Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №127/7485/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня2026 року

м. Київ

справа № 127/7485/25

провадження № 61-12579св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Литвиненко І. В.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Луко-Мелашківська сільська рада Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2025 року під головуванням судді Вохмінової О. С. та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В. у справі за позовом керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Луко-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2025 року до суду з позовом в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернувся заступник керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Семенюк В. А., в якому просив:

- витребувати у ОСОБА_1 на користь Вінницької міської територіальної громади в особі Вінницької міської ради земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 0520682800:02:001:0348, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1 . Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі.

3. 13 травня 2025 року позивачем подано заяву про зміну підстав позову. Підставою позову зазначив те, що відповідач набув земельну ділянку незаконно, на підставі юридично неіснуючого рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки і є недобросовісним її набувачем.

4. Ухвалою Вінницького міського суду від 05 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху та зобов`язано позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, станом на дату подання позовної заяви - 10 березня 2025 року. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 25 липня 2025 року, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 11 вересня

2025 року, позовну заяву керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Луко-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки - залишив без розгляду.

6. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, залишаючи позовну заяву без розгляду, вказав на неусунення прокурором у встановлений процесуальний строк недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 05 червня 2025 року. Зокрема, прокурор не вніс вартість майна на депозитний рахунок суду.

7. Крім того, суд урахував зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (зокрема до частини четвертої статті 177 та частини другої статті 185 ЦПК України). Хоча ці зміни набрали чинності після відкриття провадження у справі, суд зауважив, що відповідні норми ЦК України підлягають застосуванню під час ухвалення судового рішення. Вони мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування вартості нерухомого майна добросовісному набувачеві, добросовісність якого, своєю чергою, може бути спростована виключно під час розгляду справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

8. У жовтні 2025 року заступник керівника Вінницької обласної прокуратури Філонов В. В. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області

від 25 липня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 вересня 2025 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що прокурором у позовній заяві викладено вимогу про витребування у недобросовісного відповідача земельної ділянки на користь Вінницької міської ради, яка вибула з комунальної власності міста за відсутності волевиявлення органу місцевого самоврядування та на підставі підробленого рішення Лука-Мелешківської сільської ради.

10. Судом першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зроблено передчасний висновок про добросовісність відповідача, хоча відповідно до усталеної практики Верховного Суду питання добросовісності чи недобросовісності набувача може бути вирішено судом лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.

11. Крім того, застосовуючи положення Закону України № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», суди не звернули уваги на те, що прокурор подав позов 10 березня

2025 року, а положення зазначеного закону набрали чинності 09 квітня 2025 року.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

12. Верховний Суд ухвалою від 27 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Вінницького міського суду Вінницької області.

13. 18 листопада 2025 року цивільна справа № 127/7485/25 надійшла до Верховного Суду.

14. Верховний Суд ухвалою від 29 липня 2026 року призначив справу до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

15. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

16. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

17. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

18. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

19. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

20. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

21. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

22. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

23. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

24. Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

25. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

26. 09 квітня 2025 набрав чинності Закон України від 12 березня 2025 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі - Закон України № 4292-ІХ), яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.

27. За змістом частини п`ятої статті 390 ЦК України в редакції наведеного Закону суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

28. Відповідні зміни були імплементовані й у цивільне процесуальне законодавство, у тому числі статті 177, 185, 265 ЦПК України.

29. У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України, у редакції Закону № 4292-IX).

30. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України у редакції Закону № 4292-IX).

31. Необхідно зауважити, що приписи Закону № 4292-IX набрали чинності 09 квітня 2025 року, у той час як первісна редакція позову пред`явлена прокурором у березні 2025 року, а редакція зі зміненими підставами - 13 травня 2025 року.

32. У пункті 2 розділу ІІ Закону № 4292-IX зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.

33. Наведені приписи Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 4292-IX у сукупності з обставинами зміни прокурором предмета позову після набрання чинності цим Законом створили у сторін цього спору неоднакового розуміння того, чи поширюється на прокурора у цій справі обов`язок внести на депозитний рахунок суду вартості майна, про витребування якого він просить, навіть після відкриття провадження у справі судом, тобто встановлення відсутності недоліків позовної заяви.

34. Як зазначав Верховний Суд у постанові від 15 січня 2026 року (справа

№ 484/1213/25), визначальним у цій справі є не стільки дія Закону № 4292-IX у часі (у т. ч. зворотна), скільки загалом сфера його застосування.

35. Так, як зазначалося вище, за змістом частини п`ятої статті 390 ЦК України суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду.

36. Приписи Закону № 4292-IX розраховані на вирішення правових ситуації, пов`язаних з витребуванням майна саме у добросовісних набувачів, тобто застосування цього Закону залежать від підстав пред`явленого позову.

37. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, який у постанові

від 15 січня 2026 року у справі № 484/1213/25 вирішував подібне до цієї справи процесуальне питання та зазначив, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.

38. У випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п`ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

39. У справі, яка переглядається, прокурор обґрунтовував позов (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520682800:02:001:0348 вибула з комунальної власності з порушенням статей 116, 117 та без дотримання процедури, встановленої статтею 118 ЗК України. Оскільки прокурор наголошував на очевидній недобросовісності набувача ОСОБА_2 (якій ця ділянка нібито була передана у приватну власність за рішенням Лука-Мелешківської сільської ради б/н від 19 травня 2015 року), положення частини п`ятої статті 390 ЦК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

40. При цьому питання щодо добросовісності або недобросовісності набувача є оціночним юридичним фактом, який може бути остаточно вирішений судом лише за результатами повного та всебічного дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення по суті спору.

41. За таких обставин суди зробили неправильний висновок про залишення позову без розгляду.

42. Подібні висновки у спірних правовідносинах висловлено у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 127/8274/24 (провадження № 61-11478св25), від 01 грудня 2025 року у справі № 354/419/25 (провадження

№ 61-11906св25), від 10 грудня 2025 року у справі № 354/417/25 (провадження

№ 61-12635св25), від 10 грудня 2025 року у справі № 354/1754/24 (провадження

№ 61-12524св25), від 04 лютого 2026 року у справі № 354/358/25 (провадження

№ 61-15655св25).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

43. Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

44. Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

45. З огляду на викладене наявні правові підстави для задоволення касаційної скарги і скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області

від 25 липня 2025 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 11 вересня 2025 рокуз направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

46. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

47. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

48. Ураховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, тому Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнити.

2. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 вересня 2025 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко

СуддіА. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

В. В. Пророк