Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №759/7115/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 759/7115/23

провадження № 61-12986св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особи, які звернулись з апеляційною скаргою, - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка подана представником Харченко Оксаною Олексіївною , на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому просив стягнути на свою користь зі ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 14 500 дол. США.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 09 травня 2021 року в розмірі 14 500 дол. США.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2025 року, заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д. В., стягувач ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено. Замінено боржника ОСОБА_2 на його правонаступників - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на підставі виконавчого листа № 759/7115/23 від 24 січня 2024 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 09 травня 2021 року в розмірі 14 500 дол. США.

Короткий зміст оскарженого судового рішення

Не погоджуючись з рішенням суду по суті спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 22 серпня 2025 року оскаржили його у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Харченко О. О. в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року у вказаній справі.

Ухвала мотивована тим, що матеріали справи містять відомості про те, що адвокат Харченко О. О. вступила у справу ще у грудні 2024 року під час перебування на розгляді заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д. В. про заміну сторони виконавчого провадження, а саме у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_2 на правонаступників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Більше того після отримання представницею Харченко О. О. та особисто скаржниками ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року, 30 грудня 2024 року її було оскаржено до апеляційного суду.

З моменту вступу у справу та до завершення перегляду ухвали суду від 17 грудня 2024 року адвокат Харченко О. О., приймала участь у справі, неодноразово подавала клопотання, проте не скористалася правом на ознайомлення з матеріалами справи, хоча вказувала про таку необхідність. При цьому колегія суддів зауважила, що скаржники безспірно володіли інформацією, що вони є боржниками у виконавчому провадженні, про що ними вказано особисто.

Отже з моменту обізнаності про наявність заборгованості, про яку міститься інформація як в ухвалі Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року так і в постанові Київського апеляційного суду від 27 травня 2025 року скаржники не зреагували вчасно, не звернулися до суду з заявою про отримання копії оскаржуваного рішення, не ознайомилися з матеріалами справи.

Враховуючи викладене, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку на апеляційне оскарження, а наведені представницею скаржників підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані судом неповажними, суд прийшов до висновку, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Харченко О. О. в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року слід відмовити.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 17 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний Суд» подали до Верховного Суду касаційну скаргу, через представника Харченко О. О. , у якій просили скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно встановлено обставини справи, а висновок про обізнаність скаржників щодо існування заочного рішення є необґрунтованим.

16 грудня 2024 року Харченко О. О. подано клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи, де було зазначено у прохальній частині: «перенести судове засідання на більш пізню дату та надати можливість ознайомитися з матеріалами справи №759/7115/23 для реалізації моїх прав та обов`язків як захисника (представника)». Тобто, як тільки скаржники отримали судові повістки, про що наявний доказ у вигляді конверту з трек номером та витяг із сайту «Укрпошта» про підтвердження отримання даної повістки за цим номером (міститься у матеріалах справи), скаржники звернулися до Харченко О. О. і нею вчасно було подано клопотання від 16 грудня 2024 року про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи, у порядку статті 43 ЦПК України, де передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Проте, дане клопотання було проігноровано, розгляд справи відбувся та було винесено ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року. Навіть подаючи клопотання від 16 грудня 2024 року, Харченко О. О. вступала як представник у справі про заміну сторони у виконавчому провадженні , а не про стягнення заборгованості за договором позики.

Скаржники не були учасниками первісного процесу, вони не отримували копії заочного рішення і в матеріалах справи немає підтвердження, що ані відповідач ( ОСОБА_2 ), а не тим паче його спадкоємці - діти не отримували заочного рішення суду, і немає відповідної відмітки (розписки) в матеріалах справи про отримання заочного рішення суду відповідачем або його спадкоємцями, які були в подальшому замінені в виконавчому провадженні.

Зауваження апеляційної інстанції в ухвалі від 12 вересня 2025 року стосовно того, що з грудня 2024 року у них було достатньо часу ознайомитися з матеріалами справи, проте скаржники не зреагували вчасно, не звернулися до суду із заявою про отримання копії оскаржуваного рішення, не ознайомилися з матеріалами справи є оціночним твердженням. Звернення до Харченко О. О. , як адвоката одразу після отримання судової повістки 13 грудня 2024 року, та подання клопотання до Святошинського районного суду міста Києва, вже можна вважати, що скаржники зреагували вчасно. Будучи незгодними з ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року вони використали право на подання апеляційної скарги на дану ухвалу, проте постановою від 27 травня 2025 року апеляційну скаргу було залишено без задоволення. Отже, судження на предмет того, що вчасно не зреагували є оціночним, яке не має жодного процесуального значення в межах ЦПК України.

Після ознайомлення з апеляційним рішенням від 27 травня 2025 року Харченко О. О. контролювала питання повернення справи до суду першої інстанції задля якнайшвидшого ознайомлення з матеріалами справи, в тому числі і заочним рішенням. 23 липня 2025 року, Харченко О. О. ознайомилася з матеріалами справи за № 759/7115/23, про що свідчить відповідна заява, яка також міститься в матеріалах справи.

Фактично та юридично учасниками процесу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стали після винесення постанови Київським апеляційним судом від 27 травня 2025 року, до цього вони не були учасниками процесу, оскільки ухвала про заміну сторони у виконавчому провадженні від 17 грудня 2025 року оскаржувалася в апеляційному суді, тобто фактично та юридично вони ще не були замінені, і не були у статусі правонаступників-учасників процесу боржника.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції застосував надмірно формальний підхід та не дослідив фактичну дату, коли скаржники дізналися про заочне рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції позбавив права скаржників на захист своїх прав.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2025 року ОСОБА_1 через представника Бокача І. П. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що всі доводи і аргументи викладені в касаційній скарзі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва по цивільній справі №759/7115/23 від 11 грудня 2023 року не відповідають фактичним обставинам справи, є безпідставними і надуманими.

Представник позивача адвокат Бокач І. П., на час розгляду справи Святошинським районним судом м. Києва, особисто приймав участь у розгляді справи судом і підтверджує той факт, що розгляд справи неодноразово відкладався на іншу дату і час у зв`язку з неявкою сторони відповідача ОСОБА_2 з невідомих суду причин, хоча сторона відповідача повідомлялась належним чином про розгляд справи Святошинським районним судом м. Києва. Отже, будь які доводи і аргументи сторони касатора щодо того факту, що було порушено права ОСОБА_2 , оскільки він жодного разу не приймав участь при розгляді справи є безпідставними та такими що не відповідають фактичним обставинам справи.

Скаржники були обізнані про наявність спору щодо них ще з грудня 2024 року, а тому причини, зазначені у заяві про поновлення строку, є безпідставними та не спростовують доказів наявних у справі.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року указані недоліки було усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2025 року поновлено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 12 вересня 2025 року. Відкрито касаційне провадження у справі № 759/7115/23. Справу витребувано із суду першої інстанції.

У лютому 2026 року матеріали справи № 759/7115/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 27 листопада 2025 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що на підставі заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року, 24 січня 2024 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики від 09 травня 2021 року в розмірі 14 500 доларів США.

17 квітня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. відкрито виконавче провадження №74766053 для виконання виконавчого листа від 24 січня 2024 року.

У листопаді 2024 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ляпін Д.В. звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а саме боржника ОСОБА_2 його правонаступниками - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року заяву приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д. В. задоволено. Замінено боржника ОСОБА_2 на його правонаступників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на підставі виконавчого листа №759/7115/23 від 24 січня 2024 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду адвокат Харченко О.О. в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 30 грудня 2024 року звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Харченко О. О. в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року - без змін.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (частина перша статті 284 ЦПК України).

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).

Глава 8 «Заочний розгляд справи» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення.

У частинах другій та третій статті 288 ЦПК України передбачено, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з частиною першою, четвертою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/13894/14.

Процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача, і це є лише його персоніфікованим правом.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18),

від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження

№ 61-23208св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 08 квітня 2020 року у справі

№ 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20)).

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (стаття 55 ЦПК України).

Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року у справі № 204/8259/13-ц (провадження № 61-5018св24) зазначено, що «посилання суду апеляційної інстанції на неможливість поновлення встановленого частиною другою статті 358 ЦПК України присічного річного строку на апеляційне оскарження не є релевантним до обставин цієї справи, оскільки ця норма застосовується до апеляційних скарг, поданих з пропуском строку на апеляційне оскарження. Однак у справі, яка переглядається, відповідач хоч і подав апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту заочного рішення, про те не пропустив присічний строк на його оскарження, який відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення. За таких обставин, апеляційний суд помилково обрахував строк на апеляційне оскарження заочного рішення з часу складання його повного тексту, а не з моменту завершення особливого порядку оскарження такого рішення до суду, що його ухвалив, що суперечить принципу правової визначеності щодо передбачуваності застосування норм процесуального законодавства, не надає відповідачу чіткої і практичної можливості оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення та може ставити під загрозу конституційне право особи на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 753/9460/16-ц (провадження № 61-3306св21), від 05 лютого 2020 року у справі № 755/11812/16 (провадження № 61-13513св19)».

У справі, що переглядається:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на заочне рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року, яким позов ОСОБА_1 задоволено та Стягнуто з ОСОБА_2 (після смерті якого, скаржники прийняли спадщину) на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 09 травня 2021 року в розмірі 14 500 доларів США;

відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені представницею скаржників підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані судом неповажними;

проте, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року замінено боржника ОСОБА_2 на його правонаступників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на підставі виконавчого листа №759/7115/23 від 24 січня 2024 року, тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як спадкоємці ОСОБА_2 (відповідача у справі), є його правонаступниками у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим набули процесуальних прав та обов`язків відповідача на підставі статті 55 ЦПК України. Скаржник не звертався до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року.

апеляційний суд помилково обрахував строк на апеляційне оскарження заочного рішення з часу складання його повного тексту, оскільки відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України такий строк починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення;

отже, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження, проте помилився з мотивами такої відмови, оскільки апеляційну скаргу було подано на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню.

Тому оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не позбавлені можливості звернутися до суду першої інстанції з заявою про скасування заочного рішення в установленому ЦПК України порядку, як правонаступники відповідача ОСОБА_2 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду частково постановлена з порушенням норм процесуального права, в зв`язку з чим касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови, в іншій частині ухвалу суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка подана представником Харченко Оксаною Олексіївною , задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2025 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу Київського апеляційного суду від 12 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко