Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №501/2108/14-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 501/2108/14-ц

провадження № 61-6030 св 26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

заявник - акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Громіка Р. Д., Сегеди С. М., до якої включено заперечення на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 березня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У грудні 2019 року акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») звернулось до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

Заява мотивована тим, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 15 травня 2015 року стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України»), правонаступником якого є АТ «Ощадбанк», заборгованість за кредитним договором у сумі 1 447 546, 90 грн. На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 1 447 546, 90 грн заборгованості за кредитним договором. Виконавчий лист щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_2 АТ «Ощадбанк» не отримувало.

У зв`язку з тим що з позовом до суду звертався прокурор м. Іллічівська в інтересах АТ «Ощадбанк» та виконавчі листи отримувала прокуратура, виконавчий лист про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 був втрачений під час пересилки з виконавчої служби на адресу прокурора м. Іллічівська, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості виконати рішення.

Ураховуючи викладене, АТ «Ощадбанк» просило суд видати дублікат виконавчого листа у справі № 501/2108/14-ц про стягнення із ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 447 546, 90 грн; поновити строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі № 501/2108/14-ц.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 05 листопада 2020 року у складі судді Пушкарського Д. В. заяву АТ «Ощадбанк» задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа у справі № 501/2108/14-ц про стягнення в солідарному порядку із ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості в розмірі 1 447 546, 90 грн.

Поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 501/2108/14-ц у справі за позовом прокурора м. Іллічівська Одеської області в інтересах держави в особі АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оригінал виконавчого листа про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 було втрачено при пересилці з виконавчої служби на адресу прокурора м. Іллічівська Одеської області, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості виконати рішення суду.

Враховуючи, що втрата виконавчого листа позбавляє стягувача права на звернення судового рішення до виконання, що також стало підставою пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, суд дійшов висновку, що заява АТ «Ощадбанк» підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кобильника Д. О. задоволено. Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 05 листопада 2020 року скасовано та прийнято нову постанову.

У задоволені заяви АТ «Ощадбанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 501/2108/14-ц відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявником не наведено поважних причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, а також причин, які є поважними та давали б підстави для поновлення цього строку; не надано доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання обов`язків щодо вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне звернення рішення суду до виконання. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви АТ «Ощадбанк» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, а також видачі дубліката виконавчого листа відсутні, оскільки дублікат може видаватись до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 квітня 2026 року засобами поштового зв`язку представник АТ «Ощадбанк» - адвокат Поплавська О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року, в якій в порядку статті 406 ЦПК України виклала заперечення на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 березня 2025 року про відкриття апеляційного провадження, та, посилаючись на порушення норм матеріального права і недотримання норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до апеляційного суду на новий розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга подана на підставі на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 3 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про відмову у видачі дубліката виконавчого листа не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 910/22695/13, від 11 жовтня 2019 року у справі № 910/22695/13, від 30 серпня 2022 року у справі № 459/3660/21, від 16 лютого 2023 року у справі № 380/18227/21, від 23 серпня 2023 року у справі № 380/24487/21, від 21 грудня 2023 року у справі № 420/2871/23, від 29 лютого 2024 року у справі № 904/4199/20, від 29 березня 2024 року у справі № 160/11340/23, а також не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, при вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Ощадбанк» в частині оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 501/2108/14-ц.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Ощадбанк» в частині щодо видачі дубліката виконавчого листа, витребувано матеріали цивільної справи № 501/2108/14-ц із суду першої інстанції.

07 липня 2026 року справа № 501/2108/14-ц надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника АТ «Ощадбанк» - адвоката Поплавської О. В. мотивована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не урахував, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження та оригінал виконавчого листа № 501/2108/14-ц про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості на адресу стягувача не надходила, також відсутня інформація про отримання цих документів й прокурором м. Іллічівська Одеської області.

Звертає увагу на те, що ЦПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати виконавчого листа. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений лист, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Вважає. що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам і обставинам справи, які підтверджують поважність причин пропуску заявником строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та факт його втрати з незалежних від стягувача обставин, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про задоволення заяви АТ «Ощадбанк», яке помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Також касаційна скарга містить заперечення на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 березня 2025 року про відкриття апеляційного провадження у справі, у яких заявник посилається на те, що недоліки апеляційної скарги щодо сплати судового збору були усунуті ОСОБА_2 за межами строку, встановленого ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху, питання про продовження строку на усунення недоліків апеляційним судом не вирішувалось, а тому апеляційний суд мав повернути скаржнику апеляційну скаргу з підстав, передбачених статтею 357 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 15 травня 2015 року у справі № 501/2108/14-ц задоволено позов прокурора м. Іллічевська Одеської області в інтересах держави в особі ПАТ «Державний ощадний банк України»; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про іпотечний кредит від 01 жовтня 2007 року № 1988-н у розмірі 1 447 546, 90 грн (а. с. 77-81, т. 2).

12 червня 2015 року АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з заявою про видачу копії рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15 травня 2015 року та виконавчих листів (а. с. 108-110, т. 2).

У відповідь на зазначену заяву суд повідомив АТ «Ощадбанк», що виконавчі листи були отримані прокурором м. Іллічівська Каплонюком В. С. 19 червня 2015 року (а. с. 112, т. 2).

Із матеріалів справи установлено, що виконавчі листи про стягнення заборгованості були видані судом 19 червня 2015 року (а. с. 129, т. 2).

25 вересня 2018 року АТ «Ощадбанк» звернулося до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з запитом № 113-20/13/1988-н, в якому просило повідомити чи перебуває/перебував на виконанні виконавчий лист № 501/2108/14/ц, виданий Іллічівським міським судом Одеської області 19 червня 2015 року, про стягнення зі ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 1 447 546, 90 грн (а. с. 139, т. 3).

19 жовтня 2018 року АТ «Ощадбанк» отримало відповідь від начальника Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 10 жовтня 2018 року № 23-13667, у якій вказано, що 23 червня 2015 року до відділу надійшла заява прокурора м. Іллічівська Каплонюка В. разом із виконавчим листом № 501/2108/14/ц про стягнення зі ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості. 25 червня 2015 року державним виконавцем була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», копію якої разом із оригіналом виконавчого листа надіслано того ж дня за вих. № 03-6337 заявнику - прокурору м. Іллічівська. Згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень, в тому числі тих, що містяться у спецрозділі та електронному архіві, зазначений виконавчий лист на виконання до відділу більше не надходив (а. с. 140, т. 3).

26 жовтня 2018 року АТ «Ощадбанк» звернулося із запитом № 113-20/13/1988-н до прокурора м. Чорноморська з проханням надати виконавчий лист № 501/2108/14-ц, виданий Іллічівським міським судом Одеської області 19 червня 2015 року, про стягнення зі ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 1 447 546, 90 грн (а. с. 141, т. 3).

Відповіді на зазначений запит АТ «Ощадбанк» не отримало.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Касаційна скарга АТ «Ощадбанк» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

На час видачі виконавчого листа у справі № 501/2108/14-ц (19 червня 2015 року) діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

У постанові Верховного Суду від 10 червня 2026 року в справі № 0907/2-1033/2011 зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12.

Видача дубліката виконавчого документа пов`язується з його втратою та можлива в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання або за умови поновлення такого строку судом у разі його пропуску. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частини перша статті 433 ЦПК України). Єдиною та необхідною підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. Встановлення судом факту пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання і непоновлення його судом є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Таким чином, під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов`язковим та визначальним є питання з`ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року в цій справі, провадження № 14-21цс24).

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що виконавчий лист № 501/2108/14/ц про стягнення із ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості видано судом 19 червня 2015 року.

25 червня 2015 року державний виконавець прийняв постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа на підставі пункту 4 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», після чого зазначений виконавчий лист на виконання до відділу державної виконавчої служби не надходив.

Разом з тим, АТ «Ощадбанк», як стягувач у виконавчому провадженні, від дня видачі виконавчого листа мав право на доступ до документів в Автоматизованій системі виконавчого провадження, реальну можливість завчасно ознайомитися із документами виконавчого провадження через вказану систему або встановити факт відсутності відкритого виконавчого провадження, проте таким, наданим законом, правом не скористалося та причин неможливості реалізації такого права в межах розумного строку не навів.

У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

Пропуск стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення такого пропущеного строку. Інакше кажучи, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, тому заява про видачу дубліката такого втраченого документа вважається поданою у межах строку, встановленого для пред`явлення його до виконання. Коли цей строк сплив, а суд його не поновив, то немає підстав для задоволення заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа.

Апеляційний суд виснував про відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання через сплив понад 4 роки з часу повернення виконавчого документа та недоведеність заявником поважних причин для поновлення цього строку.

Виходячи з наведеного, та, установивши, що строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання сплив, а підстави для його поновлення відсутні, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні заяви АТ «Ощадбанк» у частині вимог про видачу дубліката виконавчого документа.

Наведені у касаційній скарзі доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду в частині щодо відмови у видачі дубліката виконавчого документа та не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, а зводяться до незгоди з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Судове рішення суду апеляційної інстанції є предметом касаційного перегляду лише в частині відмови в задоволенні заяви АТ «Ощадбанк» у видачі дубліката виконавчого листа. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги стосовно необґрунтованості оскаржуваного судового рішення у частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання Верховний Суд вважає неприйнятними.

Наведені в касаційній скарзі заперечення на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 березня 2025 року про відкриття апеляційного провадження у справі також не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Із матеріалів справи убачається, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2024 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Кобильника Д. О. на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 05 листопада 2020 року.

В подальшому ухвала Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2024 року була скасована постановою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Таким чином, відкриваючи апеляційне провадження ухвалою від 28 березня 2025 року, апеляційний суд діяв на виконання вказівок Верховного Суду, що містяться в постанові від 26 лютого 2025 року, які є обов`язковими для суду апеляційної інстанцій відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України.

За вказаних обставин відсутні підстави вважати, що ухвала апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження постановлена з порушенням норм процесуального права.

Отже доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення в частині відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням доводів касаційної скарги АТ «Ощадбанк», які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 24 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк