Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №465/7077/22 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 465/7077/22

провадження № 61-2201св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Активні інвестиції»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Активні інвестиції» про визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності

за касаційною скаргою адвоката Туркас Оксани Іванівни як представника ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 30 січня 2026 року

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,9 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1895510246101, що зареєстрована на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Активні інвестиції», об`єктом спільної сумісної власності його та ОСОБА_2 .

Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 05 вересня 2014 року між ним і відповідачем укладено шлюб, який 22 серпня 2017 року розірвано рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області.

За період шлюбу сторони придбали квартиру на АДРЕСА_2 .

Квартира придбана на підставі попереднього договору, укладеного 26 квітня 2017 року між ТзОВ «Компанія з управління активами «Активні інвестиції», що діяло від свого імені в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Грінвіль Хаус» і ОСОБА_2 . Плановий термін завершення будівництва 30 квітня 2019 року. Вартість квартири на момент укладення попереднього договору становила 764 627,00 грн, що еквівалентно 28 036,00 дол. США.

На момент підписання попереднього договору сплачено 746 627,00 грн. Платежі за попереднім договором сплачував позивач, проте основною стороною договору є тільки ОСОБА_2 . Юридичним власником до моменту укладення основного договору є ТзОВ «Компанія з управління активами «Активні інвестиції», що діє від свого імені в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Грінвіль Хаус».

Спірна квартира придбана за час шлюбу, за спільні кошти подружжя та в інтересах сім`ї, тому є спільною сумісною власністю подружжя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Франківський районний суд м. Львова рішенням від 27 березня 2025 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони не набули у власність квартиру, не зареєстрували на неї право власності. Попередній договір не є договором купівлі-продажу майнових прав на спірну квартиру, не є правовстановлювальним документом, основний договір сторони не укладали. Кошти внесені під час окремого проживання подружжя і припинення подружніх відносин. Позивач не довів, що кошти, за які придбано спірну квартиру, були спільними.

Позивач обрав неефективний спосіб захисту права.

Короткий зміст постанови суду апеляційного суду

Львівський апеляційний суд постановою від 30 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 березня 2025 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,9 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1895510246101, що зареєстрована на праві власності за ТОВ «Активні інвестиції», об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира придбана під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та є їх спільним сумісним майном. Відповідач не спростувала поширення правового режиму спільного сумісного майна на кошти, внесені за попереднім договором.

Короткий зміст касаційної скарги, відзиву на неї та їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Туркас О. І. як представник ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 30 січня 2026 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 753/7776/22, від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Передання та приймання права власності між ОСОБА_2 і ТОВ «КУА «Активні інвестиції» не відбулись. Основний договір щодо спірної квартири укладено не було, а тому сторони не набули майно у власність.

Помилковим є висновок апеляційного суду про те, що попередній договір є договором інвестування.

У рішенні Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2018 року про розірвання шлюбу сторін встановлено, що сторони припинили подружні стосунки, понад рік спільно не проживають. Кошти, внесені на придбання квартири, не є спільними сумісними.

У березні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Білика П. Б. як представника ОСОБА_1 , мотивований законністю й обґрунтованістю постанови апеляційного суду.

Попередній договір на придбання квартири має ознаки інвестиційного договору.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

27 травня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 квітня 2017 року між ТзОВ «КУА «Активні інвестиції», що діє від свого імені в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Грінвіль Хаус», та ОСОБА_2 укладено попередній договір № 24/М1.

Відповідно до пункту 1 попереднього договору сторони зобов`язуються у строк до 30 квітня 2019 року укласти договір («основний договір») за яким Сторона-1 забезпечить передачу, а Сторона-2 набуде за плату (згідно з умовами цього договору та основного договору) право власності на квартиру, проектний номер АДРЕСА_3 , (далі - «квартира»). Продовження строку укладення основного договору здійснюється за додатковою угодою між Сторонами. Плановий термін завершення будівництва 1 квартал 2019 року.

Пунктом 4 попереднього договору передбачено, що Сторона-2 на забезпечення виконання зобов`язань за цим договором сплачує Стороні-1 забезпечувальний платіж в сумі 746 627 гривень, що є еквівалентом 28 036,00 дол. США за встановленим курсом дол. США до національної валюти України (гривні) на дату укладення договору, в сумі 26 631 грн за 1 дол. США, до 26 квітня 2017 року.

Пунктом 5 попереднього договору передбачено, що забезпечувальний платіж сплачується з метою забезпечення виконання Стороною 2 своїх зобов`язань за цим Договором і не є авансом (попередньою оплатою) чи поворотною фінансовою допомогою.

Згідно з пунктом 8.1 попереднього договору такий договір є попереднім договором і встановлює зобов`язання сторін укласти основний договір та не є договором купівлі - продажу майнових прав, не може виступати правовстановлюючим документом на об`єкт нерухомого майна.

Згідно з пунктом 8.2 попереднього договору, зобов`язання сторін з укладення основного договору припиняється, якщо основний договір не буде укладено сторонами в строк згідно умов цього договору, і жодна зі сторін не направить іншій стороні пропозицію про продовження строку укладення основного договору.

Відповідно до пункту 8.7 попереднього договору сторон- 2 ( ОСОБА_2 ) довела до відома, що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 . Сторони визначили, що попередній договір укладається за письмовою згодою чоловіка - ОСОБА_1 , який проживає за адресою: с. Обельниця, Рогатинський район, Івано - Франківська область, викладеною у вигляді письмової заяви.

26 квітня 2017 року ОСОБА_2 перерахувала ТзОВ «КУА «Активні інвестиції» забезпечувальний платіж за попереднім договором в розмірі 764 627,00 грн (платіжне доручення від 26 квітня 2017 року № 23243948).

Рішенням Рогатинського районного суду Івано - Франківської області від 22 серпня 2017 року шлюб, зареєстрований 05 вересня 2014 між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 - розірвано. Цим рішенням встановлено, що сторони припинили подружні стосунки, понад рік спільно не проживають.

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ТзОВ «КУА «Активні інвестиції» (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 серпня 2019 року).

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 вказував, що в період шлюбу із ОСОБА_2 було придбано спірну квартиру, а тому вона є спільною сумісною власністю сторін.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частинами першої, другої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно із частиною першою статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У цій справі суди встановили, що 26 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ТзОВ «КУА «Активні інвестиції», що діє від свого імені в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Грінвіль Хаус» укладено попередній договір № 24/М1 за яким зобов`язались у майбутньому до 30 квітня 2019 року укласти основний договір купівлі-продажу квартири.

Предметом договору є квартира, проектний номер АДРЕСА_4 .

Частиною першою статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Отже, попередній договір створює для сторін одне основне зобов`язання: укласти протягом узгодженого терміну певний тип цивільно-правового договору на заздалегідь узгоджених умовах.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У цій справи суди встановили, що сторони не набули у власність спірну квартиру і не зареєстрували на таку право власності. Натомість право власності на спірне майно зареєстровано за ТзОВ «КУА «Активні інвестиції».

З огляду на те, що попередній договір щодо укладення в майбутньому договору купівлі - продажу нерухомого майна не є правовстановлюючим документом, а основний договір укладено не було, враховуючи, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за іншою юридичною особою, тому вона не може бути визнана об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки не є їх власністю.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково визнав спірну квартиру спільною сумісною власністю сторін, без урахування того, що квартира ще не набута у власність, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню.

Наразі суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такого рішення, досліджуючи питання правового режиму коштів, внесених як забезпечувальний платіж за попереднім договором, та належності їх до спільного майна подружжя.

Тому рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати; рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу адвоката Туркас Оксани Іванівни як представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 30 січня 2026 року скасувати.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 березня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун