Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №2-1600/2007 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №2-1600/2007

Суддя: Сердюк Валентин Васильович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 2-1600/2007 (4-с/337/33/2025)

провадження № 61-2226св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

скаржник (боржник у виконавчому провадженні) - ОСОБА_1 ,

суб`єкти, дії яких оскаржуються: начальник Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горлов Віталій Геннадійович, старший державний виконавець Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гришунов Денис Васильович,

заінтересована особа (стягувачка у виконавчому провадженні) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2026 року в складі колегії суддів Подліянової Г. С., Кухаря С. В., Полякова О.З.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог скарги

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанови начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Хортицького ВДВС) Горлова В. Г. та старшого державного виконавця Хортицького ВДВС Гришунова Д. В., заінтересована особа - ОСОБА_2 (стягувач), прийняті у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2007 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини його доходу, починаючи з 26 квітня 2007 року та до досягнення дитиною 18-річного віку.

На виконання вказаного судового рішення відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, яке перебувало на виконанні в Хортицькому ВДВС м. Запоріжжя.

З 2022 року скаржник перебував у лавах Збройних Сил України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року його дочці ОСОБА_3 виповнилося 18 років.

27 січня 2023 року ОСОБА_1 , перебуваючи у короткостроковій відпустці, здійснив останній платіж за аліментами у розмірі 6 416,00 грн.

Проте 17 лютого 2023 року старшим державним виконавцем Гришуновим Д. В. прийнято постанову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 30 січня 2023 року.

Хортицький районний суд м. Запоріжжя ухвалою від 19 серпня 2025 року постанову державного виконавця від 17 лютого 2023 року визнав неправомірною і скасував.

18 вересня 2025 року скаржник отримав поштою такі документи:

- постанову начальника Хортицького ВДВС Горлова В. Г. від 12 вересня 2025 року про скасування постанови державного виконавця від 30 січня 2023 року про закінчення виконавчого провадження;

- постанову старшого державного виконавця Хортицького ВДВС Гришунова Д. В. від 15 вересня 2025 року про відновлення виконавчого провадження;

- постанову старшого державного виконавця Хортицького ВДВС Гришунова Д. В. від 15 вересня 2025 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Скаржник посилався на те, що указані постанови державного виконавця прийняті протиправно, оскільки їх прийняття було наслідком власної ініціативи начальника Хортицького ВДВС, тоді як положення статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають можливості скасування прийнятих державним виконавцем постанов у виконавчому провадженні за власною ініціативою начальника відповідного органу виконавчої служби.

Враховуючи викладене, скаржник просив суд поновити йому строк на звернення з цією скаргою, а також визнати неправомірними та скасувати:

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Хортицький районний суд м. Запоріжжя ухвалою від 03 листопада 2025 року поновив ОСОБА_1 строк на звернення зі скаргою. В задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що начальником Хортицького ВДВС здійснено контроль законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 після отримання заяви від представниці стягувачки у цьому виконавчому провадженні. Начальник Хортицького ВДВС Горлов В. Г. та старший державний виконавець Хортицького ВДВС Гришунов Д. В. діяли відповідно до своїх дискреційних повноважень, а їх рішення відповідають вимогам закону.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Під час розгляду справи апеляційним судом представник ОСОБА_1 адвокат Яма Д. М. заявив клопотання про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 127/6664/14-ц (провадження № 14-92цс25), рішення в якій ухвалені за подібних правовідносин.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 20 січня 2026 року клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Ями Д. М. про зупинення провадження у справі задовольнив та зупинив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову начальника Хортицького ВДВС Горлова В. Г. від 12 вересня 2025 року про скасування постанови державного виконавця від 30 січня 2023 року про закінчення виконавчого провадження; постанови старшого державного виконавця Хортицького ВДВС Гришунова Д. В. від 15 вересня 2025 року про відновлення виконавчого провадження та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, заінтересована особа: ОСОБА_2 (стягувачка), до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 127/6664/14-ц (провадження № 14-92цс25).

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правовідносини у справі, що розглядається, є подібними до правовідносин у справі № 127/6664/14-ц, яка прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду (касаційне провадження № 14-92цс25), у зв`язку із чим є підстави для зупинення провадження у справі відповідно до вимог пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала

19 лютого 2026 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернулася

до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Як на підстави касаційного оскарження судового рішення заявниця у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вказує на те, що апеляційний суд помилково зупинив провадження у цій справі, оскільки правовідносини, що є предметом її розгляду, не є подібними з правовідносинами у справі у справі № 127/6664/14-ц, яка прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду (касаційне провадження № 14-92цс25). У цій справі перевірка законності виконавчого провадження проводилася на підставі її заяви як стягувачки. Крім того, зупинення провадження у справі порушує розумні строки її розгляду.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 16 березня 2026 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2026 року цю справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

17 квітня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2007 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини його доходу, починаючи з 26 квітня 2007 року та до досягнення дитиною 18-річного віку.

З 2022 року скаржник перебував у лавах Збройних Сил України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року його дочці ОСОБА_3 виповнилося 18 років.

30 січня 2023 року старшим державним виконавцем Гришуновим Д. В. у зв`язку з повним виконанням рішення суду прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Зазначена постанова учасниками виконавчого провадження не оскаржувалася. Проте 17 лютого 2023 року старшим державним виконавцем Гришуновим Д. В. прийнято постанову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 30 січня 2023 року.

18 вересня 2025 року скаржник отримав поштою такі документи:

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржене судове рішення апеляційного суду відповідає.

Оскаржувана ухвала постановлена за результатами розгляду клопотання скаржника, який просив зупинити провадження у цій справі на підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 127/6664/14-ц (провадження №14-92цс25) з подібними правовідносинами.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Визначаючи наявність передбачених статтею 252 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 10 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли у інших справах, які переглядаються у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду, вирішуються питання у подібних правовідносинах та від результату їх розгляду залежить можливість розгляду цієї справи.

При цьому така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

Така підстава зупинення провадження у справі як перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду має на меті забезпечення єдності судової практики, яку можна досягти завдяки передбаченим процесуальним законом механізмам. Водночас відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України, провадження у справі у випадках, встановлених пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 204/13886/23 (провадження № 61-16458св25).

Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, вирішуючи питання щодо доцільності зупинення провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, суд апеляційної інстанції установив, що правовідносини у справі № 127/6664/14-ц (провадження №14-92цс25) виникли з приводу повноважень та процедури вчинення контролю законності виконавчого провадження начальником відповідної виконавчої служби і ці правовідносини є подібними до тих, які стали предметом справи, яка розглядається.

Крім того, суд апеляційної інстанції також установив таке.

Ухвалою від 24 липня 2025 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правового висновку, викладеного в постанові колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у справі № 802/921/18-а, в якій зроблені такі висновки:

«аналізуючи норми статті 74 Закону України № 1404-V111, у поєднанні з пунктами 1-2 розділу Х11 Інструкції, суд зазначає, що директор Департаменту ДВС може з власної ініціативи або на підставі заяви учасника виконавчого провадження здійснити контроль за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень та у разі встановлення порушень - скасувати постанову державного виконавця, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Суд зазначає, що чинним законодавством не визначено критеріїв чи ознак, наявність яких вказувала б на необхідність проведення перевірки конкретного виконавчого провадження начальником органу державної виконавчої служби. З урахуванням викладеного суд погоджується з висновками суддів попередніх інстанції про те, що за обставин, які склалися в спірних правовідносинах, відповідач мав би проконтролювати своєчасність вчинення державним виконавцем виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП номер, проте вказаного обов`язку не виконав, внаслідок чого стало можливим порушення державним виконавцем вимог статті 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 127/6664/14 (провадження № 51-3358св25) вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування статті 74 Закону України «Про виконавче провадження у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року у справі № 802/921/18-а, та зробити висновок про те, що:

«тлумачення статті 74 Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що:

контроль за виконанням судових рішень здійснюється виключно в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби;

позасудовий контроль за виконанням судових рішень (начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, керівником органу державної виконавчої служби вищого рівня) здійснюється лише при перевірці рішення, дії або бездіяльності державного виконавця;

підставою позасудового контролю за виконанням судових рішень може бути лише скарга стягувача та іншого учасника виконавчого провадження (крім боржника);

така скарга має бути подана у строк, встановлений частиною п`ятою статті 74 Закону № 1404-VIII, оскільки поновлення цього строку в порядку позасудового контролю за виконанням судових рішень державним виконавцем цей Закон не передбачає;

пункт 2 розділу XII Інструкції в частині повноважень посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо проведення перевірки законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи не відповідає статті 74 Закону № 1404-VIII, а тому не підлягає застосуванню».

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10 вересня 2025 року виснувала, що Верховний Суд у складі колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду належним чином обґрунтувала потребу у відступі від висновків, сформульованих у постанові колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у справі № 802/921/18-а. Вирішення питання про відступ від висновків у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду належить до виключної компетенції Великої Палати Верховного Суду. Велика Палат Верховного Суду зазначила, що колегія суддів виконала умови, передбачені частиною третьою статті 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. За складністю правової проблеми, значущістю для розвитку судової практики та з метою забезпечення її єдності і сталості спір відповідає ролі і місцю Великої Палати Верховного Суду в системі судів України.

Велика Палата Верховного суду ухвалою від 10 вересня 2025 року прийняла до розгляду цивільну справу № 127/6664/14-ц.

Встановивши у цій справі, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 127/6664/14-ц, а також проаналізувавши предмети та підстави позовів у зазначеній справі та у справі, яка переглядається, подібність спірних правовідносин у цих справах, можливий вплив результату розгляду подібної справи на розгляд справи, що переглядається, апеляційний суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі.

З таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду погоджується.

Вимогами частини першої статті 400 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із судовим рішенням щодо зупинення провадження і такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскарженого рішення апеляційного суду, яке відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості.

Крім того, провадження у цій справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 127/6664/14-ц (провадження № 14-92цс25).

Відповідно до відкритих даних з Єдиного державного реєстру судових рішень 08 квітня 2026 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 127/6664/14-ц (провадження № 14-92цс25). Повний текст указаної постанови опублікований у цьому реєстрі 29 квітня 2026 року.

Колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі від 09 грудня 1994 року «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року).

Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування ухвали Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2026 року, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. В. Сердюк

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

Оригінал: reyestr.court.gov.ua