Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №127/7554/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 127/7554/25

провадження № 61-2023св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савчук Інна Василівна,

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня

2025 року у складі судді Романюк Л. Ф. та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 січня 2026 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

у цивільній справі

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка)

до

відповідача Вінницької міської ради(далі - відповідач)

третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського округу Лукашенко Володимир Борисович

про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У березні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом.

2. Суд першої інстанції у позові відмовив, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.

3. Позивачка оскаржила рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що суди застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі.

Вказує, що суди розглянули у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

4. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

5. Позов обґрунтований так:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 61 рік помер батько заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- після його смерті спадкоємцями першої черги є діти:

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

- ОСОБА_2 перебував у шлюбі із ОСОБА_5 з 19 листопада 1983 року до 29 травня 2005 року, які після розірвання шлюбу не спілкувались;

- останніми роками, перед смертю ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями, не спілкувався з дітьми, з іншими родичами (рідним братом);

- ОСОБА_2 помер раптово на вулиці, похованням займалася державна ритуальна служба;

- після його смерті залишилось спадкове майно 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 та прибудинкова земельна ділянка (далі - спадкове майно), право власності на які фактично належало матері ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

з якою на момент її смерті був зареєстрований та проживав її син ОСОБА_7 ;

- ОСОБА_6 1/3 частки вказаного будинку прийняла як спадщину після смерті її матері ОСОБА_8 , а 1/3 прийняв її рідний брат ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом за від 04 листопада 2003 року, 1/3 прийняв другий брат ОСОБА_6 - ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21 листопада 2005 року за;

- відповідно до заповіту від 04 березня 2020 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: «...усе моє майно,

де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати на день смерті і на що я матиму право за законом, заповідаю моєму синові - ОСОБА_2 »;

- ОСОБА_9 свою частку 1/3 будинку продав 25 листопада 2005 року ОСОБА_11 , а ОСОБА_10 подарував останній 1/6 своєї частки будинку 12 грудня 2003 року;

- після смерті ОСОБА_11 її частку на житловий будинок успадкувала дочка ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 червня 2008 року;

- станом на 15 квітня 2015 року відповідно до технічного паспорту на спірний житловий будинок зазначено три співвласники: ОСОБА_6 - 1/3 частки; ОСОБА_12 - 1/2 частки; ОСОБА_10 - 1/6 частки;

- ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , який відповідно до довідки

від 17 січня 2025 року на момент своєї смерті був зареєстрований та проживав зі своєю сестрою ОСОБА_6 за адресою:

АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_2 станом на день смерті мав право на 1/3 частки спірного будинку після смерті своєї матері та на 1/6 після смерті свого дядька

ОСОБА_10 (яку фактично успадкувала ОСОБА_6 );

- позивачка про смерть батька дізналася восени 2024 року від рідного брата батька;

- позивачка та її брат ОСОБА_4 зареєстровані за адресою:

АДРЕСА_3 у матері ОСОБА_5 ,

а батько ОСОБА_2 був зареєстрований у своєму будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_1 виїхала на роботу в Республіку Польщу 13 березня

2021 року, це остання дата, коли вона перетнула Державний кордон України, з того часу в Україну вона не поверталась;

- постановою від 23 січня 2025 року приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В. Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 23 січня 2025 року, відмовив у її прийнятті у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини (спадкова справа не заводилась);

- 20 лютого 2025 року повторно видано свідоцтво про смерть батька заявниці в якому вже правильно вказано по батькові « ОСОБА_2 »:

- ОСОБА_3 не могла вчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому з поважних причин пропустила строк для прийняття спадщини за законом.

6. Враховуючи викладене, позивачка просила визначити їй додатковий строк терміном у 3 місяці з дня набрання рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці.

ІII. Короткий зміст судових рішень

7. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня

2025 року, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 06 січня 2026 року, у позові відмовлено.

8. Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що судом не встановлено поважних причин, які б позбавляли позивачку можливості звернутись у визначений законодавством строк з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька.

IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

9. У касаційній скарзі позивачка просить оскаржувані судові рішення

скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

10. Касаційна скарга обґрунтована таким:

- суд першої інстанції помилково розглянув цю справу у порядку спрощеного позовного провадження, не врахувавши її категорію, допустивши порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення;

- апеляційний суд не надав належну оцінку доводам апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права;

- судами залишено поза увагою вчинення позивачкою активних дій щодо реалізації своїх спадкових прав як тільки вона дізналася про смерть свого батька;

- суди неналежним чином оцінили доводи позивачки щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті батька, не звернули уваги на перебування її за кордоном та вчинення нею дій, спрямованих на оформлення своїх спадкових прав, а також не врахували нечіткість норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини у період дії воєнного стану;

- суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.

IV. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. 12 березня 2026 року відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, навівши такі мотиви:

- позивачка посилається на постанови Верховного Суду, які

є нерелевантними до спірних правовідносин;

- доводи позивачки, що причиною пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини були, зокрема, зміни в законодавстві, є безпідставними, оскільки на час смерті батька позивачки положення щодо зупинення перебігу строку для прийняття спадщини із постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 164 було виключено, отже у законодавстві не існувало жодного іншого положення щодо строку прийняття спадщини, крім того, який визначений статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);

- судами правильно встановлено, що позивачка не довела належними доказами, що вона була позбавлена можливості вчасно надіслати поштою до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини чи подати відповідну заяву або надіслати її консулу;

- введення на території України воєнного стану не є універсальною причиною для поновлення будь яких процесуальних строків;

- переїзд позивачки на проживання на територію Польщі також не може розглядатися як поважна причина для поновлення строку на прийняття спадщини, оскільки вона не була обмежена в можливості протягом строку на прийняття спадщини подати відповідну заяву у зручний для неї спосіб.

V. Рух справи

12. У лютому 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Савчук І. В., подала касаційну скаргу.

13. Ухвалою від 26 лютого 2026 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження.

14. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 16 березня

2026 року.

15. Ухвалою від 20 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

VІ. Встановлені судами обставини

16. ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 61 рік помер батько позивачки ОСОБА_2 .

17. Позивачка виїхала на роботу в Республіку Польща, 13 березня

2021 року це остання дата, коли вона перетнула Державний кордон України,

з того часу в Україну вона не поверталась.

18. Постановою № 22/02-31 від 23 січня 2025 року приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В. Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 23 січня 2025 року, відмовив у її прийнятті у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини (спадкова справа не заводилась).

19. Помер ОСОБА_2 раптово на вулиці, похованням займалася державна ритуальна служба.

VІІ. Позиція Верховного Суду

20. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 4), Верховний Суд зазначає таке.

21. У цій справі підлягає дослідженню наявність поважних причин, які б були підставою для визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

22. Позивачка вказала ряд підстав, які, на її думку, свідчать про існування поважних причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини (див. пункти 5-6).

23. Верховний Суд наголошує, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК).

24. Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

25. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК).

26. Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування відповідних норм права, який мають враховувати суди при вирішенні спору відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.

27. Цей суд неодноразово наголошував, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі № 202/8070/23).

28. Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

29. Таким чином, строки на подання заяви про прийняття спадщини не є преклюзивними і можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК. Поважність причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК для прийняття спадщини, визначається в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

30. У цій справі суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 61 року помер батько позивачки - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина. Після його смерті спадкоємцями першої черги є діти:

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

31. Позивачка, звернувшись 23 січня 2025 рокудо приватного нотаріуса щодо оформлення спадкового майна, яке належало її батькові, отримала відмову у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини (див. пункт 18).

32. Звертаючись до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивачка причинами пропуску такого строку, зокрема, вказувала, що її батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже, останній день шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини припав на 23 травня 2024 року. Протягом цього часу вона не подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, оскільки протягом цього періоду їй не було відомо про смерть батька (довгий час не спілкувалися, останній зловживав спиртними напоями, за багато років до цього припинив своє спілкування з дітьми та родичами).

Також вказує, що лише після того, як дядько (рідний брат померлого батька) повідомив її про смерть батька в кінці жовтня 2024 року, вона почала вчиняти активні дії щодо прийняття спадщини, зокрема, уповноважила матір ОСОБА_5 звернутися із заявою про отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , отримати Витяг щодо отримання допомоги на поховання, подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини.

Проте довелося займатися оформленням повторного свідоцтва про смерть батька через розбіжності у написанні його по батькові, що призвело до затягування строків.

Крім того, зазначає про нечіткість норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини у період дії воєнного стану.

33. У спірних правовідносинах суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дав належну оцінку обставинам, на які посилалася позивачка на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані позивачкою докази не свідчать про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

34. Суди зробили правильні висновки про те, що необізнаність про смерть спадкодавця не може бути визнана судом поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду України про те, що причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку (див. постанову Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15).

35. Також апеляційний суд правильно зазначив, що переїзд позивачки на проживання на територію Польщі також не може розглядатися як поважна причина для поновлення строку на прийняття спадщини, оскільки вона не була обмежена в можливості протягом строку на прийняття спадщини подати відповідну заяву у зручний для неї спосіб, зокрема, звернутися до консульської установи України, яка наділена правом вчиняти нотаріальні дії, зокрема, посвідчувати заяви про прийняття спадщини.

Так, судом встановлено, що сама позивачка як спадкоємець першої черги у своєму позові зазначала, що уповноважила матір - ОСОБА_5 , звернутися із заявою про отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , отримати Витяг щодо отримання допомоги на поховання, подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, та особисто зверталась до консульської установи для засвідчення її підпису в заяві від 20 січня 2025 року про внесення змін до актового запису про смерть батька.

Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано звернув увагу на те, що позивачці було відомо про необхідність та порядок звернення із заявою про прийняття спадщини, у тому числі через консульські установи України за кордоном. Також позивачці було відомо про строки, у які вона повинна була звернутись після смерті батька до відповідних установ, та вона могла звернутися до консульських установ України заздалегідь, з урахуванням їх навантаження.

36. Узагальнені доводи касаційної скарги про те, що судами залишено поза увагою вчинення позивачкою активних дій щодо реалізації своїх спадкових прав як тільки вона дізналася про смерть свого батька, підлягають відхиленню, оскільки судами встановлено, що позивачка була обізнана про свої права на спадщину і про можливість їх реалізації шляхом звернення до нотаріуса та до консульських установ.

37. Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково розглянув цю справу у порядку спрощеного позовного провадження, не врахувавши її категорію, допустивши порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, касаційний суд відхиляє з огляду на таке.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня

2025 року визначено, що вказана справа має бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, відкрито провадження, призначено справу до судового розгляду з повідомленням та викликом учасників справи.

Разом з тим, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області

від 08 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено до розгляду цивільну справу.

Отже, суд першої інстанції, правильно розглянувши справу в порядку загального позовного провадження, помилково зазначив в мотивувальній частині ухвали про відкриття провадження про те, що «вказана справа має бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження», що виключає таке порушення ним норм процесуального права, яке може зумовити скасування оскаржених судових рішень.

38. Враховуючи характер спірних правовідносин та застосованих судами норм права, наведена в касаційній скарзі практика Верховного Суду (див.

пункт 10) не свідчить про застосування норм права у цій справі без урахування висновків, що містяться у наведенихпозивачкою постановах.

VІІІ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального

і процесуального права.

40. Суди належним чином з дотриманням норм статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.

41. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що немає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, що відповідатиме статті 410 ЦПК.

42. Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Із цих підстав,

керуючись статтями 400, 402, 410, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савчук Інна Василівна, залишити без задоволення.

2. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня

2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко