Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №213/3121/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 213/3121/25

провадження № 61-851св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , який діє від свого імені та від імені і в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені і в інтересах якої діє ОСОБА_1 , які подані адвокатом Мотузом Олександром Володимировичем, на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2025 року у складі судді Нестеренка О. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року у складі колегії суддів Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року ОСОБА_1 , який діє від свого імені та від імені та в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - АТ «ПІВДГЗК») про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року в конвеєрній галереї 13РТ/14РТ перевантажувального вузла ПВ-1 Управління дробильно-транспортного комплексу, розташованого на відм. +30,600 м корпусу збагачення Рудозбагачувальної фабрики 2 АТ «ПІВДГЗК», стався нещасний випадок зі смертельним наслідком. Внаслідок нещасного випадку померла дружина ОСОБА_1 та мати їх спільної дитини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , виконуючи обов`язки машиніста конвеєра дільниці № 2 цеху № 1 УДТК АТ «ПІВДГЗК».

Актом спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н1/П, що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 року від 19 травня 2025 року, затвердженим т.в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального Державної служби з питань праці 21 травня 2025 року, встановлено обставини нещасного випадку. Комісія зі спеціального розслідування одноголосно дійшла до висновку, що нещасний випадок є таким, що пов`язаний з виробництвом.

Обґрунтованим розміром моральної шкоди позивач вважає суму у 2 000 000,00 грн за кожну вимогу: моральна шкода, завдана смертю дружини та моральна шкода, завдана смертю матері спільної дитини ОСОБА_2 .

Просив стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди, завданої смертю дружини та матері дитини ОСОБА_2 на виробництві у розмірі по 2 000 000,00 грн за кожну вимогу, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та обов`язкових платежів.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року,позов задоволено частково.

Стягнено з АТ «ПІВДГЗК»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю дружини на виробництві, у розмірі 300 000,00 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнено з АТ «ПІВДГЗК»на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені та в інтересах якої діє її законний представник (батько) ОСОБА_1 , моральну шкоду, завдану смертю матері на виробництві, у розмірі 500 000,00 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнено з АТ «ПІВДГЗК»в дохід держави судовий збір у розмірі 8 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до висновку експерта № 69, встановлені ушкодження на тілі ОСОБА_3 виникли після настання смерті та не перебувають у причинному зв`язку із настанням смерті, а причиною смерті є тромбоз легеневої артерії геморагічним інфарктом легені, який ускладнився гострою легенево-серцевою недостатністю. Відповідно до п. 13 Акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, таке захворювання має характер загального, що не перебуває у прямій залежності від професійного захворювання чи трудового каліцтва.

Суд не бере до уваги висновок спеціаліста № 116 від 01 травня 2025 року, адже такий, по-перше, не є процесуальним джерелом доказів у цивільному процесі. По-друге, судові експертизи та експерті дослідження не є тотожними видами досліджень. Підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) ініціатора експертного дослідження (юридичної або фізичної особи). Враховуючи, що експертне дослідження, оформлене висновком спеціаліста № 116 від 01 травня 2025 року, проводилось на підставі документів: протоколу засідання спеціальної комісії із розслідування нещасного випадку № 7 від 26 березня 2025 року; висновку експерта судово-медичної експертизи № 69 від 08 січня 2025 року трупа ОСОБА_3 ; листа ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 1610 від 20 березня 2025 року; повідомлення про нещасний випадок; протоколу огляду місця, де стався нещасний випадок; картки умов праці машиніста конвеєра УДТК з листом ознайомлення; листа центра надання первинної медичної допомоги; листа з Криворізької станції ЕМД; результати попереднього медичного огляду; фото з місця пригоди, суд не має правових підстав для надання обставинам, викладеним у висновку спеціаліста, правової оцінки.

Судова експертиза, оформлена висновком експерта № 69, проведена по факту смерті ОСОБА_3 , тобто експертом досліджувався безпосередньо труп ОСОБА_3 , проводилися лабораторні дослідження. Враховуючи відмінності висновків експерта № 69 та спеціаліста № 116, з метою усунення суперечностей судом за заявою відповідача було викликано для допиту експерта ОСОБА_4 , остання підтвердила висновки за результатом судово-медичної експертизи та вважає, що смерть настала раптово, причинно-наслідкового зв`язку між ушкодженнями та захворюваннями (причиною смерті) немає, а всі тілесні ушкодження є посмертними.

Суд не вважає, що мета (правомірна чи неправомірна), з якою загибла ОСОБА_3 проникла за захисне огородження стрічкового конвеєра № 14РТ без зупинки та відключення від електроенергії приводу останнього, входить до предмета доказування у цій конкретній справі про відшкодування моральної шкоди. Крім того, така мета не впливає на рівень відповідальності загиблої, адже остання не виконала вимоги пунктів 2.13 та 2.14. Робочої інструкції № 02-003 машиніста конвеєра цеху № 1 УДТК, затвердженої начальником УДТК від 23 вересня 2024 року, та вимог абзаців 7 та 13 пункту 3.6 розділу 3 Інструкції з охорони праці № ОП-02-2, для машиністів конвеєра, машиністів конвеєра зайнятого повний робочий день у кар`єрі УДТК, затвердженої наказом АТ «ПІВДГЗК» № 144 від 06 червня 2023 року.

Водночас суд бере до уваги, що основною причиною нещасного випадку відповідно до Акту є невиконання посадових обов`язків ОСОБА_5 , а саме: пунктів 2.6, 2.8 та 2.13 Посадової інструкції майстра основної виробничої дільниці цеху № 1 УДТК № 02-0008, затвердженої в.о. заступника Генерального директора з виробництва та інвестиційної діяльності від 01 березня 2021 року. А тому суд дійшов висновку, що обставини завдання моральної шкоди (смерть дружини позивача та матері його дитини) відбулися на підприємстві відповідача та перебувають у взаємозв`язку із невиконанням посадових обов`язків майстром основної виробничої дільниці цеху № 1 при супутній причині - невиконання ОСОБА_3 вимог інструкції з охорони праці в проникнення за захисне огородження стрічкового конвеєра № 14РТ без зупинки та відключення від електроенергії приводу останнього.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок загибелі його дружини та матері їх спільної дитини під час виконання нею своїх трудових обов`язків на підприємстві відповідача, суд враховує, що загибель ОСОБА_3 настала у зв`язку з порушенням відповідачем вимог щодо безпеки праці, а також у зв`язку з порушенням самою ОСОБА_3 вимог інструкцій з охорони праці, глибину та тривалість моральних страждань, оскільки смерть дружини та матері їх дитини призвела до того, що позивач та його донька постійно перебувають у напруженому психічному стані, така втрата є невідворотною, а також дотримується засад розумності і справедливості. Тому суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу, який діє від свого імені та від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , моральної шкоди є сума у розмірах ? 300 000,00 грн на користь ОСОБА_1 та 500 000,00 грн на користь ОСОБА_2 , що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що позивач зазнає у зв`язку з загибеллю дружини та зазнає малолітня дитина у зв`язку з загибеллю матері.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Стягнені за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21. Зміни внесені до підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, що набрали чинності з 23 травня 2020 року, не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу, у зв`язку з чим суд вважає, що стягнення має проводитись без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

19 січня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені і в інтересах якої діє ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд»подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких просять рішення судів змінити, стягнувши з АТ «ПІВДГЗК» на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, і таку ж суму на користь ОСОБА_1 .

Касаційні скарги мотивовано тим, що суди надали оцінку та враховували висновок експерта № 69 від 08 січня 2025 року, відповідно якого встановлені ушкодження на тілі ОСОБА_3 виникли після настання смерті та не перебувають у причинному зв`язку із настанням смерті, а причиною смерті є тромбоз легеневої артерії геморагічним інфарктом легені, який ускладнився гострою легенево-серцевою недостатністю. Однак він був повністю спростований висновком спеціаліста № 116 від 01 травня 2025 року комісійного судово-медичного дослідження ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», але суди указаний висновок не взяли до уваги. Зміни на тілі гр. ОСОБА_3 спричинені від тривалої механічної дії (тертя - стиснення) тупих твердих предметів, що діяли в область обличчя та грудної клітини, якими могли бути виступаючі частини рухомих елементів обладнання, та отримані в короткий проміжок часу до настання смерті, в агональний та посмертний періоди. Тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини, які отримані пожиттєво, знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_3 та за критерієм небезпеки для життя мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень згідно з пунктами 2.1.2. та 2.1.2. (л, о) «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року. При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа ОСОБА_3 не виявлені метиловий, етиловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти. Комісія зі спеціального розслідування, оглянувши місце нещасного випадку, ознайомившись з пояснювальними записками свідків та причетних осіб, визначивши відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці, ознайомившись з наданою документацією, керуючись вимогами пункту 33 та на підставі підпункту 2 пункту 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, одноголосно дійшла до висновку, що нещасний випадок з машиністом конвеєра дільниці № 2 цеху № 1 Управління дробильно транспортного комплексу АТ «ПІВДГЗК» ОСОБА_3 пов`язаний з виробництвом. Відповідач не створив таких умов праці, в яких дружина позивача могла би виконувати покладені на неї обов`язки безпечно, внаслідок чого дружина позивача загинула під час виконання роботи на робочому місці.

Позивачем є чоловік загиблої, який на момент трагедії залишився сам із малолітньою донькою на руках. Йому 52 роки - це вік, коли людина вже не має тієї фізичної сили та енергії, щоб самостійно забезпечити дитині повноцінний розвиток і водночас відновити власне емоційне здоров`я. Втрата дружини - це не лише втрата родича, це - втрата джерела любові, психологічної опори, допомоги, підтримки та спільного майбутнього. Підприємство, на якому сталася трагедія, офіційно визнало випадок виробничим, що підтверджено актом спеціального розслідування. Тобто, мова йде не про фатальну випадковість, а про прямий причинний зв`язок між організацією робіт і смертю працівниці. Це підтверджує вину юридичної особи в допущенні таких умов праці, які безпосередньо стали причиною загибелі людини.

Заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 2 000 000,00 грн є обґрунтованим, співмірним і таким, що відповідає як тяжкості самої події, так і глибоким, непоправним наслідкам, які настали для родини загиблої. Йдеться про смерть молодої жінки, матері чотирирічної дитини, яка загинула на робочому місці, виконуючи свої трудові обов`язки, внаслідок грубих порушень вимог безпеки праці. Смерть настала внаслідок множинних травм, що були несумісні з життям і мали характер важких тілесних ушкоджень, про що свідчить детальний висновок судово-медичної експертизи. Це не миттєва смерть - жінка загинула в страшних муках, перебуваючи в повній свідомості, за відсутності змоги врятуватись або отримати допомогу. Подібні обставини не можуть бути оцінені як «звичайна» виробнича травма - це трагічне порушення базових прав людини на безпечну працю та життя. Розмір моральної шкоди у 2 000 000,00 грн не є завищеним, а, навпаки, є помірним з урахуванням жорстоких обставин загибелі, непоправної втрати для дочки, наявності виробничої відповідальності підприємства, довготривалого характеру душевних страждань, принципу справедливості, закріпленого у статті 3 Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.

У лютому 2026 року АТ «ПІВДГЗК» подало відзив на касаційні скарги, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційні скарги - без задоволення.

Зазначає, що доводи касаційних скарг щодо неправильного застосування судами норм матеріального права фактично зводяться до власного (суб`єктивного) тлумачення норм чинного законодавства України в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди, а також переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин. Наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності, правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності. Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 755/18455/17. Разом з тим, матеріали справи не містять достатніх доказів протиправності дій або бездіяльності АТ «ПІВДГЗК», унаслідок яких настав нещасний випадок з дружиною (матір`ю) позивача.

Суди при встановлені фактичних обставин справи брали до уваги те, що при складанні висновків, викладених у Акті № 4 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 року о 00:41 год., складеного 19 травня 2025 року (за формою Н-1/П), спеціальною комісією зазначалося два експертних висновки, зокрема: висновок експерта судово-медичної експертизи від 08 січня 2025 року № 69 Криворізького районного відділу ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» та висновок спеціаліста № 116 від 01 травня 2025 року комісійного судово-медичного дослідження ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи».

У висновку експерта № 69 від 08 січня 2025 року за формою № 1170/0 викладено судово-медичні діагнози, встановлені в результаті лабораторних досліджень, а також зовнішнього та внутрішнього огляду трупу загиблої ОСОБА_3 , одразу після настання нещасного випадку, на відміну від висновку спеціаліста № 116 від 01 травня 2025 року, який було складено майже через чотири місяці після дати настання нещасного випадку з ОСОБА_3 за результатами дослідження поданих указаній установі документів. Крім того, у висновку спеціаліста, виключно на який посилаються позивачі в касаційних скаргах, відсутнє попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що суперечить частині сьомій статті 102 ЦПК України. З огляду на наявні відмінності, з метою встановлення об`єктивної істини у справі, судом першої інстанції було детально досліджено зміст кожного з двох експертних висновків, а також за заявою відповідача викликано для допиту експерта ОСОБА_4 .

При обґрунтуванні позивачами у касаційних скаргах причин та обставин, за яких настала смерть машиніста конвеєра ОСОБА_3 , останніми в більшості зазначаються суб`єктивні припущення, які не відповідають реальним фактам, встановленим судом першої інстанції під час оцінки доказів, наявних у справи.

Відсутній причинно-наслідковий зв`язок між технічними факторами виробничого середовища, які існували на робочому місці ОСОБА_3 , із настанням з останньою ІНФОРМАЦІЯ_3 року нещасного випадку зі смертельними наслідками.

Оскільки нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір якої визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідач вважає, що сума моральної шкоди у розмірі по 2 000 000,00 грн кожному, про яку заявлено у касаційних скаргах, є вкрай завищеною та необґрунтованою.

У лютому 2026 року АТ «ПІВДГЗК» подало додаткові пояснення, в яких зазначає, що у зв`язку з набранням законної сили рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 30 жовтня 2025 року, представник позивачів 08 січня 2026 року отримав відповідні виконавчі листи та звернувся до приватного виконавця щодо їх виконання. 13 січня 2026 року АТ «ПІВДГЗК» у повній мірі виконано судові рішення та сплачено позивачам компенсацію моральної шкоди на загальну суму 800 000,00 грн. Звернення позивачів до приватного виконавця щодо примусового виконання судових рішень є виявом волі на реалізацію остаточного рішення суду у справі. Ця дія фактично підтверджує згоду позивачів з сумами компенсації моральної шкоди, стягнутими з АТ «ПІВДГЗК» на підставі рішення суду від 30 жовтня 2025 року, яке набрало законної сили 23 грудня 2025 року. Відповідач вважає поведінку позивачів такою, що суперечить принципу добросовісності, який у відповідності до стаття 3 ЦК України є одним із фундаментальних засад цивільного права. Указані обставини також свідчать про зловживання позивачами своїми процесуальними правами.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційних скаргах доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21, від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 263/16183/18, від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18, від 27 серпня 2025 року у справі № 211/2204/24, від 13 серпня 2025 року у справі № 554/13763/22.

Ухвалою Верховного Суду від19 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення судів оскаржуються в частині незадоволених позовних вимог про компенсацію моральної шкоди (1 700 000,00 грн на користь ОСОБА_1 і 1 500 000,00 грн на користь ОСОБА_2 ). В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 був чоловіком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_1 , є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3 року в конвеєрній галереї 13РТ/14РТ перевантажувального вузла ПВ-1 Управління дробильно-транспортного комплексу, розташованого на відм. +30,600 м корпусу збагачення Рудозбагачувальної фабрики 2 АТ «ПІВДГЗК» стався нещасний випадок зі смертельним наслідком. Внаслідок нещасного випадку померла ОСОБА_3 , виконуючи обов`язки машиніста конвеєра дільниці № 2 цеху № 1 УДТК АТ «ПІВДГЗК».

Актом від 19 травня 2025 року спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П, що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 року, затвердженим т.в.о. начальника Південно- Східного міжрегіонального Державної служби з питань праці 21 травня 2025 року, встановлено обставини нещасного випадку.

У розділі 7 «Висновок комісії» зазначається, що члени комісії під час засідання спілкувалися з чоловіком потерпілої ОСОБА_1 та його представниками адвокатами АО «Фаворит» Мотузом О. В. та Повалій О. В. , які були присутні на засіданнях комісії зі спеціального розслідування, з метою надання роз`яснень з питань, які виникли внаслідок нещасного випадку та інформування їх про хід розслідування.

При складенні висновку комісія взяла до уваги висновок експерта судово-медичної експертизи від 08 січня 2025 року № 69 Криворізького районного відділу Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», а також висновок спеціаліста № 116 від 01 травня 2025 року комісійного судово-медичного дослідження Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи».

Комісія зі спеціального розслідування одноголосно дійшла до висновку, що нещасний випадок з машиністом конвеєра дільниці № 2 цеху № 1 Управління дробильно-транспортного комплексу АТ «ПІВДГЗК» ОСОБА_3 є таким, що пов`язаний з виробництвом.

У розділі 8 «Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці» зазначаються дві особи:

ОСОБА_5 - майстер основної виробничої діяльності цеху № 1 УДТК АТ «ПІВДГЗК», який порушив вимоги пунктів 2.6, 2.8, та 213 Посадової інструкції майстра основної виробничої дільниці цеху № 1 УДТК № 02-0008, затвердженої в.о. заступника Генерального директора з виробництва та інвестиційної діяльності від 01 березня 2021 року, в частині: як особа, відповідальна за забезпечення безпечних та здорових умов праці, виконання правил і норм охорони праці, промислової та пожежної безпеки відповідно до вимог Закону України «Про охорону праці», стандарту підприємства «Система управління охороною праці на виробничому рівні» не контролював дотримання вимог охорони праці машиністами конвеєра при виконанні робіт;

ОСОБА_3 - машиніст конвеєра дільниці № 2 цеху № 1 УДТК АТ «ПІВДГЗК», яка порушила вимоги пунктів 2.13 та 2.14. Робочої інструкції № 02-003 машиніста конвеєра цеху № 1 УДТК, затвердженої начальником УДТК від 23 вересня 2024 року, та вимог абзаців 7 та 13 пункту 3.6 розділу 3 Інструкції з охорони праці № ОП-02-2, для машиністів конвеєра, зайнятого повний робочий день у кар`єрі УДТК, затвердженої наказом АТ «ПІВДГЗК» № 144 від 06 червня 2023 року, в частині: проникнення за захисне огородження стрічкового конвеєра № 14РТ без зупинки та відключення від електроенергії приводу останнього.

Разом з цим, у розділі 5 «Вид події та причини настання нещасного випадку» зазначаються причини:

основна - організаційна: невиконання посадових обов`язків, а саме: пунктів 2.6, 2.8, та 213 Посадової інструкції майстра основної виробничої дільниці цеху № 1 УДТК № 02-0008, затвердженої в.о. заступника Генерального директора з виробництва та інвестиційної діяльності від 01 березня 2021 року;

супутні - організаційна: невиконання вимог інструкції з охорони праці, а саме: пунктів 2.13 та 2.14. Робочої інструкції № 02-003 машиніста конвеєра цеху № 1 УДТК, затвердженої начальником УДТК від 23 вересня 2024 року, та вимог абзаців 7 та 13 пункту 3.6 розділу 3 Інструкції з охорони праці № ОП-02-2, для машиністів конвеєра, зайнятого повний робочий день у кар`єрі УДТК, затвердженої наказом АТ «ПІВДГЗК» № 144 від 06 червня 2023 року.

Підсумовуючи, спеціальна комісія встановила, що з огляду на обставини інциденту ОСОБА_3 в період з 23:50 год. 06 січня 2025 року по 00:41 год. ІНФОРМАЦІЯ_3 року під час підрахунку запасів руди, перебуваючи біля рудної банки № 2-4, з невідомих причин перетнула захисне перильне огородження висотою 1000мм діючого конвеєру № 14РТ та потрапила під дію холостої гілки конвеєрної стрічки, в результаті чого її права рука разом з лопатою була затиснута між роликом холостої гілки конвеєра та конвеєрною стрічкою (ст. 13, п. 16 Акта).

Також відповідно до Акта спеціального розслідування Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було проведено перевірку, під час якої виявлено такі порушення вимог законодавства:

недостатньо освітлення в технологічному проході між стрічковими конвеєрами № 13Т та 87Т в районі роликоопор 9-11 (87);

під стрічковим конвеєром № 13Т (хвостова частина) не прибрано просипаний матеріал висотою 30 см в районі 15 роликоопори;

деформована та не закріплена середня смуга перильного огородження сходового маршу до відхиляючого барабану конвеєра № 87Т;

частково зкородоване захисне огородження станції відтяжного барабану стрічкового конвеєра № 87Т;

деформоване перильне огородження отвору бічного розвантаження руди в районі роликоопори 31 конвеєра № 13Т;

деформовані надбаночні грати в районі роликоопори 28 конвеєра № 13Т;

деформоване захисне огородження в районі приводної станції стрічкового конвеєра № 14Т.

Водночас вказані порушення не стали причиною та не призвели до настання нещасного випадку зі смертельним наслідком з ОСОБА_3 .

В матеріалах справи міститься також копія висновку експерта судово-медичної експертизи від 08 січня 2025 року № 69 Криворізького районного відділу Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», надана представником відповідача.

Висновок складений на підставі постанови слідчого СВ ВП № 7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області Лошкарьова І. Б.

Судово-медичний діагноз, встановлений судовим експертом: основне захворювання: геморагічний інфаркт - пневмонія: у нижньому сегменті верхньої частки лівої легені ділянка конусоподібної форми темно-червоного кольору з ущільненою зернистою тканиною, основою звернено до плеври, з чуткою межею між здоровою та патологічно зміненою тканинами легені.

Ускладнення основного: легенево-серцева недостатність.

Супутній: гострий панкреатит.

У підсумках судовий експерт зазначає, що при судово-медичній експертизі виявлено ушкодження (їх характер наводиться), що виникли після настання смерті і не знаходяться у причинному зв`язку із настанням смерті.

Причиною смерті судовим експертом зазначається тромбоз легеневої артерії з геморагічним інфарктом легені, який ускладнився гострою легенево-серцевою недостатністю.

23 жовтня 2025 року у судовому засіданні експерт пояснила суду, що підтримує свій висновок. На питання представника відповідача зазначила, що було виявлено патологію підшлункової залози та легень. На момент проведення експертизи експерт вважала, що причиною смерті стала інтоксикація, спричинена гострим панкреатитом. Патологічні зміни внутрішніх органів не пов`язані із травматизмом, виявленим у потерпілої. Виявлені при огляді трупа тілесні ушкодження є, на думку експерта, посмертними, що підтверджується гістологічним дослідженням. Гістологи не виявили крововиливів у місцях ушкоджень, що говорить про те, що травми настали вже після смерті. Також експерт не виявила причинно-наслідкового зв`язку між виявленими травмами та захворюваннями, вважає, що смерть настала раптово. На питання представника позивача експерт відповіла, що дійсно на момент розтину вважала, що причиною смерті було саме захворювання підшлункової залози у вигляді гострого панкреатиту, однак також було виявлено і тромбоз легень як патологію. Експерту відомо, що смерть настала на виробництві, однак слідчий не надав протокол огляду місця події. Щодо можливості настання частини тілесних ушкоджень до смерті, а частини - після смерті, експерт повторила, що гістологічне дослідження показало, що всі ушкодження настала вже після смерті. На питання головуючого, чи були експертом виявлені прижиттєві ушкодження на трупі, остання відповіла негативно. Експертом також не було виявлено закритої травми грудної клітини. На запитання, які ще були надані для дослідження, окрім самого трупа, документи, експерт зазначила, що ніяких документів чи медичних карток надано не було.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК).

У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У частині другій статті 1168 ЦК України вказано, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до положень статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).

Статтею 4 Закону України «Про охорону праці» визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

У частині першій та другій статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини третьої статті 153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган (частина перша статті 160 КЗпП України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України (див. висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19)).

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

У пункті 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18), на яку є посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 серпня 2025 року у справі № 554/13763/22, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «визначаючи розмір моральної шкоди, суди врахували вищевказані обставини, характер та обсяг душевних страждань позивача та її доньки у зв`язку зі смертю близької людини, погіршення стану їх здоров`я внаслідок пережитого стресу та зміну звичного способу життя. При цьому суди виходили із засад розумності, пропорційності та справедливості. … Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме: висновок експерта від 05 липня 2023 року № 2526/23-46; висновок від 30 червня 2022 року № 177/178/1141/1142/1143, є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином надали оцінку зазначеним доказам і в сукупності з іншими наданими сторонами доказами, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, визначаючи розмір грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу та її дитині смертю члена сім`ї у сумі по 500 000 грн на кожного, з урахуванням недотримання потерпілим правил техніки безпеки».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року з дружиною ОСОБА_1 та матір`ю їхньої спільної дитини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (машиніста конвеєра дільниці № 2 цеху № 1 УДТК АТ «ПІВДГЗК») стався нещасний випадок під час виконання потерпілою трудових обов`язків, внаслідок якого ОСОБА_3 померла; Актом від 19 травня 2025 року спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П, що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 року, затвердженим т.в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального Державної служби з питань праці 21 травня 2025 року, встановлено обставини нещасного випадку. При складенні висновку комісія взяла до уваги висновок експерта судово-медичної експертизи від 08 січня 2025 року № 69 Криворізького районного відділу Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», а також висновок спеціаліста № 116 від 01 травня 2025 року комісійного судово-медичного дослідження Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи». Комісія зі спеціального розслідування одноголосно дійшла до висновку, що нещасний випадок з машиністом конвеєра дільниці № 2 цеху № 1 Управління дробильно-транспортного комплексу АТ «ПІВДГЗК»ОСОБА_3 є таким, що пов`язаний з виробництвом; основною причиною нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 року, є невиконання посадових обов`язків майстром виробничої дільниці ОСОБА_5 , а саме: пунктів 2.6, 2.8, та 213 Посадової інструкції майстра основної виробничої дільниці цеху № 1 УДТК № 02-0008, затвердженої в.о. заступника Генерального директора з виробництва та інвестиційної діяльності від 01 березня 2021 року, при супутній причині - невиконання ОСОБА_3 вимог інструкції з охорони праці в проникнення за захисне огородження стрічкового конвеєра № 14РТ без зупинки та відключення від електроенергії приводу останнього;

встановивши, що смерть потерпілої пов`язана з нещасним випадком на виробництві, суди зробили висновок, що позивачі - чоловік та неповнолітня дитина загиблої мають право на відшкодування моральної шкоди та наявність правових підстав для покладення такої відповідальності на відповідача на підставі статей 1167, 1168 ЦК України. Судові рішення в частині таких висновків не оскаржуються;

при визначенні розміру моральної шкоди суди врахували обставини, у зв`язку з якими стався нещасний випадок (зокрема, причини смерті потерпілої, що настала раптово внаслідок захворювання, що не перебуває у прямій залежності від професійного захворювання чи трудового каліцтва, а не як наслідок тілесних ушкоджень, вину потерпілої у порушенні вимог з охорони праці як супутню причину нещасного випадку), глибину та тривалість моральних страждань позивачів у зв`язку зі смертю близької людини, пережитий стрес та зміну звичного способу життя, незворотність цієї втрати дружини та матері позивачів. Крім того, суди також врахували, що у зв`язку з втратою матері її малолітня дитина позбавлена можливості спілкування з рідною людиною та отримувати від неї піклування, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв`язків та необхідність докладення нею додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, суди зробили обґрунтований висновок, що належною компенсацією спричиненої позивачу, який діє від свого імені та від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , моральної шкоди є суми у розмірах 300 000,00 грн на користь ОСОБА_1 та 500 000,00 грн на користь ОСОБА_2 .

Наведені у касаційній скарзі інші доводи, що суди не дослідили та не надали належної оцінки доказам, які містяться у справі, зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. Такі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які є посилання в касаційній скарзі, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та малолітньої дитини ОСОБА_2 , від імені і в інтересах якої діє ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року в оскарженій частині незадоволених позовних вимог про компенсацію моральної шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко