Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №607/25596/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 607/25596/24

провадження № 61-4214св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуУправління державної міграційної служби України в Тернопільській області

на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 серпня 2025 року у складі судді Герчаківської О. Я. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Хоми М. В., Храпак Н. М.

у справі

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)

до

відповідача - Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області (далі - відповідач, УДМС у Тернопільській області)

про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення.

2. Відповідач позовні вимоги не визнав.

3. Суд першої інстанції позов задовольнив, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.

4. Відповідач оскаржив судові рішення в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у скарзі.

5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

6. Позов обґрунтований так:

- позивач є головним спеціалістом відділу інформаційних технологій та цифровізації УДМС у Тернопільській області;

- згідно з наказом начальника УДМС у Тернопільській області від 14 листопада 2024 року позивач не виконав накази від 03 вересня 2024 року «Про оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 » та від 04 вересня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 від роботи у зв`язку із викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 », що стало причиною застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани;

- підставою для винесення наказу від 14 листопада 2024 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » був висновок дисциплінарної комісії, яким встановлена вина позивача у вчиненні наступного проступку:

відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, підпункту 13 пункту 12 Положення про Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, затвердженого наказом Державної міграційної служби України від 18 липня 2011 року № 28 (в редакції наказу ДМС від 07 травня 2021 року № 70), з метою реалізації мобілізаційних розпоряджень начальника Генерального штабу ЗСУ від 20 липня 2024 року № 11591/дск, від 01 серпня 2024 року № 12512/дск на забезпечення виконання доручення Міністерства внутрішніх справ України від 08 серпня 2024 року № 327/01/22-2024ДСК позивач зобов`язаний був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 до 05 вересня 2024 року.

05 вересня 2024 року позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вийшов на роботу та працював повний день;

- наказ начальника УДМС у Тернопільській області від 14 листопада 2024 року № 2/09 є незаконним і таким, що підлягає скасуванню;

- позивач є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , він оновив військово-облікові дані в застосунку «Резерв+», а також отримав бронь від проходження військової служби під час мобілізації;

- тому відрядження позивача в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що оформлене наказом від 03 вересня 2024 року є протиправним;

- позивач дійсно 05 вересня 2024 року не з`явився в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а був присутній на роботі та виконував свої посадові обов`язки. Це не є порушенням трудової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення.

7. Тому позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ начальника УДМС у Тернопільській області від 14 листопада 2024 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».

ІII. Короткий зміст судових рішень

8. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року, позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника УДМС у Тернопільській області від 14 листопада 2024 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».

Стягнуто з відповідача на користь держави 1 211,20 грн судового збору.

9. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із такого:

- позивач не порушив обов`язки, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

- у позивача не було обов`язку прибувати до ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки розпорядження від останнього щодо оповіщення його як військовозобов`язаного про виклик не надходило;

- позивач є заброньованою на період мобілізації особою та має відстрочку від призову на військову службу по мобілізації;

- згідно з наявними обліковими даними позивач перебуває на спеціальному обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що роботодавцю було відомо;

- дострокове зняття догани, яка оскаржується позивачем і проти чого заперечує відповідач, не свідчить про те, що така догана була оголошена правомірно, й не вказує на відсутність спору між сторонами;

- за час роботи в УДМС у Тернопільській області позивач до дисциплінарної відповідальності не притягувався; станом на 27 вересня 2024 року діючі дисциплінарні стягнення відносно нього відсутні;

- причини застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді догани є незаконними.

ІV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

10. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК.

11. Касаційна скарга обґрунтована таким:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 9 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон України «Про державну службу»), а також застосування Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) до державного службовця, притягнутого до дисциплінарної відповідальності в межах повноважень керівника державної служби та у спосіб, що передбачений Конституцією України і законами України, в тому числі й положеннями статей 64-69, 73, 75, 77 Закону України «Про державну службу»;

- позивач не вчинив дій та не дотримався процедури, передбаченої частиною шостою статті 9 Закону України «Про державну службу» щодо принципів підпорядкування державного службовця та виконання наказу (розпорядження), доручення керівника;

- предметом спору у цій справі є правомірність наказу начальника УДМС у Тернопільській області про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, накладеного в межах повноважень керівника державної служби та у спосіб, що передбачений Конституцією України і Законом України «Про державну службу»;

- однак, суди застосували норми, передбачені статтями 147-149 КЗпП, та врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, які не є подібними до обставин цієї справи;

- суди не застосували приписи Закону України «Про державну службу» та, як наслідок, порушили норми процесуального права - статті 2, 10, 255, 377 ЦПК;

- суди помилково розглянули справу, яка не віднесена до їхньої юрисдикції, та не врахували висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 661/3699/16-ц;

- позивач є державним службовцем, тому цей спір є публічно-правовим і віднесений до юрисдикції адміністративного суду;

- у наказі про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, виданому в межах повноважень начальника УДМС у Тернопільській області, міститься належне обґрунтування наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, за яке до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани;

- підстав, які виключають дисциплінарну відповідальність, дисциплінарною комісією в межах здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 не встановлено;

- обставини, викладені як в усних, так і у письмових поясненнях позивача, не можуть виправдовувати неналежне виконання ним своїх службових обов`язків, зокрема, невиконання наказів (розпоряджень) та доручень керівництва;

- у зв`язку із свідомим порушенням позивачем основних обов`язків державного службовця в частині невиконання наказів та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, дисциплінарне стягнення у вигляді догани у повній мірі відповідає його протиправній поведінці. В матеріалах дисциплінарної справи № 2 містяться матеріали, які вказують на вину позивача;

- зміст наказу від 14 листопада 2024 року № 2/09 викладений з дотриманням вимог Закону України «Про державну службу» та Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2019 року у справі № 1340/4847/18;

- у цій справі має місце публічно-правовий спір, ознакою якого є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і його виникнення - виконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме: доручення Міністерства внутрішніх справ України від 08 серпня 2024 року № 327/01/22-2024ДСК «Про організацію роботи з військовозобов`язаними» відповідно до вимог Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

V. Рух справи

12. 30 березня 2026 року відповідач звернувся із касаційною скаргою.

13. Ухвалою від 16 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження.

14. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 15 травня 2026 року.

15. Ухвалою від 26 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

16. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

VІ. Встановлені судами обставини

17. ОСОБА_1 згідно з наказом УДМС у Тернопільській області від 04 листопада 2018 року № 256/06 призначений на посаду головного спеціаліста сектору інформаційних технологій з 20 листопада 2018 року. Цього ж дня він прийняв присягу державного службовця. Наказом УДМС у Тернопільській області від 17 листопада 2023 року № 326/06 позивач був переведений з 12 грудня 2023 року на посаду головного спеціаліста відділу інформаційних технологій та цифровізації (т. 1 а. с. 65-67).

18. За змістом доручення Міністерства внутрішніх справ України від 08 серпня 2024 року № 327/01/22-2024ДСК «Про організацію роботи з військовозобов`язаними» з метою реалізації мобілізаційних розпоряджень начальника Генерального штабу ЗСУ від 20 липня 2024 року № 11591/дск, від 01 серпня 2024 року № 12512/дск доручено, в тому числі і Голові державної міграційної служби України, починаючи з 12 серпня 2024 року, організувати та забезпечити прибуття підпорядкованих працівників згідно зі списками (додатки 1-25) до відповідних обласних об`єднаних мобілізаційних центрів. Організувати щоденне прибуття працівників до обласних об`єднаних мобілізаційних центрів та щодня інформувати Департамент персоналу МВС про хід виконання цього доручення до повного його виконання (т. 1 а. с. 7-8).

19. 03 вересня 2024 року начальник УДМС у Тернопільській області видав наказ № 44/аг «Про оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 », згідно з яким позивача оповіщено про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 до 05 вересня 2024 року (т. 1 а. с. 9), про що складено відповідну відомість про ознайомлення військовозобов`язаного працівника УДМС у Тернопільській області ОСОБА_1 .

20. 04 вересня 2024 року начальник УДМС у Тернопільській області видав наказ № 277/06 «Про звільнення ОСОБА_1 від роботи у зв`язку із викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 » із збереженням місця роботи, посади і середньої заробітної плати з 05 по 06 вересня 2024 року у зв`язку із викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 10), про що складено відповідну відомість про ознайомлення позивача як військовозобов`язаного працівника.

21. Відповідно до табелю обліку використаного робочого часу за першу половину вересня 2024 року відділу інформаційних технологій та цифровізації УДМС у Тернопільській області ОСОБА_1. 05 та 06 вересня 2024 року перебував на роботі (т. 1 а. с. 11).

22. Це свідчить про невиконання позивачем вимог наказів УДМС у Тернопільській області від 03 вересня 2024 року № 44/аг «Про оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 » та від 04 вересня 2024 року № 277/06 «Про звільнення ОСОБА_2 від роботи у зв`язку із викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується доповідною запискою начальника відділу персоналу УДМС у Тернопільській області (т. 1 а. с. 72).

23. 23 вересня 2024 року начальник УДМС у Тернопільській області склав наказ № 54 «Про дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 », яке порушено стосовно позивача на підставі доповідної записки начальника відділу персоналу УДМС у Тернопільській області від 05 вересня 2024 року № 6101.10/12124-24. Із таким наказом позивач ознайомився 27 вересня 2024 року (т. 1 а. с. 68-71).

24. Наказом начальника УДМС у Тернопільській області від 14 листопада 2024 року № 2/09 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » за невиконання наказів та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, до головного спеціаліста відділу інформаційних технологій та цифровізації УДМС у Тернопільській області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани (т. 1 а. с. 3-6). З таким наказом позивач ознайомився 14 листопада 2024 року.

25. Згідно з наявними обліковими даними позивач перебуває на спеціальному обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 як заброньована на період проведення мобілізації особа. Йому видано посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час.

26. У пояснювальній записці від 05 вересня 2024 року позивач інформував керівника УДМС у Тернопільській області про те, що він є заброньованим, повістки в ТЦК він не отримував, а тому вимога з`явитись в ІНФОРМАЦІЯ_3 не має законних та логічних підстав.

27. Наказом від 06 червня 2025 року № 1/09 «Про зняття дисциплінарного стягнення з ОСОБА_1 » з позивача знято дисциплінарне стягнення, накладене на нього наказом начальника УДМС у Тернопільській області від 14 листопада 2024 року № 2/09, про що його ознайомлено 09 червня 2025 року.

VІІ. Позиція Верховного Суду

28. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.

29. Предметом спору у цій справі є визнання незаконним та скасування наказу про застосування до позивача, який займає посаду головного спеціаліста відділу інформаційних технологій та цифровізації УДМС у Тернопільській області, дисциплінарного стягнення.

30. Суди, задовольняючи позовні вимоги, розглянули справу в порядку цивільного судочинства.

31. Верховний Суд звертає увагу на те, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК).

32. Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

33. При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає питання: чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним

у розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

34. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

35. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

36. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

37. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

38. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суб`єктом владних повноважень

є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

39. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС публічна служба

є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

40. Згідно з частиною першою статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення

з публічної служби.

41. Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС).

42. Велика Палата Верховного Суду раніше звертала увагу на те, що до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 368/561/19).

43. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися сутністю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 520/13190/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17.

44. Управлінські дії суб`єкта владних повноважень можуть бути спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав фізичної особи. Проте не кожен спір, який виникає у зв`язку з такими управлінськими діями, може розглядатися за правилами цивільного судочинства. Для розгляду деяких з таких спорів, зокрема щодо проходження публічної служби та звільнення з неї, КАС встановлює юрисдикцію адміністративних судів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 661/3699/16-ц).

45. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України «Про державну службу», якщо інше не передбачено законом.

46. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема, щодо забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів.

47. Поняття «проходження державної служби» охоплює вирішення різних питань, пов`язаних зі службою, зокрема і питань дисциплінарної відповідальності державних службовців, регламентованих розділом VIIІ Закону України «Про державну службу».

48. Зі змісту положення про УДМС у Тернопільській області основними його завданнями є: реалізація на території Тернопільської області державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту; внесення пропозицій ДМС щодо забезпечення реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів (т. 1 а. с. 148-156).

49. Відносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням регламентуються нормами адміністративного законодавства, а спори, які виникають із таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 426/160/14, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/33941/16).

50. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК).

51. Судами встановлено, що позивач згідно з наказом УДМС у Тернопільській області від 04 листопада 2018 року № 256/06 призначений на посаду головного спеціаліста сектору інформаційних технологій з 20 листопада 2018 року. Цього ж дня він прийняв присягу державного службовця. Наказом УДМС у Тернопільській області від 17 листопада 2023 року № 326/06 позивач був переведений з 12 грудня 2023 року на посаду головного спеціаліста відділу інформаційних технологій та цифровізації (див. пункт 17).

52. Розглядаючи справу у порядку цивільного судочинства, суди не звернули увагу на те, що заявлена позивачем вимога про визнання незаконним і скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення пов`язана із проходженням державної (публічної) служби, тому такий спір є публічно-правовим, а отже, належить до юрисдикції адміністративного суду.

53. За таких обставин оскаржені судові рішення слід скасувати і закрити провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

VІІІ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права.

55. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що оскаржені судові рішення слід скасувати, а провадження у справі закрити. Тому касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, що відповідатиме статті 414 ЦПК.

56. Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Із цих підстав,

керуючись статтями 255, 400, 402, 409, 414, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області задовольнити.

2. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 серпня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року скасувати, а провадження у справі закрити.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

4. Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення ОСОБА_1 може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

5. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 серпня 2025 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко