальному її розвитку.

47. Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних рішень та спростовуються їх змістом. Фактично аргументи касаційної скарги про те, що суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив усі обставини у справі, зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються Верховним Судом, оскільки за статтею 400 ЦПК України такі дії виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції при перегляді рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій.

48. Враховуючи характер спірних правовідносин та застосованих судами норм права, наведена в касаційній скарзі практика Верховного Суду (див.

пункт 10) не свідчить про застосування норм права у цій справі без урахування висновків, що містяться у наведених відповідачкою постановах.

Зокрема, апеляційний суд в мотивувальній частині постанови врахував відповідні підходи Верховного Суду щодо особливостей вирішення спорів про участь у вихованні дитини, застосувавши відповідні принципи та вказавши мотиви їх врахування.

При цьому у згадуваній вище постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (див. пункт 30) було відступлено від висновку Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц, на який є посилання в касаційній скарзі.

Тому посилання на зазначені вище постанови Верховного Суду не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та не свідчить про застосування норм права у цій справі без урахування таких висновків.

ІХ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального

і процесуального права.

50. Незгода відповідачки із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).

51. Суди належним чином з дотриманням норм статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.

52. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що немає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, що відповідатиме статті 410 ЦПК.

53. Оскільки оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог підлягають залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Із цих підстав,

керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коротенко Олег Іванович, залишити без задоволення.

2. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області

від 07 серпня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 11 березня 2026 року в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко