Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №494/2663/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 494/2663/25

провадження № 61-10023св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги в складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Погорєлової С. О., Сєвєрової Є. С.,

Історія справи

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі відмовлено.

Заочним рішенням Березівського районного суду Одеської області від 4 лютого 2026 року:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задоволено;

змінено спосіб стягнення аліментів, встановлений судовим наказом Березівського районного суду Одеської області від 23 липня 2019 року по справі № 494/504/19 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з індексацією відповідно до закону, встановивши спосіб стягнення аліментів у частці від доходу платника аліментів, а саме: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду, а саме з 28 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

судовий наказ від 23 липня 2019 року, виданий Березівським районним судом Одеської області по справі № 494/504/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з індексацією відповідно до закону, починаючи з 2 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкликано;

рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 07 травня 2026 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року.

Оскарженою ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року повернуто скаржнику.

Оскаржена ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 4 лютого 2026 року про відмову у зупиненні провадження у справі оскаржено ОСОБА_2 апеляційна скарга не приймається до розгляду та підлягає поверненню скаржнику;

згідно з частиною 2 статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу; оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Ухвала Березівського районного суду Одеської області від 4 лютого 2026 року про відмову у зупиненні провадження у справі не є ухвалою, оскарження якої передбачено пунктом 14 частини 1 статті 353 ЦПК України;

апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, зокрема, апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пунктом 4 частини 5 статті 357 ЦПК України). Отже, ухвала Березівського районного суду Одеської області від 4 лютого 2026 року про відмову у зупиненні провадження у справі є такою, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Аргументи учасників справи

23 липня 2026 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги, в якій просив:

скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги;

передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року про відмову у зупиненні провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

відповідно до пункту 14 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про зупинення провадження у справі. Ухвала про відмову у зупиненні провадження у справі також підлягає окремому апеляційному оскарженню, оскільки вона, як і ухвала про зупинення провадження, перешкоджає подальшому руху справи або вирішує питання, яке має істотне значення для захисту прав учасників справи. Верховний Суд у своїй практиці наголошував на необхідності перевірки, чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала суду першої інстанції про відмову у зупиненні провадження у справі окремо від рішення суду;

висновок суду апеляційної інстанції про неможливість оскарження ухвали про відмову у зупиненні провадження окремо від рішення суду суперечить принципу верховенства права та праву на доступ до правосуддя, гарантованому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду має бути ефективним, а рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25), яка має вирішальне значення для правильного вирішення цього процесуального питання.

19 серпня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила:

касаційну скаргу залишити без задоволення;

ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що:

суд апеляційної інстанції чітко дотримався норм цивільного процесуального законодавства України. Відповідач, намагаючись ухилитися від належного виконання свого процесуального обов`язку та сплати судового збору (або надання належних процесуальних документів у визначені законом строки), систематично зловживає своїми процесуальними правами, що призводить до затягування розгляду справи;

заочним рішенням Березівського районного суду Одеської області від 4 лютого 2026 року позов було правомірно задоволено та змінено спосіб стягнення аліментів на 1/4 частину від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, що відповідає дійсним фінансовим можливостям батька (який перебуває на військовій службі та отримує стабільний дохід) та реальним потребам сина;

систематичне оскарження відповідачем суперечить інтересам сина, адже фактично позбавляє його необхідного матеріального забезпечення у найважливіший період життя - під час здобуття професійної освіти;

процесуальна поведінка відповідача спрямована не на захист порушених прав, а на штучне затягування набрання законної сили рішенням про стягнення аліментів у належному розмірі.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

24 серпня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 11 серпня 2026 року зазначено наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (див. DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

У частині першій статті 353 ЦПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Відсутня у цьому переліку ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Касаційний суд враховує та нагадує, що питання про те, які ухвали підлягають оскарженню в апеляційному порядку без рішення суду неодноразово вирішувалися Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду. Зокрема:

(1) «у статтях 175, 293 ЦПК України у редакції 2004 року не міститься прямої заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у визнанні мирової угоди, у пункті 8 частини першої статті 293 цього Кодексу передбачено право оскарження в апеляційному порядку ухвали про визнання мирової угоди за клопотанням сторін. У зв`язку з наведеним висновок суду апеляційної інстанції про те, що така ухвала суду не може бути оскаржена в апеляційному порядку, не відповідає як принципу верховенства права, Конституції України, так і нормам процесуального права і зазначеним вище Рішенням Конституційного Суду України» (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 296/2944/16-ц (провадження № 61-6555сво18);

(2) «тлумачення пункту 15 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення ПАТ «Укрсоцбанк» із апеляційною скаргою) має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права, особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Ухвала про відмову у залишенні заяви без розгляду не перешкоджає подальшому провадженню у справі (не є остаточним рішенням), а тому особа має право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу про відмову у залишенні заяви без розгляду разом з рішенням суду першої інстанції» (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18);

(3) «ухвала суду першої інстанції за результатами вирішення питання про привід боржника може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції» (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 756/671/16-ц (провадження № 61-42865сво18);

(4) «тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Ухвала про відмову у затвердженні мирової угоди, яка укладена на стадії виконання судового рішення, може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням стадії укладення мирової угоди, особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у затвердженні мирової угоди, яка укладена на стадії виконання судового рішення» (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 2-41/2006 (провадження № 61-12703сво21).

Об`єднана палата з урахуванням висновків Конституційного Суду України при застосуванні норм процесуального права щодо права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції послідовно сформулювала підхід, за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню. В основу підходу покладена ідея неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист. Суть цього підходу полягає в тому, що:

1) ухвали, вказівка про можливість оскарження яких прямо зазначена в частині першій статті 353 ЦПК України, є самостійними об`єктами апеляційного оскарження;

2) заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України);

3) ухвали суду, які залежно від їх змісту та стадії процесу не можуть бути оскаржені шляхом включення заперечень до рішення суду, можуть бути оскаржені окремо від рішення, якщо особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 202/18514/13-ц (провадження № 61-6628сво25)).

Ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України, може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист. З урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору. Наведене узгоджується з пунктом «d» статті 3 Рекомендації R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року на забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, держави мають відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі. Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України). Законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства. Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб). Тлумачення частини другої статті 352 ЦПК України (статті 254 ГПК України), за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду лише в разі їх зазначення в переліку, наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є звужувальним; таким, що не враховує випадки, за яких ухвали постановлені вже після ухвалення рішення суду по суті спору або особа з інших причин не має можливості відновити свої права без оскарження ухвали місцевого суду в апеляційному порядку. На користь такого висновку свідчить і той факт, що не всі ухвали суду першої інстанції, щодо яких у процесуальних кодексах є вказівка на можливість їх апеляційного оскарження, зазначені в переліку, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України. Наприклад, відповідно до статті 469 ЦПК України ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову в задоволенні клопотання з цього питання може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені цим Кодексом; відповідно до частини третьої статті 487 цього Кодексу ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції. Однак зазначені ухвали не згадуються в переліку, що міститься у частині першій статті 353 ЦПК України (див. пункти 25-31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 757/47946/19-ц (провадження № 14-37цс23)).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже неодноразово звертала увага на те, що тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку окремо або разом з рішенням суду (див: постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 2-41/2006 (провадження № 61-12703сво21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 520/14132/18 (провадження № 61-13531сво21)).

У справі, що переглядається:

ухвалою суду першої інстанції відмовлено у зупиненні провадження у справі;

оскарженою ухвалою суду апеляційної інстанції повернуто апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про відмову у зупиненні провадження у справі, оскільки не є ухвалою, оскарження якої передбачено пунктом 14 частини 1 статті 353 ЦПК України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду;

апеляційний суд не врахував, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку окремо або разом з рішенням суду;

в апеляційному порядку відповідач в одній апеляційній скарзі оскаржував два судові рішення суду першої інстанції: ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року про відмову у зупиненні провадження у справі та заочне рішення Березівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2026 року (том 1, а. с. 37 - 42). Тобто відповідач разом з рішенням суду першої інстанції оскаржував в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відмову у зупиненні провадження у справі. За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про повернення апеляційної скарги. Тому оскаржену ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скаргиналежить скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадженні.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадженні.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадженні.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції ухвала Одеського апеляційного суду від 20 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко